Спецможливості
Новини

Відповіді з мережі

05.06.2008
595
Відповіді з мережі фото, ілюстрація
Відповідь на запитання, яку читач не може дочекатися від редакції, він знайде самостійно в глобальній мережі інтернет.

Написати цю статтю нас спонукали листи читачів. Точніше, запитання, з якими вони до нас звертаються.
Та все по порядку. Насамперед, хотілося б подякувати читачам за увагу, яку вони виявляють до “Пропозиції”. Для нас кожний лист із господарства, від фермера чи аграрного науковця — це своєрідне “віконце” у світ, де працює реальне аграрне виробництво. Правду кажучи, через ті віконця частіше доводиться бачити проблеми й чути прохання допомогти. Бажань спілкуватися ми в своїй пошті, на жаль, знаходимо значно менше, незважаючи на те, що редакція регулярно закликає аграріїв разом із проблемами ділитися ще й своїми думками, досвідом, баченням перспектив, нарешті, — критичними зауваженнями щодо наших матеріалів. Ми переконані: українським аграріям є що сказати редакційному колективу й один одному зі сторінок нашого журналу.
Однією з найпопулярніших тем у читацьких листах є прохання дати інформацію на кшталт “де купити” або “як реалізувати”. Запитують люди й про різні сільгоспкультури, які не набули великого поширення в Україні, але, на думку читачів, потенційно можуть бути цікавими в бізнесовому плані. Проте, зізнаємося, відповіді на ці запитання ми даємо не завжди. І причини тому різні.
Тема купівлі/продажу є прерогативою нашого відділу реклами: розміщення оголошень комерційного характеру із зазначенням адрес і номерів телефонів — це “хліб щоденний” “Пропозиції”, наш основний засіб для існування. Ми не маємо якоїсь окремої “таємної” інформації про покупців та продавців на аграрному ринку, вся вона — на рекламних сторінках нашого видання. Тому уважний читач із цих сторінок може дізнатися про комерційні моменти рівно стільки, скільки знаємо ми самі, й додати щось іще — нам важко.
Про сільгоспкультури і напрями аграрного виробництва “Пропозиція” намагається розповідати якнайширше, проте перевагу віддає все ж таки найпоширенішим і найприбутковішим. Адже висвітлення саме цих тем чекає переважна більшість наших читачів. Також ми намагаємося робити акцент на тих напрямах, які, на думку редакції (і з погляду на світовий досвід), є перспективними, а отже, їх треба пропагувати й серед наших сільгоспвиробників. Зважаємо й на те, що наш журнал орієнтовано на товарне виробництво, тобто якщо якийсь напрям цікавий, але його можна запровадити хіба що в умовах городу, — ми цю тему оминаємо.
Нарешті, як і в будь-якому виданні, у нас діє принцип, згідно з яким редакція не веде листування з читачами, а реагує лише на ті дописи, які є цікавими з погляду підготовки певної статті. Тому, знов-таки, закликаємо читачів ділитися з редакцією (а за її посередництвом — і один з одним) своїми думками, досвідом, баченням перспектив, і такі листи були б чудовим приводом для наших подальших публікацій.

v v v

А тепер — до суті цього матеріалу. Все сказане на початку було потрібне тільки для того, щоб підкреслити обмеженість можливостей редакції у наданні читачам усієї потрібної їм інформації. Водночас ми бачимо, що відповіді на більшість спрямованих до нас запитань є, і вони легкодосяжні: треба лиш уміть їх узяти. Адже в нашу інформаційну епоху завдання кожної освіченої людини — вміти орієнтуватися в потоках інформації й вихоплювати з них потрібні “шматки”.
Ідеться передусім про інтернет. Пошукові системи глобальної мережі дають змогу навіть старшокласникові швидко знаходити потрібні йому контакти, а для людини бізнесу — зокрема, сільгоспвиробника — ігнорування цього ресурсу є неприпустимим. Утім, не варто думати, що інтернет — панацея від усіх незнань: він тільки потужний пошуковий інструмент, користування яким у будь-якому разі принесе користь.
Вдамося до простого прикладу. Ось, скажімо, фермер має намір продати вирощене насіння гірчиці й шукає у зв’язку з цим покупців, а також хоче дізнатися про ціни. У разі, якщо він ще не встиг напрацювати бодай якихось ділових контактів, йому можна порадити зайти на веб-сторінку однієї з пошукових систем. З-поміж них можна згадати одну з найпопулярніших у світі “Гугл” — Google (її адресу в інтернеті записано так — www.google.com.ua), а також потужні вітчизняні ресурси, скажімо, www.meta.ua, www.BigMir.net тощо. Увійшовши на сторінку, фермер побачить рядочок із курсором, в якому зможе набрати потрібні ключові слова, наприклад, “насіння гірчиці”. І натиснути кнопку “пошук”.
На “Гугл” зовнішній вигляд цієї стрінки буде таким:
Як бачимо, система видала результати пошуку на десяти сторінках (про це свідчить останній рядок даних) і запропонувала для перегляду першу з них. На цій першій сторінці відображено дев’ять посилань на інтернет-ресурси, де було знайдено слова “насіння гірчиці”. Коротко їх прокоментуємо.
Перше посилання стосується інтернет-ресурсу Верховної Ради і показує ставки мита для зовнішньоекономічної діяльності.
Друге дає кулінарні рецепти, до яких входить, зокрема, і насіння гірчиці.
Третє веде користувача на сторінку Української аграрної біржі, де подано результати торгів сільгоспкультурами. На цьому ж ресурсі можна побачити й інші цікаві для фермерів розділи, а саме: “Аналітика”, “Новини”, “Статистика”, “Ціни”, “Довідник”.
Четверте вказує на одну з публікацій журналу “Пропозиція”.
П’яте виявилося безрезультатним — сторінка не відкрилася (очевидно, власник ресурсу її видалив).
Шосте посилання стосується агромагазину Ассоціації фермерів України. Зокрема, розділ “Насіння” цього магазину містить великий список оголошень із купівлі/продажу продукції із зазначенням телефонів та електронних адрес. Тут же можна залишити й власне оголошення.
Сьоме — безрезультатне.
Восьме веде до новин компанії “АгріЮкрейн”. Щоправда, ці новини давно не оновлювалися, але торговий майданчик виявився чинним.
Дев’яте вказує на ресурс freemarket — “вільний магазин”, який містить, зокрема, і розділ “Сільгосппродукція”, а також надає змогу розмістити своє оголошення.

