Важкі кроки біржового ринку

Цього року на факультеті аграрного менеджменту Національного аграрного університету відкрилася нова кафедра з підготовки фахівців біржового ринку — кафедра біржової діяльності. Про нинішню ситуацію з біржовим ринком, його проблеми розповідає завідувач кафедри, кандидат економічних наук, доцент НАУ Микола Солодкий. У цьому році, як ніколи, на рівні уряду серйозно постало питання організації цивілізованого ринку збуту сільськогосподарської продукції, передусім зерна, насіння соняшнику, цукру тощо. Постійні й різкі перепади цін на ці види продукції в умовах відсутності продуманого механізму захисту товаровиробників від непередбачуваних змін їх призводить до збитковості та скорочення виробництва, втрати економічного потенціалу. Така ситуація в країні повторюється ось уже протягом багатьох років і характеризується несформованістю елементарно організованого законодавчо забезпеченого ринку збуту продукції, а також відсутністю серйозного рівня державної підтримки найважливіших видів виробництва продовольства, що забезпечує його конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках і продовольчу безпеку країни. Зрозуміло, що важливість цих моментів розуміють у владних структурах, проте невирішеність їх украй ускладнює ситуацію на продовольчому ринку України. Разом з тим до цього часу без достатньої уваги залишається такий аспект розбудови ринкової економіки, як створений у процесі еволюційного розвитку ринкової економіки біржовий товарний ринок, який може істотно змінити ситуацію на продовольчому ринку країни без серйозних державних інвестицій. Один з основоположників ринкової економіки А. Сміт називає його “невидимою рукою”, що рухає систему вільного ринку до загального добробуту, хоча кожен з учасників дбає про власний інтерес. Що являє собою цей ринок у нашому сьогоденні? Одна з провідних країн світу з виробництва і споживання зерна, цукру, насіння соняшнику, металу та енергоносіїв, Україна має найпримітивніший біржовий товарний ринок у світі. Чому так сталося? Що стримує його розвиток? На превеликий жаль, на ці питання не існує однозначної відповіді. Проте варто уважно ознайомитися лише з деякими законодавчими актами, що регулюють цю діяльність, і ситуація стає зрозумілою. Так, згідно із Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, регулювання валютного і фондового ринку з боку держави здійснюють, відповідно, Національний банк України та Державна комісія цінних паперів та фондового ринку. Стосовно товарного біржового ринку, у законі зазначається, що регулювання його, так само як і випуску “цікавого нововведення” для світової практики біржового ринку — “товарного деривативу”, здійснює державний орган, на який покладаються відповідні функції. Ось уже сім років діє закон, а названого державного органу так і не створено. І якщо йти за буквою цього закону, який визначає, що таке ф’ючерс та опціон, а також за системою оподаткування, то ф’ючерсний ринок у нашій країні існувати не може. Що ж до основного закону, Закону “Про товарну біржу”, то він не відповідає елементарним вимогам функціонування світового біржового товарного ринку і, м’яко кажучи, написаний “романтиками від ринкової економіки” і потребує серйозних змін та доповнень. І не випадково віце-прем’єр-міністр з питань АПК Леонід Козаченко запитує, чому в Україні нараховується аж 350 бірж, тоді як в США — тільки 9. А тому, що наше законодавче поле — як ночви з дірками, через які все витікає. Аби здійснити операцію з рухомим або нерухомим майном, треба засвідчити угоду в нотаріуса, сплатити відповідні збори. У нашому законі про біржі записано, що біржові контракти не підлягають реєстрації. Це нормально. Проте, з другого боку, у законі про біржі чітко не визначено, що таке біржа, хто може бути її засновником, яким має бути розмір її статутного фонду, що таке розрахункова палата біржі, чому її неодмінно слід створювати, хто має бути її засновником, що вважається біржовим товаром. Скажімо, за американським законодавством банки не можуть бути засновниками біржі. А от засновниками розрахункової палати — будь ласка! Чому? Бо розрахункова палата гарантує