Спецможливості
Технології

Захист пшениці від шкідників у осінній період

20.10.2020
2470
Захист пшениці від шкідників у осінній період фото, ілюстрація

В Україні озимим зерновим культурам завдають шкоди понад 100 видів фітофагів. За сприятливих умов навколишнього середовища шкідники здатні пошкоджувати рослини культур на всіх етапах органогенезу. Найбільш відчутними й небажаними є пошкодження рослин агрокультур у період появи сходів і на початку вегетації.

 

 

 

 

 

 

Для того, щоб мати можливість ефективно виконувати заходи захисту озимих зернових культур, потрібно знати й враховувати основні аспекти, які призводять до шкідливості комах. Розвиток, розмноження та чисельність шкідників залежить від комплексу абіотичних, біотичних і антропічних факторів, які динамічно змінюються. Найвідоміші фактори, від яких залежить швидкість розвитку й розмноження комах, — це світло, тепло, волога й наявність якісного корму.

Шкідливість усіх фітофагів залежить від їхньої чисельності, розміру, характеру спричинення пошкоджень, погодних умов під час періоду розвитку шкідливої стадії. Для того, щоб зберегти майбутній урожай культури, потрібно виконувати низку послідовних заходів із контролю шкідливих об’єктів у посівах озимих зернових культур. Для максимально ефективного знищення шкідників рекомендовано використовувати дані про прогноз ступеня небезпеки того чи іншого шкідника. Але останніми роками осінні обстеження всіх стадій шкідників, на відміну від систематичних спостережень за їхнім розвитком, значно ускладнилися. Осінні обстеження ґрунтів були й залишаються складною, трудомісткою роботою, оскільки в посушливі роки ґрунти ущільнюються, пересихають. Завдяки цьому деякі ґрунтові шкідники заглиблюються в ґрунт до 1 м й більше (дротяники та інші). Всі нюанси поведінки шкідливої біоти потребують знань особливостей біології розвитку кожного виду, закономірностей динаміки чисельності з урахуванням впливу потепління клімату.

За сприятливих погодних умов злакові мухи восени можуть пошкоджувати понад 60% сходівВраховуючи вищезазначене, слід зважати на умови навколишнього середовища, їхню зміну й те, як вони впливають на біологічний цикл розвитку та пристосованість шкідників до таких змін. А також ураховувати те, що біологічні цикли розвитку більшості шкідників залежать від погодних умов, а потепління клімату сприяло збільшенню їхньої шкідливості, розширенню ареалів, зміні біологічного циклу. Останніми роками серед фітофагів озимих зернових культур помітно змінилося господарське значення ряду шкідливих об’єктів. Такі зміни, безумовно, потрібно враховувати під час визначення пріоритетів щодо захисту цих культур.

До таких шкідливих об’єктів належать, зокрема, підгризаючі совки, дротяники та інші, значення яких відчутно збільшилося, в тому числі в осінній період.

Дротяники представлені великою кількістю видів із родів Agriotes Esch, Melanotus Esch, Athous Esch, Selatosomus Steph. та інші. На поширення та чисельність дротяників великий вплив мають ґрунтові умови й рослинний покрив. У агроценозах видові комплекси шкідника складаються переважно з видів, які заселяють прилеглі біотопи.

Найпоширенішим заходом контролю дротяників є обробка насіння інсектицидними протруйникамиДля контролю дротяників рекомендують дотримуватися сівозмін із уведенням у них культур, що слабко або зовсім не пошкоджуються шкідниками. Знищення сегетальної рослинності в усіх ланках сівозміни є одним із ефективних заходів контролю шкідливих об’єктів. Механічний обробіток ґрунту (оранка з обертанням пласта тощо) буде найефективнішою в уразливі стадії розвитку, а саме: заляльковування, масова линька личинок дротяника. Механічний обробіток ґрунту, такий як розпушування, культивації, сприятимуть активізації впливу ентомофагів.

