Через «сліпе виробництво» на сільгоспринку суцільні перекоси

За даними Інституту економіки та прогнозування НАНУ, чисельність найманих працівників у сільському господарстві зменшилася із 2 млн 753 тис. осіб у 2000 році до 687 тис. у 2015 році. Ще 2,2 млн осіб зайняті в так званих особистих селянських господарствах, які не зареєстровані як суб’єкти підприємництва, через що вони практично перебувають поза полем трудового законодавства і соціального захисту населення.

Технологічний рівень таких господарств надзвичайно примітивний – сапа, лопата, коса, зрідка мотоблок. Продукція, що виробляється тут, не вписується в жодні стандарти, особливо це стосується молока і м’яса. Її асортимент обмежений десятком найменувань – картопля, молоко, м’ясо, фрукти, кілька видів овочів та ягід. До того ж, селяни не володіють ситуацією на споживчому ринку, не мають доступу до оптових майданчиків збуту продукції. А тому їхні прибутки залежать від посередників.

Внаслідок так званого «сліпого виробництва» щороку відбувається перенасичення ринку деякими видами продукції, в той же час дуже багато ніш на ньому залишаються незаповненими. Зокрема, виробляючи понад 90% всіх обсягів картоплі та 70% овочів, ОСГ не можуть реалізувати чи спожити 30-40% із них.  Про це пише propozitsiya.com з посиланням на infoindustria.com.ua.

Тим часом, інституції, які мали б допомогти селянам адаптуватися до умов аграрного ринку та знайти на ньому своє місце, досі не розвинені. Йдеться передусім про дорадництво та обслуговуючу кооперацію. Кількість СОКів (обслуговуючих кооперативів) після 2009 року, коли було ухвалено урядову Програму розвитку обслуговуючої кооперації, і досі не перетнула межу – тисячу одиниць, тоді як мало б діяти вже не менше десяти тисяч таких об’єднань. Дорадництво, яке в країнах ЄС, і зокрема в Польщі є важливим інструментом сільського розвитку, в Україні перебуває в зародковому стані, бо рік у рік навіть не згадується у переліку бюджетних статей. Щодо прямої  підтримки ОСГ, далі розмов теж справа не йде.

Цю ситуацію не змінило й підписання Угоди про асоціацію з ЄС, де в р. 5, гл. 17 «Сільське господарство та сільський розвиток» передбачено, що Україна поступово перебудовуватиме свою політику щодо сільського розвитку та аграрного виробництва у відповідності з європейською ідеологією. На виконання цих вимог 23 вересня 2015 року розпорядженням уряду №995-р була затверджена Концепція розвитку сільських територій, яка передбачає створення необхідних правових та фінансових передумов для сільського розвитку шляхом диверсифікації економічної діяльності на селі, досягнення гарантованих соціальних стандартів, охорони навколишнього середовища, збереження сільського населення, розвитку громад, приведення законодавства у сфері сільського розвитку у відповідність із стандартами ЄС тощо. Однак ця Концепція не знайшла відображення в держбюджетах на 2016 та 2017 роки. Ідея сталого розвитку сільських територій нічим себе не виявила і в проекті Середньострокового плану пріоритетних дій уряду до 2020 року.