Економіка сої в Україні

Попри мінливість кон’юнктури аграрного ринку на сою, спостерігається стала тенденція до зростання обсягів її виробництва та постійного попиту експортерів і переробників. Поточний рік не буде винятком. Навіть за подорожчання матеріально-технічних ресурсів за нинішньої цінової ситуації вирощування сої матиме високу рентабельність. Тож як планувати витрати та які фактори матимуть вплив на доходи аграріїв під час вирощування й реалізації сої, йтиметься в цьому матеріалі.

О. Маслак, канд. екон. наук, доцент кафедри логістики та виробничого менеджменту,
О. Ільченко, ст. викладач кафедри економіки,
Сумський національний аграрний університет

Виробництво
За обсягами виробництва олійних культур в Україні соя поступається тільки соняшнику. Посівні площі під цією культурою із кожним роком збільшуються. За офіційною статистикою, у структурі торішніх посівів соя займала близько 7% (1,8 млн га). Якщо у 2000 р. її валовий збір становив лише
64 тис. т, то в 2014-му він досяг 3,9 млн. Це при тому, що врожайність культури майже не змінилася. Якщо торік із 1 га зібрали у середньому по Україні 21,6 ц/га, то рік тому — 20,5 ц. Загалом валовий збір сої 2014 р. перевищив попередній на 41%. Зрештою такі результати господарювання дали змогу Україні увійти у десятку найбільших світових виробників сої та закріпитися на цій позиції.
Соя має потребу у великій кількості вологи, тому її вирощують у центральних областях: Полтавській, Кіро­во­град­ській, Вінницькій, Хме­льницькій, Київ­ській, Черкаській,  а також на Пів­д­­ні України — у Херсон­ській. Основні обсяги виробництва сої зосереджено в сільськогосподарських підприємствах. Так, за підсумками минулого року, в агроформуваннях, враховуючи фермерські господарства, було зібрано понад 94% загального обсягу врожаю. Для порівняння: частка господарств населення у загальному виробництві сої
становила до 6%.
Вирощену продукцію здебільшого експортують. За обсягами експорту соєві боби поступаються тільки пшениці, кукурудзі та ячменю. У поточному сезоні експорт сої може досягти 2,5 млн т цієї культури на суму 1,2 млрд дол. До того ж останніми роками в Україні активно розвивається переробка сої на корм та олію. За оцінками Мінагрополітики, в країні працює близько 200 переробних підприємств різних потужностей. 

Світовий ринок
Соя має найбільшу частку у структурі світового виробництва олійних. За підсумками тогорічного сезону, вона становила 59%, тоді як ріпаку — 14, а со­­­няшнику — лише 8%. Сою вирощують у 75 країнах, найбільшими із яких є Сполучені Штати Америки, Бразилія, Аргентина та Китай. За січневими прог­нозами міністерства сільського господарства США (USDA), у 2014/15 маркетинговому році (МР) виробництво сої досягне 314 млн т, що перевищить по­­передній сезон на 31 млн. Збільшення соєвого виробництва відбудеться в США, Бразилії, Аргентині, Канаді, Парагваї та Індії, а в Китаї, навпаки, зменшиться на 3%.
За даними USDA, світове споживання сої має тенденцію до зростання. По­­точного сезону попит на соєві боби становитиме 253 млн т, що більше, порівняно із попереднім сезоном, на 12 млн т. Попри це, світові кінцеві запаси теж зростатимуть. На кінець сезону вони становитимуть 91 млн т, що на
34 млн  менше від тогорічного.
Збільшення обсягів виробництва вплине на підвищення активності світової торгівлі. Цього сезону обсяг світо­во­го експорту сої перевищить
116 млн т, що на 3% поступається рівню попереднього року. Основним експортером сої є Бразилія (у структурі світового експорту це становить 41%, тоді як частка США — 39, Аргентини — 7, Парагваю — 4, Канади — 3%).
Найбільшим імпортером сої є Китай. Нинішнього сезону обсяги закупівель країни становитимуть майже дві третини світового імпорту. Таким чином, зовнішні закупівлі сої Китаєм у 2014/15 МР можуть зрости до 74 млн т проти 70 млн роком раніше.

