Соя дає сигнал

Агрономові відділення «Голінка», Олексію Деркачу, зателефонував генеральний директор ТОВ «СП «Агродім»» (розташоване на Чернігівщині), Ігор Денисюк, та запитав, чи чув той про нову хворобу сої, яка була помічена у багатьох регіонах України, а також поцікавився, чи все гаразд із посівами сої у господарстві. Агроном заспокоїв занепокоєного очільника підприємства, що їхні посіви цієї бобової культури стоять чисті від бур’янів та хвороб, адже було застосовано всі засоби запобігання небажаного впливу соєвих конкурентів. Та й, взагалі, звідкіля взятися новій хворобі?.. Проте стурбованість керівника і його запитання все ж таки зачепили агрономову професійну цікавість, а заодно й посіяли в душі насіння сумніву: а що як… І той одразу після телефонної розмови цілеспрямовано виїхав на поле та почав оглядати посіви. І, як виявилось, довго «шукати» цю нову хворобу не довелося — вона відразу потрапила на очі…

Окрім нової виявленої хвороби на сої, цього року в її посівах було чимало проблем. Як розповів нам Олексій Деркач, передусім — це лобода, адже ґрунтова схема захисту, яка використовували в господарстві, цього виробничого сезону не спрацювала належним чином. Зокрема, в господарстві до сходів культури внесли гербіцидну суміш Зенкор Ліквід, 0,5 л/га + Харнес, 1,5 л/га. На думку агронома, така схема ґрунтозахисту не спрацювала з декількох причин. Одна з них — толерантність лободи білої до гербіцидів. Ну й, звісно, цьогорічні кліматичні умови, а саме посуха, не забезпечили надійного гербіцидного екрану, внаслідок чого він порушується. Як результат — бур’ян спокійно «проходить». До того ж уже науково доведено, що лобода біла має толерантність до гербіцидів із групи сульфонілсечовини. Тому самі спеціалісти відділення до питання, чому на сьогодні контролювати лободу стає все проблемніше, ставляться як до риторичного.

Тож скільки відсотків лободи відросло після застосованої ґрунтозахисної системи, сказати важко, адже невідомо, наскільки її стримала суміш препаратів. Власне, кількість бур’яну на різних ділянках була неоднакова — від 2 до 10 шт./м².

Аби повністю «підчистити» поле, довелося застосувати іншу страхову схему — Хармоні Класік із нормою 40 г/га перед п’ятим трійчастим листком у культури. Але тут також є одна особливість: до гербіциду довелося додати подвійну норму прилипача, адже лобода утворює настільки потужний восковий наліт, що рекомендованої норми прилипача не завжди буде достатньо, аби покращити ефективність дії гербіциду. Знову ж таки питання, чим спричинене утворення настільки потужного воскового нальоту на лободі, — теж неоднозначне. Це може бути наслідком адаптації бур’яну до хімічних препаратів, а можливо, через різкий перепад температур удень і вночі, нестачу вологи тощо. Також на ефективність роботи гербіцидів мають уплив і організаційні роботи. Мається на увазі, що на великому підприємстві процедура закупівлі потрібних препаратів захисту рослин дещо затягується через багатоступеневе узгодження, тоді як фермер одноосібно приймає таке рішення та вчасно проводить захист посіву. Та навіть у цьому разі Хармоні Класік відмінно виконав своє завдання.

Проте проблема із бур’янами на сої, порівняно із хворобами, — це ніщо. Так-так — саме порівняно з хворобами. Перше фунгіцидне внесення в господарстві проводили препаратом Амістар, 0,5 л/га, у фазі трійчастого листка із додаванням мікроелементів. Друге — Фундазолом, у період перед цвітінням сої. На думку агронома, сам Фундазол не є найнеобхіднішим засобом, бажано застосовувати препарати стробілуринової групи, які зареєстровано на сої. Проте торік Фундазол у господарстві було внесено вперше, і він, як то кажуть, припав агроному до душі, тому й цьогоріч було прийнято рішення використати його знову.

