Як змінилися основні показники сільського господарства за 30 років незалежності

Сільське господарство, точніше, рослинництво – мабуть, єдина галузь економіки, в якій вдалося добитися зростання за 30 років незалежності. Звичайно, тут великий вплив має погодний фактор, а сонце, як відомо, світить і на злих, і на добрих. Однак зростання вдалося досягти передусім завдяки інтенсифікації виробництва, тобто, переходу на більш сучасні сорти і технології. І навіть там, де шукачі знаходять «зраду» - мовляв, сади вирубують – нерідко скорочення площ компенсується зростанням урожайності. Тільки от у тваринництві все досі сумно.

Зернові

Зараз нерідко доводиться чути «Понасівали соняшнику так, що скоро хліба людям не буде». Це дійсно правда, але тільки наполовину – в тій частині, що стосується соняшнику. Тим часом площа під зерновими до збирання в цьому році очікується на рівні 15,6 млн га, тобто на 6,3% більше, ніж у 1991 р. (14,67 млн га).

А валовий збір зерна збільшився на 68% - з 38,7 до 64,9 млн т. А якщо порівнювати максимальний поки що за роки незалежності урожай зернових – 75,1 млн т у 2019 р., то він перевищив урожай 1991 р. майже вдвічі – на 94%. Враховуючи, що урожай зернових спочатку знижувався (до 24,5 млн т у 2000 р. і 20,2 у 2003 р., коли багато озимини вимерзло), то досягнення останніх 15 років просто вражають: за цей час встановлено кілька історичних рекордів валового збору зернових і їх урожайності. Так, уже в 2008 р. був побитий радянський рекорд у 50 млн т зерна, а починаючи з 2013 р. він не опускається нижче 60 млн т.

Це сталося завдяки тому, що врожайність зернових з 1991 р. зросла на 60% - з 26,5 до 42,5 ц/га. При цьому починаючи з 1993 р. урожайність знижувалася – до 19,4 у 2000 р. і 18,2 ц/га у неврожайному 2003 р., і лише в 2001-2002 роках був перевершений показник 1991 р. Востаннє урожайність була нижче показника 1991 р. у 2005-2007 роках, а з 2014 р. вона не опускається нижче 40 ц/га.

Кукурудза

Звичайно, зернові – поняття широке. І високі показники загального врожаю зернових у роки незалежності були досягнуті не в останню чергу завдяки розширенню посівів кукурудзи і змінам клімату, які дали змогу успішно вирощувати середньостиглі сорти по всій території України. Що стало приводом для критики з боку деяких диванних експертів. Справді, за роки незалежності площа під кукурудзою зросла в 4,7 рази – з 1137 тис. га у 1992 р. до 5,4 млн га у 2020 р., причому на частині площ культуру вирощують два, а то й кілька років поспіль, що сприяло поширенню західного кукурудзяного жука. Особливо швидко площі під кукурудзою зростали, починаючи з 2006 р. – більш ніж утричі за 15 років.

Зростання площ супроводжувалося пропорційним зростанням урожайності. Нинішньому поколінню важко повірити, але в 1992 р. середня врожайність кукурудзи по Україні становила… 25 ц/га. Протягом 90-х вона зросла до 33 у 1997 р., але в наступні 2 роки повернулася на рівень 25 ц/га. Потім урожайність то зростала, то трохи знижувалася, але в цілому витримувався тренд до підвищення. Тож уже в 2005 р. було перевищено показник 40 ц/га, у 2009 р. – 50 ц/га, у 2013 р. – 60 ц/га, і з тих пір не опускається нижче 55 ц/га, досягнувши в 2018 р. чергового рекорду в 78,4 ц/га.

Відповідно, валовий збір кукурудзи у 2020 р. (30,3 млн т) перевищував показник 1991 р. (2850 тис. т) у 10,6 рази, а рекордний (35,9 млн т) урожай 2019 року – більш як у 12,5 разів. З 2000 року валовий збір кукурудзи кілька разів стрибкоподібно збільшувався – за цей час попередні рекорди були побиті 7 разів. Хрущов про таке й не мріяв!

Пшениця

Однак таке розширення площ під кукурудзою відбулося не за рахунок «хліба насущного». Площа до збирання під пшеницею цього року перевищить 7 млн га, що на 10% більше, ніж у 1991 р. Більше того, це другий (після 2008-го) рік, коли площа до збирання перевищила 7 млн га. Тоді як за роки незалежності 12 разів вона не досягала й 6 млн га, а в неврожайному 2003-му не дотягла й до 4 млн га.

