Весняне підживлення озимої пшениці: північноамериканський досвід

Для України найцікавішим серед зарубіжного досвіду весняного підживлення озимини буде досвід Канади, причому саме західних її провінцій, а також най північніших штатів Середнього Заходу США. Адже більш ніде немає такого поєднання чорноземів, морозних зим, теплого літа та примхливої весни, яка буває то сухою, а то такою, що в поле неможливо зайти. Тож подаємо рекомендації канадських науковців.

Восени чи навесні?

«Внесення азотних добрив під озиму пшеницю може бути ефективнішим взагалі восени, а не навесні», — пишеться в рекомендаціях дослідницького проекту з вирощування озимої пшениці в Західній Канаді. Вигіднішим перш за все економічно, адже, по-перше, на канадському ринку азотні добрива восени на 10–15% дешевші, ніж навесні, а, по-друге, азот, внесений восени, відразу надходить до рослин. До того ж навесні може бути настільки мокро, що важко зайти в поле. Наприклад, у Манітобі такі умови навесні спостерігались кілька років поспіль. Та й взагалі навесні оптимальні строки для внесення добрив дуже стислі.

Разом з тим дослідники проекту відзначають, що існує ціла низка аргументів на користь весняного підживлення. Озимій пшениці потрібне «підживлення енергією» після відновлення вегетації. Чим раніше рослини отримають азот, тим більшою буде енергія росту, особливо якщо умови перезимівлі були стресовими.

«Головна порада щодо весняного підживлення, яку я можу дати: щойно ви можете вийти в поле, вносьте добрива. Трохи піджививши культуру, ви забезпечите енергію росту», — говорить агроном вищезгаданого проекту Кен Гросс. Якщо господарство вносить азотні добрива навесні врозкид, він радить робити це якомога раніше, поки грунт ще холодний (температура грунту не вище 10°С). Запізнення з внесенням азоту може призвести до зниження врожайності, оскільки колос закладається рано навесні. Тож для реалізації потенційної врожайності потрібно раннє підживлення.

На більшості площ у Західній Канаді, як розповів Кен Гросс, вносячи азот у квітні, можна не переживати про його втрати, тому що грунт ще холодний, і в квітні зазвичай проходять дощі, які вимивають азот у грунт. Він додає, що якщо не вдалося підживити озиму пшеницю до фази 4-го листка, то це призведе до недобору врожайності. «Дослідження показують, що раннє внесення добрив, навіть до початку відновлення активного росту озимини, може підвищити врожайність на 15–30%», — продовжує К. Гросс.

Також можна розділити внесення добрив на 2 прийоми — восени і навесні. Це мінімізує втрати азоту на випаровування і вимивання восени, забезпечуючи необхідну для рослини кількість добрив. «Оскільки азотні добрива — найдорожча складова вирощування озимої пшениці, ніхто не хоче, щоб половина його втрачалась», — відзначають фахівці вищезгаданого проекту.

Однак, як радить дослідник міністерства сільського господарства й продовольства Канади Брайан Береш, навіть розділивши внесення азотних добрив на осіннє й весняне, більшу частину обсягу добрив слід вносити навесні, особливо за інтенсивної технології. Натомість якщо господарство не ставить для себе високу планку врожайності, краще більшу частину азоту дати з основним внесенням.

Оптимальні строки

Також фахівці вищезгаданого дослідницького проекту нагадують, що до 70% загального обсягу засвоєння азоту злаками відбувається до закінчення фази кущіння, і за пізнього внесення зростає частка добрив, яку рослини не можуть засвоїти. У зв’язку з цим весняне внесення азоту вони радять проводити, щойно грунт достатньо висохне, аби техніка не залишала занадто багато колій.

Взагалі, за даними вищезгаданого проекту, втрати азоту мінімальні, коли добрива вносяться в холодний (температура не вище 10°С), але не мерзлий грунт. В цьому випадку добрива можуть полежати 5–7 днів, поки не випадуть перші після внесення опади. Якщо ж грунт теплий (температура вище 15°С), то втрати будуть мінімальними, лише якщо опади випадуть протягом перших дня-двох після внесення.

Водночас вони називають практику деяких господарств, які вирішують вивести в поле техніку для внесення добрив ще по мерзлому грунту поганою ідеєю. Міністерство сільського господарства провінції Манітоба також пише про те, що внесення азотних добрив по снігу не рекомендується. В рекомендаціях Університету шт. Північна Дакота (одного з найхолодніших у США а тому одного з найбільш схожих за природними умовами до Степу та лісостепу України – ред.) про подібні випадки пишеться детальніше. Там теж внесення добрив по мерзлому грунту з малою ймовірністю розмерзання під час зимових відлиг названо невдалою стратегією. Вчені Університету шт. Північна Дакота пояснюють, що азот не може проникнути в мерзлий грунт, тож легко змивається з полів після сніготанення, тож для таких випадків характерні дуже великі втрати азоту, що міститься в добривах.

