Спецможливості
Технології

Соя: особливості збирання, обробки та збереження врожаю насіння

12.08.2017
14574
Соя: особливості збирання, обробки та збереження врожаю насіння фото, ілюстрація

Тех­но­логічні еле­мен­ти ви­ро­щу­ван­ня сої відпраць­о­вані до­сить по­вно. Але за­ли­ша­ють­ся техніко-тех­но­логічні пи­тан­ня, пов’язані зі зби­ран­ням вро­жаю, об­роб­кою та збе­ре­жен­ням вро­жаю насіння.

 

Соя на сьо­годні за­ли­шається однією із найпріори­тетніших ек­с­порт­но-орієнто­ва­них куль­тур із ви­со­ким рівнем еко­номічно­го при­бут­ку. Ви­со­кий вміст білка (38–40%) у поєднанні із вмістом си­рої олії до 18–22% роб­лять сою куль­ту­рою ба­га­тоцільо­во­го при­зна­чен­ня — во­на ко­ри­с­тується ши­ро­ким по­пи­том у ви­роб­ництві про­до­воль­чо-кор­мо­вих і технічних про­дуктів та низ­ки фар­ма­цев­тич­них пре­па­ратів. Площі, зай­няті соєю, та ва­лові збо­ри цієї куль­ту­ри зро­с­та­ють за­вдя­ки ство­рен­ню но­вих сортів, стійких до ви­ля­ган­ня і розтріску­ван­ня бобів, за­сто­су­ван­ню ефек­тив­них гербіцидів та де­си­кантів для за­хи­с­ту рос­лин і при­ско­рен­ня дозріван­ня насіння. Крім то­го, кліма­тичні зміни в Ук­раїні із тен­денцією до по­сту­по­во­го підви­щен­ня тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му спри­я­ють ви­ро­щу­ванню сої у місцях із більшою кількістю опадів, а от­же, і рос­ту її вро­жай­ності.

Тех­но­логічні еле­мен­ти ви­ро­щу­ван­ня сої відпраць­о­вані до­сить по­вно. Але за­ли­ша­ють­ся техніко-тех­но­логічні пи­тан­ня, пов’язані зі зби­ран­ням вро­жаю, об­роб­кою та збе­ре­жен­ням вро­жаю насіння. За ви­ро­щу­ван­ня пізньо­с­тиг­лих сортів, а та­кож за ча­с­тих і три­ва­лих опадів по­до­вжується період дозріван­ня насіння, тож потрібно вно­си­ти певні ко­рек­ти­ви в тех­но­логію на стадіях зби­ран­ня та об­роб­ки. Зби­ран­ня сої і за нор­маль­них умов по­тре­бує ува­ги і за­вчас­ної підго­тов­ки з ог­ля­ду на біологічні особ­ли­вості дозріван­ня цієї куль­ту­ри.

Зби­ран­ня вро­жаю насіння

Особ­ли­ву ува­гу під час зби­ран­ня вро­жаю приділя­ють ви­соті зрізу­ван­ня рос­лин, ча­с­тоті обер­тан­ня мо­то­ви­ла, роз­та­шу­ван­ню мо­ло­тиль­но-се­па­ру­валь­них ор­ганів. За да­ни­ми інсти­ту­ту, на ви­соті 5 см від по­верхні грун­ту на стеб­лах сої містить­ся до 2% уро­жаю, на ви­соті 9 см — 10%. Тож рос­ли­ни слід зріза­ти на ви­соті 4–6 см. Для цьо­го на ком­бай­нах вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва різа­ль­ний апа­рат жни­вар­ки опу­с­ка­ють у най­ниж­че по­ло­жен­ня та вста­нов­лю­ють па­ра­лель­но по­верхні по­ля. Од­но­час­но опу­с­ка­ють і копіювальні баш­ма­ки. На ком­бай­нах за­рубіжно­го ви­роб­ництва по­верх­ня по­ля копіюється відповідни­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми ав­то­ма­тич­но — за до­по­мо­гою сен­сор­них дат­чиків і гідравлічної си­с­те­ми.

