Особливості ведення господарської діяльності в коноплярстві
Ненаркотичні коноплі — технічна культура, яку вирощують в Україні для одержання волокна та насіння. Технологія вирощування і збирання конопель на довге волокно суттєво відрізняється від системи вирощування і збирання інших сільськогосподарських культур, оскільки потребує цілого комплексу спеціальної техніки та обладнання. Крім того, вона тісно пов’язана з подальшою первинною переробкою стебел — приготуванням трести і механічним відокремленням волокна.
О. Примаков, канд. техн. наук, ст. наук. співробітник,
І. Маринченко, завідувач відділу,
О. Лисиця, юрисконсульт,
Дослідна станція луб’яних культур
Інституту сільського господарства
Північного Сходу НААН
Сучасні ринкові умови потребують нових підходів до розроблення технологій, які мають враховувати прогнози щодо попиту на конкретний вид коноплепродукції. Напрями використання конопель змінюються, що, своєю чергою, зумовлює потребу заміни технологій вирощування, збирання і переробки. Крім цього, сучасні технології мають бути енергоощадними та максимально механізованими.
Але це тільки технологічна частина розвитку галузі коноплярства (вирощування конопель). Загальний розвиток галузі вирощування конопель значною мірою залежить від законодавства щодо вирощування конопель. Аналізуючи закордонний досвід у сфері вирощування конопель, слід зазначити, що законодавча база різних країн світу спрямована на підтримку виробника без додаткових охоронних заходів, які потребують значних фінансових витрат.
Основна проблема державного законодавства щодо вирощування конопель — це прирівнювання промислових безнаркотичних конопель до наркотичних засобів. У країнах світу ненаркотичні коноплі не відносять до наркотичних засобів та розглядають як звичайну сільськогосподарську культуру. Так, ми бачимо, що вирощування конопель у різних країнах світу регулюється лише відповідним законом, який окреслює загальні вимоги до вирощування цієї культури. У нашій країні — це низка законів, які торкаються і Міністерства охорони здоров’я, і Міністерства внутрішніх справ тощо. Слід зазначити, що вимоги щодо вмісту ТГК (тетрогідроканабіноїдів) у коноплях у нашій країні одні з найжорсткіших.
В Україні вирощування конопель регулюється низкою законодавчих актів, зокрема: Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»; «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (№ 770), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 р.; «Порядком провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2009 р. № 589; наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2010 р. № 66; «Умовами запобігання розкраданню рослин, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженими Кабінетом Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1026. Саме той факт, що діяльність із вирощування сільгоспрослин регламентується різними міністерствами та відомствами, й ускладнює діяльність, пов’язану з розвитком галузі коноплярства.
Результатом достатньо жорсткого українського законодавства щодо коноплярства (вирощування конопель) стали стрімке зменшення посівних площ рослини (рис. 1) та відповідний занепад галузі у цілому. Ознаки останнього особливо помітні у період із 1990 по 2009 р., коли було прийнято основні законодавчі акти, що призвели до гальмування розвитку галузі.
Технічні коноплі у світі
Сьогодні технічні коноплі вирощують у понад 30 країнах світу. Серед них Китай займає значну частку ринку виробництва сировини та кінцевої продукції. У цілому країни Азії контролюють близько 70–75% загальносвітового ринку. Звичайно, Європа завжди була вагомим гравцем на ринку конопель (вирощування конопель), однак сумарні площі їхнього посіву за останні 20 років становлять лише близько 15%. На частку Канади припадають майже всі посіви конопель Північноамериканського континенту, але при цьому переробка продукції коноплярства також відбувається і в межах США. У південній частині Америки лідером із виробництва та переробки конопель є Чилі.
То як же відбувається регулювання норм щодо вирощування ненаркотичних конопель у країнах світу?
У Канаді, де дозволено ліцензоване вирощування технічних конопель, діє єдиний закон Канади SOR/98-156 «Правила щодо вирощування промислових конопель». У ньому зазначається, що сорт конопель має бути внесено до реєстру сортів рослин, дозволених до вирощування в країні, а дозволений вміст ТГК — до 0,3%. У Країнах ЄС для зареєстрованих до вирощування сортів конопель допустимий вміст ТКГ — на рівні до 0,2%, що регламентується постановою Комісії ЄС № 2860/2000.
У Російській Федерації, як і в інших країнах, обов’язкове ліцензування вирощування конопель, при цьому дозволений вміст ТКГ — на рівні до 0,2%. Відносини між виробником технічних конопель та законодавством закріплені у федеральному законі «Про наркотичні засоби та психотропні речовини».
