Захист зернових культур від шкідника хлібного жука

Ре­зуль­та­том шкідли­вої діяль­ності хлібних жуків та інших фіто­фагів є значні не­до­бо­ри вро­жаїв зер­на. При­чи­на­ми ма­со­во­го розмно­жен­ня зер­но­вих шкідників є гло­баль­не по­тепління кліма­ту, а та­кож низь­ка куль­ту­ра зем­ле­роб­ст­ва че­рез по­ру­шен­ня або ігно­ру­ван­ня сівозмін, спро­щен­ня тех­но­логії ви­роб­ництва, знач­не змен­шен­ня об­сягів за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів, не­до­статнє ре­сур­со- й енер­го­за­без­пе­чен­ня.

З-поміж пред­став­ників цьо­го ви­ду жуків в Ук­раїні шко­дять: кузь­ка, кра­сун, хре­с­то­но­сець та інші. Най­по­ши­реніший та найшкідли­віший — жук-кузь­ка. 

Жук-кузь­ка (Anisoplia austriaca Неrbst.) по­ши­ре­ний по­всюд­но, крім північно-західних рай­онів Полісся. Тіло до­рос­лої ко­ма­хи за­вдовжки 12–16 мм, си­ню­ва­то-чор­не з ме­та­ле­вим бли­с­ком. Над­кри­ла тем­но-ка­ш­та­нові з чор­ною ква­д­рат­ною пля­мою біля їхньої ос­но­ви. 

Кра­сун, або хрущ по­льо­вий (А. segetum Herbst.) трап­ляється скрізь, та найбільша йо­го шкідливість зафіксована в сте­повій зоні та Кри­му. Тіло до­рос­лої ко­ма­хи за­вдовжки 8–10 мм, си­ню­ва­то-чор­не з ме­та­ле­вим бли­с­ком, по­кри­те жов­ту­ва­ти­ми во­ло­с­ка­ми. Над­кри­ла ко­рич­не­во-жовті, без ри­сун­ка, з твер­ди­ми ши­па­ми на кра­ях і та­кож по­криті жов­ту­ва­ти­ми во­ло­с­ка­ми.

Жук хре­с­то­но­сець (А. agricola Рoda) зустрічається по­всюд­но, най­частіше на Поліссі та в північній ча­с­тині Лісо­сте­пу, а та­кож у пе­редгір’ях та го­рах Кри­му. До­вжи­на тіла до­рос­лої ко­ма­хи — 10–14 мм, го­ло­ва, гру­ди й но­ги чорні, над­кри­ла чер­во­ну­ва­то-ко­рич­неві з чор­ним ри­сун­ком у ви­гляді хре­с­та або яко­ря.

Са­миці всіх цих видів жуків відкла­да­ють у ґрунт білі ок­руглі яй­ця за­вдовжки 1,5–2,0 мм. Ли­чин­ки жов­ту­ва­то-білі, ду­го­подібно виг­нуті, м’ясисті, з ко­рич­не­вою го­ло­вою й до­б­ре роз­ви­не­ни­ми но­га­ми. До­вжи­на тіла до­рос­лих ли­чи­нок жу­ка-кузь­ки — 30–35 мм, кра­су­на — 25, ре­ш­ти видів — 25–30 мм. Ля­леч­ки вільні, жов­ту­ваті, за­вдовжки 14–18 мм.

Особ­ли­вості жит­тя й розмно­жен­ня хлібних жуків ба­га­то в чо­му подібні.