Урожайність пшениці цього року взагалі йде на історичний рекорд: після обмолоту 98% площ вона склала 46,2 ц/га, що в 1,5 рази більше, ніж у 1992 р. (30,9 ц/га). Якщо ж порівнювати з 2000 роком, коли вона досягла мінімуму після падіння в 90-х роках (19,8 ц/га), то з початку століття врожайність підвищилася в 2,3 рази. І навіть порівняно з 1993 роком (38 ц/га – рекорд, побитий лише в 2014-му) це на 21,5% більше.

Всього ж пшениці цього року намолочено 32 млн т, що на 64% більше, ніж у 1992 р., майже в півтора рази більше, ніж у 1993 р. і втричі більше, ніж у 2000-му, коли зібрано всього 10,2 млн т.

Жито

Першу «зраду» приносить статистика вирощування жита: в 1992 р. його зібрано 1157 тис. т, а в 2020 р. – 457 тис. т, тобто в 2,5 рази менше. В 2019 р. його було вирощено взагалі 335 тис. т, що майже в 3,5 рази менше, ніж у 1992 р., і в 5,4 рази менше, ніж у рекордному 2001 році (1822 тис. т). Найшвидше виробництво жита скорочувалося в 2008-2019 роках – утричі за 12 років. Аналітики називають цілком ринкові причини: білоруське жито було конкурентнішим, ніж вітчизняне. До речі, минулого року тренд змінився: площі зросли на 20% після того, як у 2019 р. вони скоротилися до мінімуму за роки незалежності (115 тис. га, що в 7,6 разів менше, ніж у 2001 р.), а валовий збір – більш ніж на третину. Впровадження гібридного жита дало змогу підвищити врожайність, яка з 1992 р. зросла на 43% - з 23,2 до 33,2 ц/га, встановивши у 2020 р. історичний рекорд. А в 1999-2000 роках вона падала до 14,7 і 15,2 ц/га відповідно, та й після того знижувалася до 15-17 ц/га в 2003, 2005-2007 і 2010 роках.

Ячмінь

Зменшився й валовий збір ячменю: з 10,1 млн т у 1992 р. до 7,6 млн т у 2020 р., тобто на чверть. Причому в перші роки незалежності валовий збір ячменю зростав – до 14,5 млн т у 1994 р., що досі є рекордом. Втім, у 1996-2000, 2003, 2007, 2012-13 і 2018 роках валовий збір ячменю був іще меншим, ніж торік. У 1996 р. він був мінімальним – 5,6 млн т, тож торішній рівень перевершує його на третину. Цікаво, що врожайність ячменю торік була на рівні 1993 р. (32,2 ц/га) і лише на 9% перевищує рівень 1992 р. (29,5 ц/га). І це лише трохи менше рекордних за роки незалежності показників (33 ц/га в 2016-17 роках і 34,2 ц/га в 2019 р.).

Гречка

Як справжню поразку українського сільського господарства дехто розглядає різке скорочення валового збору гречки – з 351 тис. т у 1992 р. до 98 тис. т у 2020 р., тобто в 3,5 рази. А якщо врахувати, що 1993 рік був рекордним за валовим збором гречки (528 тис. т), а 2019-й – антирекордним (85 тис. т), то зниження було 6-разовим. Добре, що хоч урожайність торік була на рівні рекордного 1993 року – 11,6 ц/га і в півтора рази вищим, ніж у 1992 р. (7,8 ц/га). Щоправда, потім урожайність падала до 5 ц/га в 1999 р. і перевищувала 12 ц/га тільки в 2014, 2018 і 2019 роках.

Цукрові буряки

Ще більшу «зраду» вбачають у зниженні валового збору цукрових буряків у 4 рази – з 36,2 млн т у 1991 р. до 9,2 млн т у 2020 р. Що там говорити, якщо навіть у найважчому для сільського господарства 2000-му році культури було зібрано в 1,5 рази більше, ніж зараз – 13,2 млн т. А з тих пір валовий збір цукрових буряків зростав до 22,4 млн т у 2006 р. і понад 18 млн т у 2011-12 роках. Але такі обсяги вирощування, скоріше за все, вже в минулому. Та попри занепад цукрової галузі, урожайність буряків за роки незалежності зросла на 77% - з 234 до 416 ц/га. При цьому в рік максимального занепаду (1999-й) вона опускалася до 156 ц/га, а в 2018 р. перевищила рівень у 500 ц/га.

Соняшник

Та улюбленою мішенню шукачів «зради» в рослинництві є соняшник, який у роки незалежності стало масово сіяти по всій території України, а в степовій зоні дехто його сіє по кілька років поспіль на одному місці. З 1991 по 2020 роки його посіви збільшилися в 4 рази – з 1,6 до 6,4 млн га. Іншими словами, площі під соняшником зростали на 10% щорічно. Причому вони почали розширюватися ще в середині 90-х. З 2008 року площа під культурою перевищила 4 млн га, з 2012 р. – 5 млн га, а з 2016 р. – 6 млн га. Саме з цим пов’язують поширення вовчка і хвороб соняшнику, що вимагають застосування фунгіцидів, які ще недавно на соняшник ніхто не вносив.

