Позакореневе живлення польових культур: хибні теорії та практичні помилки

Використання добрив по листю — дуже поширена сьогодні практика у рослинництві. Цей метод дає змогу вирішити багато проблем, пов’язаних із живленням рослин.

В. Дудка,
генеральний директор компанії,
ТОВ «АгроАналіз»

Якщо ми правильно визначили потрібну формулу добрив та правильно ії застосували, рослина віддячить нам додатковим урожаєм. Але нині навіть серед досвідчених фахівців існує чимало як хибних поглядів на саму систему живлення рослин, так і практичних помилок під час ії реалізації. І найчастіше вони стосуються саме відносно нового методу внесення добрив — позакореневого живлення. Тож давайте розберемо їх послідовно.

Перша хибна теорія: позакореневі
підживлення рослинам не потрібні
Загальновідомо, що ще 1770 р. А.Т. Болотов виклав теорію мінерального живлення рослин, а трохи пізніше Ю. Лібіх переконливо довів, що це живлення відбувається переважно через кореневу систему. Відтоді агрономи систематично вносять добрива в грунт ( а почали це робити ще за часів Арістотеля). Це надійний засіб, перевірений сторіччями агрономічної практики.

Навіщо ж треба застосовувати добрива ще й по листю?
   Причина перша: сучасний розвиток енергоощадних технологій. Мінімалізація обробітку грунту, а тим більше нульова технологія вирощування рослин, значно скорочують наші можливості вибору методу внесення добрив порівняно з класичними (табл. 1).
Таким чином, що менше в нас залишається методів унесення добрив під час запровадження нової технології, то важливішим стає грамотне використання наявних.
   Причина друга: інтенсивність засвоєння корінням рослин деяких елементів живлення з грунту дуже сильно залежить від багатьох факторів: температури, вологості та аерації грунту, рівня рН та сольового складу грунту, розвитку кореневої системи культури. Тому часто виникає ситуація, коли цей елемент наявний у грунті у вигляді принципово доступних рослинам сполук, але, внаслідок впливу, наприклад, низької температури, коріння засвоює його дуже погано, і рослина відчуває дефіцит живлення. Оптимальне рішення у такому разі — позакореневе підживлення. Завдяки внесенню невеликої кількості відповідних добрив по листю, ми можемо отримати швидкий результат і значне покращання стану рослини.
   Причина третя: доцільно застосовувати деякі підживлення, коли активність кореневої системи рослини з часом згасає. Доречний приклад: класичний метод позакореневого підживлення зернових карбамідом задля підвищення рівня клейковини в зерні.
   Причина четверта: потреба рослини у підживленнях у строки, коли проведення міжрядних обробітків неможливе, наприклад, коли культура досягла висоти, що не дає змоги провести культивацію з підживленням.
   Причина п’ята: економія витрат елементів живлення. За внесення по листю (особливо якщо вегетативна маса вже добре розвинута) практично унеможливлені непродуктивні витрати добрив — майже все потрапляє на рослину.
Так що ж виходить: якщо позакореневі підживлення такі важливі та зручні, то, може, варто тільки їх і використовувати?

Друга хибна теорія: тільки
позакореневе живлення!
Привабливо, звичайно, але, на жаль, — неможливо. І головна причина такої неможливості — у тому, що потреби рослин в елементах живлення в десятки разів більші, аніж ті кількості, що ми можемо дати по листю.
Порівняємо, наприклад, довідкові дані (табл. 2) щодо винесення елементів живлення рослинами з гектара з тією кількістю цих елементів, яку ми можемо дати за позакореневого внесення. Для спрощення ми взяли тільки один елемент — фосфор, а в якості добрива — найбільш концентроване за вмістом фосфору — монокалійфосфат. (52% Р2О5).
Тож скільки позакореневих підживлень треба провести в цьому разі, щоб забезпечити потреби рослини на грунтах із низьким рівнем забезпечення? Близько тридцяти? Так це ж тільки щодо фосфору! А ще ж є потреба рослин в азоті, калії, магнії, сірці тощо… Навряд чи знайдеться агроном, який серйозно розглядатиме такий «план застосування добрив».

