Тетяна Генрі-Якубовська: «Коли ти продаєш насіння, ти продаєш надію на хороший урожай, радість, “нове життя”»...
Не можна не дивуватися: як відомим у бізнесі жінкам вдається залишатися милими та жіночними і водночас бути серйозними керівниками й успішними підприємцями, органічно поєднувати, здавалося б, непоєднуване — почуття й емоційність, так би мовити, чисто жіночої натури і жорсткі правила ведення сучасного бізнесу, статус берегині родинного затишку і тепла та холодний бізнес-розрахунок.
Не можна не дивуватися: як відомим у бізнесі жінкам вдається залишатися милими та жіночними і водночас бути серйозними керівниками й успішними підприємцями, органічно поєднувати, здавалося б, непоєднуване — почуття й емоційність, так би мовити, чисто жіночої натури і жорсткі правила ведення сучасного бізнесу, статус берегині родинного затишку і тепла та холодний бізнес-розрахунок.
О. Єрмоленко
o.yermolenko@univest-media.com
Сьогодні у гостях у «Пропозиції» — чарівна представниця саме такого вдалого поєднання, Тетяна Генрі-Якубовська, генеральний директор «Лімагрейн-Україна», яка «розкриє всі карти» і поділиться із читачами нашого видання своїми поглядами на життя. Тож до вашої уваги — розповідь успішної жінки про бізнес взагалі та
«Лімагрейн» зокрема…
Дім, церква, родина (пригадуєте, як у відомому німецькому виразі: «кіндер, кюхе, кірхе»?)… Стереотипи жіночої зайнятості. Те, що Ви не стали їхньою заручницею, засвідчує Ваш нинішній статус. А от чи важко Вам було їх подолати і переконати оточення, що заробляти гроші і займатися бізнесом — це не суто чоловіча роль?
— Я взагалі противник того, щоб ділити світ на чоловічий і жіночий. Хоча, звичайно ж, ми різні: і фізіологія, і психологія, і сприйняття світу. Проте в житті стільки сфер, де абсолютно байдуже — чоловік ти чи жінка. І бізнес — якраз така сфера, і, на мій погляд, гендерні питання в ньому просто недоречні. Головне — чи дав тобі Господь іскру діловитості і чи здатен ти це робити. А щодо того, чоловік це чи жінка — неважливо.
Що ж стосується стереотипу «бізнес — не жіноча справа»... У міжнародних корпораціях на стать співробітників давно вже ніхто не звертає уваги, головне — щоб справа робилася. Напевно, і в Україні схожа ситуація, тут на те, що ти жінка, теж особливо не дивляться. Прикладів того, що жінка може успішно вести бізнес — хоч відбавляй... Мені пощастило, я відразу ж потрапила в іноземну компанію і доводити комусь, що я жінка, яка знає як і вміє заробляти гроші, мені не довелося. До речі, свої перші дивіденди, цілих 25 рублів (!), я заробила, коли мені було дев’ять років. Напевно, вже тоді зрозуміла, що «робити» гроші, щось продаючи, мені подобається. Тож продажі для мене — не робота, а, швидше, такий собі вид спорту, від якого я отримую задоволення.
…А от у буденному житті цей стереотип ще живий, де-не-де і проявиться. І не тільки у нас, західні країни — теж не виняток. Ось взяти хоча б Францію. За всю її історію у них в управлінні державою були тільки королі, і жодної королеви, яка б істотно вплинула на хід історії. Так, була Катерина Медічі (вельми підступна особа, недарма її називали «чорна королева»), Марія-Антуанетта (і чим вона закінчила? Гільйотиною…). Хоча ні, ще одна жінка при владі у них все ж таки була, і то наша співвітчизниця, українка, Анна Київська, яка після смерті чоловіка дев’ять років «керувала» країною. Але цей історичний факт французи (як і те, що, на відміну від свого чоловіка, короля Генріха, Анна вміла писати) не сильно люблять згадувати... Ну як тут не скластися стереотипу, що жінки нездатні робити щось серйозне в політиці, економіці
та бізнесі?
