ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ НУТУ ТА СОЧЕВИЦІ

Пліснявіння насіння

Причиною пліснявіння насіння нуту та сочевиці є ураження його грибами Penicillium spp., Mucor, Rhizopus spp., Aspergillus spp., Trichothecium roseum (Pers.) та ін. Візуально діагностувати патологію можна за характерним нальотом, який продукує кожен гриб на поверхні уражених насінин. Наприклад, Penicillium spp. в умовах підвищеної вологості повітря розвивається на насінні у вигляді пліснявого нальоту зелено- сизого кольору. Mucor spp. — викликає утворення на насінні сіро-зеленого або темно-бурого нальоту. Rhizopus spp. — формує павутиновий, білого або сіруватого кольору наліт, на якому помітні чорні крапки. Aspergillus spp. після колонізації насіння проявляється на його поверхні у вигляді маленьких порошистих головок. T. roseum — спричиняє утворення на насінні рожевого нальоту.

У польових умовах симптоми наведених вище хвороб проявляються рідко. Поява патогенів на генеративних органах рослин відбувається за умови високої вологості повітря в період збирання врожаю. Сильне поширення пліснявих грибів відбувається в дощову погоду в разі запізнення зі збиранням урожаю, особливо на ділянках, де відбулося вилягання рослин. Пліснявіння є шкідливим під час зберігання насіннєвого матеріалу за порушення режимів вологості та температури. Особливо схильні до пліснявіння травмовані насінини. За інтенсивної колонізації насіннєвого матеріалу пліснявими грибами, надалі — під час його проростання за стресових умов (перепади температур та вологозабезпечення) може відбутися зрідження сходів та відставання рослин у рості.

Фузаріоз

На рослинах нуту та сочевиці хвороба надзвичайно поширена та шкідлива. Проявляється у формі кореневої гнилі й в’янення, спричинюється грибами Fusarium spp.

На нуті коренева гниль проявляється протягом усього періоду вегетації. На початку вегетації для оцінки ураження рослин і діагностики хвороби слід викопувати рослини, оскільки її симптоми за слабкого розвитку на надземних органах візуально виявити важко. На ураженій кореневій системі чітко помітно некротичні ділянки різних розмірів (особливо на головному корені, вище від місця кріплення сім’ядоль). За сильного ураження утворюються перетяжки з уражених тканин. Такі рослини з часом засихають.

На початку цвітіння хворі рослини відстають у рості, поступово жовтіють, в’януть і засихають. Надалі їхні листки осипаються. Висмикнувши (викопавши) рослину з ґрунту та розщепивши кореневу систему вздовж головного кореня, можна помітити потемніння провідних тканин. Фузаріозне в’янення нуту спричиняє гриб Fusarium oxysporum f. spр. сiceri.

На сочевиці фузаріоз проявляється у вигляді окремих вогнищ і з’являється через два-три тижні після висіву. Візуально хворі рослини жовтіють і відстають у рості. Надалі нижнє листя обпадає. Сильно уражені рослини засихають, що зумовлює зрідження сходів. За високої вологості ґрунту в основі стебла помітні біло-рожеві подушечки, що являють собою спороношення патогену.

Збудником фузаріозного в’янення сочевиці є гриб Fusarium oxysporum f. sp. lentis. Розвитку хвороби сприяє тепла погода.

Джерелом інфекції фузаріозу є ґрунт, насіння, уражені рештки рослин. У ґрунті тривалий період зберігають життєздатність хламідоспори гриба.

Для обмеження шкідливості фузаріозу нуту та сочевиці слід дотримуватися науково обґрунтованої сівозміни та агротехніки культури й сорту. Високоякісний обробіток ґрунту, оптимальні терміни та глибина сівби насіння, внесення добрив за результатами агрохімічного аналізу ґрунту знижують ураженість насіння.

