Карантинні шкідники: хто вони?

Практика доводить, що після проникнення на нові території успішно натуралізуються види з високою екологічною пластичністю і репродуктивною здатністю та сильною конкурентоспроможністю. Подальшому розвитку й поширенню шкідливого організму в нових ареалах сприяє наявність кормових рослин та відповідних кліматичних умов. Упродовж кожного наступного десятиріччя відбувається інтродукція (проникнення шкідливого організму, що супроводжується його акліматизацію) щонайменше трьох–п’яти чужинних (адвентивних) збудників хвороб рослин та п’яти–десяти шкід­ників рослин.

Україна бере активну участь у розробці та впровадженні фітосанітарних регламентацій, гармонізованих до міжнародних угод та стандартів. Якщо ж рослинна продукція імпортується до України з країни часткового (вогнищевого) поширення карантинних організмів, то на полях вирощування аграрії повинні проводити повний комплекс захисних заходів вирощуваної культури. Імпортована ж кінцева продукція не має бути в явній чи прихованій формі зараженою карантинним організмом, що встановлюється спеціальною експертизою (ентомологічною, мікологічною, нематологічною, бактеріологічною, вірусологічною та гербологічною) та посвідчується фітосанітарним сертифікатом країни-експортера. За таких умов Головна державна інспекція з карантину рослин України видає карантинний дозвіл на імпорт. Та менше з тим, під час перетинання кордону продукція все одно підлягатиме карантинному інспектуванню відповідно до чинних фітосанітарних правил. У разі виявлення зараження чи за підозри на приховане зараження продукції карантинними організмами приймається рішення про її знезараження, повернення експортеру чи знищення.

Попередження виникнення загрозливих фітосанітарних ситуацій потребує постійного вдосконалення чинних та розробки нових фітосанітарних заходів із охорони території України також від подальшого розповсюдження обмежено поширених у нас карантинних організмів. Для виконання цих повноважень Державна служба з карантину рослин України плідно взаємодіє не лише з центральними та місцевими органами виконавчої влади, а й із науковими установами та громадськими організаціями країни. Лише за комплексного підходу можливе впровадження якісного фітосанітарного контролю в Україні — на рівні європейських і світових стандартів та ефективний захист рослинного багатства країни від небезпечних шкідливих організмів. Система фітосанітарного контролю на території України діє від­повідно до Законів України «Про карантин рослин», «Про захист рослин» і підзаконних актів, які адаптовані до міжнародних стандартів щодо проведення фітосанітарних заходів Міжнародної конвенції захисту рослин. Зокрема, фітосанітарна сертифікація в Україні здійснюється відповідно до положень Міжнародної конвенції із захисту рослин і вимог Міжнародного стандарту з фітосанітарних заходів (ISPM) № 12 «Фітосанітарні сертифікати».

З лютого 2019 року діє Закон України № 2501-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання проведення деяких фітосанітарних процедур». Його новація полягає в тому, що приватні лабораторії отримують певні повноваження, зокрема на огляд, під час якого виконують відбір зразків із подальшим проведенням фітосанітарної експертизи (аналізів).

Комплекс карантинних заходів спрацьовує за умови належної кваліфі­кації спеціалістів, які їх проводять: із застосуванням глибоких знань із морфології, біології, етології, закономірностей сезонної і багаторічної динаміки чисельності шкідливих карантинних комах на тлі зміни клімату, глобального потепління, непередбачуваних сукцесій тощо. Та й сам перелік цих шкідливих організмів постійно змінюється, оскіль­ки одні комахи йдуть «у тінь», інші ста­більно, впродовж багатьох років, тримають карантинщиків у напрузі, деякі, раптово з’явившись, — зникають, а інші потужно нарощують свою шкідли­вість, розширюючи ареал і збільшуючи щільність популяції. Які причини появи карантинних організмів? Хто вони — ці дрібні чи й мікроскопічні вороги, здатні завдати чималої шкоди? І як їх перемогти у двобої, а краще — як не допустити їх на свої поля? З огляду на це й зважаючи на досить численний перелік карантинних об’єктів, Мінагрополітики України затвердило «Перелік регульованих шкідливих організмів».

