Захист ріпаку від шкідників в осінній період

Ріпак озимий та ярий щорічно пошкоджується численними шкідниками, внаслідок чого суттєво знижується врожайність культури. Так, втрати врожаю озимого ріпаку, спричинені прихованохоботниками можуть сягати 55% , ріпаковим квіткоїдом – 20%, ріпаковим трачем – 10%, всіма іншими шкідниками – 15%, тобто загалом можна втратити до 90% усього врожаю!

Ріпаковий пильщик (Athalia rosae L.). Доросла особина завдовжки 7–8 мм, тіло блискуче, червоно-жовте, з чорною головою, яскравим рудувато-жовтим черевцем, з двома парами прозорих широких жовтуватих крил. Личинка (несправжньогусінь) завдовжки 25 мм, гола, сірувато-зелена з чорною головою, має 11 пар ніг, з них три пари коротких грудних. Розвиток яйця триває 4–12 днів, личинки –25–50 (залежно від температурних умов), лялечки – близько 15 днів. Самиці другої генерації відкладають яйця наприкінці серпня – на початку вересня на листя ріпаку й хрестоцвітих бур’янів. Шкодять несправжньогусені другої генерації, знищуючи листя молодих рослин. Масово може з’являтись за прохолодної погоди з підвищеною вологістю повітря. ЕПШ — 10 екз. на 100 рослин у фазі сходів, або 20 у фазі розетки.

Хрестоцвіті клопи (ряд Hemiptera, poдина щитники — Pentatomidae).

До них належить сім видів, що пошкоджують капустяні культури. B Україні найпоширеніші три види: гірчичний (Eurydema ornata L.) — у південних областях; капустяний (Е. vеntralis Kol.) — особливо шкідливий у Закарпатті та в Криму; ріпаковий (Е. oleracea L.) — повсюдно, але найчисленніший він у північних регіонах. Пошкоджують майже всі вирощувані капустяні рослини.

Яскраво забарвлені, з жовтими, червоними, чорними, темно-зеленими, синіми й білими плямами, смужками, розташованими на чорному або зеленому, з металевим полиском, фоні. Довжина імаго — від 5,5–7,5 (ріпаковий) до 7–10 мм (капустяний та гірчичний клопи); вусики чорні 5-членикові, вкриті короткими волосками, прикріплені до нижньої частини голови, яка помірно нахилена і має трапецієподібну форму; трикутний щиток прикриває більшу частину чepeвця. Бокові кути передньоспинки облямовані суцільним високим округлим реберцем; лaпки тричленикові. Яйця бочкоподібні, 0,6–0,8 мм довжини. Шкоди завдають імаго й личинки другого покоління, проколюючи хоботком листя або квітконосні пагони і висмоктуючи з них сік. Шкідливість клопів підвищується в суху і спекотну погоду.

Для захисту ріпаку в осінній період від ріпакового пильщика та хрестоцвітих клопів є піретроїдний інсектицид Вантекс^® (гамма-цигалотрин, 60 г/л). Продукт вироблено у формі мікрокапсульованої суспензії (мк. с.). Діюча речовина знаходиться у полімерних капсулах, які суспезовані у розчині. Переваги формуляції: зменшення контактів оператора з діючою речовиною, більша стійкість до змивання опадами, сильніший нокдаун-ефект, повільніше розкладання діючої речовини під дією сонячного ультрафіолету. Завдяки наявності капсул різного розміру діюча речовина вивільняється не одразу, а поступово, за рахунок чого досягається триваліший період захисної дії та стійкість до змивання опадами.

Гамма-цигалотрин, є представником останнього покоління піретроїдів і містить лише найактивніший ізомер цигалотрину, і тому є ефективним за дуже низьких норм. Це також зводить до мінімуму кількість діючої речовини, яка потрапляє в природнє довкілля, що робить його безпечнішим за інші сполуки.

І все ж, шкідники №1 на ріпаку – це прихованохоботники. Капустяний стебловий прихованохоботник (Ceutorrhynchus quadridens Рanz.) може заселяти посіви ріпаку восени. Жук завдовжки 3,2 мм, чорний із свинцевим полиском, вкритий сірими лусочками та волосками. Низ — у густих світлих лусочках. Довгаста передньоспинка вузька, вкрита борозенками, заповнена білими лусками, боки з помітними зубцеподібними горбикам. У другій половині жовтня самиці шкідника відкладають яйця у пазухи молодих листків, з яких і розвиваються личинки. Необхідно щодня проводити моніторинг появи цих шкідників у пастках і за досягнення ЕПШ (10 жуків упродовж трьох днів на одну чашку) або на рослинах негайно проводити обробку інсектицидами. Запізнення з обробкою — зменшення ефективності дії. Для контролю прихованохоботників існує інсектицид Данадим^® Мікс (диметоат, 400 г/л та гамма-цигалотрин, 4 г/л). Норма використання — 1 л/га. Препарат має контактні, системні та фумігаційні властивості. Диметоат — єдина фосфорорганічна сполука, яка має яскраво виражені системні властивості, акропетальний рух і трансламінарний перерозподіл у рослині.

