Про науку, освіту, біопаливо та державну політику

12 червня цього року в рамках виставки "Агро'2009" відбувся "Третій Українсько-німецький форум з біоенергетики - перспективи виробництва біогазу в Україні".

Після оприлюднення інформації щодо впливу біопалива на атмосферу Землі Європарламент проголосував за гальмування програми біопалив. Райдужні перспективи європейських машинобудівників змінилися хмарністю, і перед ними постало запитання, а куди ж тепер збувати свою продукцію. А тут ще й світова фінансова криза. І згадали - Україна, вона ж рветься в Європу, от хай і купує все це.
12 червня цього року в рамках виставки "Агро'2009" відбувся "Третій українсько-німецький форум з біоенергетики - перспективи виробництва біогазу в Україні". Побували на форумі міністр аграрної політики Юрій Мельник і парламентський держсекретар федерального міністерства харчової промисловості, сільського господарства та захисту прав споживачів (по-нашому представник міністерства в парламенті) Герт Ліндеманн.
Я не наводитиму виступи міністрів і експертів, головна ідея яких полягала в тому, як це добре - біоенергетика: віє вечірній вітерець, на пасовищі травка зеленіє, корівки пасуться, а поруч пастушок, такий молоденький...

Всю цю белетристику стосовно біоенергетики ви можете почитати в будь-якій пресі, більш-менш причетній до аграрної тематики. Мова ж насправді, як завжди, про гроші: німці хочуть продати нам те, що їм уже не потрібно, а наші чиновники й бізнесмени вже напоготові витрачати Державний бюджет для впровадження технологій із виробництва біопалива.
Під час форуму я поставив запитання держсекретареві Ліндеманну
Юрій Михайлов: "Ви бачите перспективу в біопаливах як відновлюваних джерелах енергії? А якою є ваша думка стосовно ядерної енергетики: наприклад, у Франції на АЕС виробляють 80% електроенергії, а в 2016 році під Ніццою запустять першу в світі термоядерну електростанцію".
Герт Ліндеманн: "Ми надаємо сприяння та підтримку виробництву енергії з рослинної сировини не тому, що хочемо створити ще одну опору для сільського господарства, а тому що до кінця цього століття запаси традиційних енергоносіїв, передусім нафти та газу, вичерпаються. В Німеччині громадськість на перший план висуває високий рівень надійності та безпеки. Уран теж належить до енергоносіїв, запаси якого до кінця століття теж вичерпаються. Тому на вичерпні енергоносії не можна робити довготермінову ставку. І крім того, ми приділяємо велику увагу таким видам енергетики, як вітрова, сонячна та гідроенергія".
Роблю маленьке уточнення. За використання реакторів на швидких нейтронах у процесі їхньої роботи утворюється більше ядерного палива, ніж було на початку реакції. За використання ядерних реакторів такого типу урану вистачить не до кінця сторіччя, а до "кінця світу".
Я розумію німців - вони бояться й готові витрачатися на забавки з біогазом, які за будь-якого варіанту замінять не більше 10% потреб у моторному паливі і 1-2% - у природному газі. Та й енергії від тих біогазових установок - як кіт наплакав. У Німеччині діють 4,5 тисячі таких установок загальною потужністю 1,5 ГВт електроенергії - це трохи більше за потужність одного блока Хмельницької АЕС.
А нам для чого все це, якщо в Україні 50% електроенергії виробляють на АЕС?
До речі, на конференції заступник міністра Олександр Шевченко робив доповідь: "Енергоефективність та біоенергетика. Стан та перспективи". Так от, розглядаючи потенціал енергії біомаси в Україні, він як потенційне джерело такої енергії назвав солому - 1,9 млн т умовного палива на рік. Фантастика! Значить, збираємо з поля солому й спалюємо її для обігріву сіл. Потім наступного року виробляємо мінеральні добрива, щоб внести їх у грунт, для чого спалюємо імпортний природний газ. А не простіше та економніше впроваджувати технологію no-till, за якої пожнивні рештки залишаються на полі, а села опалюються газом, а ще краще - електроенергією? До cлова, знаєте навіщо для виробництва азотних добрив потрібний природний газ, в якому азоту немає?
Аміак як сировина для виготовлення азотних добрив утворюється в реакції азоту та водню в так званому процесі Габера за наявності каталізатора магнетиту: (FeFe2O4): N2 + 3H2 ® 2NH3.
А природний газ, потрібний для отримання водню в реакції між природним газом (метаном) та водяною парою, за наявності каталізатора оксиду нікелю: CH4 + H2O ® CO + 3H2
При цьому температурний режим (700...1100°С) забезпечується завдяки спалюванню частини природного газу, а в атмосферу викидається двоокис вуглецю. В ціні мінеральних добрив 90% припадає саме на природний газ.
Однак водень можна отримувати й електролізом води. І, до речі, до початку Другої світової війни більшість аміаку в Європі виробляли в Норвегії саме шляхом отримання водню електролізом. Маючи потужну атомну енергетику, можна було б практично взагалі відмовитися від споживання природного газу й тим самим забезпечити реальну, а не міфічну енергетичну незалежність.
Враховуючи наведене вище і скориставшись з присутності на форумі з біоенергетики нашого міністра сільського господарства Юрія Мельника, я поставив йому таке запитання: "Чи доцільно, на ваш погляд, як міністра аграрної політики надавати державну підтримку, пільги та преференції збитковим виробництвам, без яких можна чудово обійтися, тоді як жодної копійки цього року не виділено на оновлення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів аграрної освіти, яка перебуває в жахливому стані?"
Юрій Мельник: "Ми ніколи не надавали підтримки збитковим підприємствам. Державна підтримка надавалася лише тим виробництвам і галузям, які є ефективними, які потрібно розвивати, які потребують такої державної підтримки.
Чому ніколи не надавали підтримки збитковим? Бо для того, щоб отримати будь-який обсяг державної підтримки за будь-якою програмою, треба, щоб підприємство не було в процедурі банкрутства, санації, щоб не було кредиторської заборгованості, затримки з виплат заробітної плати. Сама процедура підтримки передбачає, щоб збиткові підприємства її наколи не отримували.
Треба сказати, що система державної підтримки сьогодні потребує вдосконалення. Переводячи державну підтримку з виробництва на підтримку сільської території, ми вирішуємо питання діяльності людей, які працюють і живуть, у тому числі, на територіях, де сьогодні працюють збиткові підприємства.
Що стосується матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів, то в цьому році коштів розподілено не менше, ніж у минулому. Інша річ, що цих коштів абсолютно недостатньо, тому що на кожний університет припадає від 800 тис. до 1,2 млн грн - це мізерна підтримка. Тому цей напрям - фінансування матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів - треба збільшувати кратно під час планування бюджету на 2010 рік і на перспективу.
Ну що тут скажеш? Хіба збиткові підприємства не одержують дотації на кілограм м'яса в живій вазі або на гектар посіяного зерна? Хіба ці дотації не є державною підтримкою? І хіба не завдяки саме цим дотаціям багато підприємств виходять зі збитковості?
Тут ще хотілося б сказати про ефективність використання дотацій.
За підрахунками газети "24", в 2007 році "Миронівський хлібопродукт" отримав з бюджету 244 млн грн, комплекс "Агромарс" - 160 млн грн.
(Газета "24", 11.08.2008)

