Спецможливості
Інтерв'ю

Бізнес - постійне джерело викликів, - Микола Горбачьов

02.07.2017
4957
Бізнес - постійне джерело викликів, - Микола Горбачьов фото, ілюстрація

Зовсім недавно в Української зернової асоціації з'явився новий керівник - Микола Горбачьов. Ми поговорили з ним про проблеми, які хвилюють УЗА, прогнози на нинішній сезон і особисте бачення бізнес-ситуації в українському АПК.

 

— Окресліть поточну ситуацію в аграрному секторі, в зерновому виробництві? Що посіяли? Які перспективи на урожай? Особливості чергового нового сезону...

— У новому сезоні, який стартує з 1 липня 2017 року, ми навряд чи будемо відрізнятися від попередніх виробничих сезонів. Посіяли основні культури, які нас цікавлять - пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник. І обсяги виробництва, думаю, будуть приблизно на торішньому рівні. Є невеликі побоювання через те, що трохи пізно почали сіяти, і невідомо, які ще погодні ризики нам випаде долати. Але можу сказати, що Україна в будь-якому випадку продовжить експортувати значні обсяги зерна. Так, з нового врожаю, який росте, прогнозуємо загальний експорт зернових у сезоні-2017/18 на рівні 40 млн т. А в нинішньому сезоні він навіть перевищить цей показник - думаю, в кінці червня експорт досягне 42-44 млн т.

— Що скажете про перерозподіл площ: пшениця проти соняшнику?

 Знаєте, виробництво пшениці в Україні не настільки вигідно, як тих же соняшнику або сої. Тому сільгоспвиробники будуть збільшувати площі під соєю, кукурудзою. А в сегменті пшениці треба сконцентруватися на виробництві якісного зерна. Тут були б у нагоді технології, що використовуються в даний час в об'єднаній Європі, дуже сильно допомогло б і зрошення, оскільки сума вегетативних температур у кліматичній зоні, де знаходиться Україна, досить висока. Ми однозначно можемо виробляти пшеницю з високим вмістом протеїну, клейковини та іншими бажаними показниками, щоб гідно конкурувати на ринку продовольчої пшениці. Але врожайність у нас, як і раніше, практично вдвічі нижча, ніж у країнах об'єднаної Європи. В основному, це пов'язано з недостатньо розвиненою системою зрошення.

— Тобто 40-45 ц/га - це вже хороший урожай?

— У деяких господарствах збирають і по 60 ц/га, але це, скоріше, виняток із правил. Дуже б хотілося, щоб у нас середня врожайність із гектара була на рівні 70 ц, а в рекордних господарствах - і по 10 т/га.

Проблеми, які існують, в основному крос-секторальні, тому що у нас ведеться продуктивний діалог і з попереднім міністром, і з нинішньою командою... Складніше - з питаннями, що стосуються сфери, де починають перетинатися інтереси Міністерства агрополітики і, наприклад, Міністерства інфраструктури.

Із вагонами-зерновозами у нас величезна проблема. Вона може перешкодити нам вирощувати та експортувати більші обсяги зерна. Тут потрібно ще працювати і працювати, залучати до процесу і двох профільних міністрів, і намагатися вирішити цю проблему на державному рівні.

Щодо пропозицій, які робить бізнес ... Ми запропонували, наприклад, побудувати вагони-зерновози за свої власні кошти, до того ж попросили зробити різницю в 30% (від вартості перевезення, тобто знизити тарифи на перевезення) для вагонів, що належать Укрзалізниці, і вагонам, які повинен придбати бізнес. Це дозволило б скоротити термін окупності цих вагонів-зерновозів. Попросили цю пільгу строком на п'ять років, але я навіть не впевнений, що нас почули...

