Спецможливості
Технології

Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

05.06.2008
1006
Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період фото, ілюстрація
Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

Значної шкоди плодовим розсадникам у Лісостепу України завдають шкідливі види родин трубковертів (Attelabidae) і довгоносиків (Curculionidae). Вони пошкоджують не тільки бруньки і пуп’янки, а й листя, кору та коріння рослин, призводячи до зрідження вегетуючих рослин у розсадниках, зниження виходу посадкового матеріалу і навіть
повної загибелі саджанців, особливо окулянтів, погіршуючи якість прищепного матеріалу в маточно-живцевих садах і знижуючи вихід насіння
в маточно-насінних насадженнях.
За роки досліджень (1986—2001) нами було встановлено, що до цієї групи комах належить близько 20 видів, але значною поширеністю і шкідливістю в плодовому розсаднику відзначаються п’ять: букарка, казарка, сірий бруньковий довгоносик (брунькоїд), яблуневий квіткоїд і сірий буряковий довгоносик.
Букарка є постійним видом плодового розсадника. Об’єкт шкодочинний в маточно-насінних і маточно-живцевих насадженнях, полях вирощування саджанців і маточнику вегетативно-розмножуваних підщеп.
Встановлено, що шкідник зимує в грунті в стадії імаго на глибині 8—10 см. Появу фітофага в кроні дерев спостерігали наприкінці ІІІ декади березня (1986 р., 1989—1990 рр., 1999—2001 рр.), І—ІІ декадах квітня (1987—1988 рр., 1991—1998 рр.), що збіглося з фазою “набрякання бруньок”.
Перші особини з’являються за середньодобової температури повітря 6°С, а масове заселення садів, саджанців і підщеп спостерігалося через 7—10 днів за середньодобової температури повітря 8°С, що збіглося з фазою “зеленого конуса” вегетуючих рослин.
Спостереження свідчать, що спочатку відбувалося заселення і пошкодження бруньок у маточних насадженнях, а вже через 4—6 днів появу шкідника було відмічено на окулянтах, маточнику вегетативних підщеп, саджанцях 2-го року вирощування, насінних підщепах, які були висаджені восени. Слід відмітити, що при висаджуванні підщеп і саджанців, отриманих шляхом зимового щеплення, у середині—кінці квітня, заселення рослин відбувалося на 2—3-й день і навіть у день висаджування (2000 р.).
Обліки свідчать, що на одній бруньці маточного дерева може селитися від одного до п’яти жуків, які проколюють її в багатьох місцях (від 5 до 15 уколів). Бруньки потім буріли й опадали. Схожі пошкодження були в пуп’янків і молодого листя.
За даними лабораторних досліджень, відкладання яєць розпочиналося на початку І декади травня (1990 р., 1996 р., 1999—2001 рр.), у ІІ-й декаді травня (1986 р., 1988—1989 рр., 1991—1995 рр., 1997—1998 рр.) і навіть наприкінці ІІІ декади травня (1987 р.). Оптимальна температура для відкладання яєць перебувала в межах 12—16°С. У цьому інтервалі температур самки максимально реалізовували потенційний запас яєць (4—35 шт.), які відкладали в черешок чи середину листків (жилки), у більшості випадків — по одному яйцю.
Необхідно враховувати складність ситуації на полях розсадника зерняткових культур, що складається ранньої весни (друга-третя декада квітня). Якщо в шкілці сіянців насіння ще не висіяли або планується, згідно з технологічною картою, проводити цю операцію і реальна загроза пошкоджень сходів шкідниками відсутня, то для різних видів підщепно-садивного матеріалу груші і яблуні з невеликою кількістю листкових бруньок (1—15 шт.) вона цілком можлива.
Ми проводили спеціальні лабораторні дослідження з метою визначити шкодочинність букарки в полях розсадника зерняткових культур. Для цього в квіткові горщечки пересаджували по одному сіянцю сорту Антонівка звичайна і ставили в ентомологічні садки, куди підсаджували особини шкідника.
Результати досліджень свідчать, що за добу за середньодобової температури повітря 8°С і більше одна особина шкідника може знищити всі вегетативні бруньки на рослині (75% бруньок були пошкоджені одним уколом). За більшої чисельності шкідника за сім годин світлового дня на кожній бруньці налічувалося по 1—2 уколи і більше. Це свідчить про високу шкодочинність об’єкта в агробіоценозі розсадника. Пізніше на рослині пробуджувалося по 1—2 сплячі бруньки, але пагони були слабкі, а рослини за біометричними показниками не підходили для проведення літніх операцій з вічкування.
За даними лабораторних спостережень відродження личинок з яєць розпочинається за 5—7 днів, вони вигризають у черешку і середній жилці листка канал, заповнюючи його бурими екскрементами. Це відбувалося наприкінці ІІ — на початку ІІІ декади травня (1986 р., 1988—1989 рр., 1999—2001 рр.), наприкінці ІІІ декади травня (1990—1998 рр.), у І декаді червня (1987 р.).