Результатом раціонального законодавства щодо галузі коноплярства у різних країнах світу є достатня стабільність площ посіву конопель (рис. 2) та активізація відповідної переробної галузі.
Нормативно-правові засади сучасного коноплярства в Україні
Основним кроком для одержання дозволу на вирощування ненаркотичних (технічних) конопель є отримання ліцензії. Спільна вимога для всіх згаданих вище країн, включаючи Україну, є довідки про відсутність судимостей у персоналу та довідки про відсутність у людей, що займаються вирощуванням конопель, наркотичної залежності, а також свідоцтво про державну реєстрацію. Обов’язковою є інформація про адреси переробки продукції та її зберігання, строки зберігання та напрями реалізації виробленої коноплепродукції.
Одним із невід’ємних документів, які повинні бути у спеціалізованого господарства, — це акт апробації насінницьких посівів. Інспектування (апробація) насінницьких посівів є одним із важливих етапів державного контролю в насінництві. Основна мета апробації — визначити придатність сортових і гібридних посівів для використання на насіннєві цілі. Для цього оцінюють сортові якості посівів сільськогосподарських культур та якість робіт на ділянках гібридизації. Одночасно визначають засміченість посівів культурними рослинами, насіння яких важко відокремлюється, а також карантинними, злісними й отруйними бур’янами, встановлюють ступінь ураження посівів хворобами та шкідниками сільськогосподарських рослин, перевіряють дотримання господарством обов’язкових правил, які забезпечують вирощування високоякісного насіння (організація та якість робіт, агротехніка, прополювання, проривання, підготовка насіннєсховищ тощо). У коноплярстві апробацію посівів проводить Дослідна станція луб’яних культур.
Донедавна одним із найбільш затратних із фінансової точки зору було оформлення договору на охорону посівів, місць зберігання та переробки рослин роду коноплі. До речі, цей пункт був присутній лише в українському законодавстві. Саме тому 2012 р. став знаковим для конопляної галузі, оскільки члени Асоціації «Українські технічні коноплі», до складу якої входить і Дослідна станція луб’яних культур, провели роботу, результатом якої стало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 р. № 800, згідно з якою визначено поняття «технічні коноплі» та з серпня того самого року, за умови дотримання ліцензійних умов вирощування конопель, посіви не підлягають обов’язковій охороні. Відтоді згідно з чинним українським законодавством технічними коноплями вважають рослини, у яких вміст психоактивних речовин (тетрогідроканабіноїдів) не перевищує 0,08%.
Значні ускладнення для діяльності коноплегосподарств становить норма закону про оформлення дозволу МВС на використання об’єктів та приміщень під коноплі, яка відсутня в країнах Європи, у Канаді та РФ. Але завдяки Асоціації «Українські технічні коноплі» 18 листопада 2013 р. внесено зміни до наказу МВС, який регламентує «Вимоги до об’єктів та приміщень…», що використовуються під час культивування ненаркотичних конопель. Знято низку адміністративних бар’єрів, пов’язаних з обладнанням і утриманням складів: обмеження щодо відповідних характеристик стін та стель складів, застосовуваних для зберігання конопель; обов’язкове обладнання складів системою охоронної сигналізації, які б були підключені до пультів центрального спостереження МВС. До прийняття такої поправки господарство щорічно зменшувало свій прибуток на суму до 10 тис. грн.
Для одержання дозволу МВС на вирощування конопель потрібно подати значний пакет документів. Одним з основних серед них є довідка, що підтверджує факт придбання у суб’єктів насінництва та розсадництва, внесених до Державного реєстру виробників насіння і посівного матеріалу, насіння для культивування рослин, включених до переліку (700–2000 — п) (для конопель — першої або другої репродукції). Наразі в Україні забезпечити господарства зазначеним насінням конопель може лише Дослідна станція луб’яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН.
Несуттєвою умовою в європейських країнах є вимога щодо розташування посівів конопель (вирощування конопель) відносно шляхопроводів державного сполучення. До жовтня 2013 р. в Україні було жорстке обмеження щодо розташування посівів конопель. Саме тому можна вважати ще однією галузевою перемогою роботу Асоціації «Українські технічні коноплі» стосовно поліпшення законодавчої бази для коноплярства, результатом якої стала реєстрація у Міністерстві юстиції України наказу МВС України від 28.10.2013 № 1026. У ньому йдеться про дозвіл українським аграріям вирощувати технічні коноплі по всій території України.
