Захист хмелю від шкідників і хвороб

Захист хмелю від шкідників і хвороб

Кожного року значної шкоди хмільникам завдають люцерновий довгоносик, конопляна блішка, хмельова попелиця, павутинний кліщ, совки, інші комахи. Найшкідливішою хворобою є несправжня борошниста роса. Поширені також борошниста роса, плямистості листя, вертицильозне в’янення, гнилі підземних органів, сіра пліснява, вірусні хвороби.
Люцерновий довгоносик пристосований до розмноження у постійних резерваціях, придатними для нього з огляду на це можуть бути багаторічні плантації хмелю. Рано навесні за прогрівання грунту на глибині залягання довгоносика (20–50 см) до 6...8°С жуки пересуваються до поверхні, виходять з грунту і протягом травня-червня живляться бруньками, сходами, молодими листками хмелю. Личинки довгоносика, які після перезимівлі продовжують розвиток у грунті, вигризають ходи у підземних органах (матки, стебла, кореневища) протягом травня-вересня. Минулорічної осені у хмеленасадженнях лісостепової зони грунтовими розкопками ураховувалось 1,2–5,3 личинок і жуків шкідника на м2. Цього року в разі стабільно теплої погоди під час відростання перших пагонів хмелю довгоносик шкодитиме повсюдно, насамперед, у Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Чернігівській областях.
Конопляна блішка найнебезпечніша за сухої жаркої погоди, яка весною сприяє масовому заселенню хмільників і активному живленню жуків молодими листочками, в яких вони прогризають дірки. Літнє покоління шкідника у липні-серпні пошкоджує верхівки стебел, суцвіття, недостиглі шишки, буває небезпечним для молодих посадок хмелю. Цієї весни конопляна блішка досить рано активізувалась і за сприятливих умов у травні може нанести значної шкоди культурі.
Хмельова попелиця протягом травня-вересня розвивається на хмелі у 8–10 поколіннях. Листки, молоді пагони, соком яких живляться личинки і дорослі комахи, пригнічуються, вкриваються солодкими екскрементами, уражуються грибами і мікроорганізмами, засихають. У минулому році у Вінницькій, Житомирській, Хмельницькій, Чернігівській областях попелицею було заселено 35–90% кущів хмелю чисельністю 9–30, максимально 56 екз. на обліковий листок. У поточному вегетаційному сезоні шкідник вимагає постійного контролю за динамікою розвитку у більшості хмелегосподарств і своєчасного застосування за необхідності заходів регулювання його чисельності.
Павутинний кліщ переселяється з бур’янів на листки нижнього ярусу кущів хмелю з кінця травня — у червні, розповсюджуючись протягом липня-вересня у всі яруси рослин. Дорослі комахи і личинки проколюють епідерміс листків, недостиглих шишок, висмоктують клітинний сік паренхіми. У місцях уколів тканина відмирає, органи рослини деформуються, фізіологічні процеси в них порушуються. Тепла тривала минулорічна осінь сприяла накопиченню шкідника у місцях зимівлі, де ураховувалось до 150 самиць у пробі. У 2002 р. за сприятливих умов вегетаційного періоду кліщ здатний до масового розмноження і нанесення значної шкоди хмеленасадженням, насамперед в разі відсутності належного захисту.
Гусениці картопляної совки у травні виплоджуються і живляться злаковими бур’янами, у червні переселяються на хміль, вгризаються у рослини і проточують ходи у стеблах, матках, кореневищах. Восени минулого року у хмеленасадженнях на пирію повзучому, де відбувається перезимівля совки, не ураховувалося до 35 яєць шкідника на кв. метр. Це уможливлює у поточному році шкідливість картопляної совки, особливо на забур’янених плантаціях хмелю.
