В очікуванні податкових змін
В умовах катастрофічної нестачі бюджетних коштів новоутворені парламент та уряд формують бюджет 2015 р., кардинально змінюють бюджетне, а з ним і податкове законодавство України. Цілі логічні та зрозумілі: видатки — максимально скоротити, надходження — збільшити. І водночас створити передумови для поліпшення інвестиційного клімату та економічного зростання. Завдання із надважких.
В умовах катастрофічної нестачі бюджетних коштів новоутворені парламент та уряд формують бюджет 2015 р., кардинально змінюють бюджетне, а з ним і податкове законодавство України. Цілі логічні та зрозумілі: видатки — максимально скоротити, надходження — збільшити. І водночас створити передумови для поліпшення інвестиційного клімату та економічного зростання. Завдання із надважких.
О. Шишканов, партнер ЮК Jurimex
Адже межа, що відділяє справедливе оподаткування від надмірного податкового навантаження, дуже тонка. Переступити цю межу в сьогоднішніх умовах — означає зруйнувати цілі галузі економіки, розлякати залишки інвесторів та позбутися надій на стабілізацію навіть у середньостроковій перспективі.
Підготовлений урядом проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» передбачає кардинальні зміни всієї системи оподаткування.
Насамперед це стосується анонсованого скорочення кількості податків із 22 до 9. Деякі податки скасовуються (таких шість: збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, туристичний збір тощо), інші — об’єднуються (плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок і т. ін.).
Отже, розглянемо деякі урядові пропозиції щодо реформування податків у сфері АПК.
Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП)
Його планується скасувати як самостійний платіж. Натомість він трансформується у єдиний податок, а саме в його четверту групу.
Так, законопроектом передбачається, що платниками четвертої групи єдиного податку будуть сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%. Багато інших норм, що на сьогодні регулюють стягнення ФСП, планується застосувати і до регулювання єдиного податку для аграріїв у нових умовах. Це стосується:
обмежень на застосування спрощеного режиму виробникам декоративних рослин, підакцизних товарів, особам, що мають податковий борг тощо;
об’єкта оподаткування — це площа сільгоспугідь та/або земель водного фонду;
бази оподаткування — нормативна грошова оцінка одного гектара сільгоспугідь, а для земель водного фонду — оцінка ріллі у відповідній області тощо.
Водночас слід відзначити і деякі особливості.
Проект закону пропонує прямо закріпити положення, що права на земельні ділянки, які використовуються платником, мають бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства. Така норма, в разі її прийняття, надасть фіскальним органам більше можливостей для донарахування аграріям податків із прибутку від реалізації продукції, вирощеної на «незареєстрованій» землі. Практика показує, що зібрати докази для обгрунтування такої позиції податківцям украй складно. Однак здебільшого вказані донарахування податкових платежів здійснюють саме без надання відповідних доказів та часто без будь-якої логіки, що, втім, не позбавляє аграріїв необхідності поновлювати свої права у судовому порядку.
Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані Державного земельного кадастру та/або дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ставки податку пропонується залишити без змін:
загальна ставка — 0,15%;
для гірських зон та поліських територій — 0,09%;
для багаторічних насаджень — 0,09% та ін.
Слід мати на увазі, що вказані розміри податку можуть змінюватися у процесі опрацювання законопроекту на різних стадіях його перетворення на закон.
Спеціальний режим ПДВ
Запропонований на розгляд законопроект не передбачає істотних змін у частині регулювання спеціального режиму ПДВ. Однак концепція податкової реформи, у рамках якої розроблено проект, передбачає можливість його застосування тільки окремими категоріями сільгоспвиробників. Для цього планується запровадити один із критеріїв:
за обсягом виручки платника (не більше ніж 50 млн грн/рік);
за обсягом площ, що використовують у сільгоспвиробництві (не більше ніж 3 тис. або 10 тис. га).
Вказані пропозиції перебувають у процесі опрацювання, а тому не виключено, що можуть бути розроблені нові підходи щодо обмеження пільгового обкладання аграріїв ПДВ.
Плата за землю
У нових умовах пропонується залишити за платниками четвертої групи єдиного податку пільгу зі сплати земельного податку (звільнення від сплати). У цілому без змін залишається і порядок нарахування та сплати орендної плати за землі державної і комунальної власності.
Законопроектом декларується, що плата за землю як самостійний податок скасовується. Натомість цей платіж увійде до складу комплексного податку на майно, який включатиме:
податок на нерухомість, відмінну від земельних ділянок;
податок на транспортні засоби;
плату за землю — у формі земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності.
Відзначимо досить неприродне об’єднання вказаних платежів в один податок. Адже вони мають різні об’єкт, базу оподаткування — тож вказані податкові платежі адмініструватимуться по-різному. Тобто таке об’єднання — для штучного зменшення кількості податків, які в реальності усе ж таки продовжують сплачувати як відносно самостійні платежі.
Плату за землю, як і податок на майно у цілому, планується віднести до місцевих податків. Це означає, що органи місцевого самоврядування матимуть більше повноважень під час встановлення ставок податку (у визначених Податковим кодексом України межах) та запровадження пільг для окремих категорій платників.