виконання контрактів, запобігає виникненню фінансових пірамід, на кшталт наших трастів. І таких “чому” можна нарахувати безліч. Ще одне. За американським законодавством будь-який крок у біржовій діяльності вимагає ліцензування, починаючи від самої біржі, торгівлі товаром і закінчуючи кадровим складом бірж. І це не для того, щоб створити сприятливе середовище для хабарництва серед чиновників, а для того, щоб гарантувати, що на цьому ринку працюють кваліфіковані люди. На американських біржах існують комісії з етики, які перевіряють тих, хто хоче на цьому ринку працювати. Аби придбати місце на біржі, слід мати рекомендації інших членів біржі (так само як для вступу до лав КПРС за часів СРСР). Так захищається ринок, на якому обертаються приватні кошти. На відміну від нас, у США дуже невелика частина людей зберігає гроші в банках — їх вкладають в акції, пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії, оскільки дивіденди на інвестиції є більшими за банківські відсотки. І ці гроші треба захистити. Тому вони надходять в економіку через біржу. А звідси й такі жорсткі вимоги щодо ліцензування. Мені імпонує американський шлях розвитку товарного біржового ринку з двох причин. По-перше, розвиток і вдосконалення товарного біржового ринку здійснювалися одночасно з організацією торгівлі сільськогосподарською продукцією. Перші спотові, форвардні, ф’ючерсні контракти й опціони були розроблені та впроваджені для торгівлі сільськогосподарською продукцією. По-друге, на відміну від країн європейської спільноти сільське господарство США розвивалося й розвивається нині в умовах помірної підтримки з боку держави, які щороку скорочується. Тому біржовий товарний ринок у цій країні розвивається в умовах дії законів ринкової економіки з доволі чітким і всеохопним державним регулюванням цього ринку. За дотриманням детально розписаного законодавства про товарну біржу та ф’ючерсний ринок слідкують починаючи від конгресу США і закінчуючи спеціальним державним органом — комісією з торгівлі ф’ючерсними товарами. Погляньмо на історію розвитку біржового ринку США. Більш як двісті років тому бірж у цій країні не існувало взагалі. Виростили фермери великий урожай зерна, привезли його до основних центрів споживання та збуту, а ціни впали до такого рівня, що не вдалося навіть компенсувати транспортні витрати. Доходило до того, що фермери висипали його на вулицях і майданах великих міст. Що робити? Виникла ідея створити місце, де можна було б зустрічатися, домовлятися, а також укладати й підписувати угоди на купівлю та продаж зерна з наступним здійсненням операцій з доставки його та відповідного отримання коштів. Так було створено систему торгівлі спотовими контрактами. Проте вона не забезпечувала гарантій виконання угод та прогнозованого збуту з відповідним рівнем цін. Згодом було створено форвардні контракти, що давали змогу їхнім учасникам продавати/купували не лише наявний товар (зерно), а й ту продукцію, що перебувала в стадії виробництва, за обумовленою на момент укладання такої угоди ціною. Причому було розроблено і впроваджено понад 13 різновидів угод, як-от: із заставою для гарантування виконання їх; з різними видами премій; з кредитуванням тощо. Впровадження цих контрактів дало змогу розширити ринок, підвищити його ліквідність шляхом залучення спекулятивного капіталу, домогтися гарантованого збуту продукції за фіксованими цінами на момент укладання цих контрактів. Проте і механізм форвардних контрактів не міг убезпечити від непередбачуваних змін цін на момент виконання угоди, а отже, і від можливих втрат однієї й другої сторони. Крім того, виробники й споживачі хотіли мати прогнозовані ціни на момент виконання угоди і механізм захисту від їхніх змін. Такий механізм було вироблено на основі впровадження ринку ф’ючерсних контрактів. Він дістав назву “хеджування”. Учасниками цього ринку є виробники, переробники, споживачі, експортери продукції, але поруч із ними основними учасниками цього ринку, які беруть на себе ризик від щоденного коливання цін, є спекулянти, що ризикнули своїм капіталом, бажаючи його примножити. І тут знову доречно згадати слова А. Сміта