Що як посіяти соняшник по соняшнику?

Багато фермерів задають питання: чи можливо отримати хороший урожай, якщо висіяти соняшник по соняшнику? З огляду на його актуальність, розглянемо детальніше деякі нюанси такого виробництва. Тож чи доцільна сівба соняшнику по соняшнику та як впливатиме така технологія вирощування культури на її врожайність, а особливо — на отримання прибутку?

 

 

 

 

Соняшник — це високорентабельна культура в усіх регіонах її вирощування і, звісно, дуже популярна серед фермерів, адже продаж соняшникового насіння забезпечує високий прибуток. Тому для фермера є велика спокуса висіяти соняшник по соняшнику. А це означає або збільшити його частку у сівозміні й висівати його другий рік поспіль, або взагалі вирощувати в монокультурі, тобто без­змінно. Так, сівба соняшнику після соняшнику можлива, і врожай можна буде отримати теж. Але повторний висів соняшнику, окрім очікуваного прибутку, може нести в собі й певні ризики. От саме про них і йтиметься в цій публікації.

 

Чому існує потреба у повторному висіву соняшнику?

Попри численні переваги дотримання сівозміни, виробники іноді хочуть, з тієї чи іншої причини, вирощувати соняшник кілька років поспіль на одному й тому самому полі, тобто беззмін­но. Таке господарське рішення зумовлене насамперед тим, що сама економіка може стимулювати ігнорування загальноприйнятих агрономічних рекомендацій щодо сівозміни. Хоча й інші причини, такі як наявність або, навпаки, брак відповідної техніки, також можуть відігравати певну роль у прийнятті рішення щодо повторного висіву соняшнику.

Високі ціни на насіння олійного соняшнику та зниження витрат на його вирощування, порівняно з деякими іншими культурами, такими як кукурудза та ріпак, часто спонукають фермерів і деяких великих виробників висівати соняшник повторно на тому самому полі. Хоча спершу це може звучати як розумна відповідь на сигнали, які дає ринок, але згодом таке рішення загрожує багатьма небезпеками.

 

Чи є позитивний досвід повторних посівів соняшнику?

Так, такий досвід є. Проте задовільні результати він дає тільки в традиційному регіоні вирощування соняшнику — степовій зоні України (за умови, якщо в посівах немає хвороб і вовчка).

Наведемо приклад: соняшникове поле у фермера — десять років беззмінний посів. Щороку — новий гібрид соняшнику. Степова зона, вологи недостатньо. Високогумусні чорноземні ґрунти. Вносять тільки амофос під час сівби, застосовують інсектициди й фунгіциди. Середня врожайність — 0,7–0,8 т/га. У посіві поширені бур’яни, такі як нетреба, осот, берізка, гірчак, вовчок, а також культуру уражують хвороби (фомоз, кореневі гнилі, суха гниль кошика, вертицильоз, сіра гниль, вірусні хвороби). Попри це, господар отримує невеликий прибуток. У зонах достатнього зволоження і на бідних ґрунтах таке вирощування взагалі неможливе.

Певна річ, соняшник можна сіяти повторно після соняшнику (або інших широколистих культур), але така технологія вирощування несе в собі певні ризики, до яких потрібно бути готовим заздалегідь:

падалиця соняшнику;

потреба вести боротьбу з падалицею шляхом проведення культивації, а це — вимушений пізній термін висіву і як результат — зниження ґрунтової вологості;

підвищення рівня розвитку хвороб, які завдаватимуть основної шкоди виробництву (особливо кореневі гнилі, фузаріоз, альтернаріоз, біла й сіра гнилі та інші захворювання, які складно контролювати на соняшнику);

збільшення кількості шкідників культури в посіві;

посилення засмічення поля бур’янами;

проблеми з контролем злакових дводольних багаторічних бур’янів;

поява дводольних бур’янів (прибрати які в полі соняшнику дуже важко);

зниження врожайності посіву та якості насіння;

зниження прибутку від вирощування соняшнику.

 

Чи відомі факти суттєвого зниження врожаю соняшнику, спричинені повторними висівами цієї культури?

Так, дуже суттєві економічні кризи вже були у світовій історії землеробства, зокрема:

втрата Аргентиною статусу світового лідера — провідного виробника соняшнику у зв’язку з повторними й беззмінними посівами соняшнику та як наслідок — значне падіння врожайності цієї культури;

відмова фермерів США й Канади від вирощування соняшнику в сівозмінах із соєю через сильний розвиток склеротиніозу (сірої гнилі), а відтак — сильне зниження врожайності цих культур через порушення сівозміни.

 

Які ризики зумовлює повторне висівання соняшнику?