Ча­с­то­та обер­тан­ня мо­то­ви­ла має бу­ти та­кою, щоб ко­ло­ва швидкість пе­ре­ви­щу­ва­ла на 50–60% лінійну швидкість ру­ху ком­бай­на. Пе­ревіря­ють та­кож стан жа­люзі і по­до­вжу­ва­ча, ре­гу­лю­ють повітря­ний потік та ступінь відкрит­тя решіт. На план­ки мо­то­ви­ла ще мож­на прикріпи­ти на­клад­ки із гу­ми, що змен­шує оси­пан­ня насіння і зни­жує втра­ти вро­жаю.

Важ­ли­вий та­кож ре­жим ро­бо­ти мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на, що за­ле­жить від зби­раль­ної во­ло­гості насіння. Вста­нов­ле­но, що че­рез не­пра­виль­не ре­гу­лю­ван­ня мо­ло­тиль­но­го апа­ра­та трав­му­ван­ня насіння сої ста­но­вить 20–25%, а мікро­т­рав­му­ван­ня до­ся­гає 30%. То­му під час зби­ран­ня сої із во­логістю 10–15% ча­с­то­та обер­тан­ня мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на має ста­но­ви­ти 400–650 об., за 16–24% — 600–800 об./хв. У вітчиз­ня­них ком­бай­нах м’який ре­жим об­мо­ло­чу­ван­ня до­ся­гається шля­хом заміни па­со­во­го при­во­ду мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на на лан­цю­го­вий. За­зо­ри у підба­ра­банні вста­нов­лю­ють та­ким чи­ном: для су­хої ма­си на вході — 30–38 мм, на ви­ході — 20–26, для во­ло­гої — змен­шу­ють до 26–34 і 12 – 20 мм відповідно із кон­тро­лю­ван­ням якості об­мо­ло­чу­ван­ня. Ро­бо­ча швидкість ком­бай­на на зби­ранні сої має ста­но­ви­ти 5–6 км/год.

Зби­ран­ня про­во­дять у фазі по­вної стиг­лості насіння за во­ло­гості 14–16%. Оз­на­кою та­ко­го ста­ну є опа­дан­ня ли­с­тя, по­буріння бобів, відста­ван­ня насіння від сту­лок. Як­що такі бо­би по­тря­с­ти, то з’яв­ляється ха­рак­тер­не для су­хо­го ста­ну то­рохтіння.

Зби­ра­ють сою, як пра­ви­ло, пря­мим ком­бай­ну­ван­ням. Стро­ки ма­ють бу­ти мак­си­маль­но ко­рот­ки­ми, оскільки від цьо­го за­ле­жить кількість і якість уро­жаю. Так, за три­ва­лої низь­кої тем­пе­ра­ту­ри і во­ло­гої по­го­ди насіння по­чи­нає за­гни­ва­ти, а за три­ва­лої жар­кої по­го­ди бо­би розтріску­ють­ся.

Де­си­кація посівів

Під час ви­ро­щу­ван­ня пізньо­с­тиг­лих сортів та у разі про­хо­лод­ної до­що­вої осені до­сти­ган­ня насіння уповільнюється, а посіви по­чи­на­ють за­ро­ста­ти бур’яна­ми. За та­ких умов ефек­тив­ним є хімічне пе­редзби­раль­не підсу­шу­ван­ня рос­лин — де­си­кація. Во­на знач­но при­ско­рює про­це­си дозріван­ня насіння та по­лег­шує пря­ме ком­бай­ну­ван­ня посівів сої.

Крім то­го, де­си­кація змен­шує ура­жен­ня насіння білою та сірою гни­ля­ми, пліснявінням, півден­ною скле­роціаль­ною гнил­лю, ас­кохіто­зом, сім’ядоль­ним бак­теріозом та інши­ми хво­ро­ба­ми.

Де­си­кацію ре­ко­мен­дується про­во­ди­ти у стані по­буріння бобів на гілках ниж­нь­о­го і се­ред­нь­о­го ярусів рос­лин, во­логість насіння в цей час має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 40%. Більш ранні стро­ки при­зво­дять до змен­шен­ня вро­жаю та зни­жен­ня посівних яко­с­тей насіння (ма­си насіни­ни, її схо­жості).

Особ­ли­во ефек­тив­на де­си­кація за віднос­но низь­кої во­ло­гості повітря та тем­пе­ра­ту­ри не ниж­че 15°С. Зби­ра­ти вро­жай із об­роб­ле­них посівів роз­по­чи­на­ють че­рез 7–10 діб після про­ве­ден­ня де­си­кації.