Чи вбачаєте Ви в бізнесовій сфері якісь нюанси залежно від статі керівника?
— Наголошу, я дотримуюся думки, що немає поняття «жіночий» або «чоловічий» бізнес. Є просто бізнес. А ось стиль його ведення, і справді, певною мірою залежить від статі бізнесмена. У жінок добре розвинене «шосте відчуття», хоча всі розрахунки ми і робимо за правилами, у відповідних програмах, але це почуття виникає тоді, коли потрібно зробити правильний вибір і прийняти зважене рішення. Я навчилася довіряти цьому своєму особливому почуттю, і досі воно мене ще не підводило. У чоловіків, як мені здається, такого немає. Ще жінкам властиво багато говорити, але я не вважаю це недоліком. У нас у компанії в основному чоловічий колектив, і я спостерігаю, що деколи чоловіки-колеги мовчки, не вдаючись у пояснення один одному своїх рішень-кроків, ведуть справи і при цьому часто не можуть дійти єдиної думки. І все це конкретно приправлено негативом. Звісно, я настійно раджу їм, щоб вони сіли і просто обговорили ситуацію. Люди насамперед повинні спілкуватися. Що більше ти спілкуєшся із клієнтами, дистриб’юторами, колегами, то простіше, прозоріше і зрозуміліше вести бізнес. А жінки можуть і люблять спілкуватися і, мені здається, це тільки на користь бізнесу.
Жінка-керівник і сільське господарство — все ж таки доволі нечасте поєднання. Як так сталося, що Ви «опинилися» саме в цій царині? З чого все починалось?
— Почнемо з того, що сільське господарство мені подобалося завжди, хоча в моїй родині до нього ніхто не мав жодного стосунку. Правда, один мій дідусь «стартував» у своїй комуністичній кар’єрі із голови колгоспу, але в нього там щось «не зрослося». Та, втім, не його вплив став поштовхом до мого вибору — я його майже й не пам’ятаю — він «поміняв» мою бабусю на іншу (сміється)... Так що прикладом для мене він не став. Але мені завжди подобалися хімія, біологія, фізика... загалом, природничі науки, тому, подорослішавши, вирішила шукати щастя саме в цьому напрямі, тим більше, що в роду були хіміки (мій дядько й досі викладає хімію в Національному університеті ім. Шевченка). Але медицина — не моє (досі крові боюся), у дослідники (хіміки, біологи) — теж ні (не уявляю себе день від дня із мікроскопом або реактивами у лабораторії). Порадили аграрний вуз — і природничі науки потрібні, і не з пацюками та реактивами возитися... Освіта різностороння і різнопланова. Поступила у Київську сільськогосподарську академію на факультет захисту рослин. І хоча тоді це не був престижний навчальний заклад, я не соромилася того, що вчуся на агронома. Можу сказати, що багато моїх одногрупників «переорієнтувалися» і зараз працюють зовсім в інших сферах, дуже далеких від сільського господарства. А я про це навіть ніколи і не думала. Тому що вважаю: сільгоспвиробники — це справжні, прості та щирі, люди, з якими мені дуже приємно і просто спілкуватися, і мати ділові стосунки та вести спільну справу.
По закінченні сільгоспакадемії я поїхала на стажування до Франції (і тут мені дуже в пригоді стало те, що я знаю французьку мову, хоча вчила я її, швидше, для задоволення), де у мене була можливість змінити свою спеціалізацію, але я залишилася вірною своєму вибору і досі про це не шкодую. До того ж мені до біса цікаво було вчитися: система французької освіти — це не просто зубріння термінів, понять, це захопливий процес пізнання, коли тебе вчать насамперед думати, аналізувати, творчо підходити до вирішення стандартних і нестандартних завдань.
Мій французький керівник стажування запропонував мені продовжити навчання у французькому сільськогосподарському вузі. Я погодилася — так отримала другу вищу агрономічну освіту, але вже у Франції. Вона відрізняється від нашої, включає в себе дуже багато дисциплін, що стосуються сільського господарства (агрономія, зоотехнія, кормовиробництво і т. п.), і навіть вищу математику.
