Одержати 35 млн т хліба ми зможемо за найідеальніших погодних умов

ІНФОРМАЦІЯ

Одержати 35 млн т хлiба ми зможемо за найiдеальнiших погодних умов

Якщо гостем номера став заступник мiнiстра агрополiтики Сергiй Рижук, значить, мова
пiде про рослинницьку галузь. Кiлька запитань щодо її сучасного стану i перспектив
поставив Сергiєвi Миколайовичу кореспондент "Пропозицiї" Павло Коротич .

- Сергiю Миколайовичу, якою є ситуацiя в АПК країни на початку сiльськогосподарського сезону - 2001?
- Уперше за ряд рокiв озимину не просто посiяно, а посiяно в оптимальнi термiни, здебiльшого якiсно i значно кращим насiнням. Хоча це не означає, що ми тут в ейфорiї i нас така ситуацiя задовольняє. Ми хочемо з цього сезону вiдновити в господаря почуття диктатури технологiї, щоб не було "приблизно", не було примiтивно, а щоб i продукцiї було вдосталь, i вона була конкурентоспроможною. I щоб селянин не просто хлiб виростив, а заробив добрi грошi. Тобто ми взяли курс на iнтенсифiкацiю виробництва.
Якщо говорити про пестициди, то ними ринок сьогоднi практично насичений. Правда, їх селяни купляють не дуже добре: є ще певна нестача коштiв, а дехто й вiдвик уже тi пестициди бачити. Товаровиробники купили їх собi на склади (на 14 березня. - Ред.) близько 5 тис. т: Це нас тривожить,але не настiльки, щоб бити в набат. Бо нинi активнiше купляють мiндобрива, а засоби захисту - дещо повiльнiше. I це зрозумiло. Адже якщо я взяв кредит, то хочу обернути й повернути його якнайшвидше. Тому хiмiкати для боротьби зі шкiдниками я куплю аж у травнi, а для боротьби з бур`янами - ще через мiсяць.
Стосовно мiнеральних добрив. У мене є ось таке зведення: торiк на цю дату товаровиробниками було закуплено 96 тис. т мiндобрив у дiючiй речовинi, а сьогоднi - близько 285 тис. т, тобто втричi бiльше. Але ми не задоволенi. Ми поставили завдання (самi перед собою разом iз товаровиробниками), щоб до 15 травня завезти й органiзувати внесення 600 тис. т дiючої речовини. Ми попросили уряд, керiвникiв хiмiчної промисловостi, щоб вони домовитися зi своїми партнерами за кордоном i призупинили поставки мiндобрив на експорт. Спасибi нашим хiмiкам - вони майже всi сприйняли це правильно: з 1 березня експорт значною мiрою призупинився, i ми подвоїли, а останнiми днями потроїли щоденнi поставки мiндобрив до господарств. Це вже бiльш-менш такi темпи, якi дають упевненiсть, що до середини травня ми намiчену кiлькiсть мiндобрив закупимо.
Але знов кажу, що це далеко не тi показники, якi нас задовольняють. За таких цифр ми можемо одержати 35 млн т хлiба лише за найiдеальнiших погодних умов. Нам треба мати запас мiцностi i робити вiдлiк не вiд нуля (бо якщо взяти минулий рiк, то ми внесли тих мiнеральних добрив практично нуль, нуль засобiв захисту, насiнням сiяли слабеньким), а йти вiд потреби: повна потреба на рiк становить 3,2-3,5 млн т дiючої речовини - це і є наш орiєнтир.
- Чи не призведе таке регулювання ринку мiндобрив, про яке ви щойно розповiли, до втрати українськими хiмiчними пiдприємствами своїх зовнiшнiх ринкiв? Адже вiдомо, що останнiми роками зовнiшньоторговельнi справи наших хiмiкiв йшли не блискуче.