На сьо­годні ри­нок ЗЗР про­по­нує до­сить ве­ли­кий асор­ти­мент хімічних ре­чо­вин — де­си­кантів, доз­во­ле­них для за­сто­су­ван­ня на сої (табл. 1). Во­ни різнять­ся до­зою і фор­мою вне­сен­ня пре­па­ра­ту, а та­кож швидкістю дії, тоб­то інтен­сивністю підсу­шу­ван­ня. Зо­к­ре­ма, пре­па­ра­ти, ре­ко­мен­до­вані до за­сто­су­ван­ня за 14 днів до зби­ран­ня, діють повільніше, м’як­ше, ніж ті, що ре­ко­мен­до­ва­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти за 10–12 і 6 днів.

По­при ве­ли­кий вибір де­си­кантів, у ви­роб­ництві най­частіше за­сто­со­ву­ють такі пре­па­ра­ти, як Рег­лон, Ве­зувій, Гліфо­ган, Скорпіон, Ба­с­та. Го­ло­вне — чітке до­три­ман­ня строків про­ве­ден­ня цьо­го за­хо­ду та нор­ми вне­сен­ня пре­па­ра­ту. За­со­би для вне­сен­ня мо­жуть бу­ти різни­ми — як на­земні об­при­с­ку­вачі, так і авіація (важ­ли­во ли­ше до­три­му­ва­тись кон­цен­т­рації ро­бо­чо­го роз­чи­ну і за­­га­ль­но­го об’єму на 1 га посіву). За на­зем­но­го об­при­с­ку­ван­ня об’єм ро­бо­чо­го роз­чи­ну має ста­но­ви­ти 400–500, із за­сто­су­ван­ням авіації — 50–100 л/га.

Післяз­би­раль­на об­роб­ка насіння

Вклю­чає обов’яз­ко­ве очи­щен­ня та сушіння в разі зби­ран­ня насіння з підви­ще­ною во­логістю.

Очи­щен­ня. Зібра­не насіння, не­за­леж­но від йо­го во­ло­гості, не­гай­но очи­ща­ють. Це має важ­ли­ве профілак­тич­не зна­чен­ня, оскільки за на­яв­ності домішок у масі насіння мо­жуть швид­ко роз­по­ча­тись про­це­си са­мозігріван­ня і розмно­жен­ня плісня­вих грибів.

Із прак­ти­ки відо­мо, що насіння сої важ­ко очи­щу­ва­ти від би­тих, плю­с­к­лих, за­гни­лих, плісня­вих та інших домішок. Особ­ли­во важ­ко відо­крем­лю­ва­ти пло­ди не­тре­би зви­чай­ної, яка є су­путнім за­­смічу­ва­чем сої. Повністю цю домішку на си­тах і в повітря­но­му по­тоці зер­но­се­па­ра­торів відібра­ти не вдається.

Тож мак­си­маль­но мож­ли­ве очи­щен­ня сої знач­ним чи­ном за­ле­жить від пра­виль­но­го до­бо­ру сит та ро­бо­ти пнев­мо­се­па­ру­валь­них ка­налів. Для по­пе­ред­­ньо­го до­бо­ру сит мож­на ко­ри­с­ту­ва­тись да­ни­ми, на­ве­де­ни­ми у таб­л. 2, але в кож­но­му кон­крет­но­му ви­пад­ку їхній ти­по­розмір слід ко­рек­ту­ва­ти ви­хо­дя­чи із розміру ос­нов­но­го насіння, вмісту та ха­рак­те­ру домішок. Швидкість повітря­но­го по­то­ку в пнев­мо­се­па­ру­валь­них ка­на­лах має ста­но­ви­ти 8–12 м/с.

Ха­рак­тер се­па­ру­ван­ня насіння сої на повітря­но-си­то­во­му се­па­ра­торі має бу­ти та­ким. Спо­чат­ку на прий­маль­но­му ситі (А) від суміші відо­крем­лю­ють крупні домішки. Далі на сор­ту­валь­них (Б1 і Б2) фор­му­ють ос­нов­ну ча­с­ти­ну насіння. Для то­го, щоб за­побігти від­ска­ку­ван­ню насінин і їхньо­му по­трап­лян­ню у відсік для ви­да­ле­но­го ма­те­ріалу, ре­ко­мен­дується на 2/3 по­верхні сор­ту­валь­но­го си­та (від йо­го по­чат­ку) вста­но­ви­ти за­хис­ний фар­тух із бре­зен­ту чи іншо­го ма­теріалу.