За повторного висіву соняшнику після соняшнику або іншої широколистої культури виникає безліч потенційних проблем, пов’язаних зі збільшенням чисельності шкідників і хвороб.

Найпроблемніші хвороби пов’язані з рослинними рештками соняшнику, які залишаються в полі. Це склеротиніоз, фомоз, кореневі гнилі, хвороби, викликані видами Fusarium і Botrytis. Основна рекомендація для зниження розвитку цих захворювань — використання сівозміни.

Чергування злакових культур та соняшнику в ротації дає змогу зменшити зараження патогенами та знизити їхню чисельність, а отже, це можливість підвищити врожайність.

Соняшник, висіяний після соняшнику, піддається значному впливу високої чисельності популяцій патогенів та, таким чином, більш імовірно, стане інфікованим і сильно знизить урожайність. Наприклад, альтернаріоз та сіра гниль — це ті хвороби, які прогресуватимуть у разі висівання соняшнику по соняшнику. Особливо велика шкода від них на бідних, нечорноземних ґрунтах, на зрошенні і в зонах із достатнім зволоженням.

Стійкі до хвороб гібриди соняшнику будуть ефективним і недорогим способом боротьби з хворобами рослин соняшнику. Сучасні соняшникові гібриди мають різні рівні стійкості або толерантності до деяких хвороб. Обов’язково використовуйте стійкі гібриди та сорти в разі сівби соняшнику після соняшнику. Висівання в оптимальні тер­міни також сприятиме зниженню ураження рослин соняшнику захворюваннями, які поширюються через ґрунт.

Ранній висів іноді збільшує рівень ураження кореневими гнилями. Тож за сівби соняшнику після соняшнику або інших широколистих культур слід обов’язково проводити передвисівну обробку насіння хорошими протруйниками для захисту майбутніх рослин від патогенних мікроорганізмів, які зумовлюють прояв і поширення кореневих гнилей і хвороб листя.

Склеротиніоз (біла гниль) — це одне з тих захворювань, яке завдає найбільшої шкоди в разі повторного висіву соняшнику, особливо в зонах достатнього зволоження і за підвищених норм унесення добрив.

Річ у тім, що за сильного ураження склеротиніозом узагалі неможливо отримати прибуток від повторного вирощування соняшнику, оскільки рослини в такому разі загинуть від білої гнилі ще до збирання врожаю. Єдиний вихід — вирощування стійких гібридів і дво– або триразова обробка рослин фунгіцидами, ефективними проти білої гнилі, зокрема й на пізніх стадіях розвитку культури. Та навіть у такому разі ці обробки обернуться додатковими витратами — близько 80–120 дол. США/га. Тож з урахуванням зниження врожаю таке вирощування може стати взагалі збитковим!

І якщо після звичайного соняшнику висіяти Експрес-стійкий соняшниковий гібрид, то падалицю ще можна прибрати. Але якщо попереду висівали соняшник, стійкий до ALS-інгібіторів, то під час повторного висіву знищити падалицю практично неможливо.

Також потрібна діагностика полів щодо наявності захворювань листя і хвороб, що передаються через ґрунт, таких як склеротиніоз, фомопсис і фомоз. На основі даних такої діагностики потрібно планувати своєчасне застосування відповідних фунгіцидів у разі потреби захисту посіву.

Всі дводольні бур’яни, такі як нетреба, гірчаки, берізка й осоти, мають сприятливі умови для свого розвитку в повторних посівах звичайного соняшнику.

Сівба соняшнику після соняшнику призводить не тільки до зростання чисельності захворювань культури, а й до накопичення кількості шкідників, які зберігаються з попереднього сезону й активно конкурують за урожай. Личинки дротяників, совок, мух та інших шкідників зимують у ґрунті. Коли ці личинки виходять із зимової сплячки навесні, то вони, як правило, заражають сусідні рослини соняшнику й поширюються на суміжні поля.

Проблемні поля найчастіше мають місце за No-till-висіву соняшнику, тобто прямо в стерню, що залишилася від попереднього врожаю.

Наприклад, для боротьби з білою гниллю (склеротиніозом) може знадобитися внесення фунгіцидів — стробілуринів або препаратів, що містять д.р. боскалід. Також посіви, уражені збудником цієї хвороби, потребують застосування підвищеної кількості інсектицидів. А з урахуванням високих норм унесення добрив, дотримання хорошої технології для утримання планованого рівня врожайності, значних витрат на пестициди за посіву соняшнику другий рік поспіль, які зростають у середньому на 30–45%, рівень прибутковості такого вирощування соняшнику значно знижується. Адже це дуже й дуже значні суми грошей!