- Усе залежить вiд кожного конкретного суб`єкта. Ми не могли заборонити експорт. Ми двiчi збирали керiвникiв хiмiчних пiдприємств i в Комiтетi промислової полiтики вiдверто їх запитали: "Скажiть, друзi, на благо неньки-України якщо ви домовитеся зi своїми споживачами за кордоном i пролонгуєте на пiвтора-два мiсяцi поставки, i будете поставляти хоча б, скажiмо, карбамiд, а амiачну селiтру "розвернете" на внутрiшнiй ринок - чи вiдiб`ється це негативно на вашому експортному потенцiалi, на довiр`ї i так далi?" Вони обiцяли подумати. Поїхали додому, пiдрахували, поспiлкувалися зi своїми партнерами. Через два тижнi приїхали знову до нас, склали власноручно графiк поставок на внутрiшнiй ринок, дали його нам. Ми за цим графiком пiдсумували, i вийшло назагал 600 тис. т.
Тобто ми знаємо, що є пiдприємство, що там працюють люди, що туди мають надходити кошти, що є договiрнi вiдносини, що вони повиннi бути солiдними i таке iнше. Бiльше того, я iз заступником голови Комiтету промислової полiтики Голубовим пiдписав кiлька телеграм на митницю про те, що ми не заперечуємо, аби пiдприємства поставляли карбамiд. I вiн як iшов, так i йде.
Наприклад, по горловському "Стиролу" виникло питання: там споживач не погоджувався. Ми це розглянули i сказали, що йдемо назустрiч. Але в кожному конкретному випадку все має бути розумно, щоб не постраждала економiка i ми щоб не залишилися без мiндобрив.
Або ще таке. Тепер у хiмiчних пiдприємств є вибiр. Ранiше їх внутрiшнiй ринок не сприймав - не було грошей. А запитайте, за якою цiною вони продавали рiдкий амiак прямо по трубi на корабель? Тобто є хвилинна вигода, а є стратегiчна. Вони виграють уже й сьогоднi, а тисячу разiв виграють завтра, тому що потенцiйна купiвельна спроможнiсть нашого сiльського господарства - 5,4 млн т дiючої речовини на рiк! Тож сьогоднi сiльське господарство i промисловiсть розвиває, i саме розвивається.
- Чи вистачить нам нинiшнього року технiчних засобiв для успiшного проведення всiх польових робiт?
- Сьогоднi ми навiть не контролюємо вже, скiльки там пально-мастильних матерiалiв, i не маємо такої потреби. Ми запитуємо керiвникiв господарств, районiв, регiонiв: яка ситуацiя? I ситуацiя, слава Богу, нормальна. Пально-мастильнi матерiали заготовили ще з осенi й зими, цiна поки що не росте, а в рядi регiонiв навiть знизилася. Чому? Тому що постачальники пального звикли, що кожної весни - ажiотаж. I було штучне стримання. А ми ще не дуже були вправнi господарники: поки приймемо пiльговi умови завезення, так уже й цiна втричi пiднялася. Цього разу ми все зробили завчасно, насичення ринку вiдбувається, цiна стабiльна.
Я кажу це загалом. Я не хочу, аби подумали, нiби заступник мiнiстра в такiй ейфорiї доповiдає, як ми гарно до весни пiдготувалися. Нi. У нас безлiч проблем, i дуже шкода, що третина господарств недосiяли, i сьогоднi заправляються ще "з колiс" - усе це є. Але ринкова ситуацiя зобов`язує нас працювати, порiвняно з радянським перiодом, зовсiм навпаки. Тому стратегiя бюджету нинi стимулююча. Ранiше бюджет формувався за принципом "допоможи слабшому". А той, хто добре працював, каже: "Почекай! То ми виробляли продукцiю, платили справно податки - i нам нiчого не списали, бо боргiв не маємо?!" Тому сьогоднiшнiй бюджет, бачте, не забезпечує нi пальним, нi мiндобривами, нi засобами захисту рослин. Бери кредит. Бiльше взяв кредиту - бiльше отримаєш компенсацiї i, таким чином, бiльше на своє господарство потягнеш бюджетних коштiв.
Далi... Вирощуй ВРХ: якщо вигодував до 375 кг - будь ласка, за кожен кiлограм ще тобi 77 коп. доплати. Селекцiйнi програми: якщо ти придбав елiтне насiння, чистопородну худобу, то держава тобi компенсує 50% вартостi того, що ти купив. Що бiльше купив - то бiльше держава тобi доплатила. Це i є стимулювання. I займатися матерiально-технiчним постачанням села мiнiстерство нiколи вже не буде.