Як розвивалася Ваша кар’єра? Яким був шлях у бізнес до «Лімагрейну» та, зокрема, у ньому? Розкажіть про бізнесовий досвід: чи є відмінності, чи довелося вчитися, перевчатися, щось змінювати…
— По закінченні вишу у Франції у мене була переддипломна практика у компанії «Доу АгроСайенсіс» саме із захисту рослин, де потім я і продовжила працювати. Але робота у хімічній компанії здалася мені дещо нудною, не до душі (таке відчуття, що «продаєш смерть»). Я пішла з компанії, потім отримала ще й економічну освіту (Мaster of business science). А після цього потрапила на роботу в «Лімагрейн» (відділ овочевих культур, компанія Clause). Директором там був колишній студент французького вишу, який і я закінчила, і під час ознайомчої екскурсії по насіннєвому заводу він сказав пророчу фразу (яку я пам’ятаю досі), мовляв, якщо я потрапила в цю «каструлю із насінням», то вже нікуди з неї не виберуся. І він мав рацію — ось уже понад 10 років я в насіннєвому бізнесі. Як на мене, коли ти продаєш насіння, ти продаєш надію на хороший урожай, радість, «нове життя», а не хімікати, які можуть вбити все живе і завдати шкоди довкіллю. І саме цей напрям діяльності мені до душі.
А в «Лімагрейн-Україна» я потрапила взагалі випадково. У той час у Франції я працювала регіональним директором Clause по Центральній і Східній Європі, і якось моєму знайомому із Казахстану потрібна була зернова кукурудза. Ну і я, по доброті своїй, вирішила йому допомогти. Звернулася за допомогою до директора по Центральній Європі «Лімагрейн», і там з’ясувалося, що «Лімагрейн» якраз шукає людину, щоб відкрити й очолити представництво в Україні (тоді компанія розширювала свою присутність на Сході і відкривала свої представництва також і в Білорусі, Росії, Казахстані, Молдові ). Самі розумієте — я погодилася. Ось так із «морквини» я потрапила в трошки інший напрям.
І ось уже сім років я в Україні (із 2008 р.). Починали ми вчотирьох (до речі, вони й тепер працюють зі мною). І звичайно, це було зовсім не просто — були і піки, і падіння. Але я відчуваю велику відповідальність за свою роботу, і можу також сказати, що за цей час бізнес істотно виріс — і я разом з ним. Наше завдання — буквально «донести життя» рослини, так би мовити, в зародку і забезпечити нашим клієнтам високий урожай, а це залежить від того, яке насіння їм завезли, як його зберігали. Із насінням, яке ми продаємо в Україні, — все в порядку, клієнти задоволені. Тому я вважаю, що французьким колегам за нас, українських «братів по цеху», червоніти не доводиться.
«Лімагрейн» в Україні представлена із 2008 року, втім, за такий доволі короткий строк компанії вдалося освоїти чималу частку ринку та завоювати прихильність українських аграріїв. Завдяки чому?
— Так, наразі нас знають уже по всій Україні. І не просто знають, але і висівають наше насіння на значних площах (цьогоріч нашим соняшником засіяли понад 800 тис. га). У нас «класне» насіння, яке має унікальну генетику. Воно затребуване й у степовій зоні, і на Поліссі... Будь-який сільгоспвиробник знайде у нас для себе саме те, що йому потрібно, те насіння, що відповідає його рівню господарювання і потребам... І для традиційної технології, і для інтенсивної. Наші селекціонери постійно виводять на ринок гібриди, що відповідають актуальним потребам сільгоспвиробників. Наприклад, незабаром ми виведемо на ринок новий, особливий, бренд — насіння посухостійкої кукурудзи. Згадайте, у 2010 році кукурудза майже вся пропала через спеку, а гібриди «Лімагрейн» вистояли і навіть дали пристойний урожай. Але після цього був дефіцит насіння, і щоб такого більше не траплялося, наша компанія працює в цьому напрямі, а саме над створенням посухостійкої генетики кукурудзи.
