Спецможливості
Технології

Особливості догляду за надранніми посівами ріпаку

25.10.2019
1630
Особливості догляду за надранніми посівами ріпаку фото, ілюстрація

Вибір строків висіву озимого ріпаку не завжди збігається з рекомендованими оптимальними для певної зони. Основним критерієм є наявність вологи в ґрунті та висока якість його підготовки після збирання попередника.

 

 

 

 

 

 

 

Ранній строк сівби ріпаку сприяє диференціації утворення його органів та підвищує здатність до регенерації. Що більше часу має культура для закладання квіткових і пазушних бруньок, які утворюються на верхівці кореневої шийки (конусі наростання), то краще складаються передумови для процесу формування врожаю. Близько 70% потенціалу майбутнього врожаю озимого ріпаку визначають умови під час його розвитку до настання зимового спокою (п’ять діб із температурою нижче як 2°С).

Водночас за ранніх строків сівби рослини зазвичай переростають, формуючи розетку з 12 листків і більше, точка росту виноситься над поверхнею ґрунту на 3–6 см і вище. Це призводить до їхнього вимерзання за зниження температури до -6…-10°С, оскільки морозостійкість таких рослин невисока. Вони занадто легко відновлюють свою вегетацію в умовах м’якої зими й витрачають багато цукрів на підтримання своєї життєдіяльності. Але в цей час температури повітря дуже низькі для ефективного фотосинтезу, тому надходження органічної речовини не відбувається. Такі рослини можуть гинути в січні-лютому, ще до завершення зими.

 

Режим живлення

Особливу увагу слід приділяти режиму живлення посівів ріпаку. Повна забезпеченість культури фосфатно-калійним живленням в осінній період сприяє підвищенню зимостійкості, а надлишок азоту її знижує. Це пояснюється тим, що високий вміст цього елемента в ґрунті сприяє посиленому росту рослин, а це, своєю чергою, призводить до втрат вуглеводів, потрібних для належного загартування культури.

За надранніх та ранніх строків сівби озимого ріпаку, задля зменшення ризику переростання ранніх посівів, норми висіву насіння слід знизити на 15–20%. Загальне правило таке: загущення посіву значно шкідливіше від зрідження. Практика попередніх років показала, що за завищеної норми висіву частина рослин озимого ріпаку переростала навіть за умов застосування різних регуляторів росту та ретардантів, які не зупиняли їхній ріст на бажаному рівні. У посівах з оптимальною густотою до кінця осінньої вегетації рядки рослин не змикаються, що забезпечує найкращі умови для їхнього розвитку (формування листя, накопичення цукрів та оптимальне залягання точки росту). У посівах, де рядки рано зімкнулися, рослини через конкуренцію між собою значно витягуються вгору. Це призводить до надмірного росту стебла, втрати поживних речовин і, що найнебезпечніше, до витягування точки росту над поверхнею ґрунту.

 

Усунення конкурентів

Для того, щоб створити рослинам ріпаку найсприятливіші умови для входження в зиму, потрібно усунути конкуренцію з боку бур’янів. Одна з причин витягування точки росту рослин озимого ріпаку — затінення їх бур’янами та падалицею стерньового попередника. В боротьбі з бур’янами осіннє застосування гербіцидів на озимому ріпаку має бути спрямоване насамперед на контроль багаторічних та зимуючих бур’янів.

 

Ріст під контролем

Для корегування росту рослин ріпаку озимого слід обов’язково проводити декілька обробок рослин восени ретардантами — препаратами, які уповільнюють ріст рослин. Першу обробку ріпаку застосовують у фазі 3–4 листків, другу — 6–8. Норму внесення розраховують залежно від кількості листків на рослині.