- Ми ставимо собi за мету одержати цього року 35 млн т зерна. Пам`ятаємо роки, коли одержували й бiльше. Але тодi перед Україною були вiдкритi росiйський та iншi "радянськi" ринки. А чи готовий наш ринок, його зовнiшньоторговельна iнфраструктура, щоб спожити цi 35 млн т тепер?
- У тому то й рiч, що так. I зробить це. Є таке грубе селянське прислiв`я: "Ще теля не народилося, а вiн уже з обухом стоїть". Я застерiгаю тих, хто спiшить подумати: а куди ж ми те зерно дiнемо? Хоча ви правi: думати про це, i прогнозувати, i формувати ринок потрiбно паралельно. Звичайно, коли буде 35 млн т, пшениця вже не коштуватиме 140 доларiв. Цiна поповзе вниз. Але якщо буде бiльший вал, нехай i за меншу цiну, то все одно маса грошей буде бiльша. Ось i вся iнтенсифiкацiя.
Сьогоднi заявок на експорт нашого українського зерна, скажу вам голосно по секрету, - на 7 млн т. Я не називатиму країн, тому що вони на нас образяться. От i все. I якщо ми навiть матимемо 35 млн т - дай Боже! - то наш максимальний експортний потенцiал все одно становить 5-5,5 млн т. Рiч у тім, що наша пшениця навiть п`ятого класу - i це бiзнесмени побачили - iде гарно i за третiй. Бо хлiб з неї добрий. Тому що вона вирощена на чорноземi, а я додам - бiльша частина вирощена i без пестицидiв, i без мiндобрив. Тобто екологiчна чиста. Така пшениця у США коштує 500 доларiв. Я знаю, що за той хлiб боротися варто. Тому що якщо ми сумнiватимемося, то нi за яких умов, навiть з мiшками грошей, не отримаємо тi 35 млн т хлiба.
- Чи у цукровому бурякiвництвi також помiтно такi самi позитивнi зрушення, як у зерновiй галузi?
- Поки що нi. Ми запросили у господарств структуру посiвних площ i практично не нав`язували своєї волi. Передбачається, що селяни посiють бурякiв 1,2 млн га. Це прогрес, якщо врахувати, що торiк зiбрали неповних 0,8 млн. Тобто бажання сiяти цукровi буряки все-таки повертається. Друге - ми зумiли як належить попрацювати з насiнням i маємо сьогоднi його вдосталь. Провели атестацiю всiх насiннєвих заводiв, видали їм вiдповiднi документи - а багато кому й не видали: тут нам скандалiв влаштовують чимало. Але мiнiстерство стоїть на своєму: тiльки доброякiсне насiння i наявнiсть усiх документiв щодо його походження. Оце такi позитивнi моменти.
Цукровий буряк - культура енерго- i трудозатратна. На 1 їх гектар енергiї й грошей потрiбно уп`ятеро бiльше, нiж на 1 га тих самих зернових. Уже понад 100 тис. га бурякiв вирощуються на городах - а там лише ручна праця. Бiда також у тому, що в нас дуже слабка технiчна база збирання врожаю, через це маємо колосальнi втрати. У попереднi роки частина бурякiв замерзала, проте торiк викопали навiть найледачiшi: осiнь була, пам`ятаєте, яка тепла. Тож ми сподiваємося, що - значною мiрою на ентузiазмi - цьогорiчна кампанiя пройде також. Посiємо 1,2 млн га, щонайменше 1,1 млн, - i бiльше не треба, бо дати раду бiльшiй кiлькостi навряд чи зможемо.
- У всьому свiтi цукрова галузь є дотацiйною, цукор виробляється згiдно з квотами. Чи нас це також чекає?
- Тут повиннi визрiти певнi економiчнi передумови. У бюджетi на нинiшнiй рiк ми це питання навiть не порушували, бо розумiємо, що вiддавати скрiзь буде неправильно. Ми зосередилися бiльше на тваринництвi, на нашому "золотi" - зернi, на селекцiйних програмах. А потiм побачимо. Якщо буде йти таке саме наповнення бюджету, як у сiчнi й лютому, то, може, i будемо питання ставити. Це перспектива.