На по­лях жук-кузь­ка з’яв­ляється в кінці трав­ня — першій по­ло­вині черв­ня. Ма­со­вий літ жуків, відповідно до се­редніх ба­га­торічни­х спо­с­те­ре­жен­ь, при­па­дає на 11 черв­ня — 17 лип­ня. Спо­чат­ку во­ни жив­лять­ся пирієм, потім пе­ре­хо­дять на озимі, а пізніше — на ярі зер­нові куль­ту­ри. Пе­ре­ва­гу відда­ють жи­ту, пше­ниці озимій та ярій, рідше за­се­ля­ють інші зла­ки. Жук міцно охоп­лює кри­ви­ми чіпки­ми но­га­ми ко­лос і жи­вить­ся зер­ном мо­лоч­ної та вос­ко­вої стиг­лості, про­со­ву­ю­чи го­ло­ву між лу­соч­ка­ми ко­ло­са. За по­вної стиг­лості ви­би­ває зер­на на зем­лю, внаслідок чо­го втра­ти вро­жаю збільшу­ють­ся. Один жук про­тя­гом жит­тя зни­щує 9–10 ко­лосків. Уго­до­вані са­миці відкла­да­ють яй­ця в ґрунт (пло­дючість — до 50 шт.). Для їхньо­го відкла­дан­ня шкідник ви­би­рає пухкі ґрун­ти й ча­с­то зо­се­ре­д­жується на про­сап­них куль­ту­рах. Че­рез місяць із яєць вип­ло­д­жу­ють­ся ли­чин­ки, які жи­вуть у ґрунті про­тя­гом 22 місяців, зи­му­ю­чи двічі. Пер­ший рік жит­тя во­ни жив­лять­ся у ґрунті гноєм і тон­ки­ми корінця­ми різних рос­лин. Ли­чин­ки дру­го­го ро­ку пе­ре­гри­за­ють підземні ча­с­ти­ни сходів і мо­ло­дих рос­лин сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур (пше­ниці, жи­та, ку­ку­руд­зи, бу­ряків, со­няш­ни­ку, кар­топлі), сіянців мо­ло­дих де­рев, що мо­же при­зво­ди­ти до зріджу­ван­ня посівів і на­са­д­жень. Після дру­гої зимівлі в травні — першій по­ло­вині черв­ня відбу­вається їхнє за­ляль­ко­ву­ван­ня завгли­бшки 10–15 см, звідки че­рез два-три тижні ви­хо­дять жу­ки. Ля­леч­ки з ніжним по­кри­вом ду­же чут­ливі до ме­ханічних по­шко­д­жень і під час куль­ти­вацій ґрун­ту на гли­би­ну за­ляль­ко­ву­ван­ня ма­со­во ги­нуть.

У жу­ка-кузь­ки є при­родні во­ро­ги. Так, жуків зни­щу­ють му­хи-ктирі, хижі жу­же­лиці, пта­хи (си­во­рак­ша, дя­тел, чай­ка, куріпка, грак, гал­ка, со­ро­ка, шпак, го­ро­бець, одуд й ін.). Ли­чи­нок поїда­ють сіра во­ро­на, грак, чай­ка зви­чай­на. На ли­чин­ках роз­ви­ва­ють­ся де­які пе­ре­тин­ча­с­то­крилі па­ра­зи­ти (сколії, тифії й ін.), а та­кож па­ра­зи­тичні не­ма­то­ди й па­то­генні мікро­ор­ганізми. Та, по­при все, чи­сельність хлібних жуків у посівах зер­но­вих куль­тур за­ли­шається ви­со­кою, то­му про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів на­бу­ває над­зви­чай­ної важ­ли­вості.    

За­хисні за­хо­ди

На підставі да­них ба­га­торічно­го та дов­го­ст­ро­ко­во­го (річно­го) про­гнозів у кож­но­му гос­по­дарстві для кож­но­го кон­крет­но­го по­ля роз­роб­ля­ють пев­ну си­с­те­му кон­тро­лю хлібних жуків.

З ура­ху­ван­ням біологічних особ­ли­во­с­тей і спо­со­бу жит­тя цих шкідників роз­роб­ле­но ком­плекс­ну си­с­те­му за­хи­с­ту посівів зер­но­вих. Ба­га­то з її скла­до­вих є зви­чай­ни­ми еле­мен­та­ми тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ви­со­ких уро­жаїв, ви­ко­нан­ня якої на на­леж­но­му рівні ство­рює спри­ят­ли­ві умови для рос­ту й роз­вит­ку рос­лин та не­спри­ят­ли­ві — для шкідників. У ціло­му ж інте­г­ро­ва­ний за­хист зер­но­вих куль­тур вклю­чає ор­ганізаційно-гос­по­дарські, аг­ро­технічні й хімічні за­хо­ди.

