Розвиток АПК Польщі

Польща - індустріально-аграрна країна. Природно-ресурсний потенціал сприяє розвитку господарств. Професор Краківського аграрного університету Чеслав Новак
розповів нашій кореспондентці про проблеми сільськогосподарського сектору Польщі.

Па­не Но­вак, роз­кажіть, будь ла­с­ка, які за­гальні ри­си АПК Поль­щі.
- Об­роб­лю­вані сільсько­го­с­по­дар­ські площі зай­ма­ють 47% те­ри­то­рії країни. У сільсько­му гос­по­дарстві пе­ре­ва­жа­ють інди­віду­альні гос­по­дар­ст­ва. На цих про­сто­рах ви­ро­щу­ють пше­ни­цю, жи­то, овес, ячмінь, кар­топ­лю, цу­к­рові бу­ря­ки. Мож­на виділи­ти ос­новні га­лузі тва­рин­ництва: сви­нар­ст­во, ВРХ, птахів­ництво. Роз­ви­ваємо в країні й ри­баль­ст­во.
Шість років то­му Поль­ща ста­ла чле­ном Євро­пейсь­ко­го Со­ю­зу. Які ново­в­ве­ден­ня до­ве­ло­ся здійс­ни­ти?
- 2004 рік - най­с­кладніший період для Польщі:  потрібно бу­ло при­сто­су­ва­ти­ся до ви­мог ЄС. Зай­нятість на­се­лен­ня в сільсько­му гос­по­дарстві в ЄС ста­но­вить 4, в Поль­щі - 17%. Ча­ст­ка сіль­сько­го гос­по­дар­ст­ва у ВВП в ЄС ся­гає 2%, на­то­мість у Польщі - 4%. Про­те не важ­ли­во, скільки лю­дей зай­ня­то в сіль­сько­му гос­по­дарстві, голов­не, яку ча­ст­ку ВВП во­ни ство­рю­ють. Зверніть ува­гу, що в ЄС 4% на­се­лен­ня ви­роб­ля­ють 2% ВВП, а в Польщі 17% - 4% ВВП. Це привід за­мис­ли­ти­ся: польські аг­рарії менш ефек­тив­но пра­цю­ють, ніж їхні ко­ле­ги-євро­пейці.
ЄС виділяє до­тації АПК Польщі?
- Так, але найбільше коштів на ве­ден­ня гос­по­дарств від спільної євро­пейсь­кої сільсько­го­с­по­дарсь­кої політи­ки от­ри­мує Франція - 20%, а це, за­зви­чай, 10 млрд євро. На дру­го­му місці - Іспанія, а Польщі діс­тається 2 млрд євро. Фер­ме­рам, які ма­ють до од­но­го гек­та­ра землі, виділя­ють до­тацію в сумі 2 тис. зло­тих. Мені здається, що кра­щим рі­шен­ням бу­ли б не без­по­се­редні до­пла­ти до 1 га, а ство­рен­ня но­вих ро­бо­чих місць, ад­же та­ку ма­лень­ку до­тацію важ­ко ку­дись інве­с­ту­ва­ти.
Нині найгірша си­ту­ація спо­с­те­рігається в гос­по­дар­ст­вах із пло­щею від 5 до 30 га. Малі гос­по­дар­ст­ва до 5 га землі ви­жи­ва­ють не за­вдя­ки ве­ден­ню сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. Вже ко­ли маєш 30 га, а кра­ще - 50 і біль­ше, тоді мож­на ду­ма­ти про до­хо­ди від сільсько­го гос­по­дар­ст­ва.
Що ще ак­ту­аль­но для се­лян?
- За­яв­ки на прямі до­пла­ти що­ро­ку зміню­ють­ся. Тоб­то впро­довж п'яти ро­ків що­ро­ку слід по­да­ва­ти інші за­яв­ки. Нині за­пов­ню­ва­ти за­яв­ки до­по­ма­га­ють сільсько­го­с­по­дар­сь­кі кон­суль­тан­ти. Тож дя­куємо Бо­гові, що в Польщі до­те­пер є сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ке кон­суль­ту­ван­ня.
Наскільки по­пу­лярні в Польщі аг­ро­ко­опе­ра­ти­ви?