- Що можна сказати про цьогорiчнi перспективи олiйного напряму нашого рослинництва?
- Говорячи про олiйнi, часто питають лише про соняшник, а це неправильно. У структурi посiвних площ соняшнику передбачається посiяти проти минулого року на 500 тис. га менше. Але на 50% це зменшення ми компенсуємо рiпаком, соєю. Сої в нас буде 100 тис. га - це вдвiчi бiльше, нiж торiк.
Особливих якихось втручань у соняшник у нас не буде, там працює приватний капiтал. Але ми взялися за регулювання площ, тобто їх зменшення. Ми навiть заявили нашому товаровиробниковi, що те господарство, яке посiє соняшнику бiльше, нiж витримує структура посiвних площ i земля, згiдно з нашими порядками використання бюджетних коштiв не отримає жодної копiйки. Ми йому оголошуємо бойкот, тому що воно дiє проти здорового глузду, економiки i керується вигодою сьогоднiшнього дня.
- Таке господарство не отримає i компенсацiї за кредит?
- Якщо взяв кредит, то, мабуть, тут уже нiкуди не дiнешся. Але, крiм кредитiв, у нас є багато iнших важелiв, якими можемо економiчно регулювати. Проте це тимчасовi явища, тут ми бiльше лякаємо, нiж маємо можливостей.
Я чекаю не дочекаюся закону про охорону i родючiсть грунтiв, де все було б точно виписано, i товаровиробник мав би межi, щоб землю використовувати, а не експлуатувати.
- Минулого року досить сильно "прозвучала" кукурудза. Це була закономiрнiсть чи випадковий збiг обставин?
- Ми добряче зайнялися насiнництвом кукурудзи: четвертий рiк поспiль не купуємо за кордоном гiбридiв. Левову частку селекцiйних коштiв вiддаємо саме пiд кукурудзу - на закупiвлю батькiвських форм та гiбридизацiю. Утворено корпорацiю "Кукурудза України". I торiк, посiявши добрим насiнням, ми одержали 3,8 млн т зерна, тодi як позаторiк - 570 тис. Кукурудза нас порятувала: якби не вона, то вже сьогоднi були б данi пiльги на ввезення пшеницi, i знову б не було копiйки в селянина, i знову ж давай, державо, втручайся i допомагай насiнням, пальним, - i було б те саме, що й у попереднi роки.
Тож ми поступово йдемо на розширення кукурудзи. На зерно її буде посiяно десь близько 1400-1500 тис. га, залежно вiд того, яка пiде весна. Якщо в березнi вдасться бiльше посiяти раннiх ярих, то для кукурудзи площ залишиться менше. I плюс ще близько 2 млн га плануємо посiяти на силос за силосно-зерновою, як ми кажемо, технологiєю. I якщо буде кукурудзяний рiк, то можна буде залишити її на зерно.
Стримує розширення кукурудзи те, що немає чим її збирати, сушити. I щоб не загубити справу, ми йдемо по кукурудзi поступово. Але в перспективi зернової кукурудзи треба сiяти 3,5 млн га.
- I останнє запитання стосуватиметься багаторiчних насаджень. Коли, нарештi, нашi фрукти почнуть становити конкуренцiю iноземним банано-апельсинам?
- Закон про одновiдсотковий збiр на виноградарство, садiвництво i хмелярство спрацьовує дуже добре. Торiк в цю галузь вкладено майже 80 млн грн, тому посадки дуже активно вiдновлюються. Винограду проти позаминулого року одержано у 2,8 раза бiльше (у Криму - в 4,8), фруктiв - у 2,2. Нинiшнього року передбачається вкласти ще 87 млн грн. А якщо буде так бурхливо розвиватися виноробство i пивоварiння, як ми маємо зараз (торiк збiльшено експорт пива, здається, у 12,6 раза), то бiльше буде й вiдрахувань.
Нинi i плодорозсадники запрацювали: лише на "Укрплодорозсадник" ми передбачили майже 2,5 млн грн. Одне слово, як жодна iнша галузь, садiвництво i виноградарство отримують реальну безповоротну дотацiйну пiдтримку. Тому я впевнений, що рокiв через 4-5 задоволення фруктами i виноградом буде у нас повне.