про те, що кожний учасник ринку, дбаючи про власний інтерес, допомагає інтересам суспільства більш ефективно, ніж коли б він реально збирався зробити все це сам. Ось так еволюційно розвивався біржовий товарний ринок у США протягом двохсот років. Ми, на превеликий жаль, такого часу в запасі не маємо, тому мусимо рухатися прискорено, використовуючи нагромаджений світовий досвід. Зрозуміло, що кінцевою метою на цьому шляху є побудова ф’ючерсного ринку, що забезпечує без втручання державних інвестицій прогнозування рівня цін та захист виробників і споживачів від непередбачуваних змін їх. Проте для того щоб ф’ючерсний товарний ринок функціонував, слід організувати й освоїти ринок з торгівлі спотовими й форвардними контрактами як базис торгівлі ф’ючерсами та опціонами. Попри те, що біржова діяльність в Україні почала активно розвиватися з дев’яностих років, ринки реального товару, окрім валютного та ринку цінних паперів, так і не виникли. І сьогодні одним із нагальних завдань є створення законодавчо правового поля для функціонування товарного ринку, а отже, й для створення самого ринку реального товару. На жаль, ми значно відстали не лише від східноєвропейських країн, а й від Росії. Я пам’ятаю, як у 1995 році тодішній прем’єр-міністр Росії Єгор Гайдар запропонував нашим фахівцям переїхати працювати до Росії — тоді українські біржі в розвитку випереджали російські. А сьогодні нам уже треба їхати до Росії вчитися. Нині треба створити нормальні умови для спотових і форвардних контрактів , піднести роль елеваторів на зерновому ринку, аби вони стали справжніми партнерами сільгоспвиробників. А для цього треба створити таку законодавчу базу, щоб елеватори, виробники та споживачі були зацікавлені одне в одному. Поки що існує недовіра виробників до зерносховищ — дуже вже багато негативного має досвід спілкування з ними сільгоспвиробників та переробників. Це в нас колись борошномельні комбінати будували величезні зерносховища. А в цілому світі діє інша система — кожен займається своєю справою: виробник вирощує зерно, елеватори його зберігають, борошномельні підприємства — переробляють. Виробники укладають форвардні контракти на виробництво зерна з елеваторами, куди вони здають його після жнив. Борошномельні комбінати укладають форвардні угоди з елеваторами і одержують звідти зерно за чітко узгодженими графіками поставки. А ф’ючерсна біржа виступає при цьому як механізм страхування ціни для всіх учасників ринку: виробника, елеватора, споживача, експортера. У США тільки 5% фермерів звертаються на ф’ючерсну біржу — там страхування ціни є прерогативою елеваторів. А в Україні відсоток виробників, які виходитимуть на біржу, буде набагато більшим, оскільки в Україні виробництво зерна є великотоварним. І виходитимуть на неї виробники, елеватори, споживачі не тому, що їм буде адміністративно заборонено торгувати поза біржами, а тому, що вони самі розуміють усі переваги біржі, але такої, на якій торгують не власне товаром, а правом на нього. v v v Отже, я сьогодні бачу три взаємопов’язані завдання: створення ринкового середовища, розробка необхідної законодавчої бази, підготовка кадрів. І ці проблеми слід розв’язувати паралельно. Створювати ринки товарів, відповідну нормативно-правову базу не можна за відсутності висококваліфікованих фахівців. Через це питання підготовки кадрів для біржового ринку в Україні, попри його нинішній примітивний стан, є пріоритетним. v v v З ініціативи ректора Національного аграрного університету академіка Д. О. Мельничука, підтриманої Міністерством аграрної політики, створено кафедру біржової діяльності для підготовки та перепідготовки фахівців — професіоналів біржового ринку. Нову роботу розпочинати завжди складно. Перешкоди величезні — брак підручників, навчальної бази, викладачів. Водночас наявних фахівців залучити до навчальної роботи дуже важко через мізерну зарплатню. Проте в процесі становлення ми вирішуватимемо питання як створення матеріально-технічної бази, так і підготовки фахівців-викладачів. Навчально-методичну роботу неможливо уявити без підручників. Використовувати безпосередньо зарубіжні підручники (навіть у