"Миронівський хлібопродукт" і "Агромарс" є монополістами на ринку м'яса птиці, яким належить понад 2/3 ринку. При цьому, рентабельність виробництва м'яса птиці перевищує 100%, а ціни на нього вищі за ціни в американських і європейських супермаркетах. Антимонопольний комітет це абсолютно не хвилює - для нього монополістами є понад 500 зернотрейдерів, які начебто вступили в змову.
Щодо аграрних навчальних закладів, то, справді, фінансування цього року навіть дещо більше за торішнє. Але виділені кошти навчальні заклади можуть використати тільки для оплати праці, сплати комунальних послуг і податків, виплати стипендій, здійснення ремонту приміщень, забезпечення роботи гуртожитків. Що стосується оновлення матеріально-технічної бази навчального процесу - нуль! Заробляйте, хлопці, на це самі! А на чому заробляти? Це Національний університет біоресурсів і природокористування (колишній Національний аграрний університет) одержав фінансування, як дві третини решти аграрних вузів і має найсучасніше обладнання, на якому можна здійснювати і серйозну наукову роботу, і вчити студентів - честь йому і хвала! А як заробляти іншим вищим навчальним закладам? За які кошти купувати, наприклад, реактиви для лабораторних занять з хімії, хоча б на рівні ХІХ сторіччя (я вже не кажу про масс-спектрографи, електронні мікроскопи тощо)? Як викладати біотехнології без обладнання для практичних і лабораторних занять, наприклад, тих самих секвенсерів? В одному аграрному університеті інженерів-механіків вчать на базі автомобілів, випущених 50 років тому, і на сівалках довоєнного зразка. І це ще - не найгірший університет.
Викладач в університеті має бути в курсі останніх світових розробок, а для цього треба самому брати участь у науковій роботі. Як готувати в аграрних університетах кандидатів і докторів наук? Адже на наукову роботу влада не виділяє жодної копійки не тільки навчальним закладам, а й науковим установам Української академії аграрних наук, і навіть Національній академії наук.
І водночас влада готова надавати величезну підтримку всім цим програмам. У щойно прийнятому законі "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії) наводиться традиційний набір мантр: ЄС, Кіотський протокол, поліпшення екологічної ситуації, економічна незалежність нашої держави.
А в законі "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива" запроваджуються такі пільги, від яких в очах темніє: звільнення на десять років від сплати податку на прибуток, звільнення на десять років від сплати ПДВ та мит на імпортне обладнання, на п'ять років звільнення від акцизів. Ось наслідки (з пояснювальної записки до закону):
"Одночасно, звільнення від оподаткування прибутку виробників, отриманого від продажу енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії призведе до ймовірних втрат бюджету в сумі більш як 6 млрд грн щороку.

