Спецможливості
Досвід господарств

Диференційоване внесення добрив при вирощуванні зернових і олійних

02.09.2021
5225
Диференційоване внесення добрив при вирощуванні зернових і олійних фото, ілюстрація

Торік у господарствах масово «горіла» кукурудза. Разом з тим навіть на Кіровоградщині, фактично в степовій зоні, знаходились господарства, що збирали 10 т/га. Але у них хоча б чорноземи. Та навіть на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся у декого кукурудза стабільно дає 5–7 т/га, при цьому приносячи прибуток не менший, ніж 10 т/га на чорноземах. Як же це їм вдається?

 

 

 

 

Результати впровадження стрип-тілл у степовій зоні

«Торік у мене урожайність кукурудзи досягла 103 ц/га, пшениці — 75 ц/га», — розповідає власник ФГ «Ятрань», розташованого на заході Кіровоградської області, Григорій Войтенко. Хоча в цей час кукурудза «горіла» по всій країні, особливо в степовій зоні, а за якихось 200 км на південь від ФГ «Ятрань» «горіли» і пшениця з ріпаком. В чому ж секрет фермера? По-перше, він відзначає, що вже 5 років працює в системі точного землеробства. «Саме в системі, а не просто використовую ті чи інші елементи точного землеробства», — уточнює Г. Войтенко.

Такий важливий елемент точного землеробства, як точне водіння по РТК, дало змогу три роки тому впровадити стрип-тілл з шириною смуги 15–20 см. Саме за цією технологією оброблялися поля, які торік дали 100–103 ц/га. Фермер розповів, що до того багато років випробовували ноу-тілл, але таких результатів добитися не могли. Наприклад, соняшнику по ноу-тілл збирали 32 ц/га, по стрип-тілл — 48. А порівняно з іншими технологіями обробітку ґрунту стрип-тілл виглядає ще більш вигідно. Так, після глибокого розпушування кукурудзи торік у господарстві збирали 47 ц/га, а після оранки — 55. «На полях під стрип-тілл ми навіть станом на кінець серпня мали пухкий ґрунт, що неймовірно для нашої місцевості, яка останніми роками стала ще більш посушливою», — додає фермер.

Він відзначив такий важливий момент, як необхідність стимулювання мінералізації пожнивних решток, що залишаються на поверхні. На його думку, їх краще залишити на поверхні, бо вони перешкоджають ерозії ґрунту, але тоді вони забирають на себе частину вологи. Щоб цього не сталося, слід «допомогти» корисним мікроорганізмам внесенням 40 кг/га д. р. азоту для стимулювання мінералізації пожнивних решток.

Та урожайність урожайністю, а є ще й економіка вирощування. Але й нею фермер задоволений: виручка від кукурудзи торік склала 90 тис. грн/га.

Водночас пшеницю й ріпак у господарстві досі вирощують по «нулю». Цікаво, що попри хрестоматійне твердження про те, що європейські сорти пшениці придатні тільки для Західної України, в ФГ «Ятрань» експериментували і з німецькими сортами. І навіть отримали на них вищу врожайність. Але — всього на 1–2 ц/га, чого, як вирішив фермер, недостатньо, щоб «зраджувати» перевіреним сортам від ІФРГ та Інституту рослинництва.

 

Результати застосування різних технологій обробітку ґрунту в поліській зоні

Коренева система кукурудзи на ділянці з глибоким дискуваннямІ корекція технології ґрунтообробітку спрацьовує не лише в Степу. Так, у фірмі AgriLab Farming на заході Чернігівської області на одному кукурудзяному полі на дерново-підзолистих ґрунтах з потужністю родючого шару близько 30 см випробували декілька технологій ґрунтообробітку: стрип-тілл, ноу-тілл, глибоке розпушування (на 35 см) восени з дискуванням на 5 см навесні, глибоке (20 см) дискування і оранка на 25 см. При цьому варіантів стрип-тілл було два. Перший передбачав нарізання смуг на 18 см восени, які навесні довелося підновлювати через чималу кількість опадів за зиму, а другий — весняне нарізання смуг. Як прокоментувала агроном господарства Каріна Кулик, максимальна вологомісткість цих ґрунтів — 140–150 мм у метровому шарі. І от у сезон, коли від моменту сівби до молочно-воскової стиглості качанів випало 160 мм опадів, найбільше продуктивної вологи було на варіантах ноу-тілл і весняного стрип-тілл. На ділянках після оранки і глибокого розпушування ґрунт накопичив менше вологи і більше втратив через те, що поверхня не була замульчована рослинними рештками. А найменше продуктивної вологи було після осіннього стрип-тілл і глибокого дискування.