На підсівних си­тах (Г1 і Г2) із дов­га­с­ти­ми вічка­ми розміром 4 мм мож­на відібра­ти знач­ну ча­с­ти­ну би­то­го насіння, а з вічка­ми 5 мм — усе би­те та дрібне. Дрібну, смітну та олійну домішки відо­крем­люють на си­тах із круг­ли­ми от­во­ра­ми завбільшки 3–5 мм.

Насіння плю­с­к­ле, гни­ле, а та­кож бур’яно­ве, у т. ч. і не­тре­би зви­чай­ної, відо­крем­лю­ють на гравітаційних сор­ту­валь­них сто­лах.

Для очи­щен­ня насіння у віднос­но не­ве­ли­ких об’ємах (на­при­клад у фер­мерсь­ких гос­по­дар­ст­вах) мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти пе­ре­сувні зер­но­се­па­ра­то­ри, у разі ве­ли­ких об’ємів кра­ще за­сто­со­ву­ва­ти про­дук­тивніші зер­но­очисні аг­ре­га­ти чи ме­ханізо­вані лінії з ниж­чою пи­то­мою ви­т­ра­тою еле­к­т­ро­е­нергії. Із вітчиз­ня­но­го об­лад­нан­ня добрі ре­зуль­та­ти по­ка­зу­ють ма­ши­ни ви­роб­ництва ПАТ «Хо­рольсь­кий ме­ханічний за­вод». Зо­к­ре­ма, на базі та­ко­го об­лад­нан­ня в інсти­туті змон­то­ва­но зер­но­очис­ну лінію, яка за­без­пе­чує ви­со­ку ступінь очи­щен­ня та за­побігає будь-яко­му трав­му­ван­ню насіння. Лінія вклю­чає зер­но­се­па­ра­то­ри мар­ки БСХ, гравітаційний стіл СПС, ти­хохідні норії із пла­с­ти­ко­ви­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми, гнучкі полімерні зер­нопро­во­ди — її мож­на лег­ко мон­ту­ва­ти й ек­сплу­а­ту­ва­ти в умо­вах зви­чай­но­го гос­по­дар­ст­ва.

Під час ви­бо­ру об­лад­нан­ня для очи­щен­ня насіння сої важ­ли­во пра­виль­но виз­на­чи­ти фак­тич­ну по­тужність ма­шин. Для цьо­го слід ко­ри­с­ту­ва­ти­ся ко­ефіцієнта­ми зер­но­се­па­рації за­леж­но від во­ло­гості і вмісту домішок, ви­хо­дя­чи із яких потрібно змен­шу­ва­ти па­с­порт­ну по­тужність ма­ши­ни (табл. 3).

Сушіння. За зби­ран­ня насіння сої во­логістю по­над 14% потрібно про­во­ди­ти йо­го сушіння, а за по­над 16% де­си­кацію слід про­во­ди­ти у по­тоці зі зби­ран­ням.

Сушіння сої має свої особ­ли­вості, тож тех­но­логії про­ве­ден­ня де­си­кації слід су­во­ро до­три­му­ва­тись. Унаслідок спе­цифічно­го хімічно­го скла­ду, підви­ще­но­го вмісту білко­вих ре­чо­вин, які схильні до теп­ло­вої де­на­ту­рації, насіння су­шать у м’яко­му ре­жимі за тем­пе­ра­ту­ри нагріван­ня 25…30°С за­леж­но від по­чат­ко­вої во­ло­гості (табл. 4). То­му і тем­пе­ра­ту­ра аген­та сушіння у шахт­них су­шар­ках має не пе­ре­ви­щу­ва­ти рівня 50…70 або 60…80°С.

Іншою важ­ли­вою ви­мо­гою тех­но­логії, як­що за­сто­со­ву­ють­ся пря­мо­точні су­шар­ки, є повільне сушіння. У та­ко­му разі зни­жен­ня во­ло­гості насіння за од­не про­хо­д­жен­ня че­рез су­шар­ку не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 3%, то­му за ве­ли­кої во­ло­гості насіння потрібно про­во­ди­ти кілька циклів підсу­шу­ван­ня насіннєво­го ма­­теріалу. У ре­цир­ку­ляційних су­шар­ках йо­го ви­су­шу­ють за один про­пуск, оскільки в них є цик­ли відле­жу­ван­ня насіння та пе­ре­роз­поділу тем­пе­ра­ту­ри і во­ло­гості між ок­ре­ми­ми насіни­на­ми. Але ре­цир­ку­ляційні су­шар­ки ма­ють пра­цю­ва­ти без нагріван­ня зер­на у па­да­ю­чо­му насіннєво­му шарі, оскільки це при­зво­дить до знач­но­го теп­ло­во­го уш­ко­­джен­ня і трав­му­ван­ня насіння.