Крім того, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з увезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляють на митній території України, призведе до ймовірних втрат бюджету в 2009 році в сумі 3,54 млрд гривень.
До того ж, стимулювання виробництва біопалив спрямовано на заміщення використання традиційних видів палив альтернативними. За умови збереження обсягів реалізації палив на рівні попереднього року та, враховуючи мінімальні пропорції використання біопалив на рівні від 2% у 2009 році до 5,75% у 2013 році, недоотримання надходжень до бюджету акцизного збору з нафтопродуктів становитимуть (у розрахунку на рік) у 2009 році - 148 млн грн, у 2010 - 222 млн, у 2011 - 296 млн, у 2012 - 369 млн, у 2013 році - 425 млн грн (розрахунки проводили, виходячи з мінімальних пропорцій використання біопалив за Директивою Ради 2003/30/ЄС від 08.05.2003).
Слід зазначити, що запропоновані положення частково дублюють чинні норми пунктів "ч" та "щ" статті 19 Закону, до якого запропоновано внести зміни. Приблизну оцінку можливих обсягів недонадходження до бюджету мита та податку на додану вартість можна спрогнозувати, виходячи з обсягів ввезення та вартості товарів, на які поширюється дія зазначених норм Закону. Загальна вартість цих товарів у перерахунку на національну валюту України за курсом Національного банку України станом на 17.02.2009 - близько 14,8 млрд грн. У разі ввезення товарів у затверджених обсягах недонадходження до бюджету ввізного мита становитимуть не менше 918,5 млн грн, що призведе до зменшення надходжень податку на додану вартість майже на 183,7 млн гривень.
... втрати бюджету призведуть до негативних наслідків економіки".
На науку та освіту в держави коштів немає, а з прийняттям цього закону про біопаливо стане ще менше. За підрахунками Мінфіну, десятирічні пільги обійдуться державі в 30 млрд гривень.
Але все це блідне перед використанням державних коштів у небачених розмірах для порятунку власників банків і їхнього топ-менеджменту.
За час кризи в Україні виник новий сегмент банківського сектору - проблемні банки з тимчасовою адміністрацією. Шляхом їхньої рекапіталізації уряд розраховує повернути довіру населення до банківської системи, вже виділивши на це близько 10 млрд грн за загального погодженого з МВФ-ліміту відповідних видатків - 44 млрд грн. Держава входить у капітал Укргазбанку на 84,2% і вкладає 3,2 млрд грн, "Родовід Банку" - на 99,97% (2,8 млрд), банку "Київ" - на 99,93% (3,56 млрд грн). Між іншим, це гривні платників податків, тобто наші з вами!
Найцікавіше, що проблемні банки наприкінці 2008 року вже одержали чималі суми рефінансування від НБУ під заставу своїх фондів і активів. Тобто все, що можна реалізувати в них реально, вже й так належить державі! Допомогло тоді цим банкам уливання коштів від НБУ? Судячи з їхнього сьогоднішнього стану, - ні! Провели розслідування про зникнення мільярдів рефінансування? Ні, не провели! То чому уряд і НБУ вважають, що чергова порція бюджетних грошей, спрямованих у проблемні банки, які й так уже, за суттю, належать державі, щось виправить?
("Дзеркало тижня",
№21, 13-19.06.2009)
На закінчення процитую слова президента США Барака Обами з його промови в Каїрському університеті 4 червня 2009 року:
"Жодна стратегія розвитку не може грунтуватися лише на тому, що видобувається із землі, так само, як вона не може бути стійкою, якщо молодь не має роботи... Але всім нам треба визнати, що валютою ХХІ сторіччя стане освіта та інноваційні технології".
Президент США вважає валютою ХХІ сторіччя науку та освіту, а наша влада - портрети президентів США: від Джорджа Вашінгтона до Бенджаміна Франкліна. Й тому, замість науки та освіти, наша влада фінансує власні кишені.

Юрій Михайлов