Плюс у «Лімагрейн-Україна» — професійна команда (половина співробітників мають кандидатський ступінь). Наші регіональні менеджери ставлять собі за мету не просто продати насіння, а по максимуму надати консультаційну допомогу: коли, як і скільки... з оптимальними витратами і максимальним ефектом. І повторюся: наша генетика дуже себе добре зарекомендувала не тільки у Франції, а й у Європі, зокрема в Україні, та й і в усьому світі. Вона, якщо можна так висловитися, фермеролюбна, вдячна. Недарма «Лімагрейн» — одна з найвідоміших насіннєвих компаній у світі…
Сьогодні Україна переживає доволі складні часи. Чи позначається це якимось чином на розвитку бізнесу компанії в Україні?
— Звичайно, нестабільна ситуація в країні відчувається, і це дуже позначається і на нашому бізнесі. Ще позаторік у нас справи йшли просто фантастично, насіння розкуповували за передоплатою миттєво, тільки давай, а сьогодні курс валют ми все-таки відчуваємо на своїх продажах. Правда, боржників у нас поки немає — всі наші клієнти порядні та надійні. Ми працюємо тільки із дистриб’юторами, безпосередньо компанія нічого не продає. Партнерів — реалізаторів насіння у нас не дуже багато, але всі — надійні, перевірені і високопрофесійні (як тут Ілліча не згадати — «краще менше, та краще»). Справді, 8–10 таких випробуваних співпрацею ефективних партнерів — це не 40, які потребують колосальних затрат часу й енергії.
Звісно, ми тут, у «Лімагрейн», усі розуміємо, що сьогоднішні труднощі тимчасові й український ринок уже потроху оговтується, втім, це вже не той рівень, який був, наприклад, сім років тому, коли 70% площ засівали «незрозумілим» насінням невідомої селекції. Нині всі сільгоспвиробники перейшли на якісні гібриди та сорти. Рівень зростає. І тепер уже насіннєві компанії змагаються між собою за клієнта, пропонуючи йому якісний насіннєвий матеріал. Ринок розвивається, навіть середня врожайність тепер набагато вища, ніж була раніше, в чому заслуга якісної генетики та ЗЗР. Аграрії України дійсно сильно виросли, «подорослішали», у країні відбулася справжня «зелена революція», і мені приємно, що компанія «Лімагрейн» взяла у ній активну участь.
Насіннєвий бізнес — дуже складний. На ринку чимало пропозицій насіння різного походження і водночас відчувається нестача якісного посівного матеріалу. Яким чином Ваша компанія вирішуватиме цю проблему: збільшенням обсягів імпорту, виробництвом насіння в Україні?
— Так, невеликий дефіцит насіння є, він несуттєвий, але все-таки є. Дуже сильно виріс ринок, і буває, що з усієї нашої широкої лінійки насіння чогось та й не вистачає. Але намагаємося налагодити логістику так, щоб кінцевий споживач не відчув на собі ці незручності. У нас є відділ, який займає проміжне місце між комерційним і відділом розвитку. Саме там займаються добором сортів і гібридів для України, їхньою реєстрацією. Щорічно — це десятки позицій. Спочатку мені здавалося, навіщо так багато всього, але... всі продукти знайшли свого кінцевого споживача. Ми враховуємо, звичайно ж, попит, але для його задоволення потрібно як мінімум два роки, щоб виростити насіння. Тому працюємо на перспективу: сьогодні — не час, а завтра — саме воно. Тож ми завжди в тренді... Насіння вистачить на всіх — тільки скажіть завчасно, що саме вам потрібно.
Ви розпочали виробництво насіння кукурудзи в Україні. Чи є перспективи експорту цього насіння в інші країни, зокрема до Європи?