Повертаючись до початку статті: то що ж побачив агроном у посівах сої? Приїхавши на поле та оглядаючи сою, він зайшов углиб посіву (а саме у видолинки), де й виявив білу гниль (склеротинію). Справа в тому, що багатьом аграріям із наукових джерел відома така хвороба на сої, але за всю свою агрономічну практику Олексію Деркачу жодного разу не доводилося зафіксувати її розвиток на посівах сої. За особистою інформацією агронома, вперше ця біла гниль «засвітилася» торік на Житомирщині та Тернопільщині. Основною причиною хвороби є надмірна кількість опадів та порушення сівозміни. За всю свою практику господарювання, як повідомив спеціаліст, ані йому, ані багатьом знайомим агровиробникам не траплялося бачити прояв склеротинії на сої, та й на соняшнику вона теж була рідкісна.

Цього ж разу хвороба на сої проявилася попри те, що по вегетації застосовували дворазову фунгіцидну обробку. Звідкіля може взятися її збудник? Як розповів Олексій Деркач, це інфекційне захворювання має свою особливість: так, якщо, наприклад, три роки тому ви вирощували соняшник і до того ж його фунгіцидний захист був недостатній, то збудники склеротинії можуть зберігатися в ґрунті впродовж 8–12 років. І через певний час за сприятливих для збудника умов хвороба може з’явитися на посівах сої.

Також із опадами цього сезону на Чернігівщині було, як кажуть, то густо то пусто. У липні протягом 25 днів відбувалося часте випадання опадів, якщо точніше, то дощі були короткочасними, але заливними. Зрештою підвищена вологість повітря та сприятливий температурний режим спрацювали на те, що склеротинія заселилась у посівах сої у фазі утворення бобів. Найбільше хворих рослин спостерігали в долинах, адже саме там найбільше затримується волога. Тож хвороба розвивалася локально із кількістю 2–3 шт. хворих рослин на 10–20–30 м². Завдяки випаданню значної кількості опадів, самі рослини сої також стали на 40 см вищі від їхньої базової висоти, тож, відповідно, провітрюваність між рослинами погіршала, що також сприяло розвитку склеротинії.

Згідно з прогнозами погоди на серпень, синоптики віщували дощову погоду. Це, ясна річ, занепокоїло господарів, адже вказувало на всі сприятливі чинники для розвитку склеротинії. Для того, аби уникнути подальшого зараження рослин сої, потрібно було приймати ефективні господарські рішення. Спеціалісти підприємства зв’язалися зі співробітниками Інституту кормів НААН. За рекомендаціями науковців у господарстві застосували фунгіцидну суміш: тебуконазол, 0,5 л/га + флутріафол, 0,6 л/га, до якої їм порадили додати фосфор або калій. А в разі якщо ситуація із хворобою на полі досить складна, то, замість цих елементів, краще застосувати бор. У такій комбінації у господарстві й було оброблено всі площі.

Завдяки тому, що дощовий період закінчився й знову настала суха та жарка погода, хвороба не набула значного поширення. Станом на кінець серпня склеротинія на посівах сої не прогресувала з двох причин: одна з них — висока ефективність фунгіцидного захисту, друга — несприятливі погодні умови (підвищені температури та посуха), які склалися надалі. Інше питання — якби була дощова погода, то цікаво б поглянути, з якою ефективністю спрацювала б така комбінація фунгіцидів і чи здатна вона успішно зупинити склеротинію. Разом із склеротинією з’явився також пероноспороз, проте ця хвороба недовго тривала на рослинах сої.

У сівозміні господарства перший рік вирощували соняшник, другий і третій — кукурудзу на зерно, четвертий рік — сою. Причому, що цікаво: склеротинії на соняшнику три роки тому не спостерігали взагалі. Шкодочинність стеблової форми склеротинії полягає в тому, що до настання часу збирання врожаю пошкоджується вся рослина, яка стає повністю не придатна до комбайнування. Якщо за листкових форм хвороб можна отримати врожай бодай на 20% менший, то за сильного розвитку склеротинії ви можете повністю втратити врожай, чим і шкідливе це захворювання.

Також склеротинія здатна уражувати ріпак, але, на думку агронома господарства, після попередника — озимий ріпак склеротинія не може з’явитися через те, що ріпаковий посів потребує сильного фунгіцидного захисту й економити на фунгіцидах немає сенсу, адже насамперед стоїть питання рентабельності виробництва цієї культури. А от фунгіцидний захист сої як попередника для сої чи соняшнику кожен господар проводить на власний розсуд. Зазвичай задля економії багато хто виконує одну фунгіцидну обробку й таким чином… забезпечує «зелений коридор» для проникнення в посів багатьох хвороб. І навпаки, ті, хто хочуть отримувати більші врожаї, в обов’язковому порядку проводять дворазове внесення фунгіцидів і цим самим убезпечує культури від зайвих збудників хвороб у майбутньому.

