Пасовищний конвеєр та подовження терміну його використання м’ясною худобою

Широковживаним терміном “технологія м’ясного скотарства” позначають комплекс узгоджених взаємозв’язаних технологічних процесів — від створення породи, запліднення корови, одержання приплоду, вирощування його згідно із запланованим напрямом продуктивності і до кінцевого результату: одержання відповідної кількості та якості продукції, а також її переробки і реалізації. Нами розроблено і впроваджено у виробництво систему виробництва яловичини в умовах Полісся, що характеризуються недостатньою кількістю високоенергетичних кормів (зерна) та відсутністю відходів переробної промисловості (жому, патоки, браги).

В основу цієї системи покладено використання кормів власного виробництва з двох пасовищ: періоди випасання — по 7 місяців на кожному, за які одержуємо 305–310 кг приросту, що становить 75% маси тварин при здаванні за собівартості пасовищної кормової одиниці 0,02–0,04 грн та концентрованих кормів від народження до забою — 10% загальної поживності.

Розроблено технологічну модель інтенсивного виробництва яловичини для лісостепової зони з використанням для підгодівлі і завершальної відгодівлі концкормів та названих вище відходів переробної промисловості.

Розроблено технологічну схему створення та використання культурних пасовищ, яка містить строки і технологічні операції з підготовки грунту, посіву трав, догляду за ними, застосування машин для збирання зеленої маси пасовищ, підживлення останніх органічними та мінеральними добривами. Ця інформація частково вже публікувалася в журналі.

Становлення спеціалізованої галузі м’ясного скотарства потребує широкого і більш детального вивчення та удосконалення технологічних схем створення і використання пасовищ з подовженим терміном пасовищного утримання м’ясної худоби, що забезпечує рентабельне ведення м’ясного скотарства та одержання екологічно чистої продукції в ринкових умовах.

Утримання худоби з тривалістю пасовищного періоду до 300 днів є одним з основоположних елементів технології ведення галузі. Ефективність здійснення основних технологічних процесів забезпечується за рахунок ресурсозбереження, тобто використання енергії самих тварин, їхніх біологічних інстинктів, біологічних особливостей рослин та грунтово-кліматичних умов певних територій.

На пасовищах у крові тварин збільшується кількість гемоглобіну, в організмі створюється резерв каротину та життєво необхідних речовин, підвищується стійкість організму до інфекційних захворювань, відбувається природне оздоровлення організму, підвищується відтворна здатність худоби.

М’ясна худоба здатна використовувати на корм більш грубу зелену масу трав (у пізніших фазах розвитку рослин), ніж молочні породи. Її можна утримувати на пасовищі в пізньоосінній та зимовий періоди, саме в цей час постає проблема забезпечення тварин пасовищним кормом.

Одержана на пасовищах зелена маса є еталоном збалансованого корму, де на 1 к. о. припадає 115 г перетравного протеїну, 9,6 г кальцію, 4 г фосфору та 300–400 мг каротину. Корова, з’ївши 1 т трави, дає 170–200 кг молока, з’ївши силос з 1 т трави, — 140–180, а сіна з 1 т трави — 90–120 кг молока. Зелені пасовищні корми не лише біологічно повноцінні, а й найдешевші. Встановлено, що найнижчу собівартість у господарствах АПК має зелена маса поліпшених сінокосів пасовищ при використанні на випас — 3,95 грн за 1 ц к.о., в тому числі у поліській, лісостеповій і степовій зонах, відповідно, 3,15; 3,56; 5,32 грн. А собівартість зеленої маси сіяних багаторічних та однорічних трав на випас становить 8,17 і 6,57 грн, відповідно.

Для забезпечення тварин високоякісним пасовищним кормом протягом максимально тривалого періоду потрібно мати пасовищний конвеєр на основі різностиглих травостоїв та посівів однорічних кормових культур на випас. Систему пасовищного конвеєра слід розглядати як основний спосіб забезпечення м’ясної худоби кормами, а організація високопродуктивних культурних пасовищ і створення на їхній основі пасовищного конвеєра є найбільш інтенсивною формою використання сільськогосподарських угідь за високої окупності витрат в енергетичному і вартісному вигляді.

