ЯгІдництво: проблеми та перспективи

Ягідні культури — скороплідні, вони дають досить високі врожаї. І щодо збуту — мають непогані шанси на зовнішніх ринках. Отже, для України, з її унікальними природно-кліматичними умовами, ягідництво — доволі перспективний напрям.

Сади, найперше ягідні, дають швидку й велику економічну віддачу. Це знали завойовники всіх часів. Щоб підірвати могутність підкорених держав, вони знищували сади. Так чинив Ганнібал у ІІ ст. до н. е., завойовуючи Італію; Тамерлан у ХІV ст. н. е., підкорюючи Грузію; не знехтували цим правилом і турки, захопивши Грецію, Вірменію та Угорщину.
Досвід завойовників застосував М. Горбачов, своєю антиалкогольною кампанією несвідомо розвалюючи Радянський Союз. Адже тоді плодово-ягідний комплекс із потужною переробкою давав понад 30% прибутку всього аграрного виробництва. Були й фінансові ресурси для того, щоб дотувати збиткові (але потрібні суспільству й державі) економічні та суспільні проекти. В Криму сади займали 4% земель, а надходження від них становили понад 40% усіх галузей АПК. А деякі господарства мали показники ще кращі. У колгоспі “Дружба” Чигиринського району Черкаської області сади займали 5% угідь і забезпечували 60% загального прибутку.
Антиалкогольна “інквізиція” знищила переробку. 1988 року почалося масове вирубування садів, нищення виноградників. Зменшилася потужність агрокомплексу. Скоротився попит на промислову продукцію. Розірвалися зв’язки між регіонами СРСР.
Це урок і дороговказ стратегічного розвитку України, яка має унікальні природні умови й може створити найрізноманітніші харчові продукти, яких немає ніде в світі.
Сучасна світова стратегія розвитку аграрного виробництва базується на тенденції скорочення посівних площ зернових культур з одночасним збільшенням його валових зборів. Так, за період 1980–2000 рр. у світі їхня площа скоротилася на 112 млн га (або на 6%). Водночас площа багаторічних насаджень збільшилася на 37 млн га і становить (станом на 2000 р.) 133,2 млн га (8,9% оброблюваних земель).
У США, Канаді, Австралії фруктів споживають по 126 кг на душу населення за рік, а в Україні — 22 кг. Частка ж ягід у валовому зборі фруктів становить у Польщі — 20%, у інших країнах Європи — 10, в Україні — не більше 2%. Ягідні культури — надприбуткові, бо вони скороплідні й починають плодоносити вже на другий рік після висаджування, дають урожаї регулярно й досить великі (по 15–30 т/га і більше). До того ж, ягідні продукти можуть зацікавити наших сусідів по ЄС і ЄЕП.
Наші вчені-економісти, зокрема доктор економічних наук, професор О. Шестопаль, справедливо стверджують, що збільшення частки ягідників у площі багаторічних насаджень — це одне з джерел реальних інвестицій у сільське господарство. За їхній рахунок можна розвинути переробку й накопичити кошти на інші важливі проекти.
Недарма на Міжнародній конференції із садівництва (Мінськ, 2004 р.) було визнано, що в сортименті садів Росії ХХІ сторіччя чільне місце належатиме ягідним і новим нетрадиційним культурам, адже ягідництво має й інноваційний характер, бо дає можливість створити нові сорти, нові технології, нові продукти.
Як у кожній галузі, в ягідництві теж є свої проблеми. Якщо державні виноградарсько-виноробні великі підприємства мають свій координуючий центр — державний концерн “Укрсадвинпром”, — то приватні господарства, в яких вирощують основну масу ягід, такого центру не мають. Створена кілька років тому Всеукраїнська асоціація виробників продукції садівництва й виноградарства так і не запрацювала. Асоціативне об’єднання на даному етапі виявилось неефективним. Потрібне науково-виробниче об’єднання корпоративного типу, наприклад, концерн, яке б на правах підприємства могло розвивати виробництво, утримувати спеціалістів, видавати науково-практичну літературу. Науково-виробничий концерн, маючи розсадницькі господарства, зможе в короткий термін наростити площі ягідників.
Гострою є проблема наукового забезпечення, виведення нових сортів, створення нових харчових продуктів.
