Профілактика маститів у корів

Кратність доїння, особливо високопродуктивних корів, під час запуску має першочергове значення для запобігання маститам. Перехід має бути поступовим, а саме: два рази за добу доїти 3–4 дні, один — 4–5 днів, через день — 2–3 рази, через 2 дні — 1–2 рази, за необхідності обмежувати давання води. Запуск вважається закінченим, коли утворення молока у вимені припиняється і вим’я значно зменшується в об’ємі. Через дві доби після останнього доїння із вимені видаляють залишки молока. В сухостійний період слід періодично перевіряти стан вимені.

Головною умовою при утриманні сухостійних корів і нетелей є їх годівля високоякісними кормами за раціонами, збалансованими основними поживними речовинами і мінеральними компонентами.

За три дні до отелення концкорми повністю виключають із раціону. Добрим кормом для сухостійних корів є злаково-бобове сіно. Всього грубих кормів тільній корові потрібно згодовувати 2–2,5 кг, якісного силосу — по 4–5 кг на 100 кг живої ваги, бажано згодовувати і сінаж високої якості. Коровам з рівнем вгодованості нижче середньої норми годівлі слід збільшувати на 1–2 кормові одиниці. Взимку важливо збалансовувати раціони за вмістом вітамінів А і Д.

Оптимальна структура раціонів для годівлі корів за поживністю така:

• літній період — зелені — 60–70%, концентровані — 30–40%;
• зимово-стійловий період — грубі корми — 25–30%, силос — 20–25%, коренеплоди — 15–20%.

Вміст перетравного протеїну — 110 г на одну кормову одиницю, клітковини в процентах від сухої речовини — 22–26%, жиру — 2–4%, співвідношення кальцію і фосфору — 1,4–1,7:-1, крохмалю і цукру — 1,1-1,3:1. Переведення тварин на утримання і годівлю зеленою масою слід проводити поступово, згодовуючи одночасно сіно, силос тощо. Не допускати згодовування прілих кормів, зеленої маси, яка лежала в купах (зігріта), зеленої маси кукурудзи, засміченої бур’янами (лобода, щириця, плоскуха та інші), де може бути багато нітратів, які викликають отруєння тварин.

На кожній фермі слід обладнати родильні приміщення або відокремлені скотомісця з розрахунку 10–12% стосовно наявного маточного поголів’я. У родильному відділенні слід регулярно проводити дезінфекцію скотомісць і їх побілку, забезпечувати достатню кількість підстилки з сухої соломи. В цьому приміщенні слід мати ветеринарну аптечку з усіма необхідними інструментами для надання допомоги під час родів. Слід створити 1–2 скотомісця з підвищеним підлогопокриттям, а також мати теплу і холодну воду, інвентар та посуд. У період розтелень слід організовувати цілодобові чергування досвідчених тваринників, які б могли надавати допомогу тваринам при родах. Корів у родильне приміщення (родильні скотомісця) переводять за 7–10 днів до родів і залишають там на два тижні після нормального отелення.

Перед переведенням у родильне приміщення слід провести санітарну обробку шкіри тулуба і зовнішніх статевих органів корів. Перед родами корові обмивають зовнішні статеві органи і хвіст, стелять чисту солому в достатній кількості. За нормального перебігу родів тварину краще не турбувати. Якщо перейми і потуги слабшають, то під час потуг плід можна підтягнути, і тільки у разі тяжких родів проводять відповідну рододопомогу. Після отелення корові треба дати облизати теля, а також випоїти їй 2–3 літри навколоплідних вод, при цьому в корови рефлекторно посилюється скорочення матки і прискорюється її інволюція.