Цінова ситуація
Ціни на сою у світі формуються під впливом результатів торгів на провідних товарних біржах. Упродовж 2014/15 МР спостерігалося незначне підвищення цін на соєві боби. Якщо у жовтні торік закупівельна ціна у США на умовах франко-склад становила
366 дол./т, то в грудні поточного року вона підвищилася до 375 дол. Загалом середні світові ціни 2014/15 МР залишаються нижчими, порівняно із нинішнім сезоном, на 23%.
На внутрішньому ринку соя має стабільний попит, про що свідчить постійне зростання закупівельних цін на неї. На початку жовтня 2014 р. соя у середньому по Україні коштувала 4,7 тис. грн/т, що перевищувало закупівельні ціни на со­­няшник та ріпак. Упродовж сезону ціни на сою постійно зростали та досягли у середині лютого поточного року 10 тис. грн/т. Надалі ціни утримуватимуться на високому рівні. Причинами цього є девальвація гривні і коливання валютного ринку, а також обмеження пропозиції внаслідок загострення конкуренції на внутрішньому ринку.

Вимоги до сої
Товарна соя має відповідати базисним нормам технічних вимог.  Основ­ними критеріями, за якими визначається якість сої, є вміст білка та олії. Так, масова частка білка у перерахунку на суху речовину має становити не менше 35%, своєю чергою, частка олії — понад 12%. Не менш важливими показниками є вологість та засміченість. Зокрема, на­­сіння сої вологістю до 12% вважають сухим, за вологості від 12,1 до 14% — середньої сухості, за 14,1–16,05— вологим, а за 16% і більше — сирим.
На засміченість сої впливає наявність олійних та сміттєвих домішок. Так, чистим вважається насіння, в якому олійні домішки не перевищують 6, а сміттєві — 2%. Насіння сої середньої чистоти — за олійної домішки на рівні 6,1–10,0, сміттєвої — 2,1–3,0%. Своєю чергою, за перевищення цих показників насіння сої вважається засміченим. Зараженість його шкідниками сої недопустима, крім зараженості кліщем — не вище 1-го ступеня.

Насіння
У 2014 р. на ринку насіння переважала соя українського походження і коштувала від 8 до 12 тис. грн/т. Елітне насіння цієї культури можна було придбати за 10–12 тис. грн. Проте у 2015 р. ціни на насіння сої зростатимуть. На початку лютого поточного року його пропонували по
4 тис. грн/т, проте ближче до посівної кампанії воно подорожчає. Загалом посівний матеріал, як правило, у 2–2,5 раза дорожчий за товарне насіння. Виходячи з цього ціна на насіння сої на рівні 14 тис. грн/т за таким співвідношенням відповідає ціні товарного насіння жовтня торік. Тож у березні — квітні є вагомі підстави для її підвищення. 
Витрати на насіння сої визначають залежно від вартості придбання та затрат на доставку. Для визначення таких витрат необхідно знати норму висіву насіння. Вона залежить від маси 1000 схожих насінин, кількості (млн шт.) насінин на 1 га, а також чистоти і схожості цього насіння. За висівання сої скоростиглих сортів розрахункова норма висіву становитиме 120 кг/га. Враховуючи ціну на насіння сої
І репродукції (із доставкою) на рівні
14 тис. грн/т, загальні витрати на насіння дорівнюватимуть 1,68 тис. грн.

Добрива та ЗЗР
У структурі виробничих витрат на частку мінеральних добрив припадає у середньому від 15 до 20%, на засоби захисту рослин — 12–22%. Під час ви­ро­­щування сої використовують комплексні добрива. Упродовж лютого поточного року ціни на такі добрива продовжували зростати. Якщо на початку лютого ціни на нітроамофоску вітчизняного виробництва становили 7,5–8,1 тис. грн/т, то у третій декаді цього місяця — зросли до 10,1–10,2 тис. грн. Такі самі добрива російського виробництва пропонували за цінами, що перевищували зазначені на 8–10%.
Пропозиція внутрішнього ринку ЗЗР представлена світовими брендами. Ціни на таку продукцію залежать від курсів основних світових валют щодо гривні та мали також тенденцію до зростання. Враховуючи закупівельну ці­­ну нітроамофоски на рівні 10,2 тис. грн/т, витрати на мінеральні добрива на гектар становитимуть 2,04 тис. грн, своєю чергою, витрати на засоби захисту рослин перевищать 2,7 тис. грн.

