Стабільна і контрольована

На Сході вважають, що той, хто народився у перший день року, поспішає зробити в житті якомога більше. Це цілком відповідає характерові Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України Петра Вербицького, який прийшов у світ 1 січня 1953 р. у с. Ново-Мікільське Міловського району Луганської області. Та, мабуть, найбільше на його долю вплинуло все ж не це, а те, що у великій родині Вербицьких (Петро четвертий серед одинадцяти дітей) працьовитість була найбільшою з чеснот. Вдумливість, допитливість, здатність до аналізу, тяга до знань — усе це сформувало його і як висококваліфікованого фахівця-практика, і як науковця. Які б посади не обіймав П. Вербицький (а він пройшов майже всі щаблі обраного фаху), завжди відзначався відповідальністю за доручену справу. З квітня 1999 р. вона стала найбільшою, адже його було призначено Головним державним інспектором ветеринарної медицини України — Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

З перших кроків діяльності на цій посаді він активно включився у вирішення нагальних проблем галузі. Спочатку була праця над удосконаленням чинного Закону України “Про ветеринарну медицину”, який Верховна Рада прийняла у листопаді 2001 р., нині докладає чимало зусиль щодо гармонізації чинних вітчизняних законодавчих і нормативних актів відповідно до вимог ЄС.
Положеннями нового Закону передбачено реформування державної ветеринарної медицини, створення територіальних органів Держдепартаменту ветмедицини. Забезпечене фінансування на утримання держустанов уже позитивно вплинуло на соціальний стан їх працівників. Було проведено колосальну організаційну роботу зі створення в областях управлінь ветеринарної медицини, продовжується їх формування на рівні району та міста. Така вертикаль повинна покращити і оперативність, і можливості служби.
Завдяки тісній співпраці спеціалістів регіональних служб Держветконтролю на кордоні і транспорті, підрозділів ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів, державних інспекторів ветмедицини всіх рівнів, у відповідності до Закону тільки минулого року вилучено і не допущено до реалізації близько 12,4 тис. тонн неякісної та небезпечної продукції тваринного походження, а отже, насамперед, збережено здоров’я людей. Це один з найголовніших напрямів роботи Державного департаменту ветеринарної медицини, взятий під постійний особистий контроль П. Вербицьким.
Для надійної безпеки сировини та харчових продуктів тваринного походження на переробних підприємствах створені й укомплектовані посади офіційних лікарів ветмедицини. Підтримується департаментом і підприємницька діяльність спеціалістів ветмедицини за ліцензіями, пропонуються спільні напрями роботи. Для України це поки що нова справа, але перспективна.
Впроваджуються і нові форми сервісного ветеринарного обслуговування тваринництва. Зміцнюється матеріально-технічна база лабораторно-діагностичної служби. Застосовуються на практиці новітні апаратура та методи досліджень. Продовжується акредитація лабораторій відповідно до вимог GLP. А це все потребує чималих коштів. У необхідності виділення їх з Державного бюджету Петру Івановичу доводиться особисто переконувати урядовців та депутатів Верховної Ради, а ще — вишукувати власні резерви.
І в тому, що сьогодні виробництво й асортимент вітчизняних ветеринарних препаратів та лікарських засобів неухильно розширюються, без перебільшення велика частка його турбот. Перш за все — це гарантованість державних замовлень. Розрахунки за які, на жаль, надходять несвоєчасно і не з вини департаменту. Це один з больових моментів, що дуже непокоїть Петра Івановича. Адже своєчасно повернуті за одержану продукцію кошти могли б значно прискорити перехід до випуску продукції відповідно до вимог ISO та ЄС, який повинен бути завершений до 2005 р. Не забувають і про інші матеріальні резерви, зокрема товаропровідну мережу, яку весь час удосконалюють.