— Так, ми розпочали виробляти насіння в Україні. Це робить його дешевшим, доступнішим. Сьогодні під час увезення насіння в країну на митниці ми платимо 20% ПДВ, а віднедавна — ще й 10% податку на імпорт, що робить насіння набагато дорожчим. І всі ці додаткові витрати лягають на плечі сільгоспвиробників. Якщо раніше якісний посівний матеріал в Україні виростити було проблематично, то сьогодні завдяки передовим технологіям це стало цілком можливим. Ми вирощуємо насіння майже всієї зернової групи, крім соняшнику (у нас в інших країнах є виробничі потужності для його виробництва). Сьогодні попит на посівний матеріал кукурудзи ми покриваємо українським виробництвом. Українське насіння повністю відповідає європейському за якістю — завдяки агрокліматичним умовам та адаптації до місцевих умов. І українські насіннєві заводи теж нічим не гірші від закордонних, навіть кращі — наші «заводчани» поїздили по світу, вибрали найкраще і замовили собі.
Нині активно відбувається процес гармонізації українського законодавства, що регулює процеси у насінництві, з міжнародними нормами. Зокрема, дуже позитивними є процеси, пов’язані із сертифікацією насіння. У 2009 році Україна приєдналась до схем сортової сертифікації та контролю руху насіння в міжнародній торгівлі насінням зернових культур, кукурудзи та сорго ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку, яка, зокрема, здійснює діяльність із міжнародної сертифікації насіння. Схем сортової сертифікації ОЕСР дотримуються понад 50 країн).
Це дало змогу Україні претендувати на повноцінне партнерство в міжнародній торгівлі насінням і відкриває можливість для експорту насіння практично по всьому світу.
Але ще за кілька років до прийняття рішення про приєднання України до схем ОЕСР ми впровадили і застосовували на практиці міжнародні правила сертифікації. За цей час в Україні було накопичено вже достатньо досвіду і виросли висококваліфіковані фахівці, які можуть забезпечити найкращі результати.
Але, на жаль, можливості, які ми отримали (сертифікати ОЕСР і ІСТА, блакитні етикетки ОЕСР на упаковці) не дозволяють нам поки виходити на ринки ЄС (для цього потрібно ще визнання еквівалентності української системи сертифікації нормам ЄС, із подальшим постійним їхнім підтвердженням). Іншими словами, ми повинні довести, що наші офіційні вимоги до якості насіння, маркування та упаковки не нижчі, ніж у ЄС.
Для цього Європейська комісія у кінці травня — на початку червня цього року проводила аудит в Україні. Наша компанія, Насіннєва асоціація України та інші компанії — її члени доклали максимальних зусиль для підготовки та успішного проходження цього аудиту. Потрібно розуміти, що це був дуже непростий період для насіннєвої галузі: постійні зміни в структурі державних органів і в регулюванні, ліквідація Держсільгоспінспекції. Інспектори Європейської комісії перевіряли все, що їх цікавило. Ми знаємо, що попередній результат аудиту — дуже позитивний. Сьогодні з’являється реальний шанс, що ми все ж таки відкриємо двері насінню українського виробництва в Європу. Це дуже важливий крок для України. Вже мало хто бере під сумнів, що у нас є можливість вирощувати якісне насіння за конкурентною собівартістю. І мені здається, що європейські країни будуть дуже раді отримувати українське якісне насіння за прийнятною ціною.
ТОВ «Лімагрейн-Україна» — один із засновників та ініціаторів створення Насіннєвої асоціації України. Яка мета цього проекту? Навіщо це Вам?
— Насіннєві асоціації функціонують у багатьох країнах світу. В українську асоціацію входять провідні насіннєві компанії, які спеціалізуються на селекції і виробництві насіння, а також компанії-постачальники. Це ті компанії, яким не байдужа доля українського насінництва, його майбутнє і які зацікавлені в постійному розвитку галузі, створенні сприятливих умов для всіх його учасників. Початкова мета — представляти галузь на ринку, співпрацювати з усіма державними органами. За часів попередньої влади ми переважно займалися питаннями захисту бізнесу, подоланням різних бюрократичних бар’єрів, іншими словами — «тримали оборону». А сьогодні ми справді допомагаємо розвивати галузь, «писати» закони та підзаконні акти, більш прозорі і зрозумілі для держави і найбільш адаптовані до європейських стандартів. Завдяки активним діям асоціації, зокрема комітету із реєстрації, і відкритій позиції Держветфітослужби та Українського інституту експертизи сортів рослин тепер набагато спростилася процедура реєстрації насіння — наразі її можна зробити за два роки, а не за три, як це було раніше. Створено комітет із виробництва насіння, який працює з усіх питань, що стосуються виробництва і сертифікації насіннєвого матеріалу.