Пально-мастильні матеріали
Потребу в пальному визначають за технологічною картою вирощування сої. При цьому враховують види робіт та встановлені норми витрат пального на їхнє проведення. Витрати пально-мас­тильних матеріалів визначають за цінами на умовах франко-господарство та нормативами використання згідно із прийнятою технологією виробництва. Витрати на моторні, трансмісійні, індустріальні, пластичні мастила, що використовуються у роботі автомобілів, комбайнів та тракторів, визначають за прийнятими нормативами виходячи із витрат основного пального. Тож за ін­­тенсивної технології вирощування сої потреба в пально-мастильних матеріалах на 1 га становитиме 57,1 л. Виходячи із розрахункової ціни дизельного пального та мастил всіх видів на рівні 19,2 грн/л, загальна їхня вартість становитиме майже 1,1 тис. грн.

Витрати на утримання основних засобів
До витрат, пов’язаних з утриманням основних засобів, належать витрати на запасні частини й ремонтні матеріали, а також амортизаційні відрахування. Для розрахунку собівартості продукції використовують нормативні відрахування на утримання необхідного машинно-тракторного парку. Річні норми амортизаційних відрахувань на утримання техніки, коефіцієнти коригувань витрат коштів на запасні частини та ремонт використовують із довідкових матеріалів, вони можуть зазначатися у технологічних картах.
Оскільки в основі проведених розрахунків вирощування сої за інтенсивною технологією взята техніка іноземного виробництва, то її початкова вартість, а також подорожчання її обслуговування матимуть вплив на загальні виробничі витрати. Таким чином розрахункові погектарні амортизаційні відрахування під час вирощування сої становитимуть
1,9 тис. грн, на запасні частини та ремонти — майже 1,8 тис. грн/га.

Орендна плата
та внутрішньогосподарські витрати
Наразі показники нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р., перераховують з урахуванням коефіцієнта 1,756. Таким чином, з урахуванням перерахованої
нормативної грошової оцінки ріллі
(20,3 тис. грн/га) та мінімального розміру орендної плати (3%) її сума становитиме 609,1 грн/га. Таким чином, у структурі витрат із вирощування сої орендна плата перевищуватиме 4%.
Загальновиробничі витрати розраховують і розподіляють об’єктами планування пропорційно до площ вирощування сої у структурі загальних посівних площ підприємств. До таких витрат належать витрати на заробітну плату управлінському персоналу, на утримання необоротних активів загальновиробничого призначення, комунальні витрати приміщень виробничого призначення тощо. Розрахунково внутрішньогосподарські витрати становитимуть 204,1 грн/га.

Підсумки
За оцінками Міністерства аграрної політики та продовольства, сою у нашій країні вирощують понад 7 тис. господарств. У новому сезоні посівні площі під культурою залишаться на рівні попереднього року. Очікується, що вони становитимуть близько 1,8 млн га. Вра­ховуючи врожайність останніх років, що перевищує 20 ц/га, можна розраховувати на валовий збір від 3,6 млн т.
Зацікавленість аграріїв соєю пояснюється високою її рентабельністю, про що свідчать проведені прогнозні розрахунки її вирощування у 2015 р. Повні витрати на гектар за інтенсивної технології вирощування середньостиглої сої становитимуть 13,6 тис. грн. Вра­ховуючи врожайність на рівні 25 ц/га, собівартість 1 т продукції дорівнюватиме 5,5 тис. грн. За ціни продажу продукції на рівні 9 тис. грн/т доходи із одного гектара становитимуть від 22,5 тис. грн і вище, що забезпечить рентабельність на рівні 65%. Це, своєю чергою, дасть змогу повернути витрачені на вирощування сої кошти та додатково отримати 0,65 грн на кожну гривню, вкладену у виробництво цієї культури.