Чому необхідно застосовувати фосфоритне борошно

У рослинних тканинах міститься 0,5–1,6% Р₂O₅, особливо його багато у насінні олійних культур. Сполуки фосфору відіграють основну функцію у передачі енергії й обміні речовин, у процесах відтворення рослин (запилення, запліднення та формування генеративних органів). Із грунту рослини споживають фосфор у вигляді розчинних фосфатів. Його нестачу в грунті землероб компенсує внесенням органічних (гній, компости, нетоварна продукція рослинництва, сидерати тощо) та мінеральних добрив.

Одне із джерел надходження фосфору в грунт — це внесення фосфоритного борошна, яке містить загального фосфору (Р₂О₅) понад 10%, калію (К₂О) — 1,5, оксиду кальцію (СаО) — 19,2 та карбонату кальцію — 34,3%. Головною цінністю фосфоритного борошна є біологічно доступний фосфор. Нашими дослідженнями встановлено, що за оптимального фосфорного живлення прибавка врожайності озимих зернових у Лісостепу України на чорноземних грунтах становила 7–11 ц/га, картоплі — 45–60, цукрових буряків — 70–80, зерна кукурудзи — 16–19, сої 4–7 ц/га. 

Забезпечення рослин цим елементом зміцнює кореневу систему, що підвищує зимостійкість озимих зернових, скорочує термін дозрівання (озимих зернових та зернобобових — на 5-7 днів, кукурудзи — на 6-10). Використання фосфоритного борошна, за нашими даними, підвищує якість вирощеної продукції. Так, вміст цукру у буряках цукрових і крохмалю в картоплі підвищився на 2–3%, олії в соняшнику — до 6–7, а в сої — до 3–5%. Водночас завдяки потужyному розвитку кореневої системи фосфоритне борошно знижує негативну дію посухи і зменшує коефіцієнт водоспоживання. Ця особливість найактуальніша для зони Степу і в умовах зміни клімату, що спостерігаємо останніми роками.

Дослідженнями встановлено, що найвищу прибавку врожайності від фосфоритного борошна отримано за вирощування цукрових і кормових буряків, кукурудзи, соняшнику, сої, ячменю, пшениці озимої і ярої, люцерни та інших бобових культур. Меншу реакцію на це добриво проявили жито, овес, гречка, морква, багаторічні злакові трави та льон. Слід відмітити особливу дію фосфоритного борошна, яка проявляється підвищенням ефективності внесених інших макро- (азот та калій) та мікроелементів (цинк, молібден, сірка, магній).

Важливою складовою фосфоритного борошна є кальцій, який перебуває у формі оксиду кальцію (СаО) та карбонату кальцію (СаСО₃). Останніми роками викликає занепокоєння небажане явище підкислення грунтів, що має прихований і часто вторинний характер. Спочатку відбувається процес декальцинації, а потім, значно пізніше, спостерігається явище підкислення грунтів. Нерідко провапновані грунти знову стають кислими. Збільшення індексу кислотності грунтів спостерігають навіть у регіонах, де цього явища раніше не було, особливо турбує підкислення чорноземних грунтів.

Причин, що зумовлюють цей процес, багато. Найістотнішими з них є низький рівень внесення у грунт органічних добрив (у середньому — близько 1 т/га по Україні), інтенсивне застосування у землеробстві засобів хімізації, особливо міндобрив. Отже, вторинне підкислення грунтів має переважно антропогенне походження. Крім того, за даними ЮНЕСКО, в атмосферу щороку (у вигляді кислотних дощів) надходить 109 кислотних агентів газового та аерозольного характеру. Це насамперед сполуки сірки, азоту, вуглецю і хлору. Внаслідок їхнього окислення та конденсації утворюються сірчана, соляна, вугільна й азотна кислоти, що надходять до грунту з атмосферними опадами. Кисла реакція грунтового розчину супроводжується надлишковим вмістом токсичних для рослин концентрацій рухомих форм алюмінію, марганцю, заліза і зниженням доступності молібдену. Водночас погіршується склад мікрофлори грунтів. Кисла реакція виникає у грунті й тоді, коли із нього вимиваються кальцій і магній, які у грунтовому вбирному комплексі замінюються на водень.

У цілому по Україні близько 5,5 млн га грунтів, які мають підвищену кислотність. Ця характеристика притаманна дерново-підзолистим, торф’яно-болотним, бурим лісовим, світло-сірим і сірим лісовим грунтам. Такі землі схильні до знеструктурення, кіркоутворення, переущільнення як оброблюваного, так і посівного шару грунту, прояву ерозійних процесів, зменшення як капілярної, так і некапілярної щілинності, порушення водно-повітряного режиму, а відтак — знижується продуктивність сільськогосподарських культур.

 

Цінність фосфоритного борошна в тому, що в його складі є вапняні матеріали — понад 50% катіонів кальцію у вигляді оксиду кальцію (СаО — 19,2%) та вапна (СаСО₃ — 30,34%). За позитивною дією вапняних матеріалів фосфоритне борошно є найбільш тривалодіючим заходом агрохімічного впливу на родючість грунту. Повна доза вапна, що відповідає величині гідролітичної кислотності, у сівозміні діє протягом 10 і більше років. Підраховано, що витрати фосфоритного борошна для підвищення рН на 0,1 становлять для піщаних грунтів 0,24–0,32 т/га, супіщаних — 0,7–0,8 і легкосуглинкових — 1–1,2 т/га. Найбільший ефект від застосування добрив і вапнування одержують на сильно- і середньокислих дерново-підзолистих грунтах.

Дослідженнями встановлено, що фосфоритне борошно позитивно впливає на нагромадження у грунті загального гумусу в орному і підорному шарах, поліпшується його якісний склад завдяки підвищенню вмісту гумінових кислот і зменшенню фульвокислот, мікробний ценоз збільшується майже вдвічі. Також встановлено, що поєднання у фосфоритному борошні кальцію і фосфору активізує нітрифікаційні процеси у грунті, що сприяє нагромадженню розчинних сполук фосфорної кислоти (фосфатів) і продуктів мінералізації органічних сполук азоту (нітратні сполуки), які доступні для живлення рослин.

 

Фосфоритне борошно доцільно вносити під зяблевий грунтообробіток. Кращим способом його загортання в грунт є оранка, яку проводять на відповідну глибину залежно від вирощуваної культури. Так, на чорноземних та сірих лісових грунтах під зернові та зернобобові оранку проводять на глибину 20–22 см, кукурудзу, соняшник та картоплю — 25–27 і буряки цукрові, кормові та столові — 27–30 см.

За безполицевих способів обробітку фосфоритне борошно загортають дисковими знаряддями на глибину 10–12 см, а потім проводять безполицеві обробітки на таку саму глибину, як і оранку. На дерново-підзолистих основний обробіток слід проводити на глибину оброблюваного шару. Норма внесення фосфоритного борошна залежить від рівня дефіциту фосфору і ступеня кислотності грунту, що становить від 0,5 до 2 т/га. Така норма розрахована на три-чотирирічну дію, упродовж тривалості якої додаткового внесення під основний обробіток фосфорних добрив і розкислювачів не потрібно.

Фосфоритне борошно можна вносити і навесні — під передпосівну культивацію. Проте ефективність його у рік внесення знижується до 30%.

Воно добре змішується з органічними добривами (гній, компости, сапропель тощо), підвищуючи їхню ефективність і родючість грунту.