Спецможливості
Агробізнес

Де продовольче зерно?

05.06.2008
122
Де продовольче зерно? фото, ілюстрація
Всеукраїнська асоціація пекарів (ВАП) б’є на сполох, заявляючи, що в разі неприйняття своєчасних заходів щодо вирішення проблеми дефіциту продовольчого зерна в країні, українцям доведеться їсти хліб післявоєнних часів.

Відповідно до розрахунків фахівців ВАП, внутрішня потреба в продовольчому зерні для виробництва якісного хліба й хлібобулочних виробів становить, за різними оцінками, від 6 до 7 млн т (в основному, це пшениця та менше — жито), але, за даними Державної інспекції з контролю за якістю сільськогосподарської продукції та моніторингу ринку, станом на кінець вересня продовольчого зерна в країні було близько 2,3 млн т, тобто приблизно на 3–4 місяці!


Цікаво виходить: відповідно до офіційної статистики, цього року українські аграрії зібрали понад 20 млн т пшениці і приблизно 1,3 млн т жита, а продовольчого зерна — не вистачає. І своє здивування з цього приводу відразу ж висловив міністр аграрної політики Олександр Баранівський. Він вважає, що всі розмови про якийсь там дефіцит — безпідставні. За його словами, продовольчої пшениці зібрали більше, ніж торік, і її частка в зібраних 20 млн т становить 56%, тобто понад 11 млн т! І запаси цього зерна в українських зерносховищах та елеваторах на початку вересня були не 2,3 млн т, а значно більше — 10,6 млн т. А загальний врожай продовольчого зерна цього року, відповідно до інформації Міністерства агрополитики, сягає 12,7 млн т, що вдвічі перевищує цей показник за 2004 рік. Хоча згодом міністерство надало дещо інші цифри: так, станом на 1 жовтня суб’єкти зберігання зерна задекларували наявність 17,77 млн т зернових культур, у тому числі 7,73 млн т продовольчого зерна. Куди за місяць зникло майже 3 млн т — загадка, бо ні переробити, ні вивезти на експорт такі обсяги нереально! Але ж їх немає. Та й що насправді зберігається на елеваторах під загальним поняттям “продовольче зерно” — треба ще з’ясувати, адже ні міністр агрополитики, ні його відомство не уточнюють, яку частку в названому обсязі становить пшениця 4-го та 5-го класів, а головне, скільки є насправді зерна 3-го класу. Адже пекарі заявляють про дефіцит саме його як основної сировини для випікання якісного хліба. Щодо жита, то вони висловлюються ще категоричніше: практично весь зібраний урожай дуже низької якості, й зерно не придатне для переробки на борошно, бо з нього потім навіть житнього коржа не випечеш.


Проте аграрне відомство країни продовжує наполягати на своєму, мовляв, не здіймайте бурі в склянці води, а випікайте булочки з маком, оскільки всього в нас вистачає, і є постанова уряду про закупівлі зерна в Аграрний фонд, Держкомрезерв, ГАК “Хліб України” та в регіональні ресурси. Хоча насправді з’ясовується, що всі ці закупівельники придбали в селян ледь більше 3 млн т зерна і, за великим рахунком, не все воно продовольче. А якщо бути точнішим, то обсяги державних закупівель — ще менші, тому що не зовсім зрозуміло, в які-такі регіональні ресурси закуповується зерно, якщо в місцевих бюджетах на це коштів не передбачали. Загалом, як завжди, в усьому винна статистика. Десь щось не так порахували і виходить, що на папері в нас усе в ажурі, а переробники мізкують, де ж це високоякісне зерно, та й просять уряд зустрітися з ними, щоб з’ясувати нарешті: “бум” увозити сировину з-за кордону чи все ж знайдемо внутрішні резерви?


Але поки уряд не почув “волаючих у пустелі” пекарів, Мінагрополітики знову вирішило перехопити ініціативу й вустами свого керівника О. Баранівського раптом заявило про потребу тимчасової заборони експорту продовольчої пшениці з України! От тобі й маєш. Мало того, що знову нехтують ринковими постулатами, про які так полюбляють розповідати в закордонних вояжах, так ще й самі себе підставляють, підтверджуючи в такий спосіб дефіцит продовольчого зерна в країні. Адже якщо вірити погрозам О. Баранівського щодо екстремальних умов, у яких може опинитися село в 2006–2007 роках через нинішню осінню посуху, що може вплинути на майбутній урожай, то нам справді треба бути готовими до цього й формувати зерновий резерв країни на випадок глобальних катаклізмів. До речі, станом на 19 жовтня озимі культури було висіяно на 5,31 млн га (82% прогнозованої площі), що на 1,9 млн га менше, ніж торік. Тобто зрозуміло, що врожай наступного року може бути дещо меншим за нинішні показники, але не настільки катастрофічно.


Тоді виникає питання: причому тут заборона експорту продовольчої пшениці? Адже її практично не експортують через високі внутрішні ціни. Або її все-таки немає в тих обсягах, про які заявляє міністр. Як згадувалося вище, було сказано, що продовольчої пшениці понад 11 млн т (56% загального збору), але чомусь ніхто не згадує про торішні перехідні запаси. А це ще як мінімум 2–3 млн т. Де вони? Далі, потреба переробників на маркетинговий рік становить 6–7 млн т, експорт за три місяці цього сезону — ледве понад 1,6 млн т пшениці, і, в основному, це було фуражне зерно. Але навіть якщо зернотрейдери зможуть експортувати цього сезону 1,5–2 млн т продовольчої пшениці (що викликає великі сумніви), то на внутрішньому ринку її має залишитися ще як мінімум 3–4 млн т! Невже мало для формування запасів? Чи їх просто немає, про що й кажуть оператори ринку. І треба думати не про заборону експорту, а, мабуть, про імпорт продовольчого зерна за більш-менш сприйнятними цінами.


Натомість, уже в другій декаді жовтня, за повідомленням агентства “АПК-Інформ”, в Україні почало дорожчати пшеничне борошно. На думку аналітиків, до збільшення закупівельних цін на сировину з боку переробних підприємств призвело різке скорочення пропозицій борошномельної пшениці на внутрішньому ринку, спричинене несприятливими прогнозами щодо врожаю в 2006 році. Найбільш суттєво зросли ціни на пшеничне борошно вищого гатунку — на 30–100 грн/т. При цьому підприємства в південних та східних областях України декларували вищі відпускні ціни. Борошно 1-го й 2-го гатунків користується меншим попитом, тому ціни на цю продукцію залишилися стабільними. Оператори ринку зазначали, що піднімають ціни на свою продукцію переважно великі виробники, які мають налагоджені канали збуту. Дрібні переробники не ризикували підвищувати ціни, щоб не погіршувати темпи збуту борошна, але планували до кінця жовтня теж це зробити. Крім цього, як повідомило “АПК-Інформ”, окремі українські підприємства вже розпочали переговори з російськими компаніями щодо закупівлі в Росії пшениці 3-го класу! Адже це зерно на внутрішньому ринку України, як і раніше, практично не пропонують, бо сільгоспвиробники, як вважають аналітики, притримують його в надії на подальше зростання цін. Але хотілося б знати, які саме обсяги вони притримують?

Інтерв'ю
Аномальна погода цієї весни для підприємств, що спеціалізуються на виробництві плодово-ягідної продукції, стала катастрофою. Сталася вона в ніч із 10 на 11 травня. Крім морозів, стабільна низька
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.

1
0