У цілому регулювання сплати орендної плати залишається без змін. Це стосується загальної ставки оренди (3–12% нормативної грошової оцінки). Водночас пропонується скасувати пільгові ставки для інших категорій платників: об’єктів енергетики, що виробляють електричну енергію із відновлюваних джерел, та аеродромів.
Не можна обійти увагою земельний податок, що сплачується власниками та постійними користувачами землі.
Отже, проектом пропонується істотно збільшити розмір земельного податку:
загальна ставка — до 3% нормативної грошової оцінки (на сьогодні — 1%);
для сільськогосподарських угідь — до 1% (наразі — 0,03-0,1%).
Реформатори планують «сюрприз» для суб’єктів господарювання, які володіють земельними ділянками на праві постійного користування (крім суб’єктів державної та комунальної власності) — для них хочуть запровадити ставку податку до 12% нормативної грошової оцінки землі (на сьогодні — у розмірі земельного податку, тобто 0,03–1% залежно від цільового призначення та інших факторів). Багаторазовим підвищенням розміру податку урядовці фактично прирівнюють постійне користування землі (для суб’єктів приватної власності, що набули таке право до 2002 р.) до оренди. Тим само фактично нівелюється цінність постійного користування та створюється новий інструмент для спонукання користувачів переоформити таке право саме на оренду.
Підкреслимо, що плата за землю як складова податку на майно є місцевим платежем. У зв’язку із цим запропоновані нові ставки вказані у максимальному розмірі — «до 3%» і т. д. У визначених межах органи місцевого самоврядування самостійно встановлюватимуть ставки податку та доводитимуть їх до відома платників і фіскальних органів.
Однак, враховуючи всім відомий рівень «самостійності» нашого місцевого самоврядування, можна спрогнозувати, що місцеві ради затверджуватимуть ставки, розміри яких буде «спущено з верхів». І ці ставки податку будуть близькими до максимальних.
Законопроектом пропонується залишити без змін пільги зі сплати земельного податку для фізичних осіб, а для юридичних осіб — скасувати. Водночас за органами місцевого самоврядування залишається право своїми рішеннями встановлювати пільги зі сплати земельного податку юридичним та фізичним особам.
Важливим є те, що зберігається звільнення від сплати податку селян, які надають належні їм на праві власності земельні ділянки в оренду платникам четвертої групи єдиного податку (сьогоднішнім платникам ФСП).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельних
ділянок
Як було вказано вище, такий податок також є складовою податку на майно.
Порівняно із чинною на сьогодні редакцією Податкового кодексу України, істотно розширюється коло об’єктів оподаткування: до них пропонується віднести, крім житлової нерухомості, також і нежитлову. Маються на увазі виробничі, складські, адміністративні приміщення тощо та частки у праві власності на них.
Законопроект пропонує ставку податку в розмірі до 2% мінімальної заробітної плати, встановленої на початок року, за один квадратний метр площі. Конкретний розмір податку будуть встановлювати органи місцевого самоврядування. Із розрахунку чинного на сьогодні розміру мінімальної заробітної плати
(1218 грн) такий податок може стати істотним податковим тягарем для фермерів, які, всі без винятку, володіють
значними за площею складськими та виробничими приміщеннями.
Для оцінки масштабів збільшення податкового тиску на АПК слід виходити за межі проектів змін до Податкового кодексу України. Є й інші способи змусити платити більше податків, ніж банально запроваджувати нові платежі та збільшувати ставки чинних.
Наприклад, Коаліційна угода парламентської більшості серед заходів реформування галузі сільського господарства передбачає проведення у 2015 р. загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення із наступним проведенням її переоцінки не менше ніж один раз на 10 років.
Зрозуміло, що про зниження нормативної грошової оцінки сільгоспземель (яку востаннє проводили у 1995 р.) не йдеться. А її підвищення означає:
збільшення розміру земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності;
збільшення орендної плати за землі приватної власності;
як наслідок останнього — збільшення відрахувань до бюджету із податку на доходи фізичних осіб.
Можна тільки вітати турботу урядовців про добробут селян — орендодавців сільгоспземель, які здебільшого є пенсіонерами та проживають за межею бідності. Підвищення розміру орендної плати за землю матиме наслідками посилення конкуренції на аграрному ринку та спонукання фермерів до ефективного використання орендованих земель (бажано, щоб ефективність поєднувалася із раціональністю).
Однак така турбота здійснюється у звичний для держави спосіб — перекладається на плечі бізнесу на фоні загального зростання навантаження за іншими податковими платежами та кризових явищ в економіці.
Водночас ініціативи щодо державного бюджету на 2015 р. передбачають замороження росту мінімальних заробітних плат, скасування пільг, скорочення кількості працівників бюджетної сфери тощо.
Повертаючись до проекту змін до Податкового кодексу України, відзначимо, що в документах бракує системності та послідовності, відчувається поспішність та спрямованість на формальне виконання декларацій уряду.
Будемо сподіватися, що чиновники та депутати прислухаються до численних зауважень та доповнень громадськості та експертних кіл до проекту та зроблять правильні висновки під час його прийняття.