До речі, якщо сьогодні купити вагон-зерновоз, то термін його окупності становитиме 15-16 років. Вартість вагона - від $ 25 до 30 тис. (за одиницю!). А об'єктивний дефіцит оцінюємо в межах 4-5 тис. одиниць. Укрзалізниця заявила, що у них є 11 тис. інвентарного парку і плюс 3 тис. - залучених. «Молоді» вагони, які там представлені, - 1973 року випуску, тобто їм уже по 44 роки...

—  Май­же наші ро­вес­ни­ки...

— Так, тому ми очікуємо суттєве скорочення вагонного парку через закінчення терміну служби. Це буде відбуватися протягом найближчих декількох років. І якщо ми хочемо вивозити з України хоча б стабільний обсяг зерна - 40 млн т щорічно, - то потрібно ще як мінімум 4-5 тис. зерновозів. Якщо у нас їх не буде, то це стане великою проблемою - блокуванням експорту. І, відповідно, будь-яке збільшення виробництва зернових принесе сільгоспвиробникам тільки негативний результат, оскільки великі перехідні запаси (які будуть залишатися всередині країни) стануть відчутно тиснути на ціни. І, звичайно ж, знижуватимуть рентабельність виробництва зерна.

— Ва­ше бачення зе­мель­них про­блем?

— В Українській зерновій асоціації, яку я представляю, немає консолідованої позиції щодо ринку землі. Ми вважаємо, що це не наша сфера відповідальності. І ми залишаємо це рішення для уряду і організацій, які ближче до питань власності на землю і роботи на ній. Але наше думка така, що ринок землі потрібен, і його впровадження не варто боятися. Головним критерієм для визначення, яким він повинен бути, слід вважати ефективність використання цього ресурсу. І тут роль держави повинна бути визначальною і базуватися на такій ієрархії, де ефективний користувач землі отримає пріоритет виробляти на ній свою продукцію. А право власності - це вже другорядне. Тут державі слід встановити певні чіткі і зрозумілі для всіх правила отримання пасивних доходів від ренти гектарів.

— У яких напрямках повинна розвиватися інфраструктура країни?

— Я бачу Україну винятково як експортно-орієнтовану країну. У нас з вами земля - ​​основний ресурс виробництва в сільському господарстві. Сьогодні в світі є чимало технологій, які допомагають збільшити обсяги вирощеного. І ми живемо в досить гарний час: збільшується населення планети, тому завжди є попит на наше зерно. Звичайно, цим потрібно користуватися.

І загальна тенденція, думаю, спрямована на збільшення виробництва. Яким чином це робити? Звичайно ж, використовуючи нові технології. Навіть компанія «Клаас» випустила трактор, який їде практично без водія. Тобто змінюється сама структура ведення бізнесу. І сільгоспвиробник - це вже не фермер з мозолястими руками, без спеціальної освіти, а тільки з власним практичним досвідом.

Сільське господарство - високотехнологічна галузь, яка притягує фахівців із різних країн, здатна залучити інвестиції і, відповідно, збільшитися в розмірах. Сьогодні АПК, за різними оцінками, займає 10-12% в структурі ВВП. Думаю, що сільське господарство може «дорости» у нас і до 30% ВВП, якщо привнести в нього і досягнення машинобудування і виробництво продуктів з високою доданою вартістю. Це, зокрема, вирощування ягід, фруктів і овочів і їх переробка. Тут можна розвиватися ще досить довгий період.

—  А фермеру з мозолистими руками чим порадите зайнятися?

— Для всіх фермерів, які не є великими виробниками, завжди будуть цікаві нішеві культури, які дають високу додану вартість на невеликих площах. Якщо подивитися на досвід інших країн, таких як США, Франція, Німеччина, Польща, там невеликі фермери, як правило, вирощують ягоди, овочі, вони не займаються великотоварним виробництвом пшениці, соняшнику. Тому що для великотоварного виробництва потрібні значні інвестиції в техніку, інфраструктуру, а дрібному фермеру це зробити досить складно. На мою думку, якби невеликі виробники об'єднувалися в кооперативи, то ефективність їх роботи суттєво підвищилася б.