v v v

На перший погляд, результати цієї розвідки не надто багаті, проте певні зачіпки тут є. Принаймні, з наведених посилань можна дізнатися про рівень цін, деякі закупівельні фірми, а також розмістити власне оголошення щодо продажу. Слід також пам’ятати, що на більшості веб-сторінок є посилання (так звані лінки — своєрідні електронні містки) на інші близькі за тематикою ресурси, тобто в пошуках відповіді на своє запитання можна “блукати” зі сторінки на сторінку, аж поки не знайдеш щось цікаве. І в цьому блуканні є цілком реальний шанс натрапити на приємні несподіванки, яких і не шукав, однак будеш їм вельми радий.
Корисно також розширити ареал пошуку, змінюючи ключові слова. Наприклад, замість “насіння гірчиці” написати “гірчиця, купуємо”, або ж російською — “семена горчицы”. У цьому разі система запропонує зовсім інші посилання, які можуть виявитися кориснішими. Також варто скористатися ще й іншими пошуковими системами: вони теж підкажуть щось нове. Одне слово, пошук в інтернеті є процесом творчим, цікавим і завжди залишає надію на успіх.
v v v
Прочитавши ці поради, дехто з фермерів, напевно, скаже: “Отакої! Та де ж я вам візьму той комп’ютер, а тим більше — інтернет!” Однак не поспішайте з висновками. У наш час дорожчають газ, бензин, м’ясо, молоко, ще багато чого, але комп’ютерна техніка і інтернет-послуги, навпаки, засвідчують тенденцію до подешевшання. Скажімо так: за одного товарного кабанчика нині можна купити два-три комп’ютери, здатних виходити в глобальну мережу. Звісно, не нових, але якщо з фінансами скрута, то цей нюанс навряд чи є принциповим.
Інша справа — підключення до мережі. На жаль, доступ до цієї послуги є гарантованим лише в обласних центрах і містах. Що ж до райцентрів-селищ, а тим більше — сіл, то тут треба розглядати кожен випадок окремо. Для виходу в інтернет користувачеві потрібна, щонайменше, телефонна лінія з чітким сигналом. Крім того, бажано, щоб у межах місцевої (міської або районної) телефонної мережі діяв провайдер, тобто фірма, яка надає інтернет-послуги. Таких фірм нині дуже багато, і з кожним роком стає дедалі більше. Вони пропонують послуги на різних умовах, з різними тарифами; за не дуже частого “ходіння” в інтернет користувач цілком реально може вкластися в два-три десятки гривень на місяць.
Якщо ж місцевого провайдера немає, то до інтернету можна підключитися і через провайдера з іншого міста, але в цьому разі користувач змушений буде оплачувати разом із послугою ще й вартість міжміського телефонного з’єднання.
Провайдером є й сам “Укртелеком” — та сама компанія, яка забезпечує усіх нас стаціонарними телефонними лініями. Але інтернет-послуги вона чомусь надає не в усіх містах, а лишень у Києві, Львові, Кіровограді, Ужгороді, трьох містах Полтавської області та тринадцяти райцентрах Київської.
Урешті, якщо є бажання, то вихід до мережі знайти нескладно. Мабуть, кожен житель села має друзів, родичів або партнерів із постійним доступом до інтернету і може розраховувати на їхню допомогу. На крайній випадок можна скористатися інтернет-клубами, що існують в усіх містах.
Серйознішою перешкодою в користуванні інтернетом є банальне невміння або небажання наздоганяти час і змінювати свої звички. Та хочемо вас, шановні читачі, запевнити, що оволодіння комп’ютерною грамотністю — наука зовсім не важка, не дорога, проте дуже цікава й корисна.

Інтерв'ю
Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) офіційно працює в Україні з лютого 2016 року. Служба була утворена відповідно до постанови КМУ від
Николай Орлов
До кінця 2016 року парламент повинен прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон має відкрити ринок землі в Україні. 

1
0