Слід відмітити, що пошкодження листя підщепно-садивного матеріалу на полях розсадника, незалежно від видового і сортового складів, не перевищувало 4,5—6,2%. Шкодочинність цього об’єкта, як ми вже зазначали вище, виявляється передусім у знищенні вегетативних бруньок рослин у розсаднику.
Розвиток личинок у черешках тривав 12—16 днів, потім вони падали на грунт, де й заляльковувалися. Поява жуків нового покоління спостерігалася в першій-другій декадах вересня.
Казарка завдає значної шкоди в маточно-живцевих і маточно-насінних насадженнях, у маточнику вегетативно розмножуваних підщеп і на полях, де вирощують саджанці.
Встановлено, що зимують жуки і личинки в грунті на глибині 2—3 см. Вихід молодих імаго спостерігався наприкінці ІІ-— на початку ІІІ декади квітня (1987—1989 рр., 1991—2000 рр.) і на початку квітня (1986 р., 1990 р.) за середньодобової температури повітря 8°С, що збігалося з фазою “зеленого конуса”, і закінчувався перед початком цвітіння груші. Шкідник спочатку заселяв дерева в маточних насадженнях, пошкоджуючи (вигризаючи) бруньки, а потім бутони і молоде листя. Заселення полів розсадника (вирощування підщеп і саджанців) спочатку відбувається зі сторони садів та лісосмуг, звідки шкідник і перелітає. Це спостерігалося на 2—3-й день після появи шкідника в маточних садах, що пояснюється місцем їх зимівлі і більш сприятливим для його розвитку мікрокліматом.
У цей період (на початку вегетації) фітофаг є особливо небезпечним на полях вирощування підщеп і саджанців плодового розсадника.
Встановлено, що за добу за середньодобової температури повітря 10°С і більше одна особина шкідника може повністю знищити всі вегетативні (листкові) бруньки на рослині. Дві і більше особин шкідника можуть знищити вегетативні бруньки рослини протягом світлового дня. Казарка частково або повністю вигризає вміст бруньок. Сприятливими умовами для високої шкодочинності об’єкта є середньодобові температури повітря 12—14°С і висока вологість повітря (85—90%), що часто спостерігається після теплих і короткочасних весняних дощів.
Отже, цей об’єкт є надзвичайно небезпечним у полях вирощування підщеп і саджанців (особливо окулянтів і саджанців на вегетативних підщепах І-го року вирощування).
Встановлено, якщо на саджанцях ІІ року вирощування вегетативні бруньки будуть знищені навіть частково (20—25%) , восени вони не відповідатимуть вимогам стандарту щодо садивного матеріалу. Це пояснюється тим, що шкідник заселяє і пошкоджує насамперед верхню частину саджанців, де згодом проходитиме закладання скелетних і напівскелетних гілок майбутньої крони.
Обліки свідчать, що максимальне заселення маточних дерев шкідником відбувається наприкінці цвітіння, коли розпочинається відкладання яєць. Найінтенсивніше самки відкладають їх у І-й декаді червня, період відкладання триває до 10—18 липня і навіть до 1 серпня (2000 р.). Фітофаг вигризає в плодах камеру, куди відкладає одне, зрідка два яйця, закриваючи отвір пробкою з екскрементів, з якими у ранки заносить спори плодової гнилі (монілії). За нашими спостереженнями і обліками шкідник завдає значних збитків маточно-насінним насадженням (знижуючи вихід насіння груші на 22,5—37,8%, а яблуні — на 33,3—48,8%).
Це слід враховувати, оскільки в господарствах часто після закінчення цвітіння та в І-ІI-й декадах червня обприскування часто проводять виключно фунгіцидами. Проти яблуневої плодожерки І-го покоління інсектициди (фосфорорганічні, піретроїди) часто виключають, що пояснюється її низькою шкодочинністю в насадженнях зерняткових культур літнього й осіннього строків достигання. Таке виключення зазначених вище груп інсектицидів чи використання лише таких препаратів, як Матч, 5% к.е., Інсегар, 25% з.п., не знижує чисельності казарки і призводить до збільшення її шкодочинності.
Личинки живуть у плодах 30—35 днів і живляться загниваючим м’якушем. Пошкоджені плоди опадають. Після цього личинки залишають плід і переходять у грунт на глибину 2—3 см. Більшість личинок (до 70%), що відродилися з яєць, відкладених у травні-червні, до ІІ-ої декади серпня — І-ої декади вересня, заляльковувалися і перетворювалися на жуків, а решта (що відродилися з яєць, відкладених у липні-серпні) залишалися на зимівлю і заляльковувалися наприкінці ІІІ-ої декади липня — до кінця ІІ-ої декади серпня наступного року.
Брунькоїд є постійним видом в агробіоценозі плодового розсадника і шкодить маточно-живцевим і маточно-насінним насадженням, маточникам вегетативних підщеп, саджанцям і підщепам.
