Стабільність ринку молока — основа продовольчої безпеки

Молоко є незамінною складовою збалансованого харчування людини, а його виробництво - однією з основних галузей сільського господарства України. Тому забезпечення потреб внутрішнього ринку в молоці і молочних продуктах, нарощування експортного потенціалу галузі входять до числа пріоритетних завдань уряду.

Підсумки минулого року
Вже котрий рік поспіль молочне скотарство характеризується спадом обсягів виробництва продукції. За попередніми даними Держкомстату України, у 2010 році було вироблено 11,3 млн т молока, що на 3,1% менше за попередній період. Лише за останній рік чисельність корів в усіх категоріях господарств зменшилася на 2,2% - до 2,7 млн голів.
Визначають декілька основних причин негативного впливу на розвиток галузі. По-перше, зниження купівельної спроможності населення та зменшення попиту внутрішнього ринку на молоко та молочну продукцію. Упродовж 2010 року ціни на молочну продукцію зростали швидшими темпами, ніж доходи населення. Це призвело до того, що у 2010 році відбулося зменшення, порівняно з попереднім роком, обсягів виробництва сиру свіжого та кисломолочного на 7,1% (до 77,8 тис. т), сирів жирних - 6,3% (до 213 тис. т), кисломолочних продуктів - 2,6% (до 477 тис. т). Відтак, і загальнорічне споживання молока та молочних продуктів за підсумками 2010 року, буде меншим.
   По-друге, низька ефективність молочного скотарства. Незважаючи на високі минулорічні закупівельні ціни на молоко, галузь залишається мало привабливою для господарників. Якщо в травні 2010 року середня закупівельна ціна на молочну сировину, вироблену у сільськогосподарських підприємствах, становила 2,6 тис. грн/т, то в жовтні досягла 3,8 тис. грн. За порівняльною оцінкою експертів ринку, середня ціна на молоко у 2010 році в розрахунку на 100 кг дорівнює 31,1, що на 61% перевищує рівень попереднього періоду, та є вищою за ціни у країнах Східної Європи (22-29), а також країнах - основних виробниках молока: Бразилії (29,5), США, Новій Зеландії (27,1). Молоко, вироблене в господарствах населення, коштувало на вітчизняному ринку значно дешевше. Впродовж минулого року за нього можна було отримати в середньому від 1,5 до 2,9 тис. грн/тонну.
Проте навіть така цінова ситуація не забезпечує належний рівень ефективності галузі. За офіційною статистикою, рентабельність виробництва молока за прогнозами, на минулий рік не перевищить 10%. Такі підсумки діяльності в молочному скотарстві ускладнюють навіть просте відтворення галузі, не говорячи про її розширений розвиток.
   По-третє, демографічні причини, які обумовлюють швидке скорочення поголів'я в господарствах населення. Цей процес пояснюється як загальним зменшенням сільського населення, так і тим, що важка щоденна праця, пов'язана з утриманням корів та виробництвом молока, стає все менш привабливою для сільської молоді. На 1 січня 2010 року чисельність господарств населення, які утримували худобу та птицю,  становила 3,3 млн одиниць. За січень-листопад 2010 року чисельність сільського населення зменшилася на 90,2 тис. осіб. В цілому, у 2010 році господарствами населення було вироблено 9,0 млн т молока, що менше, порівняно з попереднім роком, на 3,6%, відбулося скорочення поголів'я корів на 44,3 тис. голів, або 2,1%. Проте господарства населення залишили за собою 80,3% у структурі загального виробництва молока по Україні. Це, безумовно, впливає на якість сировини, оскільки пов'язано з застосуванням ручної праці, складнощами під час заготівлі й збуту та обмежує експорт кінцевої продукції на ринки розвинених країн.
Незважаючи на невирішеність наявних проблем в галузі, Україна залишається активним учасником світової торгівлі молоком та молочною продукцією. Відтак, кон'юнктура світового ринку молока має безпосередній вплив на внутрішні ціни, попит та пропозицію продукції.
Світове
виробництво
та торгівля
За прогнозами продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), у 2010 році світове виробництво молока та молокопродукції в перерахунку на молоко досягне 711 млн т, що на 1,7% перевищує результат попереднього року. При цьому, країни, що розвиваються, нарощували обсяги виробництва більшими темпами порівняно з розвиненими країнами.
У 2010 році вагомий внесок у зростання світового виробництва молока зробили Індія та Китай. Індія залишається найбільшим виробником молока у світі. За попередніми даними, обсяги виробництва у цій країні досягли 114,4 млн т, що на 4% перевищує рівень попереднього року, а у Китаї виробництво сягнуло 44,6 млн т, відповідно, 10%. Спільно провідні азійські виробники додали до світового молочного валу 8,4 млн т, що становить 58% загального зростання. Збільшення виробництва відбулося у Бразилії - на 3,8% (до 30 млн т), США - 1,2% (до 87 млн т), Європейському Союзі - 1,2% (до 155 млн т).
Загалом минулий рік був складним для виробників молока. Ці складнощі були пов'язані із несприятливими погодними умовами влітку, які вплинули на врожаї багатьох сільськогосподарських культур. Зокрема, у дефіциті виявилися ті культури, які використовують для приготування кормів в молочному скотарстві. Це, своєю чергою, призвело до зростання вартості кормів та зниження ефективності галузі. Зокрема, у США ціни на кукурудзу зросли на третину, при цьому молоко подорожчало лише на 11%. У Російській Федерації аномальна спека, вплинула на зниження продуктивності дійного стада країни на 15%. Завдали шкоди молочній галузі також і повені. У Пакистані через такі природні катаклізми загинуло близько 1,2 млн голів худоби, а значна частина вцілілого поголів'я знизила продуктивність через погіршення годівлі та захворюваність.
Збільшення у 2010 році світового виробництва молока вплинуло на підвищення торгівельної активності. Продаж на зовнішніх ринках молочної продукції (в перерахунку на молоко) становить 46 млн т, що майже на 6% більше за обсяги попереднього року. Обумовлено це підвищеним попитом країн Азії та Росії.
Найбільшими постачальником молочної продукції на світові ринки залишаються країни Океанії. У 2010 році Австралія та Нова Зеландія реалізували на зовнішніх ринках 18,5 млн т продукції. Зростання активності в торгівлі пов'язують із збільшенням експорту з США та Європейського Союзу. Якщо у 2009 році ці країни сумарно експортували 12,3 млн т молочної продукції, то в 2010 році збільшили обсяги продажу продукції на 2 млн т, або 16%, та досягли майже третини обсягів світової торгівлі.
На початку 2011 року спостерігалося незначне підвищення світових цін на молочну продукцію. Так, масло країн Океанії (на умовах FOB) реалізовувалося по $4400- 4800 за тонну, сухе знежирене молоко - $3200-3650, сир Чедер - $4300-4400. Країни Європейського Союзу продавали масло по $4800-5000 за тонну, сухе знежирене молоко - $3050-3300.
У подальшому експерти прогнозують утримання цін на молоко та молочну продукцію на достатньо високому рівні. Основними причинами цього є зростання населення, підвищення його доходів, а також покращання якісного рівня харчування.

