Спецможливості
Новини

Особливості кредитування АПК у поточному році

05.06.2008
487
Особливості кредитування АПК у поточному році фото, ілюстрація
Особливості кредитування АПК у поточному році

Для компенсації процентної ставки комерційних кредитів у 2001 році з Державного бюджету спершу було виділено 150 млн грн. Проте, як виявилося пізніше, цих коштів для задоволення потреб товаровиробників у кредитних ресурсах було недостатньо. Тому уряд прийняв рішення виділити з бюджету додаткові 125 млн грн. У майбутньому, на думку Міністерства аграрної політики, для здешевлення аграрних кредитів сума державних компенсацій повинна зрости щонайменше до 400 млн грн.

Нагадаємо, що минулого року товаровиробники не використали всіх виділених на погашення процентної ставки бюджетних коштів. Це пояснюється, передусім, тим, що механізм часткової компенсації було запроваджено після того, як виробники уклали кредитні угоди з комерційними банками.
За попередніми даними Мінагрополітики, станом на вересень 2001 року банки видали понад 2 млрд грн короткострокових кредитів проти 1,8 млрд грн за весь 2000 рік. Передбачається, що нинішнього року сума наданих агропромисловому сектору кредитів становитиме щонайменше 3 млрд, з яких 1,6 млрд буде надано за схемою пільгового кредитування. Позитивним моментом тут є не лише зростання обсягів кредитування АПК, а й те, що зростає кількість комерційних установ, що надають кредити. Таким чином відбувається поглиблення й диверсифікація ринку фінансових послуг. Зокрема, якщо у 2000 році обсяг позик, наданих підприємствам АПК комерційним банком “Фінанси і кредит”, становив близько 4 млн грн, то лише за перше півріччя 2001 року було надано 22,5 млн, або 7,8% кредитного портфеля банку. Обсяги кредитування збільшили також і ті банки, які вже мали досвід фінансування аграрної сфери. За перше півріччя поточного року “Приватбанк” прокредитував підприємства АПК на 232,6 млн грн, що втричі більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Проте, незважаючи на зростання обсягів кредитування, потреби сільгоспвиробників у фінансових ресурсах залишаються незадоволеними. На думку українського уряду, лише для відновлення основних засобів виробництва у сільське господарство потрібно інвестувати від 20 до 27 млрд доларів США. При цьому щорічна потреба аграрного сектора у коштах становить щонайменше 3 млрд доларів. Зрозуміло, що лише короткостроковими кредитами — а саме такі нині видають сільгоспвиробникам банки — вирішити цю проблему буде досить складно.
Як показує цьогорічна практика кредитування, питома вага сільгосппідприємств у загальній кількості позичальників дещо зросла, але, водночас, для кредиторів привабливішими залишаються переробні підприємства та постачальники матеріально-технічних ресурсів. Фінансовий стан останніх проти сільгоспвиробників є значно кращим, до того ж, вони мають ліквідне майно, що може використовуватися як застава. З-поміж сільськогосподарських підприємств-позичальників перевага надається великим товаровиробникам, які господарюють з високим рівнем рентабельності та експортують продукцію. Так, на Півдні України, де розміри господарств великі і виробництво є великотоварним, сільгоспвиробники мають ліпші можливості для отримання та повернення кредитів. Проте мала кількість регіональних філій банків стримує зростання обсягів кредитування у цій зоні.
v v v
Запровадження механізму часткової компенсації ставки комерційних банків спричинило збільшення обсягів зовнішнього фінансування, що сприяло відродженню довіри комерційних установ до товаровиробників. Проте такі заходи аграрної політики мають тимчасовий характер. В умовах стабілізації макроекономічної ситуації в країні та поступового зниження комерційними банками процентних ставок було б недоцільним витрачати кошти Державного бюджету в такий спосіб. До того ж, як свідчить практика, бюджетні кошти не можуть задовольнити всі потреби аграріїв.
Значна частина проблемних питань кридитного ринку досі залишається невирішеною. Передусім йдеться про вдосконалення законодавчої бази, яка регулює правові та фінансово-кредитні відносини в аграрному секторі і подальший розвиток кредитних інституцій. Невирішеними залишаються питання власності на землю, нерозвиненості ринку землі, спрацьованості та моральної застарілості основних фондів. Відомо, що відсутність ринку землі унеможливлює її використання як застави для отримання кредиту, і це стримує розвиток довгострокового кредитування. Особливості технологічного процесу в аграрному бізнесі (сезонність виробництва та довготривалість обороту капіталу) зумовлюють особливу важливість довгострокового кредитування. Саме тому отримання довгострокових кредитів під заставу землі і розвиток іпотечного кредитування мають стати невід’ємним компонентом ринку кредитно-фінансових послуг.
Потрібно також активізувати нові форми кредитування у сільському господарстві, які давали б змогу отримувати комерційні позики без прямої участі держави. Прикладом тому є отримання кредитів під заставу виробленої продукції (складські розписки). Це дало б змогу оперативно отримувати кошти на невеликі терміни для фінансування поточного виробництва.
Як зазначають самі товаровиробники, актуальною проблемою залишається процедура отримання банківського кредиту. Велика кількість необхідних документів і значний термін їх розгляду часто є причинами низької ефективності кредитування в Україні. Розвиток малих і середніх підприємств у сільській місцевості — одне з пріоритетних завдань аграрної реформи — значною мірою залежатиме від доступу цих підприємств до фінансових послуг. Для розв’язання цієї проблеми потрібно розвивати нові фінансові інституції, як-то: кредитні спілки та кредитні союзи. Саме ці установи могли б відігравати провідну роль у мікрокредитуванні сільськогосподарського виробництва. У майбутньому кооперативні союзи та спілки могли б стати надійним підгрунтям для створення кооперативних банків в Україні. Позитивним прикладом тут є досвід Мікрофінансового банку, заснованого в Києві у січні 2001 року.
Говорячи про перспективи розвитку кредитно-фінансових відносин, слід ще раз підкреслити, що платоспроможність позичальників є головною передумовою їхньої кредитоспроможності, а прибуток є головним джерелом оплати кредиту. Проте ефективність банківського сектора — ще один важливий чинник в отриманні кредиту. Банки мають підвищити ефективність своєї роботи і зменшити різницю між ставками відсотків по кредитах та депозитах. Це зробить комерційні кредити більш доступними для товаровиробників.
А роль держави повинна проявлятися у законодавчому регулюванні відносин між позичальниками та кредиторами, стимулюванні приватного (комерційного) кредитування та у захисті прав учасників кредитного ринку.

Олександр Кобзєв,
економіст-аналітик Проекту розвитку агробізнесу в Україні Міжнародної фінансової корпорації

Інтерв'ю
заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віктор Швартау
Щойно збирання озимини повністю завершилося, сайт «Пропозиція» звернувся до заступника директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктора біологічних наук, професора, член-кореспондента НАН України... Подробнее
Керівник сектору продажів ГК "БІОНОРМА" Мирослава Мазур
Нещодавно в Києві пройшла виставка «АгроВесна-2019», в якій взяв участь провідний вітчизняний виробник біопрепаратів — група компаній «БІОНОРМА». Про масштаби участі у виставці, її результати та також про те, що викликало найбільший... Подробнее

1
0