Також вони зазначають, що навесні часом буває складно вносити добрива через нерівномірне сніготанення і високу вологість грунту, але в цьому випадку «вікно» можна знайти після танення снігу під час ранкових заморозків.

Вчені Університету шт. Іллінойс також відзначають, що внесення азотних добрив у січні чи лютому зазвичай призводить до недобору врожаю та втрат азоту. Водночас вони відзначають, що з цього правила є виняток — коли пшениця слабо розкущилася. Тоді дуже раннє поверхневе внесення добрив стимулюватиме кущіння, що підвищить потенціал урожайності. Водночас на грунтах з порівняно високими втратами азоту вчені Університету шт. Іллінойс рекомендують почекати з підживленням до моменту, коли пшениця зазеленіє. Оптимальним же терміном азотного підживлення озимої пшениці вони називають фазу кінця кущіння (перед виходом у трубку), що в їхній місцевості припадає на березень.

Загалом же вчені Університету шт. Іллінойс пишуть, що оптимальний строк підживлення визначається типом і волого проникністю грунту, фазою розвитку культури і кліматичними умовами. Наприклад, на грунтах, багатих на органічні рештки, вплив строку внесення добрив на врожайність не такий великий.

Чим підживлювати

Як пишуть науковці дослідницького проекту з вирощування озимої пшениці в Західній Канаді, за ідеальних умов (розкидання по холодному грунту і/або перед опадами достатньої інтенсивності) підживлення що карбамідом, що безводним аміаком, що сульфатом амонію однаково ефективне. Так само однаково відчутними будуть втрати азоту за внесення добрив у теплий і вологий грунт. Та в цілому з безводного аміаку та сульфату амонію втрати азоту менші, ніж з карбаміду. Також як загальну рекомендацію задля зменшення втрат азоту дослідники даного проекту пропонують додавання інгібіторів уреази.

Вчені Університету шт. Іллінойс додають, що інгібітори нітрифікації, такі як нітрапірин, пронітридин та ін., слід вводити як обов’язковий елемент технології вирощування озимої пшениці, особливо в умовах, що сприяють втратам азоту, та за більш раннього внесення і в теплу вологу погоду.

Серед видів азотних добрив для весняного підживлення озимини в їхньому штаті найбільше використовуються гранульовані карбамід і КАС. Також вони нагадують що внесення рідкого КАС шляхом розпилення може «підпалити» листя культури. Зростає цей ризик і за внесення азотних добрив у баковій суміші з гербіцидами, тому вчені Університету шт. Іллінойс радять у цьому випадку обмежити норму азоту 20–30 кг/га.

Натомість науковці Університету шт. Північна Дакота нагадують, що з таким успіхом «підпалити» пшеницю можна і за внесення гранульованого карбаміду врозкид. Тому вони не радять вносити це добриво врозкид, а рекомендують вносити його в рідкому вигляді. Але при цьому звертають увагу фермерів, що потрібно слідкувати за правильним вибором форсунок і їх роботою та швидкістю вітру (щоб останній не зносив добриво на рядки культури).

Фахівці міністерства сільського господарства канадської провінції Манітоба нагадують, що внесення безводного аміаку навесні по вегетації може призвести до зрідження посівів, тому вони наголошують на важливості дотримання всіх правил внесення цього добрива. Також вони нагадують, що випаровування азоту з карбаміду зростає не тільки з підвищенням температури, а й із підвищенням рН грунту та сили вітру. Втрати азоту з рідкої КАС менші, але вони зростають у вологих грунтах. Тому фахівці міністерства сільського господарства Манітоби рекомендують додавати до рідкої КАС інгібітор уреази, щоб затримати нітрифікацію на строк до 2 тижнів. Як варіант вони радять «повільні» добрива ESN виробництва фірми Agrium, що представляють собою карбамід у м’якій полімерній оболонці, яка виконує роль інгібітора нітрифікації. Але в цьому випадку фахівці міністерства наголошують на важливості недопущення перевищення норми внесення.

Також вчені Університету шт. Іллінойс радять вносити сульфат або тіосульфат амонію в кількості 360 г д. р. сірки на 1 ц очікуваного врожаю у зв’язку зі зростанням дефіциту сірки в грунті.

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com