У про­цесі сушіння вар­то зва­жа­ти на ма­лу ме­ханічну міцність сої, то­му слід за­вчас­но по­тур­бу­ва­тись про та­ке: 

  • ско­ро­ти­ти до мініму­му кількість пе­ремі­щень ма­си насіння;
  • підви­щи­ти ела­с­тичність по­вер­хонь бун­керів, са­мо­пливів, го­ло­вок норій;
  • зни­зи­ти швидкість падіння насіння;
  • вста­но­ви­ти гнучкі са­мо­пли­ви;
  • об­ши­ти пруж­ки ковшів норій гу­мою чи інши­ми полімер­ни­ми ма­теріала­ми.

Важ­ли­вою умо­вою на­прикінці сушіння є охо­ло­д­жен­ня насіння. Йо­го тем­пе­ра­ту­ра не має пе­ре­ви­щу­ва­ти тем­пе­ра­ту­ру навколишньо­го се­ре­до­ви­ща більш як на 10°С.

Для сушіння ви­ко­ри­с­то­ву­ють різні мар­ки зер­но­су­ша­рок вітчиз­ня­но­го та за­рубіжно­го ви­роб­ництва. Про­цес сушіння у вітчиз­ня­них су­шар­ках про­во­дять згідно з «Інструкцією із сушіння про­до­воль­чо­го, кор­мо­во­го зер­на, насіння олійних куль­тур та ек­сплу­а­тації зер­но­су­ша­рок» (Оде­са — Київ, 1997), у за­рубіжних — відповідно до ре­ко­мен­дацій ви­роб­ни­ка, що містять­ся у технічних па­с­пор­тах.

Для сушіння не­ве­ли­ких партій сої, яка має не­ви­со­ку во­логість (до 16–17%), мож­на ще за­сто­со­ву­ва­ти лот­кові, ка­мерні, бун­керні су­шар­ки, в яких ма­са насіння пе­ре­бу­ває у ви­гляді щільно­го не­ру­хо­мо­го ша­ру. У та­ких су­шар­ках підтри­му­ють постійний тем­пе­ра­тур­ний ре­жим на рівні 40…45°С та пи­то­му ве­ли­чи­ну по­да­ван­ня підігріто­го повітря у ме­жах 400–450 м3/год на од­ну тон­ну насіння. Пе­ред сушінням не­ру­хо­мо­го ша­ру насіння обов’яз­ко­во про­во­дять йо­го очи­щен­ня і мак­си­маль­но ви­да­ля­ють домішки, що знач­но під­ви­щує рівномірність і швидкість підси­хан­ня насіннєво­го на­си­пу.

Розміщен­ня і зберіган­ня насіння

Насіння сої, що над­хо­дить із по­ля, за­зви­чай не­од­норідне за своїм ста­ном, то­му йо­го розміщу­ють ок­ре­ми­ми партіями за ка­те­горіями во­ло­гості і смітності (табл. 5). Во­ло­ге і смітне насіння підля­гає післяз­би­ральній об­робці (очи­щен­ню, сушінню), су­хе і чи­с­те — спря­мо­вується на зберіган­ня.

Зберіган­ня насіння сої має свої особ­ли­вості, пов’язані із хімічним скла­дом та фізич­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми цієї куль­ту­ри. Внаслідок підви­щен­ня вмісту білко­вих та олійних ре­чо­вин насіння є по­жив­ним суб­ст­ра­том, на яко­му за пев­них зна­чень тем­пе­ра­ту­ри і во­ло­гості швид­ко роз­ви­вається па­то­ген­на мікро­ф­ло­ра та шкідни­ки зер­но­вих за­пасів. Особ­ли­во нестійким є трав­мо­ва­не насіння із уш­ко­д­же­ною зовнішньою обо­лон­кою. Навіть у стані се­ред­ньої су­хості (во­логість 13–14%) ура­жен­ня та­ко­го насіння гриб­ни­ми хво­ро­ба­ми та шкідни­ка­ми до­сить знач­не.