Також рекомендується використовувати для сівби сорти з більшою стійкістю до пошкоджень цим шкідником, висівати насінням високих посівних кондицій і в оптимальні строки. Найпоширенішим заходом контролю дротяників є обробка насіння інсектицидними протруйниками (токсикація). Хоча для колосових культур застосування цього заходу обмежене.

Достатньо велику групу шкідників, які завдають значної шкоди озимим зерновим культурам, становлять попелиці (Schizaphis graminum Rond., Rhopalosiphum padi L., Sitobion avenae F., Brachycolus noxius Mord. та інші). Їхнє значення в агровиробництві особливо високе під час посушливих періо­дів. Усі види злакових попелиць висмоктують поживні речовини з рослин культур, що впливає на врожай. Сильне пошкодження в період від появи сходів до виходу в трубку може призвести до загибелі рослин.

Попелиці — майже прозорі, м’якотілі сисні комахи. За значної кількості попелиці можуть спричинити пожовтіння та передчасну загибель листя. Вони виділяють краплі солодкої рідини, так званої медової роси, яка приваблює мурах. Вид Schizaphis graminum є особливо небезпечним, оскільки спричиняє патологічні зміни частин рослини — скручування листя, утворення некротичних плям. Пошкодження видом Diuraphis noxia проявляється у вигляді довгих білих смуг на листі, скручуванні листя і стерильності колосків.

Злакові попелиціЕфективними заходами захисту посівів озимих зернових культур від шкідливості попелиць є дотримання сівозміни (кращими попередниками будуть нестерньові культури), контроль і знищення падалиці, уникнення ранніх строків сівби озимих зернових культур, збалансоване внесення мінеральних добрив. Також рекомендовано не засаджувати лісосмуги черемхою, в’язом, берестом, тому що на них зимують мігруючі види попелиць.

Слід враховувати й те, що масовому заселенню посівів озимих зернових культур великими й звичайними злаковими, ячмінними попелицями тощо і, як наслідок, надмірному пошкодженню рослин сприяє суха погода восени. Тож у разі теплої затяжної осені зростатиме ймовірність поширення цикадок у посівах озимих зернових. Усі ці шкідники завдають не тільки механічних пошкоджень рослинам озимих зернових — попелиці й цикадки є перенощиками небезпечних вірусних захворювань (мозаїка, карликовість). Сприятливими умовами для розвитку цих шкідників є оптимальна середньодобова температура пові­тря понад 13°С, суха й тепла погода протягом вересня-жовтня.

Також велику групу фітофагів, які завдають великої шкоди озимим зерновим культурам, становлять мухи (Mayetiola destructor S., Opomyza florum F., Oscinella frit L., Oscinella pusilla Mg., Phorbia secus Tiens., Leptochylemyia cearctata Fll. і ін.). Значення окремих видів цієї групи в господарському плані високе. Значно погіршується фітосанітарний стан озимих зернових культур восени в результаті пошкодження стебел рослин культур личинками мух. За сприятливих погодних умов ці шкідники восени можуть пошкоджувати понад 60% сходів. Найпоширенішими з цієї групи шкідників є гессенська, шведська мухи та опоміза пшенична.

Пошкодження злаковими мухами призводять до того, що центральний лист рослин злакових культур жовтіє і в’яне. Як правило, такі симптоми збігаються в часі із фазою розвитку озимих зернових культур — утворення третього-четвертого листка. За умов, коли основне стебло пошкоджується ще до утворення бічних стебел, такі рослини злакових озимих гинуть. А в тих пошкоджених рослин, які продовжують свій ріст і розвиток, відзначають зменшення кіль­кості вторинних коренів і вміст цукрів. Унаслідок цього знижується зимостійкість, кущистість культур, що в результаті призводить до значних втрат урожаю.

Шкідливість від цих фітофагів значна, перш за все через те, що її рівень залежить не від одного виду шкідника, а від цілого комплексу, які мають схожий цикл розвитку й пристосування до бази живлення.

