Ніколя Перрен: «Україна і Франція – дві великі сільськогосподарські країни»

Радник Посольства Франції в Україні з питань сільського господарства Ніколя Перрен розповів сайту propozitsiya.com, чому в званні великої аграрної країни нема нічого поганого, чим його батьківщина заслужила це звання і чим зі свого передового досвіду вона може поділитися з Україною.

Є країни, які в галузі АПК пишаються передусім своїми технологіями. Франція широко відома в світі своєю аграрною продукцією: винами, сирами, випічкою, кухнею, тощо. А якими досягненнями вона відома в галузі високих технологій в АПК?
Франція — провідна європейська високотехнологічна держава, де нові технології розвиваються практично в усіх напрямках. Одних лише стартапів в аграрній галузі зараз налічується близько 500.

Багато з них працюють на рівні господарств. Таким чином створено велику базу в галузі автоматизації та точного землеробства. Багато стартапів працюють у сфері полегшення доступу аграріїв до ринків або до споживачів, деякі — в фінансовій сфері. Є компанії, які спеціалізуються на зборі даних та математичних моделях їх обробки з метою прийняття рішень. У Франції навколо таких компаній виникло ціле середовище,ціла інфраструктура.

Українські аграрії нещодавно змогли пересвідчитись у цьому: сюди приїздила делегація французьких стартапів, яка привезла дуже цікаві розробки. Наприклад, серед них була компанія, яка спеціалізується на обробці метеорологічних даних: вони можуть виконувати прогнозування водних запасів, запасів вологи в грунті, потреби рослин у воді. Інша компанія презентувала прилад, що використовує штучний інтелект: датчик, який встановлюється на сільгоспмашинах і дає можливість виявити ділянки поширення бур’янів. Завдяки цьому датчику гербіциди вносяться локально і за призначенням, бо датчик визначає не тільки межі забур’яненої ділянки, а й вид бур’яну.

Я знаю, Франції є чим похвалитися і в технологіях селекції польових культур.
Ми нечасто про це говоримо, але насінництво у Франції — передовий сектор. Франція — чемпіон світу в селекції польових культур. Так, компанії Limagrain та RAGT — це лідери в селекції зернових, Florimon Depre — в селекції  цукрових буряків, Euralis та Maïsadour — олійних (соняшник і ріпак), а остання — ще й кукурудзи.

Ці компанії щороку виводять на ринок сорти та гібриди завтрашнього дня. Вони використовують інформаційні технології, проводять аналіз даних, оцінку культур — наскільки вони адаптовані до тих чи інших умов і, відповідно, до мети селекції (якщо кукурудза кормова — то це аналіз вмісту протеїну, цукру, тощо), наскільки пристосовані до грунтово-кліматичних умов. Оскільки французьке та європейське законодавство обмежують використання пестицидів, то виводяться сорти й гібриди, стійкі до певних хвороб. Також активно створюються сорти й гібриди, стійкі до посух. І в усьому цьому на допомогу селекціонерам приходять цифрові технології, розроблені французькими компаніями.

До речі про соняшник: як часто у вас його повертають на поле?
Соняшник у Франції вирощують здавна, здавна й притримуються практики сівозміни на всіх культурах: так фермери запобігають поширенню хвороб, шкідників, виснаженню й ерозії грунту.

В середньому соняшник повертається на те саме поле через 5 років.

Ще одна сфера, де Францію ставлять у приклад в усьому світі — це розвиток кооперації. В чому секрет того, що кооперативи досягли такої впливовості, як у жодній іншій країні?
На мою думку, головне — те, що фермери самі зацікавлені у членстві в кооперативі: працювати спільно, мати спільну стратегію, спільно інвестувати. Адже кооператив не заміняє собою господарство, а доповнює його. Кооператив знаходиться між фермером і ринком і найчастіше займається в першу чергу тим, що виводить на ринок продукцію господарства. Є також кооперативи зі штучного осіменіння, з закупівлі кормів, добрив.

Тобто, мета кооперативу — зміцнити позиції фермера на ринку. Хочу відзначити й те, що кооперативи не насаджувалися згори, а виникли з об’єднань зі спільного використання сільгосптехніки.