Із введенням у дію наказу № 1026 відміняється наказ МВС № 216 від 15.05.2009, де були відображені жорсткі вимоги, відповідно до яких культивування рослин конопель можливе лише на територіях, віддалених від населених пунктів, доріг та лісів не менше ніж на 1 км. Відстань від посівів до столиці, обласних центрів та державного кордону мала бути не менше ніж 3 км. Такі норми значно ускладнювали ведення господарської діяльності для законослухняних виробників продукції конопель, але від жовтня 2013 р. їхня діяльність стає менш обмеженою.
Також відповідно до ліцензійних умов у господарстві обов’язково проводять експертний аналіз вмісту ТГК у фазі цвітіння — початок дозрівання. На відміну від цього в країнах Європи та РФ проводять визначення вмісту ТГК у період вирощування культури спеціалізовані органи у будь-який час. Виробник має надати доступ до посівів та виконувати всі вимоги перевіряльників. Водночас господарство також має надати контролюючим органам документи, що підтверджують місце висіву рослин, площу посівів, норми висівання насіння, а також свідоцтва на насіння.
Майбутнє українського коноплярства
Підсумовуючи наведене, можна наголосити, що для подальшого успішного та ефективного розвитку галузі коноплярства (вирощування конопель) слід врахувати досвід закордонного законодавства та його адаптування до сучасних українських реалій. У зв’язку з цим нині вивчають попередній проект щодо змін у чинне законодавство України, де закладено деякі зміни, пов’язані із додатковим спрощенням оформлення ліцензійних дозволів та умов вирощування посівів конопель. Таку роботу провадять Асоціація «Українські технічні коноплі» та адміністрація Дослідної станції луб’яних культур. Узагалі робота щодо зміни нормативно-правової бази в коноплярстві, яку ведуть члени Асоціації «Українські технічні коноплі» впродовж останніх двох-трьох років, показала, що із часів проголошення незалежності України уряд вперше сприяє діяльності суб’єктів господарювання із виробництва конопель з низьким вмістом ТГК або його повною відсутністю.
Державні органи влади, безперечно, повинні стати на сторону виробників ненаркотичних конопель і разом із членами Асоціації «Українські технічні коноплі» пришвидшити формування адекватних законів для підтримки галузі. Це потрібно, перш за все, для того, щоб вітчизняне коноплярство остаточно не втратило свої і без того крихкі позиції на світовій арені. При цьому слід зазначити, що, поки в Україні відбуваються лише невеликі кроки назустріч вітчизняному виробнику конопель, у всьому світі стрімко збільшується відсоток конопляного виробництва.
Російські вчені, зі слів В. І. Іванова, директора Федеральної служби РФ із контролю за обігом наркотиків, вивели понад 20 сортів конопель, які не містять наркотичних речовин. На цьому фоні розробки селекціонерів Дослідної станції луб’яних культур — ненаркотичні високопродуктивні сорти конопель — слід поширювати та підтримувати розвиток галузі коноплярства (вирощування конопель), а не піддавати її діяльність постійним обмеженням.
У Франції коноплі вважають достатньо рентабельною та екологічною сільськогосподарською культурою. Це пов’язано не тільки з тим, що її вирощування можливе без застосування пестицидів, але і з тим, що у процесі росту рослини зв’язується навколишній вуглевод, що значно поліпшує екологічну ситуацію у регіоні культивування та вирощування конопель. Багатовекторність у застосуванні рослини дає змогу використовувати всі її складові, надаючи можливість отримувати максимальний прибуток від реалізації кінцевої продукції. Франція забезпечує європейський ринок конопель продукцією на понад 50%, висіваючи щороку близько 8–9 тис. га цієї культури. Отже, першою необхідністю для українського виробника конопель є перевищення показників французького виробництва та зайняття лідируючих позицій у цьому сегменті сільськогосподарського виробництва в Європі. Ринком збуту можуть виступити такі країни Європи, як Австрія, Бельгія, Угорщина, Італія, країни Балтії, Румунія та інші, які останнім часом постійно нарощують потужності виробництва з переробки коноплесировини.
Регулювання української нормативно-правової бази у коноплярстві ( вирощування конопель) стане потужним поштовхом для розвитку галузі та суміжних переробних підприємств. Створення додаткових робочих місць дасть змогу підвищити зайнятість населення та сприятиме загальному розвитку сільського господарства у країні. З питаннями щодо організації вирощування та переробки технічних конопель доцільно звертатися до спеціалістів Асоціації «Українські технічні коноплі» (президент — Олександр Ігнатюк) та Дослідної станції луб’яних культур (директор — д-р техн. наук Рубіль Гілязетдінов). Розширену інформацію з актуальних питань коноплярства можна ( вирощування конопель) також отримати на сайтах http://tku.org.ua/ та http://ibc-uaas.at.ua/.