Разом із тим, варто враховувати й те, що, на відміну від більшості внутрішньостеблових шкідників, личинки яких заселяються по одній у рослині, для гессенських мух властиве заселення рослин декількома личинками. Пошкодження гессенською мухою стають причиною зниження висоти рослин, стеблостою, вилягання посіву та зменшення врожаю. Такі негативні явища створюють личинки в результаті висмоктування соків із тканин рослин культури. Личинки, які розміщуються у піхвах листя, висмоктують стебло, у результаті воно викривляється, скручується або надламується, а його колос на час дозрівання виявляється порожнім або з дуже малою кількістю дрібних зерен.

Захист пшениці озимої від гессенської та інших мух має включати заходи зі зменшення площ під зерновими колосовими попередниками, дискування стерні відразу ж після збирання врожаю. Важливе значення має знищення падалиці та пирію, уникнення ранніх і, особливо, надранніх строків сівби озимих зернових культур. Восени за чисельності не менше як 40–50 мух на 100 помахів сачком доцільно провести обприскування крайових смуг посівів.

Підгризаючі совки завдають також значних пошкоджень озимим культурам. Основним симптомом пошкодження ними культур є дефоліація рослин. Личинки живляться листям від країв до середньої листкової жилки або ж колосками злаків. Численне заселення шкідником може бути дуже небезпечне. Певні види живуть на поверхні ґрунту, якісь — у ґрунті, живлячись коренями, а деякі — всередині стебел. Личинка робить отвір у стеблі й живиться всередині рослин культур. Дорослі совки — це метелики, самки відкладають яйця на листя й листкові піхви ближче до рівня ґрунту. Через кілька днів із яєць з’являються гусениці, які живляться поруч із яйцекладками. Вдень гусениці ховаються в тріщинах ґрунту або під камінням, виповзаючи для живлення вночі або рано вранці. У вологу похмуру погоду вони можуть живитися протягом усього дня. Гусениці совки, як правило, всеїдні. Совки (різні види) поширені майже в усіх зонах вирощування зернових культур. Гусениці совки час від часу відчутно пошкоджують великі площі агрокультур.

Холодна дощова погода в другій половині літа та восени сприяє тривалішому живленню гусениць у посівах і збільшує втрати врожаю.

Для контролю підгризаючих совок за допомогою агротехнічних заходів слід дотримуватися сівозмін, які сприятимуть зниженню чисельності шкідника, зокрема відводити поля під чистий або зайнятий пар, засівати культурами зі зрідженим стеблостоєм. Також ефективними будуть механічні обробітки ґрунту на різних стадіях розвитку шкідників, особливо під час заляльковування, оранка з обертанням орного шару та інші. Також важливо в посівах культур виконувати заходи зі знищення бур’янів.

Хлібний турунХлібний турун (Zabrus tenebrioides G.) поширений у Степу та Лісостепу аж до Південного Полісся, але степова зона є регі­оном масового розмноження шкідника в посівах пшениці озимої. Шкоди озимим культурам завдають жуки і личинки, причому шкідливість личинок — найбільша. Личинки туруна можуть спричиняти значну зрідженість посівів як восени, так і навесні, після відновлення вегетації озимих зернових культур.

Личинки живляться лише вночі, спочатку падалицею, а потім — сходами озимини аж до зниження температури пові­тря до 0°С. Вони об’їдають молоде листя в період двох-трьох листочків та кущення. Пошкоджені рослини мають характерний, подібний до мочалки, вигляд. Шкідливість залежить від чисельності та вікових стадій личинок, а також фази розвитку рослин. Під час моніторингу наявності в посівах культури шкідника на початку фази кущення однією з ознак шкідливості є опале на ґрунт жовте листя. Це вказує, що личинки турунів активно пошкоджують його біля основи, що й призводить до його опадання.