Так що ж робити?
Є тільки одне розумне рішення цієї проблеми: грамотне поєднання кореневого і позакореневого підживлень відповідно до потреби рослин, забезпеченості грунту поживними елементами та вимог конкретної технології вирощування.
Як уже зрозуміло, універсальних рецептів «на будь-який випадок» просто не існує. Планування мінерального живлення — це дуже відповідальний та складний розрахунок, який мають проводити фахівці-професіонали на основі аналізу грунту індивідуально для кожного господарства, для кожного поля.
Таким чином, дуже важливо точно розрахувати кількість потрібних добрив, правильно дібрати їхні форми, засоби та строки внесення. Але й це ще не все. Важливо пам’ятати: для позакореневого живлення ми використовуємо достатньо концентровані розчини хімічних сполук, що активно впливають на рослини. Будь-яка помилка може призвести до порушення фізіологічних процесів, що відбуваються у рослині, до опіків листя і втрати врожаю.
Саме тому ми не маємо права на ці помилки!

Найпоширеніші помилки
за позакореневого підживлення рослин
   Помилка перша: порушення дозволеної концентрації робочого розчину
Збільшення норми використання робочого розчину на гектар спричинює зайві витрати палива, затягує термін проведення обробки, порушення оптимальних її строків. Для запобігання цьому ми вимушені використовувати розчини достатньо високої концентрації. Але перевищення дозволеного рівня концентрації завжди призводить до опіків листя. Як цьому запобігти?
Read the label! («Читайте етикетку!»), як кажуть американці. Й дуже правильно кажуть, слід зазначити! Професійні виробники добрив для листкового підживлення обов’язково пишуть на упаковці не тільки рекомендовані дози добрива на гектар, але й концентрацію робочого розчину (або рекомендовану норму витрати робочого розчину на гектар). Якщо не написано — шукайте у довідниках, запитайте у професійного консультанта. Не працюйте навмання! Також потрібно враховувати й час проведення обробки та погодні умови, тому що у багатьох рослин стійкість листкової поверхні до опіків залежить від товщини воскового нальоту, а він максимальний під час спеки та мінімальний — після дощової погоди.
   Помилка друга: змішування з іншими препаратами
Спокуса велика — зберегти кошти, не робити зайвого прогону обприскувача полем, провести підживлення у вигляді бакової суміші із засобами захисту рослин. Розумне рішення. Але ж не завжди. На жаль, є винятки. Один із прикладів — на фото 1. Пробірка А — з розчином добрива для позакореневого підживлення, що має високий вміст міді (тому розчин прозоро-блакитний). Пробірка В — із розчином фунгіциду (діюча речовина — фосетил алюмінію) для боротьби з грибними хворобами (і розчин також прозорий та однорідний), а пробірка С — суміш цих речовин. Саме в третій пробірці ми бачимо утворення великих конгломератів — це фактично новоутворені хімічні сполуки, не потрібні ні нашій рослині, ні нашому обприскувачу.
На фото 2 показано результат додавання листкових добрив до розчину гербіцидів — опік. Селективність дії багатьох гербіцидів обумовлена дуже тонким балансуванням доз та концентрацій проміж «двома вогнями»: не обпалити рослини та не залишити живими бур’яни. Інколи додавання до розчину гербіцидів зовсім невеличкої кількості другої речовини порушує цей баланс. І не варто потім висувати претензії виробникові хімічних препаратів. Просто, приймаючи рішення про змішування препаратів, слід ретельно вивчити таблиці з наданням даних щодо результатів можливого змішування. Зазвичай такі таблиці можна отримати від самих виробників або від професійних консалтингових компаній.
   Помилка третя: неякісне розпилення робочої рідини поверхнею листя
Це може статися внаслідок того, що різні елементи живлення по-різному поводять себе всередині рослини. Вченими доведено, що всі необхідні рослині елементи живлення тією чи іншою мірою можуть засвоюватись через її листковий апарат. Після всмоктування поживних речовин їх розподілення всередині листка і транспортування до інших частин рослини залежить від ступеня мобільності. На малюнку 1 схематично зображено розподілення різних елементів листям. Мобільні елементи (азот , фосфор, калій, магній) рухаються вгору і донизу від точки поглинання. Вони можуть транспортуватися до тих частин рослини, які їх найбільше потребують. Зазвичай — це бруньки, молоді листки і корені, що ростуть. Елементи з низькою мобільністю (мідь, залізо, марганець, бор та кальцій) розподілятимуться лише вгору від точки попадання на листку (акропетально) і тому, якщо під час обприскування ми не покрили нижні листки рослини розчином, відповідні елементи до них не потраплять.