Варто підкреслити, що аграрна наука в Україні перебуває немов у заповіднику. Парадоксально, що наука, яка мала б бути на передньому краї змін у державі, перебуває поза ними, відстає від них. Вона не “вплетена у виробництво” (за Г. Фордом ), а тому й поза ринковим середовищем. А це середовище маємо створити ми, науковці науково-виробничих приватних фірм.
Лише приватні науково-дослідні установи здатні зробити стрибок із вчорашніх у завтрашні технології, минаючи сучасні, й тим самим перетворити Україну на конкурентоспроможну державу.
Держава має сприяти приватним науковцям отримувати замовлення на наукові розробки й фінанси у вигляді грантів.
Вартість наукових розробок постійно зростає через використання складної апаратури й залучення кваліфікованих кадрів. Тож державного фінансування не вистачає навіть у Японії (3,15% ВВП ) і США (2,6%). Тому там передові корпорації використовують на наукові розробки до 10% свого прибутку. Отже, нам треба об’єднати зусилля й створити науково-дослідні приватні лабораторії за грунтово-кліматичними зонами, які співпрацювали б з Українською академією аграрних наук і її науково-дослідницькими установами.
Такі лабораторії залучили б до співпраці зарубіжні науково-дослідні установи та окремих науковців, зацікавлених у нашому ринку наукоємних продуктів. Така співпраця зміцнила б ринкове середовище й дала відчутні результати.
Деяким ученим “тісно” в зарегламентованих державних НДІ, особливо в тих, що досліджують нові, малопоширені й нетрадиційні, культури та створюють на їхній основі нові продукти.
Такі вчені мали б можливість працювати в приватних лабораторіях за сумісництвом, а їх, своєю чергою, об’єднає координуючий центр. Адже в державних НДІ є свої затверджені завдання, але вони не можуть співпрацювати з приватними дослідниками, якщо тематику не затверджено.
Ягідництво — не лише наукоємна, а й високоінтелектуальна галузь. А тому й спеціалісти, і рядові працівники мають бути такими. Тут потрібні ентузіасти, люди з особливими рисами характеру, що на рослину дивляться як на індивідуум — з любов’ю і ласкою. Адже кожний кущик, кожне деревце треба потримати в руках не один раз і плекати його все життя.
Тому й вибір молоді, і сам процес навчання потребують корінного удосконалення. Майбутнього абітурієнта треба побачити в роботі на пришкільній ділянці, у власному присадибному садку, а потім уже на дослідних плантаціях...
Можна цілком погодитися з Олегом Соскіним (“Експрес”, №124(3564) ), що з цим може справитися лише приватний навчальний заклад, який матиме своїх представників-фермерів у кожному районі.
Ягідництво потребує капіталовкладень. Щоб посадити гектар ягідника, треба близько 50 тисяч гривень. Такі кошти не всяке господарство має.
Кошти одновідсоткового збору на розвиток садівництва, виноградарства й хмелярства на 70% призначені для розвитку виноградарства й доступні лише великим виноградарсько-виноробним комбінатам.
Потрібні кредитні ресурси. І навіть не пільгові, бо ягідництво як надприбуткова галузь потребує єдиної пільги — відтермінування платежів до початку товарного плодоношення, тобто на три-п’ять років.
Довготермінові кредити надали б змогу створити науково-дослідні і проектно-пошукові центри і селекційно-розсадницькі господарства в регіонах, налагодити підготовку кадрів, організувати мережу кооперативних переробних заводів і цехів.
Без кооперації жодні зусилля уряду не матимуть успіху, бо дійти до кожного товаровиробника можна лише через кооперативну організацію. А поки що ми працюємо розрізнено.
Потужні переробні заводи, які закупляють сировину в населення, мають зрозуміти, що це шлях у нікуди. Бо в цьому разі не можна планувати стратегію й укладати довготермінові угоди. Досвід Львова підтверджує: в кожного заводу має бути своя сировинна база. У Львові було два виноробні заводи, які працювали на привозному виноградному суслі. Обидва зникли. А ми їм пропонували ще десять років тому перейти на власну ягідну сировину. Таких прикладів можна навести чимало.
Україна має унікальні умови та можливості стати потужною плодово-ягідною державою. І кожен із нас зобов’язаний посприяти цьому. 

Євген Галатович,
канд. с.-г. наук,
голова правління
й директор селекційного плодоягідного розсадника
ВАТ “Галатович Євген і Ко”