Дискочизель — гідна альтернатива плугу

Одна з основних проблем українських ґрунтів — їхнє переущільнення на глибині проходження робочих органів ґрунтообробних знарядь. Зокрема, всім відомий факт утворення плужної підошви, яка є наслідком щорічної роботи плуга на одну й ту саму глибину обробітку.

Проте слід мати на увазі, що ґрунт на глибині обробітку ущільнюють всі робочі органи ґрунтообробних агрегатів. І ті господарства, які перейшли до використання важких дискових борін як основного засобу для обробітку ґрунту, хай не думають, що уникнули утворення цієї самої плужної підошви. Ущільнення ґрунту все одно відбувається. Можливо, не з такою інтенсивністю, проте ступінь його щільності аналогічний ущільненню від плугів.

На прикладі роботи плуга розглянемо принцип утворення плужної підошви. За своєю природою плуг, а точніше сказати його робочі органи, — це такі собі клини. Під час роботи вони розрізають ґрунт, унаслідок чого верхня його частина піднімається і перевертається. Тобто ми спостерігаємо звичайну роботу плуга. А що відбувається з нижньою частиною ґрунту? Вона також рухається! Проте — вниз, таким чином ущільнюючись. І з року в рік під час проходження робочих органів плуга на одну й ту саму глибину це ущільнення стає все більшим і більшим. Додатково потрібно сказати, що, як правило, трактори, з якими агрегатують плуги, рухаються борозною, додатково ущільнюючи ґрунт на глибині обробітку.

Багато українських фермерів для боротьби з плужною підошвою періодично (раз у три-чотири роки) використовують різноманітні глибокорозпушувачі або щілювачі. Проте вже наступного року їхня робота зводиться нанівець використанням тих самих плугів чи дискових борін як основних засобів для ґрунтообробітку. І ця ситуація постійно повторюється. А чи можливо працювати так, аби виконувати якісний обробіток ґрунту й водночас мінімізувати утворення плужної підошви. Звісно, не можна, адже це суперечитиме нашим власним твердженням, що всі робочі органи ґрунтообробних знарядь утворюють ущільнений шар. Тож як бути у такому разі?

Єдиною альтернативою та варіантом вирішення цього складного та непростого завдання є використання лапових агрегатів з невеликою шириною робочих органів, проте здатних забезпечувати значну глибину обробітку. У нашому випадку — не менше як 30 см. Проте з вирішенням одного завдання ми стикаємось з іншим. А що робити з пожнивними рештками? Як уникнути забивання робочих органів лапових агрегатів?

Для вирішення цієї проблеми машинобудівні компанії світу загалом та України зокрема пропонують комбіновані дисколапові агрегати, які поєднують два типи робочих органів (зазвичай у передній його частині встановлено робочі секції від лущильника або легкої дискової борони, а в середній — ґрунтообробні лапи). Вони здатні виконувати якісний основний обробіток ґрунту навіть за наявності великої кількості пожнивних решток. На ринку є багато агрегатів аналогічної конструкції.

Проте навіть коли ви придбаєте такий агрегат — це не буде гарантією його якісної роботи. Чому? Насамперед на продуктивність і якість роботи агрегату мають безпосередній вплив наявність та кількість на поверхні ґрунту рослинних решток. У разі незначної їхньої маси, наприклад стерня та подрібнена солома зернових культур, легка дискова борона (лущильник) легко справляється з їхнім подрібненням та загортанням у ґрунт. Проте вже в умовах роботи по стерні кукурудзи досягти бажаного ефекту подрібнення й перемішування рослинних решток не вдасться. Тож, як наслідок, ми стикнемося із проблемою забивання середньої секції робочих органів, де в нас розташовані ґрунтообробні лапи.

Крім того, в таких агрегатах, де в передній частині машини встановлені секції від лущильника або легкої дискової борони, поєднані два практично непоєднувані технологічні процеси. Адже для якісної та економної роботи дискової батареї потрібна висока швидкість, лапові робочі органи працюють якісно та економно на значно меншій швидкості, а в разі її збільшення ми отримуємо збільшення тягового опору агрегату та перевитрату палива. Крім того, за високої швидкості роботи лапових агрегатів ґрунт розлітається в сторони на певну відстань і для того, аби вирівняти поверхню поля, потрібно встановлювати додаткові вирівнювальні диски. А це все — додаткові вузли, метал і, відповід- но, збільшена вартість агрегату.