До тих, що виявлені в Україні, належать два види кліщів, 98 видів комах, 69 видів збудників хвороб рослин, 12 видів нематод, а також 38 видів бур’янів.

Якщо промоніторити новини, то жоден тиждень не обходиться без декількох повідомлень про запровадження карантинів щодо шкідливих організмів у різних регіонах України. Складається враження, що шкідники та хвороби активізувались і оголосили війну посівам культур. І це підтверджують офіційні дані від Держпродспоживслужби.

Тому зупинимося на основних «героях» нашого сьогодення.

Американський білий метелик (Hyphantria cunea) поширений в 20 областях України. Батьківщина шкідника — Північна Америка, звідки він був завезений у Європу. Небезпечний шкідник у південних і західних областях України.

Пошкоджує понад 140 видів деревних і чагарникових рослин. Метелик має розмах крил 40–50 мм, крила білосніжні з шовковистим полиском, тіло вкрите густими білими волосинками, гусениці молодших віків світло- жовті, лялечки — завдовжки 10–15 мм, спочатку лимонно-жовті, з часом — темно-коричневі, містяться в темному пухнастому коконі сіруватого кольору.

Зимують лялечки під відмерлою корою дерев і рослинними рештками. Відроджені гусениці скелетують листок, пізніше з’їдають його цілком, залишаючи тільки грубі жилки. До третього й четвертого віків ведуть спільний спосіб життя, обплітаючи павутиною листя. Починаючи з п’ятого віку, розповзаються й переходять до поодинокого способу життя. Активні вночі й на світанку, а вдень сидять на нижньому боці листка.

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) все далі й далі просувається на схід. Наразі діабротику виявляють на посі­вах кукурудзи в 15 областях, 120 районах, 779 населених пунктах на загальній площі 108,14 тис. га. Зокрема, в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Волинській, Житомирській, Рівненській областях.

Уперше 2018 року виявлено шкідника на території Київської (три райони), Кіровоградської (два райони), Миколаївської (один район), Одеської (сім районів) і Черкаської (три райони) областей. Окрім цього, нові вогнища шкідника зафіксували у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано- Франківській, Рівненській, Тернопільській і Хмельницькій областях. У цілому по Україні площа під карантинним режимом стосовно західного кукурудзяного жука збільшилась на 19,19 тис. га.

Південноамериканська томатна міль (Tuta аbsoluta Meyr.) поширена в трьох областях — є небезпечним карантинним шкідником овочевих культур відкритого та закритого ґрунту. Батьківщиною молі є Південна Америка, де в 1980-х роках вона почала завдавати серйозної шкоди томатам. В Україні міль уперше була виявлена 2010 року в Криму, а вже за три роки перше вогнище шкідника зафіксоване і в Миколаївській області. Цей шкідник швидко розмножується. Протягом року може дати 10–12 генерацій. Міль активна в нічний час, а вдень метелики ховаються в листі рослин. Головною рослиною-живителем південноамериканської томатної молі є томат, але вона може також пошкоджувати баклажан, картоплю та інші рослини з родини пасльонових. Гусениці шкідника можуть живитись на всіх частинах рослин томатів і пошкоджувати томати на всіх стадіях зростання. Вони утворюють великі плями на листі, так звані міни, вигризають довгі ходи в стеблах і пагонах, зелених і зрілих плодах. Усередині «мін» перебувають як самі гусениці, так і продукти їхньої життєдіяльності (екскременти темного кольору). За сильного ушкодження листя повніс­тю відмирає.

Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) — вузькоспеціалізований шкідник, пошкоджує пасльонові рослини. Особливо страждають від неї тютюн і картопля. Гусениця молі не гребує й плодами томатів і баклажанів. Розмножується як у полі, так і в теплих сховищах. На Півдні України утворює чотири-п’ять генерацій. Метелик картопляної молі досить дрібний, із розмахом крил 1,2–1,6 см. Передні крила сіро-коричневі з жовтими лусочками і коричневими штрихами. Задні — з бахромою і втягнутими зовнішніми краями. Гусениці голі, з невеликими щетинками, досягають довжини не більше як 1 см. Мають сірувато-зелений або жовтувато-рожевий колір із поздовжньою смугою на спині. Гусениця виїдає 1/3 або 1/2 паренхіми листка (поблизу вхідного отвору помітні екскременти, які підтримуються павутинкою), роблять міни, обплітають листки павутинкою. Характерна ознака пошкодження бульб картоплі гусеницями — скупчення на їхній поверхні екскрементів. Шкірочка бульби над ними підсихає, зморщується, згодом осідає, на ній утворюється помітний рубець.

Тютюнова білокрилка (Bemisia tabaci Gen.) — значний поліфаг, що пошкоджує понад 200 видів рослин. Поширює небезпечні для рослин віруВіддає перевагу овочевим, баштанним, технічним, квітковим і лікарським культурам, а також багатьом видам бур’янів. Трапляється на плодових, ягідних, цитрусових, декоративних і лісових деревних рослинах. Перетворення неповне. Розмноження двостатеве. Зимує несправжній пупарій. Поширюється рослинами в стадії яйця та личинки. Шкідник має від 8 до 15 поколінь за вегетаційний період.

Золотиста картопляна нематода (Globodera rostochiensis (Wollenweber) Behrens). Основний паразит картоплі в умовах помірного клімату в Чернігівській області. Також нею уражуються томати, баклажани, інші види та гібриди родини пасльонових. Захворювання, спричинене нею, називається «глободероз». Середні втрати врожаю картоплі від ураження рослин золотистою картопляною цистоутворювальною нематодою становлять 30%, але за високого рівня чисельності нематод у ґрунті можлива й повна загибель рослин. На коренях рослин-живителів навіть неозброєним оком можна побачити численні цисти нематод. У зараженої рослини знижується рівень фотосинтезу, і як наслідок цього — зменшується її біомаса.

Середземноморський кукурудзяний метелик (Sesamia nonagrioides). Ареал поширення — Іспанія, Кенія, Гана, Франція, Італія, Балкани, Марокко, Іран, Ізраїль, Туреччина, Африка. Цей шкідник уперше з’явився в Африці 2016 року. ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) запустила програму з бюджетом у $87 млн з ліквідації та контролю шкідника. За підтримки ФАО в Африці уже запущено понад 30 проєктів, спрямованих на боротьбу з кукурудзяною совкою.

Метелик шкідника має розмах крил — 40 мм, передні крила сіро-жовтуваті, задні — повністю білі. Гусениця завдовжки 30–40 мм, колір мінливий — від жовтуватого до коричнюватого з «іржавою» спинкою. Лялечка завдовжки 20 мм, напівциліндрична, каштаново-коричнева. Пошкоджує кукурудзу, пшеницю, рис, ячмінь, овес, просо, тростину цукрову, рідше спаржу та бавовник.

Плодова муха Rhagoletis Сompleta належить до сімейства Строкатокрилки (Tephritidae) із підряду Коротковусі (Brachycera). Личинки безногі, тіло звужується до передньої частини, завдовжки 8–10 мм, білого або жовтого кольору. Дорослі мухи завдовжки 4–6 мм. Голова й бічна та черевна частини в нього жовтуватого кольору, а тулуб та спинка коричневі.

Rhagoletis Сompleta є однією з нових фітосанітарних загроз для виробників волоських горіхів. Шкідник походить із Північної Америки. У Європі вперше був виявлений 1988 року у Швейцарії. Наразі осередки його поширення відслідковують у Австрії, Хорватії, Нідерландах, Словенії, Угорщині та Італії, а останнім часом ще й у Словаччині, Чехії та Бельгії. Пошкоджений личинками покрив листка чи плоду стає м’яким і чорніє. Згодом у нього проникають мікроорганізми, спричиняючи процеси гниття.

В. Федоренко,

президент Українського ентомологічного товариства

журнал «Пропозиція», №9, 2019 р.