Своєчасно оброблені ретардантами рослини уповільнюють свій ріст і розвиток, у результаті цього точка росту не піднімається над поверхнею ґрунту, збільшується накопичення цукрів, які відходять із листків у корінь. Це суттєво підвищує стійкість рослин до вимерзання й забезпечує дружний старт розвитку рослин навесні, після поновлення вегетації, сприяє одночасному цвітінню та підвищує посухостійкість культури. Інтенсивний розвиток рослин навесні (з рясним гілкуванням, дружним цвітінням) і формування стручків є запорукою отримання високого та якісного урожаю озимого ріпаку.

Ефективність регуляторів росту особливо висока за вирощування гібридів і сортів, які вирізняються швидким осіннім ростом. За потреби обробки можна комбінувати з використанням інсектицидів, гербіцидів та органо-мінеральних добрив. Підвищені норми витрат спричиняють депресію росту рослин, освітлення кольору листків, затримку в цвітінні й дозріванні. Причинами вимерзання озимого ріпаку також є запізнення із внесенням регуляторів росту рослин, невдалий вибір їхньої норми та препарату, а також часто неправильний підбір гібридів чи сортів для ранніх строків сівби. Застосування ретардантів сприяє оптимальному росту рослин, інтенсивному розвитку кореневої системи, підвищенню витривалості в умовах низьких температур під час перезимівлі.

Наразі створено значний арсенал синтетичних регуляторів росту, які за своєю природою є або аналогами, або модифікаторами дії фітогормонів. Ця група сполук дає можливість спрямовано регулювати окремі етапи онтогенезу, посилювати та послаблювати ознаки й властивості рослин у межах норми реакції, ефективно реалізувати потенційні можливості гібрида чи сорту ріпаку озимого, активізувати основні процеси життєдіяльності рослин. Це дає змогу контролювати розвиток рослинного організму через координацію фотосинтезу і ростової функції, що впливає на врожайність і якість сільськогосподарської продукції. Таким чином, порівняно доступним і вагомим заходом підвищення продуктивності ріпаку може бути впровадження технологій із використанням сучасних регуляторів росту рослин.

Останнім часом на ріпаку в якості ретардантів застосовують такі препарати: Фолікур 250 EW, ЕВ, з нормою витрати 0,5–0,75 л/га, Карамба Турбо, РК, — 0,7–1,4 л/га, Сетар 375 SC, КС, — 0,3–0,5, Тіназол, к. е., — 0,5, Титул Дуо, ККР, — 0,25–0,30, Тілмор 240 ЕC, КЕ, — 0,75–0,90 л/га та інші. Ці препарати затримують ріст рослин, не допускають витягування стебла, стимулюють накопичення асимілянтів та інших поживних речовин у корені; знижують вміст вологи в рослинах, що підвищує їхню морозостійкість; стимулюють розвиток кореневої системи, а також розростання кореневих волосків. Крім того, ці ретарданти діють як фунгіциди проти збудників низки хвороб ріпаку. Ретарданти, як і багато інших регуляторів росту, ефективні в ясну сонячну погоду під час активного росту рослин.

Таким чином, зупинивши свій вибір на надранніх строках сівби ріпаку озимого, слід ретельно контролювати його ріст шляхом оптимізації норми висіву та ефективного застосування ретардантів, що підвищить адаптацію рослин до погодно-кліматичних умов, збільшить їхню зимо- та морозостійкість.

 

О. Поляков, зав. відділу агротехнологій та впровадження, д-р с.-г. наук

О. Нікітенко, наук. співробітник відділу агротехнологій та впровадження, Інститут олійних культур (ІОК) НААН

Журнал «Пропозиція», №10, 2018 р.

Інтерв'ю
Во­ло­ди­мир Яков­чук, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Євраліс Се­менс Ук­раї­на
Ге­не­раль­ний ди­рек­тор ТОВ «Євраліс Се­менс Ук­раї­на» Во­ло­ди­мир Яков­чук розповідає про новинки французького насінницького бренда сезону-2017 та «закулісне» життя компанії.
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до

1
0