Насіння сої ха­рак­те­ри­зується підви­ще­ним сту­пе­нем гігро­скопічності — во­но здат­не швид­ко і в знач­них кілько­с­тях по­гли­на­ти як рідку крап­лин­ну во­ло­гу, так і во­дяні па­ри зі зво­ло­же­но­го на­вко­лиш­нь­о­го повітря.

От­же, однією з ос­нов­них умов збе­ре­жен­ня насіння сої є кон­тро­лю­ван­ня гідро­термічно­го ре­жи­му й ре­тель­не уп­равління ним у про­цесі всьо­го збе­ріган­ня. Най­е­фек­тивніше уп­рав­ління до­ся­гається за до­по­мо­гою та­ко­го прий­о­му, як вен­ти­лю­ван­ня зер­но­вої ма­си. Ос­таннє мо­же бу­ти ор­ганізо­ва­но в ре­­жи­мах підсу­шу­ван­ня, охо­ло­д­жен­ня чи «оз­до­ров­лен­ня» насіннєвої ма­си за­леж­но від її ста­ну.

У ре­жимі підсу­шу­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють су­хе зовнішнє чи підігріте повітря. Підсу­шу­ван­ня зви­чай­ним повітрям бу­де ефек­тив­ним за тем­пе­ра­ту­ри не ниж­че 15°С та віднос­ної во­ло­гості 60–70%. У разі вен­ти­лю­ван­ня підігрітим повітрям йо­го тем­пе­ра­ту­ру до­стат­ньо підви­щи­ти на 5…6°С за до­по­мо­гою еле­к­т­ро­ка­ло­ри­ферів. Пи­то­ма кількість по­да­ван­ня повітря має ста­но­ви­ти 100–400 м3/год на од­ну тон­ну насіння — від цьо­го за­ле­жить три­валість вен­ти­лю­ван­ня.

У ре­жимі охо­ло­д­жен­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють зовнішнє хо­лод­не повітря чи штуч­но охо­ло­д­же­не. У про­цесі вен­ти­лю­ван­ня тем­пе­ра­ту­ру повітря до­во­дять до 0…5°С — за та­кої тем­пе­ра­ту­ри у насіннєвій масі знач­но галь­му­ють­ся усі фізіологічні і мікробіологічні про­це­си. Різно­ви­дом охо­ло­д­жен­ня є про­мо­ро­жу­ван­ня до тем­пе­ра­ту­ри -1…5°С, за якої май­же повністю при­зу­пи­няє­ться життєдіяльність мікро­ор­ганізмів, а шкідни­ки впа­да­ють у стан гли­бо­ко­го оціпеніння і ги­нуть. За зовнішньо­го охо­ло­д­жен­ня, яке про­во­дять пе­ре­важ­но у нічні го­ди­ни, ви­ко­ри­с­то­ву­ють по­­вітря із низь­кою тем­пе­ра­ту­рою, а за штуч­но­го — повітря від хо­ло­диль­них ма­шин. Слід ска­за­ти, що штуч­не охо­ло­д­жен­ня для сої еко­но­міч­но вигідне з ог­ля­ду на низь­ку стійкість насіння під час зберіган­ня та по­вне збе­­­ре­жен­ня йо­го якості. Пи­то­ма кількість по­да­ван­ня повітря для зов­ніш­ньо­го охо­ло­д­жен­ня має пе­ре­бу­ва­ти у ме­жах 40–120 м3/год на од­ну тон­ну насіння за­леж­но від йо­го во­ло­гості і три­ва­лості вен­ти­лю­ван­ня.

У ре­жимі оз­до­ров­лен­ня насіння сої вен­ти­лю­ють за віднос­но не­ве­ли­ких об’є­мів повітря (20–40 м3/год). Цей захід більшою мірою має профілак­тич­не зна­чен­ня — йо­го за­сто­со­ву­ють для онов­лен­ня повітря у зер­новій масі, ліквідації комірно­го за­па­ху, за­побіган­ня са­мозігріван­ню, підтри­ман­ня ви­со­кої якості про­дукції. Крім то­го, поміче­но, що у зер­новій масі за­вдя­ки ре­гу­лярній ае­рації повітря зни­жується ак­тивність шкідників зер­но­вих за­пасів.