- З цим про­бле­ма, бо ви­роб­ничі гру­пи та сільсько­го­с­по­дарські ко­о­пе­ра­ти­ви слабкі. Польські аг­рарії ін­дивіду­алісти: ко­жен пра­цює сам для се­бе. Во­ни не об'єдну­ють­ся. Ми вже маємо гру­пи ви­роб­ників, але їх все ще за­ма­ло. Кра­щим рішен­ням бу­ло б ство­рен­ня не­знач­ної кількості ви­роб­ни­чих груп, але ве­ли­ких. З од­но­го бо­ку, ми в Польщі маємо півто­ра мільйо­на се­лян, а з дру­го­го, - кіль­ка ме­реж су­пер­мар­кетів. Тоб­то, за­мість то­го, щоб ство­рю­ва­ти ба­га­то груп ви­роб­ників, кра­ще бу­ло б ство­рю­ва­ти кілька спеціалізо­ва­них груп ви­роб­ників, на­при­клад, яб­лук, помі­дорів, збіжжя.
До речі, у до­воєнній Польщі про­жи­ва­ло ба­га­то на­родів: ук­раїнці ста­но­ви­ли 15% усь­о­го на­се­лен­ня, євреї - 10, а най­кра­ще ор­ганізо­ва­ною гру­пою сільсько­го­с­по­дарсь­ких ви­роб­ників бу­ли ук­раїнці. Ко­о­пе­ра­ти­ви з око­лиць Дро­го­би­ча, Сам­бо­ра про­да­ва­ли свою продукцію в Си­лезію.
У Польщі доз­во­ле­но тор­гу­ва­ти сільсько­го­с­по­дарсь­кою зем­лею?
- Так, про­даж доз­во­ле­ний. У нас не бу­ло та­ко­го шо­ку від при­ва­ти­зації у сільсько­му гос­по­дарстві. Се­ля­ни про­да­ють зем­лю, але в се­бе ли­ша­ють не мен­ше од­но­го гек­та­ра. Бо са­ме та­ка кількість землі є ме­жею, яка на­зи­вається гос­по­дар­ст­вом. Про­те офіційно чи­ма­ло гос­по­дарств тро­хи штучні. Се­ля­ни не спла­чу­ють по­дат­ку на дохід. Соціаль­не стра­ху­ван­ня для се­лян уде­ся­те­ро де­­шев­ше, ніж для пред­став­ників інших про­фесій. За один гек­тар землі потрібно спла­чу­ва­ти стра­хов­ку в сумі 80 зло­тих на місяць, а за більшу кількість землі - близь­ко 800 зло­тих.
Наскільки до­ро­гою є зем­ля в Польщі?
- У 1998 році за один гек­тар зем­лі до­во­ди­ло­ся пла­ти­ти 5 тис. зло­тих. Що­ро­ку (до 2004 р.) ціни на зем­лю ко­ли­ва­ли­ся: то па­да­ли до по­знач­ки 4 тис. зло­тих, то підніма­ли­ся до 5 тис. зло­тих. Із 2004 р. ціни по­ча­ли різко зро­ста­ти. І в 2005 р. один гек­тар зем­лі ко­ш­ту­вав 8 тис. зло­тих, у 2006 році - 9 тис. У 2007 році різкий стри­бок цін зу­пи­нив­ся на по­з­начці 12 тис. зло­тих. Ще на 2 тис. зло­тих по­до­рож­ча­ла зем­ля 2008 ро­ку.
Який же се­редній дохід сіль­ської ро­ди­ни?
- У 2003 р. се­редній дохід на од­но­го чле­на ро­ди­ни був 680 зло­тих, а 2007 ро­ку він зріс на 36,5% і ста­но­вив 928 зло­тих. Найш­вид­ше зро­с­та­ють до­хо­ди фер­мерів. За період з 2003 до 2007 ро­ку їхні до­хо­ди збіль­ши­ли­ся на 78,5%. У 2008 р. се­редній рівень до­ходів лю­дей, зай­ня­тих у сільсько­му гос­по­дарстві Польщі, був ви­щим на 90% від рівня, до­сяг­ну­то­го в 2000 році.
З яки­ми про­бле­ма­ми до­во­дить­ся сти­ка­ти­ся?
