Парижани стоять роками в чергах, щоб обробляти міські городи і платять за це внески

Свіжу зелень, овочі та фрукти містяни воліють вирощувати самі. Під городи пристосовують дахи багатоповерхівок, спеціально для землеробства орендують невеличкі ділянки посеред міста. Карантин додав міським городам популярності: це місце, де можна відпочити від мегаполіса і провести час на свіжому повітрі.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на tsn.ua.

Є парижани, які з самого ранку йдуть за круасанами, а є такі, що починають свій день з прополювання грядки. І для цього не обов’язково жити в передмісті, адже громадські городи є й в самому центрі Парижа.

300 квадратних метрів під овочі, ягоди і просто квіти — неподалік центру та Монмартру — це найстаріший міський город столиці. Керують ним Франсуаз та ще шістдесят мешканців кварталу. Приєднатися до спільноти просто — треба жити в прилеглих кварталах та сплатити 22 євро річного внеску. 

«Ось на цій невеличкій ділянці хазяйнує 85-річна жінка», — показує Франсуаз.

Все на тутешньому городі — спільне, розповідає Франсуаз. За грядками разом доглядають, а врожай ділять. Щотижня вивішують перелік робіт. Кожен обирає собі якусь до душі та порається в землі. З врожаю можуть напекти пирогів, щоб потім частувати один одного, забрати собі додому, або навіть — роздати випадковим везунчикам.

«Якщо той, хто посадив листя салату, не прийшов по врожай, а хтось із кварталу проходить повз, то ми кажемо йому: «Хочете взяти з собою додому салат?», — розповідає чоловік.

Франсуаз згадує, як колись мерія міста хотіла збудувати на цьому місці житлові будинки, але мешканці кварталу відстояли право на міський город. Для місцевих городників це — екопродукти, відпочинок та навіть піклування один про одного.

Сьогодні у Парижі близько ста міських городів. Від геть маленьких до схожих за розмірами на українські. Поміж житлових будинків 14-го округу Парижа причаївся найбільший міський город французької столиці, де можна не лише вирощувати огірки і помідори, а й виробляти мед, а скоро і вино.

До городу приходять цілими сім’ями. Так само, як і на інших міських городах, умови для членства дві — жити неподалік і платити річний внесок. Можна отримати крихітну ділянку для власного городництва. Під час першого суворого карантину, коли у Парижі були закриті усі парки і набережні, від охочих відпочити серед зелені — не було відбою. 

«Наразі черга заявок розтягнулася на два роки», — кажуть місцеві розпорядники.

Тут дійсно є де розгулятися — на зеленій території є своя теплиця з розсадою, ставок, невід’ємна частина городу — компост, в який зносять залишки їжі з усього кварталу і, звісно, розмаїття квітів.