У цей період корові також слід дати випити відро підсоленої води (на відро води дають 100 г кухонної солі, що дає можливість нормалізувати водно-сольовий обмін). До пійла корові можна додати 0,5 кг цукру, особливо після тяжких родів. Для прискорення відділення посліду та інволюції матки корову розтирають скрутнем соломи. Перший раз корів доять не пізніше години після родів, і молозиво відразу випоюють теляті. Залишки молозива можна випоїти корові, що сприяє нормальному відділенню посліду. Після закінчення родів статеві органи, хвіст і тазові кінцівки корови слід обмити теплим дезінфікуючим розчином. У день отелення корові дають досхочу доброякісного сіна і бовтанку з 1–1,5 кг висівок або вівсянки, а літом — прив’ялену траву. На 3–4 день після нормальних родів корову випускають на прогулянку на 2–3 години. Через 7 днів після отелення, якщо вим’я не набрякло, корові збільшують норму сіна, сінажу і концкормів, а також невеликими порціями у раціон вводять силос і кормові буряки.

Корів з нормальним перебігом родів слід обстежувати на 6–7 і 14–16 дні після отелення з метою визначення стану репродуктивних органів у післяотільний період.

За наявності запальних процесів у статевих органах самок у більшості випадків спостерігається і захворювання паренхіми молочної залози.

Останніми роками інтенсивно вивчається можливість ведення селекції на стійкість до запалення молочної залози. Відомо, що спадкова стійкість тварин до маститів зумовлена не тільки стійкістю тканин вимені до подразників і інфекції, які спричинюють місцеве запалення. Так, в окремих бичків-плідників більшість дочок схильні до захворювань на мастит, у інших — дочки майже зовсім не хворіють.

Захворювання вимені може виникати також у результаті генетичної схильності, яка проявляється аномаліями його розвитку: обвисле вим’я, нерівномірно розвинені його четвертини, наявність додаткових частин, “козяче” вим’я тощо. Слід відмітити, що у корів, які мають дефекти вимені, запалення спостерігається більш як у 50%.

У формуванні високопродуктивних і плідних тварин з міцною конституцією і високою стійкістю організму до захворювання, в тому числі і маститів, велике значення має правильне вирощування молодняку. Для цього повинні бути створені добрі умови утримання і годівлі.

Одним із важливих заходів запобігання захворюванням вимені у корів є їх періодичне обстеження і лікування.

Рання діагностика маститу в корів дає можливість запобігати атрофії уражених частин вимені. Основним показником фізіологічного стану молочної залози є кількість соматичних клітин у молоці корів. На сьогодні найбільш достовірним методом виявлення прихованих маститів є використання препаратів мастидину, димастину та інших. З цією метою використовують також метод Прескота-Бріда, який базується на прямому переліку соматичних клітин у молоці. Можна користуватися вітчизняними автоматичними і напівавтоматичними лічильниками типу “Фоссоматік”, гемоцитометром та іншими. При виявленні маститу основним завданням лікувальної допомоги є ліквідація запального процесу в тканинах вимені і відновлення молочної продуктивності. Якщо до лікування проведено бактеріологічне дослідження і виділено вид збудника, тоді можна обрати ефективний лікувальний засіб і швидко ліквідувати захворювання.

Лікування повинно бути своєчасним, і, розпочинаючи його, слід, насамперед, усунути причини, які викликали захворювання. Хворих тварин необхідно ізолювати, а в пасовищний період перевести на стійлове утримання. Стійло повинно бути теплим, сухим, а підстилка м’якою. Для зменшення секреції молока треба виключити із раціону соковиті корми, зменшити даванки концентрованих кормів, обмежити вживання води, якщо мастит супроводжується набряком вимені. У цей період слід проводити регулярне здоювання молока в окремий посуд.

Для одержання високого терапевтичного ефекту велике значення має добір потрібного способу терапії і доведення його до завершення. Вибір лікувальних засобів і їх ефективність залежать від багатьох факторів, у тому числі і від форми маститу, стадії запалення, загального стану тварин тощо.