Для запобігання розмноженню хлібних турунів першочергове значення має дотримання сівозмін, зменшення частки стерньових попередників під сівбу пшениці озимої до 5–10%, своєчасне й без втрат збирання врожаю, обробіток ґрунту, знищення падалиці, сівба в другій половині оптимальних строків. Одним із дієвих заходів контролю шкідника є протруювання насіння. За виявлення личинок під час сходів культури в чисельності одна-дві особини на 1 м2 або дві-три личинки під час фази третього листка — кущення рекомендовано обприскувати посіви інсектицидами, дозволеними до використання в Україні.

Спеціалізовані шкідники завдають основну шкоду майбутньому врожаю озимих зернових культур. Задля ефективного обмеження шкідників восени важливо знати та враховувати симптоми пошкодження, біологічний цикл розвитку, поширення, шкідливість тощо того чи іншого виду шкідника. Такий підхід буде ефективний для правильного визначення термінів застосування інсектицидів і їхнього максимального впливу на цільовий об’єкт.

Прийняття рішення про застосування засобів захисту культури, зокрема інсектицидів, залежить від наявності достовірної інформації про появу й розвиток шкідників. Для цього потрібно своєчасно оцінювати фітосанітарний стан агроценозу. Інформація про поширення, чисельність, стан популяції, наявність і дієвість природних регулювальних факторів має стати об’єктивним чинником для прийняття рішення про застосування інсектицидів для захисту посівів озимих зернових культур.

На сьогодні зміна клімату, виснаження ґрунтів, непрофесійне застосування пестицидів і добрив додають ризику під час ведення сільськогосподарського виробництва. Зокрема, надмірне застосування пестицидів призводить до знищення природних екосистем, що, у свою чергу, спричиняє подальші спалахи хвороб і посилення шкодочинності шкідників.

За таких умов упровадження інтегрованого захисту рослин є прийнятним заходом для вирішення проблеми поширення шкідливих об’єктів у посівах сільськогосподарських культур. Наприклад, у Європі інтегрований захист рослин є загальноприйнятим завдяки екологічному підходу щодо контролю шкідників. Дуже часто невисока чисельність деяких шкідників потрібна для підтримки популяції природних ворогів фітофагів на полях. Тому мета інтегрованого захисту рослин — зменшення популяції шкідників таким чином, щоб не допустити зниження врожаю. Інтегрований захист рослин, як і раніше, асоціюється зі шкідниками й визначається як суто науковий процес прийняття агрономічних рішень, який об’єднує різні стратегії (біологічну, культурну, фізичну й хімічну, а також регулярний моніторинг на полях і т.д.), який націлений на скорочення застосування пестицидів водночас із забезпеченням сталого контролю небезпечних шкідників.

Пестициди, які будуть застосовувати, мають бути максимально специфічними для цільового об’єкта й справляти мінімальний вплив на здоров’я людини, нецільові організми (наприклад, хижаків, паразитоїдів, комах-запилювачів) і навколишнє середовище (воду, повітря, ґрунт). Слід звести до мінімуму рівень їхнього використання.

Інтегрований захист рослин, основи якого ґрунтуються на розумінні місцевих агроекосистем, механізмів, біології шкідливих організмів та їхніх природних ворогів і інших, не менш важливих, аспектів, повинен стати основоположним механізмом під час прийняття обґрунтованого рішення про застосування заходів контролю, зокрема хімічних.

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук

і.katerincyk@univest-media.com

журнал «Пропозиція», №10, 2019 р.

Інтерв'ю
Роберто Хавельяна
Американське видання Future Farming взяло інтерв’ю у Роберто Хавельяни — співробітника відділу компанії John Deere, який займається перспективними розробками потужних тракторів (серій 7R, 8R та 9R) на найближчі 20 років. Представляємо його... Подробнее
Ле­онід Ко­за­чен­ко, на­род­ний де­пу­тат, пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації
Чи ре­аль­но «за­пу­с­ти­ти» земельну реформу вже за рік? Як дер­жа­ва має за­хи­с­ти­ти влас­ників паїв і аг­раріїв? Що че­кає на них 2017 ро­ку? Чи вдасть­ся по­до­ла­ти ко­рупцію в дер­жаві? На ці

1
0