Коренева система кукурудзи на ділянці з глибоким розпушуваннямВодночас за прямого посіву спостерігалася найнижча (92%) схожість через те, що пожнивні рештки заважали проростанню. Зафіксували й економічний ефект від вибору тієї чи іншої технології ґрунтообробітку. Так, витрати пального за осіннього стрип-тілл з підновлюванням смуг навесні становили 28 л/га, весняної оранки — 26 л/га, глибокого розпушування — 25, глибокого дискування — 24 л/га, а за весняного стрип-тілл — усього 14 л/га. У грошовому вимірі найбільш затратною виявилася, звичайно ж, оранка ($73 на гектар). Далі за витратністю йдуть осінній стрип-тілл ($64 на гектар), глибоке розпушування ($61), глибоке дискування ($58). Весняний стрип-тілл обійшовся в $32 на гектар, а за ноу-тілл ніяких затрат на власне обробіток ґрунту не було.

Крім того, переущільнення ґрунту перешкоджає проникненню вниз як вологи, так і кореневої системи просапних культур. Тому, наприклад, AgriLab Farming провели глибоке розпушування скрізь, де щільність ґрунту перевищує 3000 кПа, а це 60% від більш ніж 700-гектарної площі, на яку вони зайшли торік на південному заході Чернігівщини. Така щільність стала наслідком багаторічної оранки на глибину родючого шару (до 30 см), через яку сформувалася плужна підошва завтовшки 4 см, в яку навіть ніж майже не входить. Агрономи нагадали, що оптимальною вважається коренева система кукурудзи, що проникає на глибину до 40 см, тоді як за наявності плужної підошви вона практично вся знаходиться у верхніх 20 см. А менша за обсягом коренева система і вологи постачає менше.

 

Як удобрення заощаджує вологу

Правильний вибір технології ґрунтообробітку — не єдиний спосіб заощадити вологу в ґрунті і забезпечити пристойний результат навіть в екстремальних умовах. «Мінімум 40 відсотками вологості в ґрунті можна управляти за рахунок вибору правильної системи удобрення», — вважає керівник відділу науково-технічного забезпечення  фірми AgriLab Володимир Махота. «Наприклад, щоб забезпечити достатньо калію й магнію рослина активно «качає» воду. Тому, щоб зберегти вологу за рахунок системи удобрення, слід повністю забезпечити рослину калієм і магнієм, про що багато хто забуває», — пояснює фахівець. Через це, наприклад, на вищезгаданих полях AgriLab Farming магнію внесли 20 кг/га. Причому особливо необхідні калій і магній саме на піщаних ґрунтах. На таких ґрунтах дефіцит калію знижує посухостійкість культур.

Та й на глинистих ґрунтах посуха зумовлює штучний дефіцит калію: елемент фіксується в між пакетному просторі кристалічної решітки глинистих мінералів і стає недоступним  для рослин. З фосфором у посуху стається приблизно те саме: знижується його поглинання, що спричиняє затримку рослин у рості та розвитку. Вихід фахівці вбачають у локалізованому внесенні фосфору й калію на глибину не менше 10–15 см з метою забезпечення рослини упродовж усієї вегетації. В протилежному випадку у рослини формується «ледача» коренева система, яка розташовується тільки в верхньому шарі ґрунту. І коли він пересихає, рослина перестає засвоювати і воду, і поживні елементи.

На таких ґрунтах вирощують кукурудзу в AgriLab FarmingВодночас у посушливих умовах рекомендують внесення стартових мікрогранульованих фосфорних добрив у зону насіннєвого ложа. Це забезпечує швидкий розвиток кореневої системи та оптимальні умови генеративних органів.

Та головне правило удобрення в екстремальних умовах — розрахунок норми добрив, виходячи з тверезої оцінки потенціалу врожайності, запасів продуктивної вологи і результатів агрохімічного аналізу. На полях фірми AgriLab Farming поблизу с. Пархимів на Чернігівщині потенціал урожайності кукурудзи гібриду з ФАО 310 визначено на рівні 5–7 т/га, зокрема, цього року — 7 т/га. Відтак нинішнього року азоту було внесено 50–90 кг/га д. р., тоді як підручник рекомендує під кукурудзу давати 90–110 кг/га. Фосфору вносили 12–15 кг/га д. р., калію — 35–40 кг, тоді як у підручниках вказуються норми відповідно 15–20 і 50–60 кг/га д. р. Річ у тім, що надлишкові добрива, яких рослина не може засвоїти з сухого ґрунту, насамперед азотні, навіть пригнічують корисну мікрофлору ґрунту. Завдяки корекції норм внесення мікроелементів відповідно до потенціалу поля вдалося домогтися економії $36–65 (в середньому $62) на гектар.