Чималий потенціал, який важко піддається матеріальним вимірам, — науковий супровід галузі. І Петро Вербицький це дуже добре розуміє. Взагалі до науки у нього особливе ставлення. Ще із студентських років вона була його найзаповітнішою мрією. Для її здійснення були і відмінні знання, і бажання, і запрошення до аспірантури при Харківському зооветеринарному інституті, та на заваді стали матеріальні проблеми (треба було і свою сім’ю годувати, і батькам з меншими братами та сестрами допомагати). Але ж кажуть, те що повинно статися, обов’язково станеться. У грудні 2000 р. Петро Вербицький отримав науковий ступінь кандидата ветеринарних наук і вважає цю подію у своєму житті однією з найщасливіших. Допоміг він здійснитись і мрії науковців галузі. Завдяки його ініціативі і клопотанню у складі Президії УААН, було відновлено відділення ветеринарної медицини та нових напрямів наукових досліджень і розробок. Тільки протягом 2002 р. науково-дослідними установами і підрозділами ветеринарної медицини, державними контрольними інститутами, вищими навчальними закладами розроблено і запропоновано виробництву понад 195 нових найменувань вітчизняних засобів ефективного захисту тварин. Президією УААН розроблена і затверджена перша галузева науково-технічна програма “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”. Поглиблюється співпраця із зарубіжними колегами на основі міжнародних угод та залучення іноземних інвестицій.
Державним департаментом ветеринарної медицини надається велике значення проведенню заходів із профілактики та оздоровлення тваринництва від хронічних інфекцій: туберкульозу та лейкозу тварин. Епізоотологічний моніторинг у галузі птахівництва та країнах-експортерах проводить створений рік тому Державний науково-виробничий центр ветеринарної медицини птахівництва України.
Минулого року вперше галузь ветеринарної медицини мала власний павільйон на Міжнародній агропромисловій виставці-ярмарку “Агро’2002”. Президент України дав високу оцінку побаченому. Державним визнанням активної позиції й результатів діяльності галузі стали укази Президента України про встановлення професійного свята — Дня працівників ветеринарної медицини та почесного звання — заслужений працівник ветмедицини України. До речі, така календарна дата є лише у нашій країні, і коли на черговій сесії Міжнародного епізоотичного бюро П. Вербицький оголосив це з трибуни, то всі присутні зустріли звістку бурхливими оплесками.
Приємно говорити і про те, що авторитет ветеринарної медицини України зростає в усьому світі. Минулого року наша делегація брала участь у засіданнях генеральної та регіональної сесій МЕБ, що відбувались у Франції та Фінляндії, у роботі Всесвітнього ветеринарного конгресу в Тунісі та багатьох інших заходах.
Можна написати не одну сторінку про зроблене Державним департаментом ветмедицини України, який очолює Петро Вербицький. І водночас усе це можна вмістити лише у двох містких реченнях: “В умовах складної міжнародної епізоотичної ситуації в країні забезпечено стабільний контрольований епізоотичний стан. Україна зберігає статус держави, вільної від хвороб списку “А” класифікації Міжнародного епізоотичного бюро”. І, щоб так було й надалі, Петро Іванович дбає про високу кваліфікацію фахівців. А значить, бере активну участь у вирішенні проблем удосконалення підготовки спеціалістів ветмедицини у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації та працевлаштування випускників. Щодо останнього, то Петрові Івановичу дуже хочеться, щоб і вони були так само зажаданими у господарствах, як колись він, молодий спеціаліст випуску 1977 р., щоб їм довіряли, як довірили йому спочатку посаду головного ветлікаря колгоспу, а через три роки — і всього Біловодського району Луганщини. І тоді, можливо, через багато років вони, як і Петро Іванович, згадуючи пройдений шлях, казатимуть: “Мені пощастило”. І так само продовжуватимуть думку: “...пощастило на мудрих учителів, добрих друзів, з вибором професії, з нелегкою роботою, пощастило з довірою і з особистою відповідальністю за довірену справу”. І перелік цей кожного дня продовжуватиме саме життя. І нехай він буде довгим-довгим...
Вікторія Волошка