Українська зернова конференція: презентація можливостей

Подія, якої так прагнули українські суб’єкти зернового ринку, а надто — Українська зернова асоціація (УЗА), Українська аграрна конфедерація (УАК), зерноторгові компанії, — успішно відбулася. На диво, її можна назвати успішною навіть попри те, що наша держава напередодні вдалася до низки кроків, які цій події аж ніяк не сприяли. Йдеться про Українську зернову конференцію, організовану і проведену спільними зусиллями УЗА та GAFTA — базованої в Лондоні міжнародної Асоціації торгівлі зерном і кормами.
У роботі конференції взяли участь близько 400 осіб, 203 компанії з 25 країн світу: Австрії, Великої Британії, Бельгії, Греції, Німеччини, Данії, Єгипту, Ізраїлю, Італії, Іспанії, Кіпру, Канади, Казахстану, Литви, Монако, Нідерландів, Польщі, Росії, США, Туреччини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Швейцарії.
Аграрний блок українського уряду на конференції представив віце-прем’єр Іван Кириленко. Виступаючи одразу після президента GAFTA, Іван Григорович швидко збився із зернової проблематики на манівці української аграрної реформи. А коли пан Кириленко говорить про радикальну аграрну реформу, про селянина — приватного власника, мимоволі починаєш червоніти: чи то від захвату, чи від сорому. Віце-прем’єр завершив свою промову бадьорим зверненням до іноземних учасників конференції: “Ваш безцінний досвід нам дорожче будь-яких інвестицій”, — натякаючи, мабуть, на те, що прокурорські перевірки відштовхнули міжнародні зернові компанії від інвестування в Україну. Зокрема, “Глінкор”, “Топфер”, “Каргілл” та інші провідні оператори світового ринку відмовляються викуповувати заявлені раніше пакети акцій Української ф’ючерсної біржі, через що над її існуванням завис величезний знак питання.
Та годі про сумне. Віце-президент УАК Ярослав Краснопольський так висловився з приводу конференції: “Важливим є сам факт, що конференція відбулася. Якщо спочатку передбачалося, що іноземців приїде до 30 осіб, то насправді їх прибуло у кілька разів більше. Це свідчить про той ефект, який створив наш експорт цього року. Ми потіснили з ринків Північної Африки, Іспанії традиційних експортерів, і вони тепер значно уважніше придивляються до України, її перспектив, рахуються з нею як з учасником світового виробництва. А це, своєю чергою, веде до розуміння необхідності співробітництва з Україною у межах таких міжнародних економічних структур, як СОТ і ЄС. Іноземні учасники дуже уважно слухали виступи на конференції і намагалися зрозуміти, якими ж будуть обсяги світової торгівлі, ціни тощо. Тобто тепер і ми є індикаторами, і до нас з’їжджаються світові торгівці, щоб з’ясувати свої перспективи”.
Наприкінці форуму відбулася прес-конференція, у якій взяли участь керівники GAFTA, УЗА та УАК. Спілкуючись із журналістами, президент УЗА Микола Компанець відзначив, що за тими правилами, на яких виховувалися представники старшого покоління України, зерновий бізнес сприймався дуже ворожо, і вважалося так: якщо трейдери прийшли купляти наше зерно, то це мало не грабіжники. Проте з часом люди усвідомили необхідність такої торгівлі. Натомість постали інші питання: як вийти на світовий ринок і збути надлишки зерна, що ми не можемо спожити самі. Тому головна проблема сьогодення — створити в Україні цивілізований ринок. Нас з нашим зерном ніхто ніде не чекав і не чекатиме, підкреслював Микола Компанець. Це боротьба, завоювання. І якщо ми справді матимемо 50–70 млн т зерна, то над проблемою його збуту доведеться працювати всім — і Президенту, і Кабміну, і комерційним структурам, тому що продати таку кількість зерна нині практично неможливо: цього не дають змоги зробити навіть технічні можливості країни. Адже Україна з величезними труднощами — якщо не жорстка зима — може відвантажити до 15 млн т зернових.
Генеральний директор УЗА Володимир Клименко додав, що українське сільське господарство повинне працювати “під замовлення”. Воно має виробляти те, що споживається внутрішнім ринком і що має попит на міжнародному. Отож, коли вся наша аграрна галузь зациклюється на самій лише пшениці, це призводить до обвалів цін. Тому аграрії повинні змінити структуру виробництва на користь тих культур, яких потребує ринок: тоді сільгоспвиробники матимуть максимальні прибутки від своєї праці.
Пан Клименко повідомив також, що всі необхідні для України ресурси будуть вироблені, буде й експорт, а також імпорт. Завозитиме Україна високоякісну пшеницю, що йде на виробництво макаронів, та деякі інші сорти, які в Україні не виробляються. Можливо, імпортуватиметься продовольча пшениця і нижчої якості — в області, розміщені поряд з Росією, Молдовою, Угорщиною, адже там завжди йде невеличка “дифузія”. Що ж до експорту, то здебільшого Україна продаватиме фураж.
Памела Кірбі Джонсон, генеральний директор GAFTA, повідомила журналістам, що їй було дуже цікаво приїхати на конференцію. Той урожай, що його Україна одержала торік, є доброю подією для всього світового ринку зерна, і тому потенціал України сприймається з великим оптимізмом. Пані Джонсон зазначила також, що одна з головних ідей, з якою працює GAFTA, — це право вільної торгівлі. Тому міжнародна асоціація заохочує свободу експорту й імпорту в усіх країнах світу. Причому акцент нині робиться на якості продуктів харчування.
Наприкінці прес-конференції Микола Компанець торкнувся поточної ситуації на зерновому ринку. Він зауважив, що пшениця в Україні є, є і борошно. Проте попиту на них немає, оскільки на зовнішньому ринку тонна продовольчого зерна коштує на 20–30 доларів дешевше. Керівництво УЗА вважає, що голоду в країні не буде.