Із пампасів — на світовий ринок

Аргентина - один із основних світових виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. Більше половини зовнішньоторговельних надходжень цієї південноамериканської країни - від сільського господарства. Розповідає доктор Олаф Цинке (Olaf Zinke), ZMP.

Скажіть чесно, якщо ви почуєте ключові слова: "Південна Америка", "великі орні й пасовищні землі", "два врожаї за рік" і так далі, ви найперше подумаєте про Бразилію. Тільки згодом багатьом із нас спадає на думку, що, наприклад, соєве борошно, в основному, - це аргентинський товар. А хто не захоплювався яловичими стейками з теляток, відгодованих у  пампасах?  
Для багатьох південний сусід Бразилії фактично є країною необмежених можливостей для розвитку сільського господарства. Великий, орієнтований на експорт, ринок фруктів і підприємства з відгодівлі худоби визначають картину аграрного сектору держави. Сільське господарство й експорт продукції становлять значну частку загального обсягу економіки країни.

Продукти землеробства
Нині Аргентина, виробляючи досить широкий спектр рослинної і тваринницької продукції, належить до провідних постачальників світового ринку.
n Країна з великим відривом лідирує в світовому експорті соєвого борошна й соєвої олії. У загальному експорті соєвих бобів Аргентина перебуває на третьому місці - після Бразилії та США і далеко випереджає Парагвай.
n З виробництва кукурудзи Аргентина є другим за обсягом світовим постачальником після США, випереджаючи Бразилію. Останні п'ять років у цій галузі експорт коливався в межах 10-16 млн т за рік.  
n Щороку продаючи за заниженими цінами закордонним покупцям понад 500 тис. т яловичини, аргентинці п'яті в світі за обсягами виробництва цього продукту. А ще, маючи неймовірно рекордне споживання м'яса на душу населення (близько 65 кг на люд. за рік) у власній країні, є можливість більших продажів і на внутрішньому ринку.
n У 2007-2008 роках країна була п'ятим за обсягами постачальником пшениці на світовий ринок після США, Канади, Росії та ЄС, випереджаючи змучену посухами Австралію з показниками 10,2 млн тонн. Щоправда,  останні п'ять років обсяг експорту аргентинської пшениці  сильно коливався в межах 7,5-13,5 млн тонн.
Основні покупці аргентинської сільськогосподарської продукції - країни центральної та південноамериканської торговельної зони MERCOSUR, Китай і Євросоюз. Із усієї імпортованої  в ЄС продукції три чверті виробляє сільське господарство.
Значна частка тут припадає на поставки соєвих продуктів європейським тваринникам: соєве борошно, олія й боби, які мають найбільше значення для експорту сільськогосподарської продукції країни. У грошовому еквіваленті ці три продукти в сумі становлять понад половину всього експорту сільськогосподарської продукції.
Але так було не завжди: ще в сімдесяті роки минулого століття сої в Аргентині виробляли небагато. Країна була відома як виробник та експортер пшениці, кукурудзи й сорго. Щоправда, за останні 15 років структура виробництва помітно змінилася: починаючи з 1995 року соєвих культур почали вирощувати практично втричі більше. На сьогодні під соєвими насадженнями - близько 18 млн га, що майже вдвічі більше за посівні площі зернових культур. І це зробило Аргентину третім у світі виробником за обсягами соєвих. До того ж, потенціал для вирощування сої, як і зернових культур, ще не вичерпано.