Цього року ТОВ «СП «Агродім» планує отримати врожайність сої на рівні 3 т/га, проте вже на наступний аграрний сезон спеціалісти господарства мають намір удосконалити фунгіцидну систему захисту з урахуванням появи цьогорічної «сигнальної » хвороби на сої. Тож усім аграріям порада така: ретельно робіть обстеження своїх посівів та вчасно виявляйте захворювання задля ефективного їхнього контролю. Щедрих вам урожаїв!

Біла гниль

Хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин сої. Знаючи всі можливі симптоми прояву цього захворювання, на різних етапах патологічного процесу її можна діагностувати навіть візуально. Перші ознаки прояву білої гнилі можна виявити в період утворення та наливання бобів (наприкінці липня — на початку серпня). Уражуються стебла (частіше — в нижній частині та в районі кореневої шийки), бічні пагони (у місцях їхнього прикріплення до стебел), боби та насіння, черешки листків і листкові пластинки. Найпоширенішою є стеблова форма прояву хвороби.

Початок патологічного процесу на стеблах характеризується зміною кольору ураженої ділянки на брудно-зелене забарвлення та її насиченням вологою. Надалі, за підвищеної вологості повітря, відбувається утворення на поверхні хворих тканин рослини білої ватоподібної грибниці, яка інтенсивно поширюється стеблом угору та вниз від місця первинного формування.

Згодом на стеблах у межах росту грибниці починають формуватись склероції. На початкових етапах вони мають вигляд округлих ущільнень білого забарвлення, які поступово стають жовто-сірими, темніють, а після дозрівання набувають чорного відтінку. Міцелій гриба також проникає всередину стебла, де з часом формує склероції. Форма та розміри останніх досить різноманітні. Так, склероції, що сформувались на поверхні стебел, частіше округлої форми, випуклі, а в разі зростання вони зливаються та набувають витягнутої й неправильної конфігурації (ті з них, що утворилися всередині стебел, — видовжені).

За сприятливих для хвороби умов грибниця її збудника закільцьовує стебла, спричинюючи руйнування та загнивання серцевини й паренхімної тканини. Водночас залишаються уцілілими судинно-волокнисті пучки. Стебла можуть надламуватись та розмочалюватись. Хворі рослини візуально вирізняються на фоні здорових хлоротичним відтінком вегетативної маси. З часом вони стають пригнічені, до кінця вегетації можуть в’янути і гинути (засихати).

За польовими спостереженнями сильний розвиток хвороби на стеблі здебільшого зумовлює поширення грибниці патогену й на боби. Останні в різному ступені вкриваються білим ватоподібним міцелієм, який проникає і всередину бобів, інфікує насіння та заповнює міжнасіннєві простори. Розвиток грибниці на поверхні та всередині бобів супроводжується формуванням склероціїв.

Наприкінці вегетації сої уражена частина рослин знебарвлюється та підсихає, а більшість склероціїв, що сформувалися на її зовнішніх органах, опадають на поверхню ґрунту, стебла розмочалюються. Склероції, що містяться всередині уражених органів, потрапляють під час збирання врожаю в насіннєвий матеріал. Їх можна виявити серед насіння під час його візуального аналізу. Шкідливість хвороби полягає в передчасній загибелі рослин, зниженні врожайності культури та погір- шенні якості насіння.

Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary. Його склероції після перезимівлі можуть проростати двома способами: міцеліально та із формуванням сумчастого спороношення.

Це забезпечує масове продукування інфекційного матеріалу. Гриб є поліфагом — уражує багато зернобобових, технічних, овочевих культур та різні види бур’янів. Біла гниль сої масово проявляється за випадання частих атмосферних опадів та високої вологості повітря. Зимує патоген у ґрунті, у формі склероціїв, котрі зберігають життєздатність до восьми років. Вони також можуть бути в якості домішок серед насіннєвого матеріалу. В ураженому насінні міститься грибниця патогену.

Журнал «Пропозиція», №9, 2018 р.