Останніми роками занедбані, засмічені хмільники перетворились у природні резервації розмноження таких багатоїдних комах, як стебловий (кукурудзяний) метелик, озима, оклична, капустяна, конюшинова, люцернова совки, хрущі, ковалики, інші шкідливі види, популяції яких за відсутності фітосанітарного контролю і винищувальних заходів розселяються у суміжні стації, плантації сільськогосподарських рослин, в т.ч. молоді посадки і плодоносні насадження хмелю, де можуть за певних умов завдати суттєвої шкоди.
Хвороби хмелю мають характерні зовнішні ознаки.
Найпоширенішою є несправжня борошниста роса (псевдопероноспороз). Навесні її грибниця з підземних частин рослини, де вона зимувала, поширюється у молоді пагони, у яких вкорочуються міжвузля, скручуються листочки, утворюються так звані колосоподібні пагони. З опалих минулорічних листків і шишок збудник хвороби розповсюджується вітром. Протягом літа розвитку хвороби сприяють висока відносна вологість повітря (понад 80%) і температура 17…20°С. На уражених листках, суцвіттях, шишках утворюється темно-сірий з фіолетовим відтінком наліт. Уражені органи засихають, опадають. У червні-липні минулого року хвороба охопила в більшості хмелегосподарств Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Львівської, Хмельницької, Чернівецької областей понад 70% кущів хмелю з інтенсивністю розвитку 35–50%. У поточному році в разі масового спороутворення гриба Peronospora humuli ймовірний спалах хвороби.
Ураженню хмелю борошнистою росою сприяє наявність крапельної вологи, температура 20…25°С і розсіяне світло. Вірізняється хвороба білою павутиністою грибницею на листках, пагонах, шишках, яка поступово буріє.
Збудник вертицильозного в’янення проникає у рослину в нижній частині стебла, по судинній системі поширюється вгору і поступово призводить до її закупорювання. Стебла і пагони чорніють, біля основи потовщуються. Листя жовкне, іноді розтріскується, в’яне й осипається. Хвороба стає помітною після цвітіння або під час достигання шишок.
Плямистості листків призводять до їх передчасного засихання і опадання. На уражених септоріозом листках з’являються дрібні світло-коричневі цятки, які згодом стають сірими. За розвитку аскохітозу жовто-зелені спочатку плями на листках надалі стають буро-жовтими з помітною облямівкою і поступово зливаються. Сірі плями з червоними краями або темно-зелені, чітко обмежені плями, які згодом біліють, — це два різновиди філостиктозу.
Чорнота вкриває листки, молоді пагони, шишки чорним нальотом міцелію сапрофітних грибів на ділянках, забруднених виділеннями попелиць.
Сіра пліснява уражує переважно шишки, які буріють з верхівки, вкриваються сірим нальотом і опадають.
Підземні частини рослин уражуються гнилями, бактеріальним раком. Фузаріозна гниль має вигляд сухих бурих вдавлених подовжених плям, на поверхні яких може знаходитись світло-рожева грибниця. Пленодомусна гниль дещо схожа на попередню хворобу наявністю темних плям, поверхня яких вкрита численними чорними крапинками. Тканини матки у місцях побуріння відмирають. Тифульозна гниль уражує бруньки підземних стебел, які чорніють і гинуть. Біла гниль руйнує тканини під корою стебел, які розмочалюються на рівні поверхні грунту, а всередині і ззовні вкриваються білою грибницею. Бактеріальний рак утворює на підземних стеблах, матці, рідше корінні пухлини двох типів (з численними додатковими корінцями або без них), у яких після закінчення росту починається гниття, від чого тканини уражених органів трухлявіють і розпадаються.
Вірусні хвороби відзначаються появою на листкових пластинках хлоротичних плям, смужок, кілець, жовто-зеленої крапковості, освітленням жилок; супроводжуються крихкістю, закручуванням листків догори або вниз, зменшенням їх розміру й асиметрією, негнучкістю пагонів, вкороченням міжвузлів. Верхівки хворих стебел і пагонів не завиваються на підтримках, обвисають.

С. Струкова,
Головдержзахист,
В. Венгер,
Інститут сільського
господарства Полісся