Яловичина й сухе молоко
для світового ринку
Справді, аргентинські ферми з відгодівлі великої рогатої худоби активізувалися: з 1995-го поголів'я худоби залишається відносно стабільним, тоді як обсяг виробництва з відгодівлі й селекції худоби майже на чверть збільшився. Тож за експортом яловичини Аргентина теж належить до світових лідерів. У 2007 році країна експортувала на світовий ринок близько 530 тис. т цього продукту й стала п'ятим за обсягами світовим експортером після Бразилії, Австралії, США та Індії. У 2008 році через періодичні затримки з вивезенням продукції, а також страйки фермерів було експортовано лише близько 400 тис. тонн.
Але утримання худоби вже давно не обмежується тільки виробництвом яловичини. За останні 15 років кількість дійних корів залишилася практично незмінною - 2 млн голів. Надої молока коливаються в межах 8-10 млн т за рік. З них 80% продукту використовують на промислову переробку. Виробництво й експорт сиру та незбираного сухого молока за останні п'ять років істотно зросло. За експортом сиру країна входить у шістку, а за незбираним сухим молоком - у четвірку найбільших експортерів світу.  
У секторі тваринництва  найбільше розширюється  птахівництво. У цій галузі обсяг виробництва  м'яса птиці за 2003-2008 роки становив 1,4 млн т - подвоївся, а обсяг експорту - 120 тис. т - потроївся. У птахівництві Аргентина - шоста в світі.

Двигун експорту
починає давати збої
Аргентинська економіка дуже залежить від експортних доходів аграрної галузі. Значну роль у недавньому економічному піднесенні відіграв бум у сільському господарстві. Але, незважаючи на це, проблеми все ще існують.
n Через значну частку сільськогосподарської продукції в загальному обсязі зовнішньої торгівлі країна дуже залежна від світового попиту на продовольство й сільськогосподарську сировину. Внаслідок глобальної економічної кризи знизилися ціни й на сировинні товари аргентинських фермерів, і це сьогодні досить відчутно.          
n Серйозною загрозою для економічного розвитку країни завжди є інфляція. За повідомленнями незалежних спостерігачів, реальний рівень інфляції в другій половині 2008 року був значно вищим, аніж офіційно оголошені 8,5%. І яловичина, й молочні продукти, так само як і рослинна продукція, значно здорожчали. Незалежні спостерігачі повідомили наприкінці 2008 року про зростання цін на 25-30  відсотків.
n Нові податки на експорт сільськогосподарської продукції відчутно вплинули на потужності аргентинського експорту. Уряд президента Киршнера за допомогою рішучих заходів на внутрішньому ринку й експортних мит намагається пригальмувати стрімке зростання споживчих цін. Крім того, запроваджено експортну квоту для забезпечення внутрішніх поставок. Але таке рішення призвело до масових протестів і припинення поставок продукції від фермерів, які впливають як на експорт, так і на внутрішні поставки.
Незважаючи на те, що ціни на олійне насіння за останні місяці різко впали, аргентинський уряд усе ще утримує високі експортні податки. Хоча податкові збори на соєві боби й було знижено на 5%, щоб стимулювати виробництво в сезоні 2008-2009 рр., але цей "стимул" був занадто незначним і занадто пізнім. Бо в більшості регіонів країни до грудня  вже висіяли сою, до того ж, для майбутнього врожаю фермери обробили на 5% земель менше, ніж у попередньому році.
Водночас вони оголосили про нові акції протесту й страйки. А все тому, що, починаючи з грудня, уряд стягує 23% експортного мита на пшеницю й 20% - на кукурудзу. Багато аргентинських фермерів почуваються як між двох вогнів: тиск не тільки від світового ринку й ризику зниження цін на сільгосппродукцію, а й від власного уряду, що припиняє експорт.

Ми стійко тримаємося     
В "аграрній державі" Аргентині значна частина економіки залежить від сприятливих природних умов, таких як кращі грунти, величезні території й теплий вологий клімат. Продукти сільського господарства забезпечують більше половини надходжень в експортний баланс країни. Зокрема, масивне розширення виробництва сої, а також інтенсифікація відгодівлі великої рогатої худоби відчутно сприяли недавньому економічному буму.
Однак глобальна економічна криза та внутрішні проблеми, які створює  уряд Аргентини, насувають "чорні хмари" на пампаси. Світовий обвал цін на продовольство й сировину, а також уведені урядом експортні мита й квоти затьмарюють перспективи аргентинських фермерів.