Лікування хворих на мастит тварин повинно бути комплексним. Хворих тварин утримують у чистих приміщеннях, для зменшення секреції молока соковиті корми зводять до мінімуму, заміняючи добрим сіном, а влітку прив’яленою травою. Хворих тварин треба переводити на ручне доїння. Молоко із хворих четвертей вимені вибраковують, а посуд піддають дезінфекції. Хворих тварин доять у кінці доїльного процесу. В період хвороби проводять часте здоювання хворих четвертей вимені. Для максимального видалення секреції з молочної залози використовують окситоцин по 30–60 од. При захворюванні молочної залози, коли спостерігається підвищення температури тіла, використовують антибіотики і сульфаніламідні препарати, а також внутрішньовенно — 20%-й розчин глюкози і 10%-й розчин хлористого кальцію — 150–200 мл. Крім цього, використовують новокаїнову блокаду зовнішнього сіменного нерва за Д. Логвиновим шляхом введення в надвименний простір 150–200 мл 0,5%-ого розчину новокаїну 1–2 рази з інтервалом 24–48 год. При двосторонньому маститі блокаду проводять з обох боків вимені. Наші спостереження показують, що при поєднанні антибіотиків і сульфаніламідних препаратів лікувальний ефект підвищується. Ефективними методами лікування маститів у корів є також внутрішньоаортальне введення новокаїну з антибіотиками.

Хронічні і приховані мастити можна лікувати комплексними препаратами, а саме: мастицид, мастісан А, Б, Є по 5–10 мл двічі на добу, 2–5% мазь прополісу по 5–7 мл двічі на день, а також 20%-ва іхтіолова мазь.

Перед внутрішньовименним введенням препаратів кінчик дійки обробляють 70%-ним спиртом. Лікувальні препарати вводять через дійковий канал з допомогою молочних катетерів. Введення лікувальних препаратів в уражену частку вимені через канал дійки за короткий строк інактивує збудника захворювання, сприяє регенерації уражених тканин і відновлює функціонування вимені.

Лікування прихованої форми маститу особливо ефективне в сухостійний період, бо препарати тривалий час зберігаються у вимені. Якщо вим’я не подразнюється доїльним апаратом, то створюються умови для нормальної генерації уражених тканин.

Перед кожним доїнням слід перевіряти справність і чистоту доїльних апаратів. Щотижня досліджують молоко від кожної групи корів з метою виявлення порушення правил машинного доїння. Щомісячно досліджують молоко від кожної корови на наявність субклінічних маститів.

Підготовка і проведення доїння корів включають у себе такі операції: за 30–40 хв перед доїнням піднімають корів, щоб вони звільнились від калу, сечі, потім чистять стійла, стелять підстилку і провітрюють приміщення. Безпосередньо перед доїнням вим’я підмивають теплою водою і витирають чистим сухим рушником. Проводять підготовчий масаж і змоченою в дезрозчині серветкою протирають нижню частину вимені і дійки. Перші цівки молока здоюють у спецпосуд для знешкодження. Заключний масаж проводять енергійніше, ніж підготовчий.

У період доїння корів у приміщенні не повинно бути ніяких сторонніх шумів. Суворо забороняється завозити корми і розкладати їх у годівниці, включати транспортери і таке інше.

У плановому порядку не рідше одного разу на місяць усіх дійних корів слід перевіряти на приховані мастити і за виявлення позитивної реакції піддавати лікуванню. Хворих корів треба доїти в останню чергу (з додержанням правил застереження перенесення інфекції на здорових корів), не змішувати молоко хворих тварин із загальним. Таке молоко слід кип’ятити, а потім використовувати для годівлі телят. Треба постійно слідкувати за роботою доїльних апаратів, вакуумним режимом, частотою пульсацій, станом дійок і вимені, а також за якістю молока.

Доцільно відібрати корів, придатних до машинного доїння. Вим’я, придатне до машинного доїння, повинно характеризуватися такими показниками: бути об’ємним, добре розвинутим, щільно прикріпленим до черева, залозистим, ванноподібної або чашоподібної форми із горизонтальним дном, не відвислим; відстань від дна вимені до землі повина бути не менше 50 см; дійки циліндричної або конічної форми при довжині передніх дійок 6–8 см, а задніх — 5–8 см; швидкість молоковіддачі — не менше 1,5–1,8 кг/хв.

Таким чином, поліпшення технології утримання і доїння корів, проведення ветеринарно-санітарних, зоотехнічних та господарсько-організаційних заходів дасть змогу значно зменшити захворюваність корів на мастит.

М. Семенченко,
канд. біол. наук,
Інститут розведення і генетики тварин