Велике значення в обмеженні розвитку хвороб має підвищення якості насіннєвого матеріалу. Важливим заходом в обмеженні розвитку хвороб є знезараження насіння. Цей захід виконують із використанням препаратів для протруювання насіння. Використання протруйників має базуватися на результатах фітопатологічної експертизи насіннєвого матеріалу.

Для обробки насіння використовують біологічні засоби захисту рослин. У різних країнах світу проти ґрунтових патогенів проводять дослідження щодо застосування біопрепаратів на основі грибів (Trichoderma spp.) і бактерій (Bacillus spp. та ін.), що мають антагоністичні властивості.

Аскохітоз нуту

Прояв хвороби можна спостерігати протягом усієї вегетації рослин, причому на всіх надземних органах. Моніторинг рослин під час появи сходів дає змогу спостерігати симптоми аскохітозу у вигляді темно-бурих, продовгуватих, еліпсоподібних, дещо вдавлених плям на проростках. До періоду цвітіння хвороба може набувати масового поширення на стеблах і листках. Рослини відстають у рості та мають пригнічений вигляд. Спочатку на уражених стеблах, листках та їхніх черешках виникають невеличкі некротичні крапки, які надалі збільшуються у розмірах.

На листках вони більш округлі та можуть зливатися між собою. На стеблах уражені ділянки видовженої форми та досягають у довжину декількох сантиметрів. Вони сіро-бурого забарвлення й оточені бурою облямівкою. На поверхні уражених тканин концентричними колами розміщуються чорні крапки, візуально видимі без збільшуваних приладів. Це пікніди патогену.

За сильного розвитку хвороби на листках уражена тканина жовтіє та засихає. Некротичні ділянки можуть закільцьовувати стебла, що часто спричиняє їхнє надламування. У разі ураження бобів на їхній поверхні утворюються округлі плями різної величини, з концентричною зональністю, обумовленою формуванням пікнід. Унаслідок проникнення патогену всередину бобів відбувається інфікування насінин. Зовні заражене насіння дрібніше, порівняно зі здоровим, та часто плюскле. На його поверхні проглядаються плями, що нечітко розмежовані від здорової тканини.

Збудником хвороби є гриб Ascochyta rabiei (Didymella rabiei), який, в основному, уражує нут. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається за умов частих атмосферних опадів, високої вологості повітря та температури 20–25°С. Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки на поверхні ґрунту та заражене насіння.

До заходів, які обмежують розвиток хвороби, відносяться: дотримання сівозміни та просторова ізоляція від тогорічних посівів нуту; впровадження у виробництво сортів із підвищеною стійкістю; використання якісного, здорового насіннєвого матеріалу; знезаражування насіння рекомендованим протруйником; оптимальні норми та строки сівби; систематичний моніторинг рослин та умов, сприятливих для розвитку хвороби; застосування дозволених фунгіцидів (особливо на насіннєвих посівах); своєчасне збирання врожаю; знищення рослинних залишків наприкінці вегетаційного періоду культур шляхом оранки.

Біла гниль, або склеротиніоз

Хвороба проявляється на нуті та сочевиці. За сприятливих умов для патогену рослини уражуються починаючи з періоду цвітіння. Тож у цей час для вчасного виявлення захворювання слід звертати увагу на стебла рослин. Перші симптоми хвороби характеризуються появою на цих органах світло-коричневих, знебарвлених, насичених водою плям. Пізніше схожі симптоми виникають і на інших органах (листках і бобах).

Характерною діагностичною ознакою хвороби є утворення на поверхні уражених тканих рослин білої ватоподібної грибниці, на поверхні котрої пізніше формуються добре помітні чорні, округлі та видовжені склероції. Останні також виявляються всередині стебел. Уражені органи загнивають. У разі інфікування черешків обпадають листки. Ураження стебел призводить до їхньої мацерації, пожовтіння рослин, в’янення та засихання, а боби за раннього прояву білої гнилі не формуються. Пізніший прояв хвороби (стеблової форми), спричиняє передчасне дозрівання рослин і плюсклість насіння.