перекладі) ми не можемо: в них не розглядаються спотові та форвардні ринки — для зарубіжних країн це вже давно забуті етапи. Вся сучасна науково-методична та навчальна література розглядає тільки ф’ючерсний та опціонний ринки. А нам треба починати все від самого початку і готувати фахівців, які б добре зналися на спотовому та форвардному ринках і, принаймні, розуміли, що таке ринки ф’ючерсний та опціонний. В університеті ми плануємо забезпечити трирівневу підготовку фахівців для біржового ринку. Перший рівень — вузькі спеціалісти, які працюватимуть безпосередньо на біржах, передусім в обслуговуючому штаті. Цього року ми відібрали на таку спеціалізацію 14 студентів. У зв’язку з цим хочу наголосити, що маємо з кого вибирати. Сьогодні в НАУ є 19 факультетів, на яких готують менеджерів, правників, фінансистів, економістів, технологів усіх напрямів, інженерів. Саме з них ми відібрали найкращих студентів останнього року навчання. І нині вони проходять вузькоспеціалізовану підготовку. Але завдання перед кожним стоятиме своє. Студенти з юридичною підготовкою готуватимуть курсові та дипломні роботи із законодавчо правового регулювання біржової діяльності, з фінансовою — з оподаткування біржової діяльності, з економічною — з технології біржового ринку і т. ін. Другий рівень забезпечує поглиблене вивчення біржової діяльності студентами аграрного менеджменту: економістами, фінансистами, бухгалтерами. Третій рівень дає базові поняття біржового товарного ринку для завтрашніх фермерів, керівників господарств, агрономів, зооінженерів. Вони мають знати, що таке біржовий товарний ринок, аби якнайповніше використовувати його переваги у своїй повсякденній діяльності. Отже, на сьогодні біржовий ринок є предметом вивчення близько 600 студентів університету. За домовленістю з керівництвом Української аграрної біржі, за що ми глибоко йому вдячні, ми створюємо брокерську контору, в якій проходитимуть практику наші студенти. Вони працюватимуть помічниками брокерів, брокерами, що допоможе їм засвоїти практичний курс біржової діяльності. І після закінчення університету вони будуть справжніми фахівцями біржової справи і відповідатимуть тим вимогам, які стоять сьогодні перед біржовим ринком країни. Усі студенти, що обрали спеціалізацію “біржова діяльність”, проходитимуть тримісячну практику на Українській аграрній міжбанківській валютній та Київській агропромисловій біржах. Ми вже дістали згоду на проходження цієї практики від керівників цих бірж, за що ми їм глибоко вдячні. Хоч як це прикро, та в нас існують проблеми з коштами на відрядження студентів, тому ми не в змозі направляти їх на інші біржі країни. Нині ми ведемо переговори з різними міжнародними допомоговими організаціями, щоб мати можливість забезпечити стажування наших студентів на провідних біржах світу. Не знаю, чи вдасться нам послати наших студентів на стажування на чиказькі біржі, проте, вважаю, на східноєвропейські потрапити вони зможуть. Готуючи молодих фахівців, не можна забувати й про перепідготовку наявних кадрів — людей, які займаються біржовою діяльністю на практиці. За попередньою домовленістю з Національною асоціацією бірж України на базі НАУ плануємо створити центр з підготовки фахівців та науково-методичної роботи (підготовка підручників, розробка програм підготовки та перепідготовки фахівців). Ми ведемо переговори з Міжбанківською валютною біржею, Українською аграрною біржею щодо створення комп’ютерного класу, де ми могли б здійснювати цю роботу на високому рівні. Потім наші розробки ми могли б передавати іншим вищим навчальним закладам, центрам з перепідготовки кадрів, які створюватимуться при діючих біржах, адже один навчальний заклад просто неспроможний підготувати необхідну кількість фахівців. Проте методичне забезпечення має здійснюватися з Києва, тут є відповідні фахівці, діє Національна асоціація бірж України, зацікавлені міністерства. Підготовка висококваліфікованих кадрів для біржового ринку, поряд із вирішенням інших нагальних проблем розвитку біржового товарного ринку дасть змогу найближчим часом вирішити питання організованого товарного ринку збуту сільськогосподарської продукції.