У Львівській області зростає кількість персикових садів
Ще недавно персики вважалися південним фруктом, і в інших регіонах України їх вирощували хіба що садівники-любителі.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на EastFruit.
Зараз же ситуація змінилася кардинально: нові насадження персиків і абрикосів щороку з'являються в різних областях України. Тільки у Мостиському районі на Львівщині зараз зростає близько 50 га персикових садів, розповідає садівник Любомир Стельмащук.
Свою першу персикову плантацію він посадив у 2003 році. З тих пір займається вирощуванням персиків, абрикосів та інших фруктових дерев у власному саду в с. Твіржа Мостиського району та ФГ "Еко-Ягода".
Зараз Любомир Стельмащук має більш ніж п'ятнадцятирічний досвід вирощування персиків у кліматичних умовах Львівської області та стійке переконання в тому, що персик – культура, перспективна для цього регіону.
“У 2003 році, коли з'явилася ідея посадити сад, почав їздити по Україні і Польщі. Один польський садівник порадив, окрім яблуні, посадити такі нетрадиційні в той час культури як персики й абрикоси. Ми ж ризикнули, і в 2003 році посадили півгектара персика. Незважаючи на застереження, насадження перезимували добре, і в 2004 році дали перші плоди.
Надихнувшись успіхом, ми щорічно збільшували насадження. А в 2009 році я почав займатися ще й розсадництвом. Саджанці шукав у різних місцях, намагаючись збільшити різноманітність сортів. А потім, в 2014 році, почав садити власний сад", – розповідає про історію свого захоплення Любомир Стельмащук.
Для Мостиського району персикові сади – вже давно не екзотика. Їх успішно вирощують у декількох господарствах. Нині приватне підприємство Любомира Стельмащука вирощує сад на 4 гектарах, з яких 2 га займають насадження персика. Зате в господарстві "Еко-Ягода", де працює садівник, зростають 20 га персиків і 8 га абрикосів.
Сорти персика підбирали методом проб і експериментів, розповідає садівник. Адже районованих для Львівщини різновидів в той час не було. Перші саджанці разом з однодумцями купували в Польщі, привозили з інших країн. А потім не тільки самостійно забезпечили власні потреби в посадковому матеріалі, але і почали його реалізовувати.