Ще одне завдання нашої асоціації — це боротьба із контрафактним насінням. Нині на ринку чимало насіння можна купити без документів (як правило, це фальсифікат) і, звісно, без гарантії. Обіцяють еліту, а насправді покупці отримують незрозумілу сортосуміш. Цього не повинно бути на ринку. Сьогодні потрібно дуже активно боротися із контрафактом, і це — в пріоритеті нашої Насіннєвої асоціації. Боротися з цим украй складно, враховуючи рівень підробок. Якість упаковки практично неможливо відрізнити від оригіналу, і дуже часто, на жаль, підробку видно вже у полі, коли зійшли сходи. І поки наш сільгоспвиробник не перестане на свій страх і ризик купувати незрозуміло що і невідомо в кого, мотивуючи це тим, аби дешевше, — викорінити цю проблему буде вкрай складно. Потрібно бути, в першу чергу, професіоналом, у тому числі в питаннях закупівлі насіння. Один із методів боротьби — спілкуватися, пояснювати, відкривати гарячі лінії. Сільгоспвиробники зрештою повинні розуміти, що купити якісне насіння можна тільки в офіційних представників і тільки з оригінальними документами, а не з їхніми фотокопіями.
Творити бізнес без злагодженої команди однодумців неможливо. Наскільки сьогодні Ви задоволені власною командою?
— Можу сказати одне: команда «Лімагрейн-Україна» — найкраща. У нас усі — Професіонали, саме так — з великої літери. Людям у нас працюється комфортно і добре, плинності кадрів практично немає. Всі отримують від роботи моральне, і що дуже важливо в сьогоднішніх нестабільних умовах — матеріальне задоволення. І з приємністю та гордістю (адже це багатого варте!) зазначу, що ті чотири особи, які стояли зі мною пліч-о-пліч на самому початку справи, досі працюють у команді і, я сподіваюся, не збираються її полишати. Наші співробітники дружать сім’ями, всі один одного добре знають. Я вважаю, що це — найкращий показник стабільності компанії. Я за час роботи звикла довіряти своїм колегам, і контролювати їх — немає потреби. Я вірю у свою компанію, а в її продукції я упевнена навіть не на 100, а на 150%.
Які цілі і завдання Ви ставите перед собою особисто і перед компанією на найближчу перспективу?
— Плани у нас, звісно, є. У перспективі хотілося б зайняти своє законне четверте місце у сегменті насіння кукурудзи на ринку, у нас для цього є все: якісне насіння і продукти, команда професіоналів. А також — утриматися у трійці лідерів із виробництва насіння соняшнику. Мені здається, що у «Лімагрейн» є велика перспектива і щодо посівного матеріалу пшениці в Україні (ми сьогодні № 1 у виробництві насіння пшениці в Європі й успішно розвиваємо цей напрям на всіх континентах). В Україні ж ще потрібен час для налагодження селекційної діяльності у сегменті пшениці.