Під пасовищним конвеєром слід розуміти систему організації годівлі тварин зеленими пасовищними кормами при безпосередньому споживанні їх худобою. Основу конвеєра мають становити багаторічні травостої з високопродуктивних видів трав, що витримують інтенсивне випасання, зберігаються тривалий час у фітоценозі та швидко відростають, а зелена маса трав повинна забезпечувати повноцінну годівлю худоби.

Основні вимоги до пасовищного конвеєра зводяться до безперебійного надходження потрібної кількості високоякісних пасовищних кормів. Це досягається набором культур та їхніх сумішей з різною тривалістю вегетаційного періоду, різними строками сівби та використання, а також встановлення оптимального співвідношення пасовищних і посівних площ відповідно до прогнозованої врожайності. З огляду на це поставлено завдання розробити науково обгрунтовану технологію пасовищного конвеєра для корів зі шлейфом та інших статево-вікових груп худоби з періодом випасання до 300 днів (див. далі).

Відомий метод виробництва зелених кормів (зелений конвеєр), що зосереджує в собі різні кормові культури і дає змогу регулювати надходження зелених кормів не тільки за їхньою масою, а й за поживністю шляхом підвищення вмісту в кормах багатих на білок бобових компонентів. Сільськогосподарські підприємства практикують створення повноцінної кормової бази в літній період за рахунок різних схем зеленого конвеєра в сівозміні. Як правило, основою їх є одна кормова культура, урожай якої збирають у ранній фазі розвитку на зелений корм, а в більш пізній — на силос. Практикувалися й змішані посіви, а також післяукісні, післяжнивні й парозаймаючі посіви кормових культур.

Зелені конвеєри покликані забезпечити зеленою масою молочне стадо, ремонтний молодняк та відгодівельне поголів’я великої рогатої худоби, овець і навіть свиней. В основу використання культур зеленого конвеєра для великої рогатої худоби було покладено укісно-підвізний спосіб, а комбінований укісно-пасовищний спосіб використання застосовували лише частково.

При скошуванні й підвезенні кормів потрібні додаткові затрати праці, що здорожчує продукцію, особливо в умовах енергетичної кризи. Крім цього, доволі багато корму втрачається у процесі скошування і транспортування, — відповідно, 12,9 і 14,4%, через високий зріз до 10% залишається на пні, а в сухі спекотні дні скошена зелена маса за 3–4 години втрачає понад 10% через в’янення. Несвоєчасне згодовування скошеної зеленої маси призводить до псування її на кормових дворах ферм, особливо це стосується таких культур, як ріпак тощо.

Поставлено завдання створення та використання пасовищного конвеєра для великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності з метою виробництва високорентабельної, конкурентоспроможної, екологічно чистої яловичини. Вирішується воно створенням пасовищного конвеєра з використанням травосумішок різних строків достигання та посівів пізніх морозостійких кормових культур з наступним пасовищним способом використання зеленої маси худобою, що дає змогу забезпечити рівномірне та безперервне надходження зеленого корму і подовження терміну використання пасовищ до 300 днів на рік.

На основі досліджень встановлено, що м’ясна худоба спроможна використовувати кормові угіддя, починаючи з ранньої весни і аж до пізньої осені. За цей період тварини одержують до 42 ц к. о., або 63% річних витрат кормів за поживністю.