Дослідження свідчать, що біологічний розвиток цього виду становить два роки, шкідник зимує на глибині 2—7 см у стадії імаго і личинок. Вихід з місць зимівлі спостерігався в основному наприкінці ІІІ-ої декади квітня (1988 р., 1993—1995 рр., 1997-2001 рр.), наприкінці І-ої – на початку ІІ-ої декади квітня (1987, 1989, 1991, 1992, 1996 рр.) і навіть наприкінці ІІ-ої – на початку ІІІ-ої декади березня (1986, 1990 рр.), що збігається з фазою “розпукування бруньок” на рослинах за середньої температури повітря вище 10°С. Шкідник спочатку сильно вигризає або повністю з’їдає бруньки передусім у нижній частині дерева, а потім розповзається по всьому дереву. Надалі пошкоджує бутони й молоде листя. Живлення шкідника відбувається тільки вдень у сонячну, теплу погоду, а на ніч він спускається на землю і ховається в потаємні місця. Нижні крильця цього жука недорозвинуті, комаха не літає, а забирається на дерево по стовбуру. Заселення полів розсадника відбувається від маточних насінних і живцевих садів, лісосмуг та інших багаторічних насаджень.
Результати досліджень свідчать, що за середньодобової температури повітря 10—12°С одна особина спроможна за добу знищити 45—58% всіх вегетативних бруньок на рослині, а за дві доби — 95—97%. За чисельності дві особини фітофага на саджанець у згаданому вище температурному режимі відсоток пошкоджених бруньок досягає 97-100.
Встановлено, що активність і шкодочинна дія фітофага залежать від гідротермічних умов, в основному від прогрівання місць його проживання (різке похолодання значно знижує активну і шкідливу дію брунькоїда).
Наприкінці ІІІ декади квітня (1986 р., 1989 р., 1990 р., 1992 р., 1996 р.) та наприкінці І декади травня (1987 р., 1988 р., 1991 р., 1993—1995 рр., 1997—2000 рр.) починалося спарювання особин шкідника, а через 2—3 дні самки розпочинали відкладати яйця за оптимальної температури повітря 12...18°С, максимально реалізовуючи свій потенційний запас яєць. Самка розміщувала яйця купками, по 5—27 шт., під край листка, якрий вона загинала і приклеювала своїми виділеннями, у цей період активно пошкоджуючи бутони й молоде листя. Лабораторні дослідження свідчать, що одна самка за добу з’їдає в середньому 1,2—1,5 листка. Ембріональний розвиток яйця триває 14—17 днів. Наприкінці травня з’являлися личинки, які осипалися з дерев на землю і заглиблювалися в неї на 30-50 см і більше (1989 р.), де харчувалися дрібними корінцями дерев.
Весна 2000 року була затяжна й прохолодна. Спочатку шкідник заселяв дерева у маточно-живцевих насадженнях яблуні (до 37 особин на 100 бруньок), у зв’язку з чим 24 квітня було проведено обприскування препаратом Бі-58 новий, 40% к.е. (2,0 л/га), 5 травня на перше поле розсадника висадили саджанці яблуні насіннєвих підщеп, 68% бруньок яких було пізніше пошкоджено довгоносиком, що мігрував з лісополоси, розміщеної за 150 м від поля розсадника. Далі шкідник перейшов на саджанці яблуні другого року вирощування, пошкодивши до 80% молодого листя. Потім самки шкідника відкладали яйця, личинки заглиблювалися на 25—35 см і продовжували живитися корінням саджанців. Отже, шкідник знищував як листову поверхню вегетуючих рослин, так і їх кореневу систему. При цьому вихід стандартних саджанців був знижений на 22,5—31,7%.
Встановлено, що високоефективним заходом для зниження шкодочинності перелічених вище видів є проведення обприскування маточних живцевих і насінних насаджень зерняткових культур у фази “розпукування бруньок - рожевого пуп’янка” такими хімічними препаратами: Базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), Маврик 2Ф, 22,3 ФЛО (0,5 л/га), Конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га), Каліпсо,* 48% к.с. (0,25 л/га), Актара, 25% в.г. (0,14 кг/га), Регент, 80% в.г. (0,02 кг/га). Загибель букарки досягала 79,4—89,3%, казарки — 82,2—91,4%, брунькоїда — 88,8—95,4%, яблуневого квіткоїда — 85,7—96,1%. Захисний ефект цих препаратів становив 20-35 днів, що в 1,2—1,6 раза є вищим порівняно з еталонними препаратами (БІ-58 новий, 40% к.е., 2,0 л/га; Піринекс, 40,8% к.е., 2,0 л/га).

Ю. Яновський,
канд. с.-г. наук, ст. науковий співробітник відділу захисту рослин,
Мліївський інститут садівництва ім
.Л. П. Симиренка УААН
* Препарат перебуває
на стадії державних випробувань

Інтерв'ю
Земельна реформа аж ніяк не завершилася з прийняттям закону про обіг сільськогосподарських земель. Вона потребує прийняття супутніх законів та підзаконних актів, що забезпечать функціонування ринку землі. Про долю цих законів і... Подробнее
Ірина Кухтіна
Про необхідність об’єднання виробників ягід, левова частка яких в Україні вирощується одноосібниками й домогосподарствами, говорять уже давно. Минулого року така асоціація – «Ягідництво України» - була зареєстрована. Редакція вирішила... Подробнее

1
0