Вирахувано терміни руйнівного для людства спалаху на Сонці

Американські вчені вирахували, коли на Сонці спалахне руйнівний для людської цивілізації суперспалах. Потужний корональний викид маси, який може привести до майже повного зникнення життя на Землі, відбувається раз на 20 млн років.

Однак навіть відносно слабкі спалахи, такі як Подія Керрінгтона, можуть призвести до колапсу технологічної цивілізації, знищивши 10% всіх орбітальних супутників. Імовірність такої події в найближче десятиліття оцінюється менш ніж у 10%, а спалах потужністю 1036 ерг в найближче сторіччя може статися з ймовірністю близько десятитисячної частини відсотка, пише propozitsiya.com з посиланням на lenta.ru.

За всю історію спостережень найсильніша геомагнітна буря, викликана спалахом на Сонці, під назвою Подія Керрінгтона сталася 1-2 вересня 1859 року. Обурення електромагнітного поля Землі призвело до збою телеграфних систем у США і Європі, над багатьма регіонами планети спостерігалося полярне сяйво. За підрахунками вчених, зроблених в 2013 році, від впливу Події Керрінгтона на сучасну економіку, тільки США втратили б $0,6-2,6 трлн.

За оцінками вчених, подібне трапляється кожні 500 років. Однак сонячні спалахи, які потенційно можуть призвести до повторення сонячного «супершторму», відбуваються набагато частіше. Одна з них була зафіксована 23 серпня 2012 року, але викид корональної маси пройшов повз Землю.

Енергія великих сонячних спалахів досягає близько 1032 ерг, що значно перевищує енергію, яка могла би бути отримана при спалюванні всіх розвіданих на Землі запасів горючих копалин. Однак можливе виникнення набагато потужніших і надзвичайно рідкісних суперспалахів, які можуть мати серйозний вплив на біосферу планети і викликати глобальне вимирання.

За припущеннями японських вчених, суперспалах з енергією в 1034 ерг відбувається кожні 2 тис. років. Космічна катастрофа такого масштабу імовірно мала місце в Сонячній системі в 775 році нашої ери, інша могла статися в 993 році.

Сонце може атакувати Землю двома способами. По-перше, це електромагнітна радіація, по-друге - сонячні енергетичні частинки. Останні, потрапляючи в атмосферу, викликають її іонізацію і сприяють утворенню оксидів азоту. Ці сполуки беруть участь в реакціях, що призводять до зменшення концентрації озону, що, в свою чергу, робить атмосферу більш вразливою для ультрафіолетової електромагнітної радіації. Подія Керрінгтона викликало падіння рівня озону в середньому на 5-14%. При гіпотетичному суперспалаху AD 775 вміст озону могло впасти на 5-32%, збільшивши ступінь ураження тварин і рослин від ультрафіолету на 14-25%.

За оцінками дослідників, спалах в 1036 ерг майже повністю знищить озоновий шар. Інтенсивність ультрафіолетової радіації, яка зросте, в свою чергу, призведе до мутацій, зменшення фертильності, придушення життєво важливих фізіологічних процесів і навіть до смерті. Крім того, зменшаться темпи засвоєння вуглекислого газу і порушаться цикли продукування мінеральних речовин в океані. Це вдарить по фітопланктону і його здатності до фотосинтезу, буде завдано колосальної шкоди всім морським екосистемам. А супутнє збільшення концентрації діоксиду вуглецю викличе парниковий ефект.

Подібна картина характерна для масового пермського вимирання, яке відбулося 252 млн років тому і вважається найбільшою биосферною катастрофою в історії Землі. Вимерли 96% всіх морських видів, більше 70% наземних хребетних, біологічне різноманіття комах знизилося на 83%. За геологічними мірками вимирання відбулося майже блискавично - за 60 тис. років. На відновлення біосфери знадобилося 10-30 млн років.