 Агрономічні переваги

Основною і беззаперечною перевагою використання агрегату для агрономів є те, що він обробляє ґрунт на глибину до 30 см і унеможливлює утворення плужної підошви. Адже максимальна ширина смуги, яка піддається впливу робочих органів, становить лише 10 см. Наприклад, для агрегату із шириною захвату 2,8 м (сім лап) за встановлення доліт завширшки 10 см загальна ущільнена смуга ґрунту становитиме лише 70 см. При цьому слід мати на увазі, що вона буде не суцільна, а повторюватиметься з періодичністю 40 см (відстань між стійками), тому корінню культурних рослин буде легше її зруйнувати чи «обійти» й проникнути до нижчих, більш вологіших, шарів ґрунту.

Ще однією агрономічною перевагою машини є власне форма доліт. Вони виконані таким чином, що навіть за роботи на максимальну глибину обробітку перемішування рослинних решток із ґрунтом відбувається лише на глибину до 15 см. А це шар, у якому бактерії, що сприяють розкладанню рослинних решток, є найактивнішими. (Яскравим наочним прикладом оптимальної глибини розташування бактерій, які сприяють розкладанню рослинних решток, та їхньої активності є спостереження за дерев’яними стовпцями, закопаними в ґрунт. Згадайте, де вони найшвидше перегнивають? Крім того, часткове загортання рослинних решток на невелику глибину сприяє також мульчуванню поверхні поля, що в літній час захищає ґрунт від надмірного впливу сонця.

Єдиною великою помилкою українських аграріїв є нехтування потребою внесення азотних добрив перед загортанням рослинних решток у ґрунт. Натомість вони дуже потрібні для поліпшення мінералізації пожнивних залишків. Для початку скажемо, що рослинні рештки — це насамперед джерело вуглецю. Ідеальна пропорція вуглецю до азоту становить 1:10. Проте це, наголошуємо, — ідеальна пропорція, яку не завжди потрібно дотримуватись. Адже здебільшого це економічно недоцільно. Ну й ще одне: всі ми знаємо, що в ґрунті міститься азот, тому ми частково маємо допомагати природі, а вона — нам. У такому разі рекомендовані співвідношення азоту до вуглецю — 1:25 або 1:30. За сучасними рекомендаціями для того, щоб співвідношення вуглецю до азоту наблизилось до оптимального, потрібно вносити компенсуючі дози азотних добрив: у середньому — 10 кг/т.

Для прикладу проаналізуємо ситуацію із пожнивними рештками кукурудзи на зерно. Припустимо, ви зібрали урожай на рівні 10 т/га. Усереднене співвідношення основної продукції до побічної у кукурудзи — 1:1,3. Тобто за такої врожайності ми залишаємо на поверхні ґрунту близько 13 т листостеблової маси. На цьому можна було б і зупинитися, проте ще потрібно зазначити, що на полі залишається ще й практично така сама маса кореневої системи. Проте ми проведемо розрахунок лише для поверхневої рослинної маси. Вміст вуглецю в рештках кукурудзи коливається в межах від 35 до 40%. Тобто 13 (13 000 кг) множимо на 0,37 (середній уміст вуглецю). І отримуємо приблизно 4 810 кг вуглецю. Тепер 4 810 ділимо на 30 (оптимальне співвідношення для компенсації азоту — це 1:30). Результат дорівнює 160 кг азоту по діючій речовині. Тепер ділимо на 0,46 (вміст азоту в карбаміді, 46%) й отримуємо результат: 347 кг/га добрива у фізичній вазі. Звичайно, це може вам видатись надто великою цифрою, але слід мати на увазі, що внесені восени азотні добрива працюватимуть не лише для мінералізації рослинних решток, а й для формування майбутнього врожаю.

Економічні переваги

Розташування ґрунтообробних лап на відстані 40 см і незначна ширина лапи (10 см), з економічної точки зору, сприяє меншій витраті пального. Адже, порівняно з іншими агрегатами, які мають щільніше розташування робочих органів, у дисколапових агрегатів тягове зусилля менше. Перші практичні демонстрації агрегату KUHN Landsaver 4810 у польових умовах показали, що, залежно від глибини обробітку ґрунту, витрата пального становить не більше як 15 л/га. Порівняно з плугом аналогічної ширини захвату, де витрата пального становить 20–25 л/га, ми економимо на обробітку одного гектара практично 10 л дизельного палива.

А. Сухина a.sukhina@univest-media.com

Журнал «Пропозиція», №9, 2018 р.