Профілактичні за­хо­ди

• до­три­ман­ня на­уко­во обґрун­то­ва­ної струк­ту­ри посівних площ, за якої зер­нові ко­ло­сові куль­ту­ри не мають зай­ма­ти по­над 50% на­яв­них у гос­по­дарстві ор­них зе­мель, щоб за­­по­бігти по­втор­ним посівам або мо­но­куль­турі;
• тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня куль­тур із чітким до­три­ман­ням усіх пе­ред­ба­че­них прий­омів (без ви­ве­ден­ня із си­с­те­ми або спро­щен­ня яко­гось із них) за всебічно зва­же­ної обґрун­то­ва­ності.

Аг­ро­технічні за­хо­ди

• кра­щий по­пе­ред­ник пше­ниці ози­мої в зоні Сте­пу й цен­т­раль­но-східній ча­с­ти­ні Лісо­сте­пу — чор­ний пар, зо­ра­ний або за­ди­с­ко­ва­ний у травні та за­куль­ти­во­ва­ний у серпні;
• у травні — на по­чат­ку черв­ня — гли­бо­ке (10–12 см) роз­пу­шен­ня міжрядь про­сап­них куль­тур, за мож­ли­вості — з од­но­ча­сним піджив­лен­ням рідки­ми азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми. Це ра­ди­каль­ний спосіб об­ме­жен­ня чи­сель­ності хлібних жуків у стадіях пе­ре­для­ле­чок і мо­ло­дих ля­ле­чок;
• роздільне зби­ран­ня зер­на на по­чат­ку вос­ко­вої стиг­лості зі швид­ким підби­ран­ням валків дає змо­гу змен­ши­ти зер­нові втра­ти від жуків у посіві на ко­ре­ню та у вал­ках;
• лу­щен­ня стерні завгли­бшки 10–12 см зра­зу ж після зби­ран­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих і по­втор­но че­рез 10–12 днів. Під час цьо­го аг­ро­прий­о­му ли­чин­ки та яй­ця хлібних жуків ви­но­сять­ся на по­верх­ню ґрун­ту, де ги­нуть від ви­си­хан­ня, зни­щу­ють­ся па­ра­зи­та­ми та поїда­ють­ся хи­жа­ка­ми й пта­ха­ми;
• зяб­ле­ва оран­ка плу­га­ми з пе­редплуж­ни­ка­ми або пло­с­корізним зна­ряд­дям за до­стат­ньої во­ло­гості ґрун­ту, про­ве­де­на до се­ре­ди­ни жовт­ня, тоб­то до мож­ли­во­го по­чат­ку міграції ли­чи­нок хлібних жуків на зимівлю в глибші ша­ри ґрун­ту;
• на по­лях із чи­сельністю ли­чи­нок дру­го­го ро­ку жит­тя по­над 15 ек­земп­лярів на 1 м2 озимі зер­нові куль­ту­ри слід висіва­ти насінням, об­роб­ле­ним інсек­ти­цид­ни­ми про­труй­ни­ка­ми (Га­у­чо 70 WS, з.п.; Круїзер 350 FS, т.к.с.; Нупрід Макс, ТН; Нупрід 600, ТН; Рубіж, к.е.; Та­бу, КС), або на 10–12 днів пізніше від ус­та­нов­ле­них строків, до то­го ж збільше­ною на 10–12% нор­мою висіву та з пе­ред­посівною куль­ти­вацією в два сліди;
• бо­ро­ну­ван­ня й куль­ти­вація на­весні до­по­мо­жуть до­сяг­ти об­ме­жен­ня чи­сель­ності хлібних шкідників, як­що їхні ли­чин­ки пе­ре­бу­ва­ють близь­ко від по­верхні ґрун­ту (завглибшки 1–5 см);
• на по­лях із ви­со­кою чи­сельністю ли­чи­нок хлібних жуків (по­над 10 екз./м2) пе­ред сівбою ярих куль­тур обов’яз­ко­ве про­ве­ден­ня двох куль­ти­вацій з інтер­ва­лом 8–10 днів. 