   Помилка четверта: похибка розрахунку дози за стрічкового внесення
Це питання стало дуже актуальним саме сьогодні, коли добрива такі дорогі, а коштів так бракує. Стрічкове внесення — обприскування тільки рядочків із молодими рослинами, не витрачаючи добрива на обробку грунту в міжряддях, — дає змогу розумно зекономити, особливо на перших етапах розвитку рослин, коли вони ще невеличкі. Але треба ретельно перерахувати потрібну дозу та кількість робочої рідини. Тому що, наприклад, якщо наш стрічковий обприскувач покриває робочим розчином тільки третину ширини міжряддя, то й витрати препарату і розчину мають бути зменшені втроє. Помилка дорого обійдеться. Нам доводилося не раз чути від фермерів, що тримали в руках рослини з опіками на листі: «Я ж “видав” по 3 кг/га, як і написано» (але ж він фактично обприскав не гектар, а тільки третину — по чистій площині!).
   Помилка п’ята: неправильне визначення строків унесення
Для кожної рослини характерна відповідна динаміка споживання елементів живлення. За позакореневого живлення ми не маємо змоги давати їй поживу «про запас», як це часто роблять під час грунтового внесення, оскільки весь розчин дуже швидко потрапляє всередину рослини. Тому дуже важливо розуміти, коли рослина найбільше потребує азоту, коли — фосфору, а коли настають критичні періоди щодо забезпеченості мікроелементами, і враховувати це, плануючи проведення листкових підживлень.
   Помилка шоста: «коктейль з елементів живлення»
Або, іншими словами, які саме добрива потрібно застосовувати? Сучасний арсенал добрив для позакореневого живлення дуже великий. Ці препарати дуже різняться за своїм складом, формами діючої речовини та ціною. Найдорожчий препарат не завжди означає найвищу якість. Усю їхню різноманітність коротко класифіковано у табл. 3.
Сучасні добрива для позакореневого живлення — це не просто тукосуміш, заправлена мікро- та макроелементами. Для їхнього виробництва серйозні компанії використовують чисту хімічну сировину з високим ступенем подрібнення, низькою вологістю, мікроелементами в хелатній формі, стабілізаторами, ад’ювантами (прилипачами).
Перше, на що слід звернути увагу під час вибору листкового мінерального добрива, — його склад. Простіші добрива мають досить бідний хімічний склад, низький ступінь чистоти, досить низьку розчинність і погану змочуваність листкової поверхні. Крім того, після їхнього використання на листі може з’явитися сольовий наліт. Використання таких добрив виправдане тільки на культурах екстенсивного типу, коли з будь-яких причин ми не можемо розраховувати на отримання дуже великого врожаю, але все одно маємо забезпечити рослини відповідним поживним елементом.
Не менш важливо знати, в якій формі представлена діюча речовина. Одна з найефективніших — хелатна форма, що забезпечує стабільність розчину та високий ступінь поглинання його рослинами, але є основним компонентом в складі ціни. Інколи, замість дорогих халатів, використовують дешевшу форму комплексонів (комплексів органічних кислот). Такі сполуки менш стабільні і трохи гірше засвоюються, але у багатьох випадках можуть допомогти відкоригувати живлення рослин. Найсучасніші розробки — це полімерні хелатні комплекси та сполуки на основі амінокислот. Ці речовини практично не втрачають ефективності за обробок в умовах дуже низьких чи дуже високих температур, крім тог, високий ступінь чистоти сполук забезпечує більшу їхню ефективність.
І все ж таки — як прийняти правильне рішення: коли, скільки та яких добрив вносити по листю? Відповідь на ці питання може дати тільки агрохімічний аналіз тканин рослини. Найчастіше такий аналіз проводять методом мокрого озолення, тобто спалюванням органічної речовини концентрованою сірчаною кислотою (фото 3) із подальшим хімічним аналізом щодо кожного елемента. Результати аналізу порівнюють із довідковими даними стосовно відповідного рівня забезпечення кожної культури для даної фази розвитку рослини і на підставі такого порівняння дають рекомендації щодо правильного добору добрива для підживлення. Ця робота потребує складного обладнання та високого рівня підготовки фахівців, але альтернативи немає. Вносити «усього й багато» — неправильно. Таке зайве марнотратство, окрім того, що задороге для економіки підприємства, справляє негативний (інколи — вкрай небезпечний) вплив на культурні рослини.