Надзвичайно шкідливими є й представники ряду лускокрилих (Lepidoptera), які можуть живитися на різних капустяних рослинах, але надають перевагу саме ріпаку. Совки, або нічниці (Noctuidae), поділяються на підгризаючих, гусениці яких з третього віку переходять з рослин у поверхневий шар ґрунту, де живляться стеблами, найпоширеніша — озима (Agrotis (Scotia) segetum Schiff.), та листогризучих — їх гусениці грубо скелетують листки, пошкоджують генеративні органи, виїдають зерна, насіння. Восени найпоширеніша — капустяна (Mamestra brassicae L.). Також дуже шкідливою є капустяна міль (Plutella maculipennis Curt. ) та білани — ріпний (Pieris rарае L.) і капустяний (Pieris brassicae L.), які мають два-чотири покоління на рік.

Совка озима. Метелик з розмахом крил до 45 мм, бурувато-сірого забарвлення. Зимують гусениці останнього віку в ґрунті на глибині до 25 см. Витримують його промерзання до -11°С. Навесні, на глибині 6 см, заляльковуються. Метелик літає з другої половини травня, яйця відкладає на парових полях. Гусениця завдовжки 50 мм, землисто-сіра із зеленкуватим відтінком і жирним полиском. Має дві генерації.

Совка капустяна. Метелик з розмахом крил 52 мм. Передні крила коричнево-сірі з ниркоподібною плямою за серединою передньої половини крил. На спині є подвійний бурувато-сірий чубчик. Гусениця блідо-зелена або сірувата. Довжина 42 мм. Лялечка червонувато-бура, блискуча, завдовжки 24 мм. Самиці відкладають яйця рядками, в середньому по 1500, а найбільше — 2700 яєць. Через 10 днів з’являються гусениці, які живляться і розвиваються протягом чотирьох тижнів. Гусениці багатоїдні, першого віку живуть групами і скелетують листки, а починаючи з другого віку, розповзаються по рослинах, вигризаючи в листках наскрізні дірки. В Україні поширена повсюдно, розвивається в двох поколіннях.

Капустяна міль. Зона її високої шкідливості охоплює лісостепову й степову зони. Пошкоджує, крім ріпаку, гірчицю, капусту білокачанну й цвітну, турнепс, редис, редьку, брукву, хрін, рідше інші капустяні.

Метелик має розмах крил 14–17 мм, бурувато-сірий. Вздовж заднього краю передніх крил проходить білувато-жовта смужка. Задні крила попелясто-бурі, з довгою бахромою. Довжина тіла 5–6 мм. Яйця овальні, світло-зелені, 0,5 мм. Гусениця світло-зелена з невеликими чорними плямами і рідкими чорними щетинками, веретеноподібна, завдовжки до 12 мм. Лялечка зелена або бруднувато-зелена, завдовжки до 9 мм. Зимують лялечки в коконах на бур’янах та рослинних рештках. Літ метеликів навесні розпочинається в квітні–травні. Після парування самиця відкладає до 300 яєць, розміщуючи їх по одному або купками (по 2–4) на нижньому боці листка. Після виходу з яєць гусениці прогризають епідерміс і під ним вигризають тканини, утворюючи міни, де живуть до трьох днів. Після першого линяння гусениці живляться відкрито, переважно знизу листків, вигризаючи в них паренхіму округлими заглибленнями, не торкаючись шкірки протилежного боку. Внаслідок цього пошкоджені місця мають вигляд так званих віконець. Найбільшої шкоди завдають вони в спекотний період літа. Гусінь за забарвленням не відрізняється від листка і мало помітна. Разом із тим, вона дуже рухлива і за найменшого дотику стрімко падає вниз, повисаючи на павутинці. Закінчивши живлення, гусениця сплітає пухкий кокон, де перетворюється в передлялечку, а через три-п’ять днів – у лялечку. Нижній температурний поріг розвитку для яєць капустяної молі становить 8^°С, гусениць — 5,4^°С, лялечок — 9°С. Сума ефективних температур для повного циклу розвитку одного покоління дорівнює 400^°С. Повний цикл триває до 35 днів. За сезон капустяна міль дає чотири-п’ять поколінь.

Наразі питання контролю лускокрилих шкідників вирішується з реєстрацією препарату Кораген^® (діюча речовина — хлорантраніліпрол, 200 г/л) на ріпаку. Норма застосування препарату становить 200 мл/га, хоча на інших культурах зареєстровані та ефективно працюють менші норми. Препарат абсолютно толерантний і безпечний для корисних комах (наприклад, сонечок, які стримують збільшення щільності популяцій попелиць) і малотоксичний для комах-запилювачів. Може використовуватися також і в осінній період, що дуже актуально, адже посівам лускокрилі шкідники шкодять протягом всієї вегетації, причому однієї обробки препарату достатньо для досягнення ефекту у найшкідливіших фазах розвитку шкідників — від яйця до гусені всіх віків. Продукт відзначається високою персистентністю на рослинах, завдяки чому забезпечується надійна захисна дія протягом трьох тижнів після застосування.

З наведеного вище описання шкідників ріпаку очевидно, що всі вони мають свої особливості розвитку, які значною мірою корелюються погодними умовами. Тому захисні заходи необхідно починати з моніторингу фітосанітарного стану агроценозів та не забувати про агротехнічні заходи, які суттєво зменшують шкідливість фітофагів.

Та, як би там не було, вирощування ріпаку неможливе без застосування хімічних інсектицидів. Це дуже добре простежується на прикладі країн ЄС, де заборона використання деяких груп препаратів спричинила різке скорочення площ під культурою.

Володимир Салієнко, продукт-менеджер FMC

журнал "Пропозиція", №9, 2021 р.