Для вен­ти­лю­ван­ня за­сто­со­ву­ють різне об­лад­нан­ня: ус­та­нов­ки пе­ре­сувні чи стаціонарні, бун­ке­ри і си­ло­си з ак­­тив­ною вен­ти­ляцією, вен­ти­ля­то­ри і хо­ло­дильні ма­ши­ни. Го­ло­вне для про­ве­ден­ня вен­ти­лю­ван­ня — це виз­на­чен­ня йо­го мож­ли­вості ви­хо­дя­чи зі ста­ну насіння та умов на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща. Для цьо­го потрібно зна­ти во­логість і тем­пе­ра­ту­ру насіння, а та­кож віднос­ну во­логість повітря без­по­се­ред­ньо у місці зберіган­ня. Ви­хо­дя­чи із тем­пе­ра­ту­ри та віднос­ної во­ло­гості виз­на­ча­ють рівно­важ­ну во­логість насіння, яка має бу­ти мен­шою, ніж фак­тич­на йо­го во­логість (табл. 6).

Насіння сої зберіга­ють на­си­пом у скла­дах, си­ло­сах та ба­ш­то­вих зер­но­­схо­ви­щах. У про­цесі зберіган­ня про­до­воль­чо-кор­мо­вої і технічної сої кон­тро­лю­ють такі по­каз­ни­ки: во­логість, тем­пе­ра­ту­ру, вміст домішок, рівень за­се­лен­ня та ура­жен­ня шкідни­ка­ми, свіжість насіння (за­пах і колір). Особ­ли­во ре­тель­но­му кон­тро­лю підля­гає верхній шар насіння, як­що во­но зберігається у ме­та­ле­вих ба­ш­то­вих схо­ви­щах. У цьо­му шарі, внаслідок кон­векції і тер­мо­во­ло­го­провідності, насіння мо­же зво­ло­жу­ва­тись і зігріва­тись.

Кон­тро­лю­ван­ня якості насіння сої

Насіння сої, яке за­го­тов­ля­ють та по­ста­ча­ють на про­до­воль­чо-кор­мові і технічні по­тре­би, має відповіда­ти ви­мо­гам, ус­та­нов­ле­ним ДСТУ 4694:2008 (табл. 7). Окрім відповідності прий­ня­тим нор­мам, насіння має бу­ти у здо­ро­во­му стані, без оз­нак са­мозігріван­ня і теп­ло­во­го уш­ко­д­жен­ня, ма­ти фор­му, колір і за­пах, вла­с­тиві нор­маль­но­му (ос­нов­но­му) насінню. Вміст і ха­рак­тер домішок виз­на­ча­ють­ візу­аль­но, а та­кож шля­хом про­­сіюван­ня на ситі з вічка­ми діаме­т­ром 3,0 мм. Во­логість насіння та вміст зер­но­вої і сміттєвої домішок мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти гра­ничні нор­ми — але за зго­дою підприємства, що прий­має сою на зберіган­ня, та за мож­ли­вості до­ве­ден­ня насіннєвої ма­си до вста­нов­ле­них норм.

Ок­ре­мо виз­на­ча­ють вміст ток­сич­них еле­ментів, за­лиш­ко­вих кілько­с­тей пе­с­ти­цидів, міко­ток­синів і радіонуклідів у партіях, що по­ста­ча­ють для пе­ре­роб­ки підприємствам олієжи­ро­вої про­мис­ло­вості, для про­до­воль­чих по­треб та ек­с­пор­ту­ван­ня. Їхній вміст не має пе­ре­ви­щу­ва­ти норм, вста­нов­ле­них стан­дар­том.

Насіння сої кон­тро­лю­ють та­кож на на­явність ГМО (ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них ор­ганізмів).

Сою, що фор­му­ють для ек­с­пор­ту, кон­тро­лю­ють за ста­ном, за­па­хом, ко­ль­о­ром, рівнем ура­жен­ня шкідни­ка­ми. Інші по­каз­ни­ки вста­нов­лю­ють відповідно до до­го­во­ру (кон­трак­ту) між по­ста­чаль­ни­ком та іно­зем­ною сто­ро­ною.

М. Кир­па, д-р с.-г. на­ук,

ДУ Інсти­тут сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сте­по­вої зо­ни НА­АН

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних

1
0