Відповідно до сезонних особливостей пасовищного утримання м’ясної худоби використання пасовищ пропонуємо поділити на такі періоди:

• літні пасовища (травень-листопад), які повністю забезпечують потребу тварин у поживних та мінеральних речовинах за рахунок зеленої маси природних угідь та сіяних трав, споживання яких за добу сягає 50–70 кг без будь-якої підгодівлі іншими кормами, всього за цей період тварини споживають 30 ц к. о., або 45% річної поживності раціону;
• пізньоосінні пасовища (листопад-грудень), коли (за сприятливих кліматичних умов) годівля тварин забезпечується зеленими кормами за рахунок пізніх кормових культур у кількості 6 ц к. о. (9% річної поживності раціону), а підгодівля — грубими кормами із годівниць на вигульних майданчиках;
• ранньовесняні пасовища (січень-квітень): годівля худоби забезпечується на кормових майданчиках традиційними зимовими кормами, а за сприятливих умов — на пасовищах, на отавах багаторічних трав, посівах озимого ріпаку, жита, суріпиці та їхніх сумішок у кількості 6 ц к. о., або 9% річної поживності раціону.

Літні пасовища мають найбільшу питому вагу в годівлі м’ясної худоби з тривалістю використання понад 200 днів. Це найважливіший і найпродуктивніший період, коли худобі, крім підтримуючого корму, потрібно споживати велику кількість продуктивного корму — на поповнення живої ваги і вгодованості після зимівлі, забезпечення вирощування підсисного молодняку, поповнення та накопичення резервів жирових відкладень для наступної зимівлі, забезпечення утробного розвитку приплоду.

З огляду на такі підвищені вимоги значної ваги набувають створення, догляд і використання сіяних культурних пасовищ та збереження і підвищення продуктивності природних кормових угідь.

Одним з елементів технології утримання тварин, який впливає на подовження використання пасовищ, є інтенсивність відчуження зеленої маси. Дослідження показали, що найраціональнішим є п’ятицикловий режим використання природних пасовищних угідь на торф’яних грунтах, який забезпечує найвищу їх продуктивність (228,6 ± 15,7 ц/га).

Для забезпечення худоби пасовищами в ранньовесняний період використовують отаву багаторічних трав, яка залишається на зиму при трицикловому використанні пасовищ (перші два використовують, відповідно, на сіно і випасання).

Зроблено глибоке наукове обгрунтування систем створення пасовищного конвеєра для різних природно-кліматичних зон України (Полісся і Лісостеп), дібрано травосумішки різних строків достигання, виявлено найкраще співвідношення злакових і бобових компонентів, стійких до витоптування та найсприятливіших для їх отавності.

Розроблено технологічно узгоджені строки посіву та використання пізніх осінніх сіяних кормових культур з метою рівномірного надходження зеленого корму.

За строками пасовищної стиглості травосумішки поділяють на ранні, середні та пізні і створюють на основі видів трав з різними темпами росту, розвитку та отавності. Процентне відношення площ під різними видами травосумішок становить: під ранніми — 20–25%, середніми— 50–60 і пізніми — 20–25%, що дає змогу забезпечити рівномірне та безперебійне надходження пасовищного корму й запобігти перестоюванню травостою.

Рання травосуміш складається з грястиці збірної (10 кг/га), костриці лучної (8 кг/га), тонконогу лучного (4 кг/га) та конюшини білої (5 кг/га); середньостигла — з костриці лучної (8 кг/га), стоколосу безостого (9 кг/га), райграсу пасовищного (5 кг/га) або тонконогу лучного (4 кг/га) та лядвенцю рогатого (5 кг/га); пізньостигла — з тимофіївки лучної (8 кг/га), стоколосу безостого (6 кг/га), райграсу пасовищного (4 кг/га) та конюшини білої (5 кг/га).

Ці травосумішки протягом пасовищного періоду використовуються по 3–4 цикли випасання. Попередні дослідження підтвердили реальну можливість створення пасовищного конвеєра з подовженим до 300 днів строком використання для м’ясної худоби. Основою його є багаторічні трави на випасання з різними строками достигання та природні кормові угіддя (табл. 1, 2).

П. Шуст, канд. с.-г. наук,
М. Салоїд, наук. співробітник,
Інститут розведення
і генетики тварин УААН