Урожайність соняшнику за роки незалежності зросла на 38% - з 14,6 до 20,2 ц/га, а в рекордному 2019 році вона склала 25,6 ц/га, що майже втричі вище, ніж усього за 15 років до того (8,9 ц/га у 2004 р.).

Валовий збір соняшнику за цей час збільшився в 5,7 разів – з 2,3 до 13,1 млн т. А максимальний урожай (15,2 млн т у 2019 р.) майже вдесятеро перевищив рівень найгіршого 1994 року (1570 тис. т).

Ріпак

Знаходяться й такі, що вбачають негатив у стрімкому поширенні ріпаку: мед, мовляв, неправильний, «дизельний». Культура справді швидко завоювала українські поля: у 1992 р. під ріпаком було 57 тис. га, у 1994 р. взагалі 21 тис. га, а торік – 1112 тис. га, що означає зростання відповідно в 19,5 і в 53 рази. Ще суттєвіше зріс валовий збір – з 73 і 18 тис. т відповідно до 2557 тис., тобто в 35 і в 140 разів. А рекордного 2019 року площа під ріпаком (1280 тис. га) переважала рівень 1992 р. у 22,4 рази, а валовий збір (3280 тис. т) – майже в 45 разів. При цьому все зростання відбувалося в останні 15 років: до 2003 року ріпак був нішевою культурою, і перша хвиля моди на нього у 1999-2001 роках, коли його валовий збір підвищився до 130-147 тис. т, зійшла через вимерзання озимого ріпаку. Але вже в 2007 році валовий збір ріпаку перевищив 1 млн т і з тих пір ніколи нижче не опускався.

Урожайність ріпаку в 2020 р. перевищила рівень 1992 року в 1,8 рази (відповідно 23 і 12,7 ц/га), а в 2017 році вона досягла майже 28 ц/га – порівняйте з 6,6 ц/га у 1999 р.

Соя

Добре, що хоч поширення сої ніхто не критикує, напевне, завдяки бульбочковим бактеріям. Ця культура теж стрімко увірвалася на українські лани, і теж з другої спроби. Про сою в Україні дізналися в останні роки існування СРСР, але перша хвиля інтересу до цієї культури згасла: в 1992 р. нею засіяли майже 100 тис. га, а вже в 1996 р. – всього 13,5 тис. га. Але за 20 наступних років площа під соєю зросла більш ніж у 100 разів – до 2136 тис. га. В наступні роки вона знижувалася, але в 2020 р. все одно становила 1364 тис. га.

Всі ці роки зростала врожайність культури. Якщо в 1992 р. вона становила 7,8 ц/га, а в 1994 р. – 7,2, то в 2018 р. вона зросла до 25,8 ц/га, та й у 2020 р. була в 2,6 разів вище (20,5 ц/га), ніж у перший рік незалежності.

Тваринництво

І лише в тваринництві всі ці роки не припинявся спад. Так, поголів’я ВРХ знизилося у 8,5 разів – 24,6 до 2,9 млн голів. Корів поменшало вп’ятеро – з 8378 до 1673 тис., свиней – більш ніж утричі (з 19,4 до 5,9 млн гол.). Щоправда, поголів’я свиней в окремі роки зростало, от і за минулий рік воно збільшилося на 2,6% - з 5727 до 5876 тис. Овець стало менше вдесятеро – менше 700 тис. у 2019 р. проти 7259 тис. у 1992 році. Навіть поголів’я птиці попри великі бюджетні дотації птахофабрикам не досягло рівня 1991-92 років у 246 і 243 млн голів відповідно. Пікові значення досягали 230 млн у 2014 р. і 220 млн у 2020 р., що, втім, майже вдвічі вищі за показники найважчих 1998 і 2001 років (123 млн).

Відповідно, виробництво м’яса зменшилося на 40% - з 4 до 2,4 млн т, що, втім, на 60% вище рівня кризового 2001 року (1,5 млн т). Виробництво молока зменшилося в 2,4 рази (з 22,4 до 9,3 млн т), що одночасно свідчить про зростання продуктивності корів, а виробництво яєць навіть зросло на 6,5% - з 15,2 до 16,2 млрд шт. При цьому воно спочатку зменшилося майже вдвічі – до 8,2 млрд у 1997 р., потім у 2009 р. перевищило рівень 1991 р., а в 2013-14 роках досягло 19,6 млрд шт, але потім знизилося. Настриг вовни зменшився майже в 17 разів – з 26,6 до 1,6 тис. т.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com