Хімічні за­хо­ди

У період жив­лен­ня хлібних жуків на ко­ло­с­ках, як­що чи­сельність пе­ре­ви­щує 3–4 осо­би­ни на 1 м2, посіви потрібно об­ро­би­ти інсек­ти­ци­да­ми. Згідно з «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них для ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» (2016), про­ти цих шкідників ре­ко­мен­до­вані пре­па­ра­ти: Ак­та­ра 240 SC, к.е. 

(0,15 л/га), Ан­ти­ко­ло­рад, КС (0,5 л/га), Ан­ти­ко­ло­рад Макс, КС (0,5 л/га), Анті­жук Профіт, з.п. (0,05 кг/га), БіМоль БТ, КЕ (1,5 л/га), Грінфорт ІЛ 200, КС (0,5 л/га), Грот, ВГ (0,05 кг/га), Де­цис f-Люкс, к.е. (0,20–0,25 л/га), Ди­мевіт, КЕ (1,5 л/га), Ди­ме­фос, КЕ (1,5 л/га), Енжіо 247 SC, КС (0,22 л/га), Залп, КЕ (1 л/га), Кай­зо, ВГ (0,2 кг/га), Ка­ра­те 050 EC, к.е. (0,2 л/га), Ка­ра­те Зе­он 050 CS, мк.с. (0,2 л/га), Ка­ра­тель EC, КЕ (0,2 л/га), Кілер, к.е. (1,0 л/га), Кінфос КЕ, к.е. (0,15–0,5 л/га), Ман­густ, з.п. (0,05 кг/га), Марш, КС (0,5 л/га), Но­­ріл, КЕ (0,75–1 л/га), Ну­рел Д, к.е. (0,75–1,0 л/га), Опер­кот, ЗП (0,15–0,2 кг/га), Рубіж, к.е. (0,5–1,5 л/га), Рубін, КЕ (0,2 л/га), Свя­то­гор, КЕ (1,0–1,5 л/га), Фа­с­корд, КЕ (0,1–0,15 л/га), Фо­сор­ган Дуо, КЕ (0,75–1,0 л/га), Фо­ст­ран, КЕ (1,2–1,5 л/га), Фо­с­фамід, к.е. (0,5–1,5 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07–0,1 л/га), Ци­первіт-аг­ро, КЕ (0,25 л/га). Оскільки хлібні жу­ки най­частіше кон­цен­т­ру­ють­ся на кра­ях полів, об­роб­ки доцільно про­во­ди­ти в край­о­вих сму­гах за­вшир­ш­ки 60–100 м. Нерідко од­но­час­но з хлібни­ми жу­ка­ми шко­ду посівам зер­но­вих спри­чи­ня­ють кло­пи-че­ре­паш­ки, по­пе­лиці, трип­си, жу­ки хлібної жу­­же­­­лиці, то­му пла­ну­ва­ти за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів слід з ура­ху­ван­ням ціло­го ком­плек­су шкідників. Ба­га­то з на­зва­них ви­ще пре­па­ратів ре­ко­мен­до­ва­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти про­ти ком­плек­су шкідників зер­но­вих ко­ло­со­вих. 

На­го­ло­шуємо, що інсек­ти­ци­ди тре­ба за­сто­со­ву­ва­ти своєчас­но й за чітко­го до­три­ман­ня рег­ла­мен­ту. Тут важ­ли­во вра­хо­ву­ва­ти те, що в ок­ремі ро­ки хлібні жу­ки че­рез чо­ти­ри-п’ять днів після до­дат­ко­во­го жив­лен­ня по­чи­на­ють відкла­да­ти яй­ця, і їхня чи­сельність на ко­ло­с­ках у та­ко­му разі то збільшується, то змен­шується. А в більшості хімічних пре­па­ратів строк ос­тан­ньої об­роб­ки — за 20–30 днів до зби­ран­ня. 

М. Круть, канд. біол. на­ук (PhD),
Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин НА­АН Ук­раїни