Український ринок землі (інфографіка)
Регулювання земельних відносин в Україні піддається критиці за низькі темпи реформ, обмеження конституційних прав землевласників, корупцію і неефективність. Результати Моніторингу земельних відносин за 2014-2015 показують кілька особливостей ринку землі в Україні, пише propozitsiya.com з посиланням на aggeek.net.
1. Рівень реєстрації державних земель значно нижче за аналогічний показник для земель приватної власності - це показник непрозорої діяльності держустанов. Наповнення Держреєстру речових прав на нерухоме майно ще нижче і включає тільки 20,9% від числа записів в земельному кадастрі.
2. Орендна плата за землю сільськогосподарського призначення - одна з найнижчих в Європі і СНД, що негативно впливає на добробут сільських землевласників і викликає неефективне використання земельних ресурсів.
3. Ринок продажу землі (для земель не підпадають під дію мораторію) дуже малий, в основному через відсутність фінансових інструментів і складності використання земельних ділянок як предмета застави. Таким чином, основним способом передачі прав на землі сільгосппризначення є оренда.
У свою чергу, приватний ринок землі стикається з великою кількістю проблем через існуючу ринкову модель. Наприклад, мораторій обмежує зворотну здатність приватної землі, доступ до фінансування і сприяє зниженню ціни оренди - це уповільнює розвиток сільських територій. Неповнота земельного кадастру і помилки в кадастрових записах ускладнюють земельні транзакції і викликають додаткові ризики для прав власності. До того ж, обмеження мінімального терміну договору оренди на рівні семи років на практиці призвело до збільшення тіньового сектора.
Управлінням землями держвласності і їх реєстрацію здійснює Держслужба з питань геодезії, картографії та кадастру. Така комбінація функцій, зосереджена у одного органу, створює можливості для непрозорої діяльності і зменшує стимули для реєстрації та ефективного управління державними землями. До того ж, низький рівень реєстрації державних земель в кадастр створює можливості для захоплення земель і корупції.
Держава володіє 10,5 млн га землі сільгосппризначення, з них тільки 5,5 є орними. Близько 2-3 млн га передані в оренду, 1 млн га використовується держпідприємствами і НААН за призначенням, а що відбувається з рештою землею - невідомо.
Проблеми є і у земель, які перебувають у комунальній власності. Визначення меж міст і сіл не завершено - це підриває легітимність будь-яких рішень, прийнятих місцевими радами щодо виділення земельних ділянок. Також ці землі дуже часто не зареєстровані, що призводить до зменшення отриманого доходу місцевими бюджетами.
Колективна власність взагалі є неконституційною формою власності, але в Україні ще залишаються підприємства, який мають такий правовий статус. Формально вони не можуть здійснювати будь-які операції і такий вид власності не можна зареєструвати. Таким чином, такі господарства по суті працюють поза законом і призводять до збільшення тіньового ринку.
Існує ще така категорія, як земля з невизначеним правовим статусом. Ця категорія представлена двома типами власності - незатребуваним спадщиною і землею у власності підприємств, які закрилися. У вересні 2016 року Верховна Рада України прийняла закон, який частково регулює це питання, але практична імплементація може зажадати певного часу і зажадає ресурсів.
У поєднанні, ці проблемні питання створюють замкнуте коло тіньового обороту, незахищених прав, втрачених бюджетних доходів і зменшення продуктивності сільського господарства.