— Якими принципами керуєтесь у бізнесі?

— Займатися бізнесом нескладно. Тут єдине мірило - раціональність. І мірило твоєї раціональності - це прибуток. Або ти заробляєш гроші, або - не заробляєш. Все інше - певне навколополітичне нав'язування. Отже, все дуже просто: якщо ти ставиш мету - заробляти гроші, ти повинен їх заробляти.

Щодо соціальної відповідальності, різних навантажень - це більшою мірою стосується рішень внутрішньокорпоративних питань великих компаній. Наприклад, забезпечити стабільне ведення бізнесу в якомусь регіоні, де не розвинена соціальна інфраструктура. Звичайно ж, люди звідти поїдуть, якщо там немає шкіл, дитячих садків... Тому для перспектив розвитку свого бізнесу деяким компаніям доводиться займатися і забезпеченням соціальної інфраструктури. Але сам по собі бізнес дуже прагматичний. Перш за все - це прибуток на витрачені зусилля і час...

— Будь-якою ціною?

— Прибуток за будь-яку ціну - не можна так сказати... Адже таким чином можна звинуватити будь-яку людину в недотриманні моральних норм. У кожного є свої внутрішні принципи, внутрикорпоративне бачення ведення бізнесу, тому компанії розвиваються з абсолютно різною траєкторією. У деяких бізнес-лідерів у нашій країні, діяльність яких будується, скажімо, на більш високих моральних підвалинах, і справи йдуть відповідно - їх компанії займають зовсім інше положення і мають набагато більш високий рівень щастя і задоволеності своїх співробітників, ніж у компаній, де лідери сповідують виключно споживчі наміри і експлуататорське ставлення до свого персоналу.

— Як моральні якості бізнес-лідерів впливають на фінансовий результат? Позитивної кореляції, напевно, немає, скоріше - негативна ...

— На фінансовий результат у короткостроковій перспективі, звичайно, це не має прямого впливу. А в довгостроковій - спостерігається велика позитивна кореляція: адже якщо людина в компанії (найманий працівник) щаслива, задоволена роботою, умовами праці та ставленням до неї керівництва, то дуже часто погодиться працювати за менші гроші. Оскільки вона цінує те, що компанія дає йому додаткові можливості: і соціальні, і для особистісного розвитку. Тому в сумі бізнесменові такого рівня «відгукнеться» прибутком подібне задоволення потреб своїх співробітників...

— Чому Вас особисто навчив бізнес?

— Не можу сказати, що він може в принципі чогось навчити. Кожну людину вчить життя і той шлях, яким вона йде. Я впевнений, що будь-який викладач або, наприклад, інженер можуть сказати, що чогось у житті їх навчила обрана професія. Я не ставлюсь до бізнесу як до свого роду знань. Це, скоріше, постійне джерело викликів, оскільки держава дуже сильно любить контролювати діяльність і виконувати функції, які в принципі не повинні входити в розряд державних, а повинні перебувати в більшій мірі під громадським контролем. Але оскільки незалежна Україна - молода країна, що розвивається, ми проходимо певний еволюційний шлях, тому доводиться стикатися з такими викликами, які вимагають додаткових знань і умінь.

Галина Квітка

Інформація для цитування

Микола Горбачьов: "Я не ставлюся до бізнесу як до певного роду знань. Це, швидше, постійне джерело викликів / Г. Квітка// Пропозиція / — 2017. — №6. — 16-20

Ключові слова: УЗА, Николай Горбачов

Інтерв'ю
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее
Чому українські агровиробники обирають програми товарного кредитування від ADAMA? Відповідь проста — вони допомагають їм вчасно забезпечити свої потреби у засобах захисту рослин і добривах, впевнено працювати та відчувати підтримку... Подробнее

1
0