Уражені боби повністю вкриваються білим міцелієм та поодинокими склероціями, які також формуються і всередині в міжнасінних просторах. Хворе насіння втрачає блиск, стає трухлявим і надалі не сходить.

Слід відзначити, що за настання сухої погоди після прояву хвороби біла грибниця на поверхні уражених ділянок зникає, склероції обпадають, а хвора тканина набуває білуватого відтінку. Стеблову форму за таких умов легко діагностувати шляхом виявлення склероціїв усередині уражених стебел.

Спричиняє хворобу гриб Sclerotinia sclerotiorum. В Україні він часто уражує ріпак, соняшник, сою, горох та різні овочеві культури. Не паразитує на пшениці, житі, ячмені та вівсі.

Розвитку білої гнилі сприяє помірна температура та наявність атмосферних опадів і високої відносної вологості повітря. У загущених посівах хвороба прогресує інтенсивніше.

Перезимовує патоген склероціями, які містяться на поверхні ґрунту або у верхньому його шарі. Особливо багато їх накопичується після епіфітотії склеротиніозу на соняшнику та ріпаку. Заходи контролю хвороби мають профілактичний характер: знищення рослинних решток; дотримання сівозміни; використання для сівби високоякісного насіння, обробленого рекомендованим протруйником; правильний режим поливу; обприскування дозволеними фунгіцидами.

Сіра гниль

Хвороба поширена на нуті та сочевиці. Уражуються всі надземні органи рослин: стебла, листки, квітки та боби. Перші симптоми захворювання з’являються в період цвітіння рослин. Уражені хворобою квітки буріють, набувають коричневого забарвлення та вкриваються сірим попелястим нальотом. У подальшому значна їхня кількість загниває та обпадає. У наших дослідженнях на уражених стеблах утворювалися некрози, що також вкривалися сірим нальотом. Рослини зі стебловою формою прояву сірої гнилі візуально відрізнялися від здорових хлоротичним відтінком листків, а надалі жовтіли, відмирали й засихали.

Ураження бобів нуту призводить до виникнення на їхній поверхні знебарвлених ділянок із рідким сірим нальотом. Із прогресуванням захворювання останній вкриває увесь біб. Досить часто в уражених бобах насіння не формується. У разі утворення насінин в інфікованих бобах вони плюсклі та недорозвинуті. Зерно, уражене в передзбиральний період, у подальшому під час його пророщування пліснявіє.

Сильно уражуються сірою гниллю рослини сочевиці, які контактують із ґрунтом (у випадку вилягання), при цьому вони повністю вкриваються сірим нальотом і засихають. Збудником хвороби є гриб Botrytis cinerea. Він сильно уражує олійні, зернобобові, ягідні та багато овочевих культур. У період вегетації патоген поширюється за допомогою вітру, крапель дощу, розноситься комахами та ін. Масове поширення сірої гнилі відбувається під час вологих періодів і помірної температури.

Джерелом інфекції є рослинні залишки в ґрунті, на яких у вигляді міцелію або склероціїв зберігається патоген. У разі інфікування насіння останнє втрачає схожість і є також джерелом збереження інфекційного матеріалу.

Заходи попередження та контролю хвороби включать: вибір оптимального попередника, що не уражується сірою гниллю; використання здорового, вільного від інфекції насіння; обробка насіннєвого матеріалу фунгіцидним протруйником; дотримання оптимальної густоти та недопущення загущеності посівів; збалансоване живлення рослин; контроль бур’янів і шкідників. У роки, сприятливі для розвитку хвороби, — профілактичне застосування дозволених фунгіцидів. Своєчасне збирання врожаю. Знищення рослинних залишків шляхом зяблевої оранки.

М. Кирик, д-р біол. наук

М. Піковський, канд. біол. наук,

НУБіП України

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.