За будь-яких умов

Напевне, в масштабах України середня врожайність у 30 центнерів ранніх зернових та бобових є непоганим результатом. Особливо, якщо порівнювати з роком минулим: тоді ми отримали з гектара лише 15,7 центнерів зерна. Можете мені заперечити, що рік на рік не схожий, що заважають кліматичні умови, що сільське господарство — ризиковий вид діяльності. Все так, я погоджуюсь. Аби не інші, не менш яскраві приклади. Активна робота з новими сортами зернових, застосування новітніх технологій уже кілька років поспіль дають змогу — хай поки що небагатьом, але це гідний приклад для наслідування, — агропідприємствам України отримувати стабільні високі врожаї. До яких, погодьтесь, повинні прагнути всі, хто мріє або планує зробити власне виробництво рентабельним. У кожній області є агрофірма, яка може і вже слугує взірцем. Якщо брати, скажімо, Дніпропетровськ, то це “Агро-Союз”. Якщо столичний регіон, то це ЗАТ ім. Бузницького. Якщо Харківщину, то це “Сади України”. На останній я б хотіла зупинити вашу увагу.
 Цього року в Кегичівському районі Харківської області нам показали 200-гектарне поле Краснодарської-99. Науковці стверджують, що зареєстрований рекорд сорту — 107 ц/га. На наших очах комбайнер господарства “Сади України” Володимир Бажан з хвилюванням приступив до збирання збіжжя. На окремих ділянках лану врожайність коливалася від 92 до 120 ц/га. Вперше за останні десять років досвідчений хлібороб бачив такий вагомий ужинок.

На наше запитання, що допомогло виростити такий колос, керівник господарства Олексій Зайцев відповів досить просто:
— У нас дуже гарні чорноземи, це по-перше. По-друге, склалися надто сприятливі погодні умови. І як результат, просто небачений досі врожай озимини. Ми до нього, між іншим, ішли не один рік. Використовували різні сорти одеської, миронівської селекції, а також кращі російські: Ярмак, Краснодарская-99, Побєда-50. Остання дала цього року в середньому 85 ц/га, на одному полі Ярмака отримали 90, на іншому — 95 ц/га. Краснодарская-99 порадувала 102-ма на круг.
Щоправда, погода це лише один, хоча й важливий фактор. Головне ж — технологія, яку застосовуємо протягом багатьох років: парова система землеробства, достатня кількість добрива, сівалки точного висіву, елітні сорти пшениці, вчасне підживлення, захист рослин... Тільки завдяки такій техніці, як сівалка точного висіву, ми цього року отримали додатково 5 центнерів з кожного гектара. Адже більша площа живлення у кожної насінини дає змогу отримувати вищий урожай. Трохи більша доза селітри, і по 300, по 400 кілограмів діючої речовини на гектар, дає свій результат...

 Зона Східної України досить посушлива. Сіяти пшеницю по парах, значить, зберегти запаси вологи, накопичити достатню кількість гумусу, вирівняти грунти. В Кегичівському районі отримують по парах урожаї від 50 до 70 ц/га. Постійно і системно працюють з новими сортами озимини. Наприклад, з Єрмаком Всеросійського Інституту зернового господарства (м. Зерноград), який потішив 90–95-центнерним урожаєм. Як, до речі, і сорти Вікторія, Ятрань, Побєда-50.

Міністр аграрної політики України Віктор Слаута з великою повагою відгукнувся про Олексія Борисовича Зайцева, спілкуючись із журналістами. “ Ви ж знаєте, хто за фахом Зайцев? — запитав нас міністр. — То я не чув, щоб комбайнер робив операції. А ось лікар, який вирощує сади та хліб, може бути справжнім професіоналом лише тоді, коли досягне таких успіхів, як у “Садах України”. Якби в Україні було більше таких агрофірм, то й, справді, 100 центнерів з хлібного поля стало б нормою. Зайцев і його команда відпочатку програмують високий урожай, відповідно “підіймають планку” і впевнено йдуть до мети. Але ж поряд з “Садами України” працює ще чимало господарств, керівники яких переконані, що більше ніж 30 центнерів на їхніх полях не вродить. Тому й збирають по тридцять, не докладаючи особливих зусиль. Це неправильно. Тому ми рекомендуємо вивчати оцей 100-центнерний досвід, запозичувати ці передові технології, купувати гарантовано якісне насіння і виходити на максимальні намолоти”.

До речі, “Сади України” займаються також вирощуванням гібридного насіння кукурудзи та соняшнику. Його основу становлять гібриди, створені селекціонерами Інституту рільництва й овочівництва м. Нові Сад (Сербія та Чорногорія) й адаптовані агрофірмою до українських умов. Скажімо, гібрид кукурудзи NS -251 вітчизняні аграрії полюбляють за ранній період достигання, а NS-300, NS 444 — за те, що мають неабиякий потенціал урожайності (від 120 до 140 ц/га). Торік на одному з полів агрофірми NS-444 дав 120 центнерів на круг! Навіть нині, незважаючи на дощове літо, кукурудзяні поля агрофірми стоять високою щільною стіною і обіцяють гарний урожай.
Тішить агрономів і соняшник. Як відомо, останніми роками середня його врожайність в Україні становить 9–14 центнерів з гектара. І господарства одержують прибутки головним чином за рахунок збільшення площ. На застереження вчених, що згадана олійна культура надто виснажує землю, майже не реагують. “Сади України”, де нині працює вісім кандидатів і один доктор сільськогосподарських наук, запропонували українським виробникам високоврожайне насіння культури, яке вирощене під безпосереднім контролем установи-оригінатора (Інституту м. Нові Сад) і відповідає європейському стандарту якості. Це, зокрема, гібриди Титанік, Бєлград, Гена, Хортиця, Балкан, Драган (останній виборов перше місце у сортовипробуванні Російської Федерації, залишивши позаду півсотні інших іноземних гібридів). Торік на експериментальних демонстраційних полях у 19 районах 7 областей ці гібриди дали врожайність удвічі вищу, ніж середня по країні.
Ось до яких висот повинні всі ми сьогодні наближатися. А на погоду списувати можуть лише ті, хто не знає або забув і вартість української землі, і вартість селянських рук, які зі споконвічною впертістю ростять і збирають хліб. За будь-яких умов. Хіба не так?

 
 Наталя Черешинська