Напрями розвитку
Стан вітчизняного молочного скотарства не влаштовує товаровиробників, переробників, споживачів продукції та органи державної влади, що опікуються питаннями галузі. Не викликає сумніву необхідність змін на краще. Проте залишається не до кінця визначеним шлях досягнення бажаної мети, а саме: виробництва якісного молока для забезпечення внутрішніх потреб та гідної конкуренції на світовому ринку.
Галузь відразу не зможе перейти на великотоварне виробництво. Для цього потрібні значні суми коштів для капіталовкладень, термін окупності яких може затягнутися на 7-9 років. Для прикладу, орієнтовна потреба в коштах для будівництва сучасного молочно-товарного комплексу на 1,2 тис. гол становить 92,8 млн грн, або 77,3 тис. грн на одне скотомісце. З урахуванням річних поточних витрат на рівні 18,1 млн грн, виручки від реалізації продукції - 29,2 млн грн, рентабельність виробництва становитиме 61%, що забезпечить повернення інвестицій через 8,4 року.
Отже, для інвесторів, яких приваблюватиме швидке повернення вкладених в агробізнес коштів, молочне скотарство є мало привабливим. Без дешевих кредитних ресурсів та цілеспрямованої державної підтримки період переходу до великотоварного виробництва може затягнутися на тривалий час. Тому доцільним є запровадження інноваційних підходів господарювання в середніх за розмірами сільськогосподарських підприємствах та дрібнотоварних фермерських та особистих селянських господарствах.
Світове молочне господарство поряд із великотоварними комплексами знаходить місце дрібнотоварному виробництву. Прикладом цьому може стати Польща, де близько 90% сирого молока виробляється господарствами населення та забезпечується постачання близько 70% загальних надходжень сировини на переробні підприємства. У наших західних сусідів триває процес переходу на інноваційні технології виробництва молока у фермерських господарствах, пов'язані із покращанням умов утримання тварин, доїння, годівлі, системи збуту. Якщо 5-7 років тому домінували господарства з утриманням до 10 корів, то наразі їхня чисельність сягає 25 і більше. Доходи таких фермерів становлять від 50 тис. євро на рік. Проте це не заважає сільському населенню поєднувати роботу на фермі з зайнятістю в інших сферах господарської діяльності.
Приклад Польщі може стати зразковим для господарств сільського населення України. Тим більше, що місцеві органи самоврядування мають можливість підтримки малих форм господарювання в сільській місцевості. Селянські господарства, які утримують для товарного виробництва 2-3 корів та мають бажання збільшити поголів'я до 10-12, мають отримувати державну підтримку на будівництво ферми на рівні з сільськогосподарськими підприємствами.
Виробництво молока в міні-фермах потребує незначних капіталовкладень та частково може вирішити питання підвищення якості молочної сировини та насичення внутрішнього ринку.
Проте власникам міні-ферм доцільно входити в молочарські кооперативи задля сприяння формуванню товарних партій продукції та їхній централізованій реалізації. Тому державна та регіональна підтримка необхідна також для розвитку інфраструктури ринку молока. Так, на Сумщині впроваджується пілотний проект з кредитування молочарських кооперативів. На конкурсних засадах декілька кооперативів матимуть можливість отримати з обласного бюджету кошти для придбання молочного обладнання. Сума кредиту в розрахунку на 1 кооператив становитиме 390 тис. грн на вісім років під 1,5% річних.
Відтак, досягнення оптимального рівня насиченості внутрішнього ринку молока та молочної продукції можливе за рахунок всебічної підтримки та сприяння розвитку молочного скотарства у дрібнотоварному та великотоварному виробництві. Проте це не єдиний шлях до розв'язання наявних проблем, до яких також відносять потребу в удосконаленні механізму надання державної підтримки, створення спрощених дозвільних механізмів відведення землі для будівництва молочних ферм, здійснення систематичного контролю якості та ціни молочної продукції, удосконалення системи організації племінної справи у тваринництві тощо. Саме комплексний підхід у розвитку молочного скотарства принесе бажаний результат.

О. Маслак,
 канд. екон. наук, керівник Центру стратегічних досліджень АПК,
Сумський національний аграрний університет