Удобрення передбачало внесення хлористого калію під глибоке розпушування, при посіві вносили комплексне добриво з вмістом NPK 7:20:28 та мікроелементів, підживлювали КАСом (20–30 кг/га д. р. азоту) за допомогою системи YDrop. Рішення про підживлення приймали на основі моніторингу вмісту азоту в ґрунті, запасів у ньому продуктивної вологи і розвитку культури.

 

Ефект від змінного внесення

дрон-обприскувачПоля за своєю структурою були дуже строкаті. На площі 740 га лише за гранулометричним складом спостерігалося 5 відмін — від пісків до суглинків, а забезпеченість калієм коливалася від дуже низької до дуже високої. Тому, наприклад, норма внесення хлористого калію змінювалася від 130 кг/га до нуля, а норма припосівного внесення азоту — від 25 до 60 кг/га д. р. «Тільки за рахунок диференційованого внесення добрив економія склала $8 на гектар», — коментує директор фірми AgriLab Ярослав Бойко. На деяких полях економії не спостерігалося, але там вдалося отримати додатковий прибуток завдяки підвищенню продуктивності посівів.

Так само диференційовано виконувалася сівба: густоту змінювали від 45 до 70 тис./га залежно від потенціалу родючості ділянки, а на деяких ділянках взагалі нічого не сіяли, бо там такі піски, що навіть бур’ян не росте. Це, за словами Ярослава Бойка, дало змогу заощадити ще $7–12 на гектар, в т. ч. тільки за рахунок відключення секцій $2–6 на гектар, витративши на посівний матеріал від $80 до $110 на гектар.

До диференційованої сівби вдалися і сусіди AgriLab Farming — «АгроРегіон». «Густоту сівби визначали, виходячи з зон продуктивності, виділених згідно даних додатку Xarvio, на які потім накладали агрохімічну і гранулометричну карти ґрунтів», — розповів головний агроном «АгроРегіон» Юрій Лисак.

Також він відзначив важливість розкислення дерново-підзолистих ґрунтів. «Тут, на південному заході Чернігівщини, на ділянках з рН 4,6 соняшник розвивається погано, а при підвищенні рН до 5,7–6,1 — добре», — розповів фахівець. Тому агрофірма масово вносила дефекат на піщані дерново-підзолисті ґрунти, і не тільки в Чернігівській області, а й у Житомирській.

Велику роль розкислення ґрунтів пояснив Володимир Махота: «Кислі і слабокислі ґрунти, які переважають у пониззі Десни, характеризуються дуже малим вмістом органічної речовини і низькою ємністю катіонного обміну. Це зумовлює низькі запаси продуктивної вологи і поживних речовин у ґрунті». За його словами, розкислення піщаних ґрунтів дає змогу підвищити засвоюваність елементів живлення з добрив з 50–70 до 90–100%. На слабокислих ґрунтах завдяки вапнуванню спостерігається прибавка врожайності в 15%, на кислих — на 20%. Тому на 85% площ AgriLab Farming провів розкислення, вносячи від 3 до 6 т/га CaCO3. Причому проби кислотності ґрунту брали не по стандартній 10-гектарній сітці, а по 3-гектарній і лише за рахунок більшої точності внесення вапна заощадили $17 на гектарі.

На захист витратили $30–35 на гектар, заощадивши за рахунок обприскування з дронів $10 на гектар. Економії вдалося досягти завдяки тому, що дрони могли обприскувати поле не суцільно, а лише в зонах, де були бур’яни. Та головною причиною задіяння дронів булла неможливість зайти в поле в необхідний для обприскування час.

Всього ж затрати на ресурси в середньому становили $240 на гектар, в т. ч. на добрива $116, на насіння $93 і на ЗЗР $28. Технологічні операції обійшлися в $156 на гектар, системи фарм-менеджменту (користування спеціальними програмними додатками) — в $2,5 на гектар, а аналіз ґрунту на твердість — в $22,5 на гектар, але останній потрібен не щорічно, а раз на 3 роки.

Використовуючи диференційоване внесення та індивідуальний підхід до кожної ділянки поля в розрахунку норм внесення, в AgriLab Farming розраховують заробити з 7 т/га кукурудзи на пісках не менше, ніж дехто з 10 т/га на чорноземах.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Засновник Генріх Драйєр з історичним логотипом компанії з часів  заснування та найновіша сівалка точного висіву Amazone Precea
Засновник сучасної групи Amazone (на той момент підприємство називалось «Фабрика з виготовлення сільськогосподарських машин та знарядь H. Dreyer») Генріх Драйєр почав свою діяльність у 1883 році з виробництва зерноочисної машини. Незадовго... Подробнее
Протягом останніх років соняшник в Україні — одна з найбільш рентабельних культур, яка для багатьох аграріїв є запорукою економічного добробуту. Саме тому Україна — один із найбільших виробників соняшнику та провідний експортер... Подробнее

1
0