Оранка може допомогти в боротьбі з багатьма із вищезазначених хвороб, бур’янів та комахами-шкідниками. Однак вона також має свої проблеми, зокрема підвищений ризик ерозії ґрун­тів, підвищена втрата органічної речовини ґрунту (гумусу) та значне зниження запасів ґрунтової вологи. Отже, набагато доцільніше уникати висіву соняшнику після соняшнику й дотримуватися здорової сівозміни. Тож — зважуйте потенційний прибуток і реальні ризики, прораховуйте витрати і приймайте розумне господарське рішення.

Що можна зробити, аби знизити ризик (або взагалі уникнути його) за сівби соняшнику на одному й тому самому полі впродовж двох років?

Взагалі уникнути ризику неможливо, але його можна бодай дещо зменшити. Для цього скористайтеся такими рекомендаціями:

потрібні обов’язкова попередня консультація незалежного фахівця та обстеження поля;

високоякісне протруювання насіння соняшнику;

якісна система удобрення;

висів якісним насінням;

висів іншим гібридом;

за No–till рослинні залишки від попереднього врожаю краще вивезти з поля або рівномірно розподілити його поверхнею;

вивезення з поля рослинних залишків;

забезпечте хороший обробіток ґрунту;

у разі висіву за технологіями No-till або Strip-till — обов’язково провести щілювання ґрунту;

використання до моменту висіву гербіцидів суцільної дії (Раундап або бакові сміші з препаратами, що міс­тять д.р. дикамба) для обробки підростаючих по стерні бур’янів і падалиці;

висів гібридів, стійких до наявних у посіві хвороб;

після звичайних гібридів соняшнику сіяти соняшником, стійким до гербіциду Експрес;

не можна висівати звичайний соняшник після стійких гібридів, оскільки останні не можна вирощувати в повторних посівах через неможливість позбутися падалиці;

своєчасність проведення всіх агротехнічних заходів;

якісна система захисту рослин соняшнику;

може знадобитися профілактичне внесення інсектицидів та фунгіцидів;

не можна використовувати ALS-інгібітори другий рік поспіль, рекомендується використовувати гербіциди ALS-інгібітори не частіше, ніж раз на чотири роки, для запобігання появі стійких до гербі­цидів бур’янів;

знищення падалиці культиваціями і міжрядним обробітком;

якісне збирання врожаю без втрат;

використання CTF для зниження ущільнення ґрунту під час збирання соняшнику.

Та навіть за дотримання всіх цих заходів потрібно бути готовим до суттєвого збільшення витрат і зниження врожайності соняшнику на 15–30%. Тож добре обдумайте всі зазначені нюанси такого вирощування, зважте всі «за» та «проти». І, можливо, ви дійдете логічного висновку: висівати не соняшник після соняшнику, а будь-яку іншу прибуткову злакову культуру, сорго, пшеницю або кукурудзу.

Є випадки, коли взагалі не можна сіяти соняшник на одному й тому ж самому полі другий рік поспіль, тобто коли на прибуток узагалі можна не розраховувати.

 

Варто взяти до уваги! Категорично не рекомендується:

висівати соняшник на одному й тому самому полі більше ніж два роки поспіль! Тим більше — третій рік поспіль або більше: якщо ви навіть і зберете сякий-такий урожай, то прибутку все одно не отримаєте;

повторний висів соняшнику в разі високого рівня розвитку хвороб, особливо фомопсису та склеротиніозу (білої гнилі);

вирощувати соняшник на одному й тому самому полі повторно в зонах достатнього зволоження, на поливі, за розміщення посівів на піщаних, кислих і лужних ґрунтах із низьким рівнем гумусу!

 

Які ж є переваги вирощування соняшнику за підтримання оптимальної зміни культур у ротації?

Важко знайти агронома, який не відстоюватиме переваги використання сівозміни в будь-яких сучасних системах землеробства — чи то традиційна технологія, чи Strip-till. Численні переваги сівозміни всім добре відомі, хоча й не завжди чітко зрозумілі.

 

Під час виробництва товарного насіння й насіннєвого соняшнику ці переваги включають:

зниження ризиків;

покращений контроль захворювань, комах і бур’янів;

підвищення родючості ґрунтів, якщо висів соняшнику чергувати із сівбою злакових культур або висівати покривні культури в системі Strip-till;

краще накопичення ґрунтової вологи;

поліпшення ґрунтової структури та його стабільність;

краще управління виробничими та ринковими ризиками;

зменшення ерозії ґрунту;

кращий контроль проблемних бур’янів;

запобігання появі стійких до гербі­цидів бур’янів;

значне зниження витрат на боротьбу з бур’янами та хворобами;

значне підвищення прибутковості бізнесу.

 

О. Орлов, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №5, 2019 р.