- Найгірша річ - без­робіття. 2003 ро­ку не ма­ли ро­бо­ти 20% по­ляків, а на кінець 2008 р. - ли­ше 9,8%. У 2010 р. без­робіття в Польщі ста­но­вить близь­ко 10, а в ЄС - 8%. Із по­чат­ком еко­номіч­ної кри­зи по­часті­ша­ли ви­пад­ки звіль­нен­ня робітни­ків. На селі ду­же ча­с­то по­ля­ки пра­цю­ють за 5-7 зло­тих на го­ди­ну. В 2003 р. 11,7% на­се­лен­ня ма­ли до­хо­ди нижчі за рівень про­жит­ко­во­го мініму­му, а нині по­ля­ки по­ба­гат­ша­ли, й кількість лю­дей, які жи­вуть за ме­жею бідності, ста­но­вить 6,6%. Тра­диційно в польсь­ких сільсько­го­с­по­дарсь­ких сім'ях гро­ши­ма зай­ма­ють­ся жінки. Ад­же чо­ловіки - це роз­­ба­лу­вані діти. Як­що в них з'яв­ля­ється ба­га­то гро­шей, то од­ра­зу ку­пу­ють собі до­ро­гий ве­­ли­кий трак­тор на заздрість су­­сідам. А це еко­номіч­но не вигідно. Єди­ний спо­сіб ви­жи­ти на селі - одер­жу­ва­ти до­хо­ди по­за сільским гос­по­дар­ст­вом. Най­часті­ше та­ку ро­бо­ту по­за гос­по­дар­ст­вом ви­ко­нує чо­ловік. Він іде пра­цю­ва­ти на будівництво або вар­то­вим. На­то­мість, у роз­ви­ну­тих країнах ро­бо­ту по­за сіль­сько­го­с­по­дарсь­ким сек­то­ром ви­ко­­нує жінка. По­бу­тує дум­ка, що жінки здо­бу­ва­ють кра­щу освіту, от­же, ма­ють кращі шан­си знай­ти при­стой­ну ро­бо­ту. Нині існує про­б­ле­ма сіл, в яких жи­ве чи­ма­ло ста­рих хо­ло­с­тяків, бо дівча­та пов­ті­ка­ли до міст. Є й інші про­бле­ми.
Які саме?
- Ко­ли ми тільки всту­па­ли в ЄС, то не ба­чи­ли жод­них пе­ре­ваг у май­бутньому. На­при­клад: у прин­ци­пах сіль­сько­го­с­по­дарсь­кої політи­ки ЄС є та­кий пункт, як пре­фе­ренція то­варів спільно­ти ЄС. Во­ни відкри­то го­во­рять: "На­сам­пе­ред -наші то­ва­ри!". Пе­ред всту­пом у ЄС ми не лю­би­ли цьо­го пунк­ту, а те­пер рап­том по­лю­би­ли. Потім ви­ник­ла та­ка про­бле­ма: імпорт та ек­с­порт сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції одер­жав ну­ль­о­вий мит­ний по­да­ток, але при цьо­му ЄС- ви­роб­ни­ки про­дукції сільсько­го гос­по­дар­ст­ва там, у се­бе, ма­ли до­тацію до сво­го ек­с­пор­ту, а по­ля­ки - ні. На­томість, ко­ли Поль­ща всту­пи­ла в ЄС, то ек­с­порт з інших країн у Поль­щу не мож­на до­ту­ва­ти, бо Поль­­ща так са­мо на­ле­жить до ЄС. На­разі бю­д­жет ЄС до­волі різно­ма­ніт­ний, і пер­ше місце в ньо­му посі­дає не сільське гос­по­дар­ст­во, а так зва­не зба­лан­со­ва­не зро­с­тан­ня, тоб­то розв'язан­ня еко­логічних про­блем. ЄС для фор­му­ван­ня тих оп­лат, які вкла­дає в сільське гос­по­дар­ст­во, не ви­ко­ри­с­то­вує термін "до­пла­ти за ве­ден­ня сільсько­го гос­по­дар­ст­ва", а тільки вкла­дає в при­родні ре­сур­си. Те­пер роз­г­ля­не­мо, що відбу­вається в бю­д­жеті. На­при­клад, 42% ви­т­ра­ча­ють на при­родні ре­сур­си, суб­сидії в сільське гос­по­дар­ст­во та роз­ви­ток се­ла. Від цієї су­ми 82% от­ри­му­ють бе­нефіціан­ти, тоб­то сільгоспви­роб­ни­ки із 15 ста­рих країн - членів ЄС. Де­які західні країни ма­ють навіть над­ли­шок інве­с­тицій у своє сіль­ське гос­по­дар­ст­во.

Інна Бо­ри­со­ва
Краків