Сільськогосподарське дорадництво в Україні

У 1998 році на Львівщині з’явилася перша сільськогосподарська дорадницька служба. Як і все нове, вона була сприйнята неоднозначно, з певними сумнівами щодо її необхідності. Адже й самі селяни ще не забули корисні (а часом й не дуже) поради, які, зазвичай, у вигляді директив спускали їм “зверху”. Мабуть, тому від нових землевласників частіше можна було почути: “Не вчіть нас жити, а краще допоможіть матеріально”. Та час довів, що нові економічні реалії, ринкові умови існування потребують і від приватних господарів, і від фермерів, і від керівників великотоварних господарств багато додаткових знань: юридичних, технічних, агрономічних, маркетингових тощо. Знання ж, натомість, допомагають виростити добрий урожай, вигідно його реалізувати. А про те, де саме можна їх одержати і не тільки, йшлося на розширеному засідання ради Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України під час Міжнародної конференції “Проблеми і перспективи сільськогосподарського дорадництва в Україні”.

З 7 по10 грудня 2003 р. у мальовничому куточку Закарпаття — Яремчі — на базі відпочинку “Карпати” цю тему обговорювали керівники сільськогосподарських і сільських дорадчих служб, представники всеукраїнських громадських професійних організацій в аграрному секторі, УААН, НАУ та навчальних закладів. Участь у ній взяли депутати Верховної Ради України, представники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики, Івано-Франківської облдержадміністрації, міжнародних програм та проектів, фінансових установ. Уже таке представництво свідчить, що проект дорадчих служб відбувся, що він виявився потрібним і корисним для аграрного сектора.

У вітальному слові головуючий Роман Шмідт, президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, з приємністю відзначив, що це вже четверта міжнародна конференція, на якій обговорюють проблеми сільськогосподарського дорадництва. Він подякував Федеральному міністерству захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства ФРН за сприяння у її проведенні в рамках німецько-українського Міжнародного проекту менеджменту і консалтингу. Роман Михайлович нагадав: “У рамках конференції Всесвітнього консорціуму закладів аграрної освіти і науки, яка проходила у вересні, також працювала окрема секція сільськогосподарського дорадництва. Мені приємно, що в підсумкових її матеріалах було прийнято звернення до урядів 52-ох країн з проханням сприяти розвитку сільськогосподарського дорадництва в нашій країні, а також українським законодавцям врегулювати нормативно-правове поле цього виду діяльності.

І результати міжнародної конференції дали свої плоди. 25 листопада 2003 року 294 народних депутати проголосували за прийняття у першому читанні проекту Закону України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”. Я сподіваюся, що на нашій конференції нам вдасться обговорити предметно-конкретні пропозиції до цього закону для прийняття його у другому читанні”.

Прийняття ж такого закону конче потрібне. Сьогодні вже можна говорити про динамічний розвиток сільськогосподарського дорадництва в нашій державі. За п’ять років уже 25 сільськогосподарських дорадчих служб допомагають селянам у 21 області (географію незабаром поповнять Київська і Дніпропетровська). А от на Івано-Франківщині таких консультаційних центрів поки що немає. Але це тимчасово, бо Роман Шмідт пообіцяв привернути до їх створення увагу міжнародного співтовариства. І він це зробить, судячи з переліку подяк, що вже прозвучали: і уряду США за інвестиції у створення аграрної служби у Київській, Хмельницькій, Черкаській областях; і уряду Канади — за інвестиції у створення аграрної служби у Волинській, Рівненській, Сумській, Дніпропетровській; уряду Великобританії, зокрема Міністерству у справах міжнародного розвитку, — за інвестиції у створення аграрної служби у Донецькій, Луганській, Київській, Одеській областях. Особливо хотів би подякувати уряду Німеччини, який нині фінансує створення дорадчої служби уПолтавській області, а до цього — в Черкаській. Надзвичайно вагомий внесок у цю справу Європейської комісії, за підтримки якої, крім низки обласних дорадчих служб, створено також Навчально-консультаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб у Києві. Власне, він і став виконавчим органом, осередком нашої асоціації. До цієї корисної роботи Роман Михайлович залучив також уряди Данії, Нідерландів, Швеції. Отже, Тернопільщина і Херсонщина теж будуть охоплені дорадництвом.

Пояснив Роман Шмідт і завдання, які стоять перед дорадчими службами: “Звичайно, вони дещо ширші, ніж ті, які виконують дорадчі служби в інших країнах. Насамперед, це сприяння сільськогосподарським товаровиробникам, сільському населенню щодо впровадження сучасних технологій з виробництва сільськогосподарської продукції. Освоєння сучасних методів маркетингу, управління, менеджменту. Крім цього, наші селяни також потребують підприємцьких порад, особливо щодо формування маркетингової мережі збуту продукції — маю на увазі створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, кредитних спілок, кооперативних агроторгових домів, формування інфраструктури оптової торгівлі, створення оптових плодово-овочевих ринків, аукціонів живої худоби тощо. Адже відсутність цієї маркетингової мережі негативно відбиваються на результатах праці селян. Другий напрям діяльності дорадчих служб стосується використання селянами своїх земельних і майнових паїв, формування прозорої інфраструктури ринку землі: люди мають знати, як ї можна купити, як продати, як використовувати.

Третій важливий напрям — підвищення рівня життя людей у сільській місцевості, формування соціальної інфраструктури. Прийнятий Верховною Радою України Закон України “Про особисте селянське господарство” передбачає дуже широкі можливості для розвитку таких господарств. Ми ж розглядаємо їх у перспективі як потенційні фермерські. А для цього повинні допомагати їм працювати прибутково, щоб швидше розширити своє господарство.

Отже, вимоги до працівників дорадчих служб високі. Адже їх фаховий рівень — це імідж не лише нашої організації, а й цілого напряму аграрної політики в державі”.

Під час конференції відбувся обмін досвідом. Микола Гриценко, директор Київської обласної дорадчої служби, розповів про створення комунальних підприємств, обслуговуючих кооперативів та кредитних спілок у сільській місцевості, залучення з цією метою майнових паїв сільських мешканців, а також про участь у реалізації Державної програми ідентифікації тварин.

Анатолій Сушко, експерт з Луганська, поділився позитивним досвідом надання послуг ПП “Деркул” Станично-Луганського району щодо налагодження виробництва сертифікованої екологічно чистої продукції.

Учасники конференції мали змогу не лише послухати В. Васильєва про розвиток “зеленого туризму” в Україні, а й відвідати оселі тих, хто займається ним у Яремчі.

І це лише кілька з десятка порушених тем. На завершення ж згадаю слова Романа Шмідта: “Весь розвинутий світ давно вже інвестує не безпосередньо у виробництво, а переважно у поширення знань. Таке завдання і у наших дорадчих служб на сьогодні і на найближче майбутнє. Цей напрям є перспективним й економічно виправданим”.

Вікторія Волошка