Наше законодавство поки гальмує обмін селекційним матеріалом між країнами, хоча певний прогрес у цьому плані ми вже маємо. Завдяки тривалим і наполегливим зусиллям Насіннєвої асоціації України вдалося досягти спочатку зняття заборони на обмін дослідними зразками, а тепер є позитивні кроки щодо спрощення цього процесу. Та попри це, ще важко вести селекцію, адже обміну та постійному пересиланню підлягають тисячі дрібних зразків по всьому світу. В сучасних умовах, коли компанії розміщують свої селекційні центри в різних країнах і зводять їх у єдину систему, без надання можливості вільного обігу селекційного матеріалу Україна ризикує випасти з цього процесу, і відповідно, прогрес у цьому напрямі буде під загрозою. Генетичний матеріал просто може пропасти, якщо не дати йому можливість вчасно і в найкоротші терміни (це може бути до 10 днів) потрапити в різні дослідні центри. Для селекціонера це означає цілий рік прикро змарнованої роботи. Ми намагаємося налагодити селекційну діяльність в Україні і маємо щодо цього задуму досить амбітні плани. Важливо розуміти, що селекційна діяльність украй потрібна насамперед для України, для підвищення врожайності, отримання найбільш адаптованих сортів і гібридів. Розуміючи важливість цього процесу, «Лімагрейн» та інші насіннєві компанії готові інвестувати (й уже інвестують) в цю сферу на перспективу. Побудувати насіннєвий завод за відповідної підготовки можна за один рік, а селекційна діяльність потребує набагато більших затрат часу і фінансових витрат. Це дуже складний і витратний процес, але й найважливіший у нашій справі.
Традиційно щороку компанія «Лімагрейн» виводила на ринок кілька нових продуктів. Можна очікувати цього й надалі?
— Компанія «Лімагрейн» постійно вивчає потреби аграріїв України і пропонує сільгоспвиробникам продукти відповідно до їхніх вимог. І цей рік — не виняток. Наприклад, довгий час в Україні гібриди кукурудзи із ФАО 290 були не надто затребувані сільгоспвиробниками через їхню неспроможність конкурувати за врожайністю із більш пізньостиглими, із ФАО 300–330. Гібрид Адевей довів, що це цілком можливо, і цього року кількість купленого насіння зросла у 20 разів!!! Другий позитивний момент — його висока посухостійкість. У південних регіонах України попереднього і цього років він показав кращий результат стійкості до посушливих умов. Але компанія на цьому не зупиняється, і цієї весни ми очікуємо поповнення асортименту ще двома високопродуктивними посухостійкими гібридами. Новинкою цього року від «Лімагрейн» є високопродуктивний гібрид кукурудзи ЛГ30325 для господарств північно-східних регіонів
і центру України.
Цього року ми продовжили роботу із просування на ринок насіння соняшнику бренда SUNEO. Це так звані 3G-гібриди, адже представники цього бренда мають найвищий ген стійкості до вовчка, добру стійкість до гербіциду Євро-Лайтнінг і високу толерантність до посухи. Таке поєднання дає можливість отримати максимальну прибутковість на полях. Ті, хто хоч раз спробував їх вирощувати, надалі від них уже не відмовляються. Ці гібриди максимально захищені, і вовчок їх просто «не бере» (ця проблема наразі — практично повсюдно в Україні, навіть там, де про це не люблять говорити з тих чи інших причин).
Друга перевага гібридів під брендом SUNEO — це висока пластичність у використанні технології Clearfield як щодо строків використання Євро-Лайтнінг, так і щодо доз його внесення. Третя перевага — висока толерантність гібридів до посушливих умов, перевірена багаторічним вирощуванням генетики «Лімагрейн» на Півдні України в комерційних посівах. Зменшення технологічних витрат за вирощування цих гібридів і отримана врожайність із лишком перекривають вищу, порівняно зі стандартними гібридами, ціну насіння. Цього року вже можна придбати три гідриди SUNEO: ЛГ5542 КЛ, ЛГ5631 КЛ і ЛГ5661КЛ.
Аграрії півночі та центру країни вже цього року зможуть придбати ультраранній гібрид ЛГ5377 (для північніших районів) і високоврожайний гібрид ЛГ5485 (для центральних регіонів України). Обидва гібриди мають стійкість до нових рас несправжньої борошнистої роси, що на сьогодні дуже актуально для цих регіонів, і мають високу толерантність до основних хвороб. Екологічні випробування, проведені в Україні, підтвердили їхню високу толерантність і стабільність.