Державна підтримка кооперативів базується на особливому оподаткуванні, позаяк кооперативи у нас — це неприбуткові організації. Крім того, кооперативи мають податкові пільги, бо вони часто виконують важливу соціальну роль. Наприклад, у зонах, де немає переробних підприємств, держава стимулює фермерів створювати кооперативи з переробки. Також кооперативи можуть користуватися допомогою, визначеною Єдиною сільськогосподарською політикою ЄС, наприклад, дотаціями на модернізацію виробництва.

Які програми міжнародної допомоги здійснює Франція в аграрній сфері і в яких країнах? Які програми здійснюються в Україні?
Зараз Франція веде в Україні проект технічної допомоги, метою якого є впровадження системи географічних зазначень. Він почався в вересні, і Франція — член консорціуму, який здійснює проект. Це продовження проекту в рамках двостороннього співробітництва між Україною і Францією, який тривав 2 роки.

В рамках проекту ми працювали над визначенням і вивченням тих продуктів, які можуть поширюватися під географічними зазначеннями. Французька експертиза в рамках цього проекту стосується розробки методології.

Також українсько-французьке співробітництво буде націлена на сільський розвиток і агротуризм, зокрема, туризм на територіях, звідки походять продукти з географічними зазначеннями, що буде їх знаком якості. Працюємо ми і над проектом, який має на меті покращити зв’язки між адміністрацією і виробниками, наприклад, у виробництві меду, виноробстві.

Французький уряд завжди готовий поділитися своїм досвідом і щодо сільськогосподарської політики, управління галуззю, підтримки виробників, контролю продукції. Тому ми беремо участь у багатьох програмах технічної підтримки ЄС чи твінінгових програмах з багатьма країнами Східної Європи, Африки, арабськими країнами Середземномор’я, що стосуються системи географічних зазначень, покращення якості продукції, управління галуззю.

Дехто, в тому числі окремі кандидати у президенти, закликають брати приклад з Франції ще й у сфері регулювання земельного ринку. Цікаво, як працює земельний ринок Франції і які там встановлені обмеження обігу й володіння землею?
Сільськогосподарська модель, яка склалася у Франції після 2 світової війни, — це модель сімейних господарств. Відповідно, політика держави весь цей час була націлена на те, щоб посилити сімейні господарства, допомогти їм стати професійними, дати їм розвиток. В рамках цієї політики йшов контроль за розміром господарств, який визначався орієнтовно від кількох десятків до кількох сотень гектарів.

Щодо власності на землю, то слід зазначити, що у Франції фермери володіють 20-30% землі, яку обробляють, а решту орендують. Є такі, що не володіють жодним гектаром, а лише орендують землю. У Франції існує система захисту орендарів, щоб фермер зміг окупити свої інвестиції. Тому у нас середній термін оренди – 15 років, і на практиці зазвичай угода про оренду продовжується. Річ у тім, що по закону орендар має пріоритетне право на продовження оренди.

Франція обрала цю модель, тому що підтримка дрібних господарств – це водночас підтримка сільських територій, щоб забезпечити людей у селі роботою.

Так, господарства з часом розвиваються. Фермери інколи змінюють спеціалізацію, адаптуючись до нових потреб ринку, орендують чи купують нові землі. І наша державна політика націлена на підтримку фермерів у їх розвитку, щоб допомагати їм реагувати на проблеми. Зараз основна з таких проблем — те, що деякі господарства переживають труднощі через їх малий розмір.

Щодо поширеності орендних відносин, то я вже давно читав замітку про французького фермера, який орендує всю землю у місцевої маркізи. Але цікаво, чому маркіза і подібні їй здають землю в оренду десяткам фермерів, а не, скажімо, якомусь одному акціонерному товариству, котре взяло б в оренду всі площі у кількох таких великих землевласників?

Так, у Франції є інвестиційні компанії, які намагаються інвестувати в землю, є компанії, які допомагають розвиватися господарствам.

Але у Франції здійснюється політика цільового використання земельних ресурсів. Тому якщо ви є власником землі, ще не дає вам права її експлуатувати. Для цього потрібно, по-перше, мати професійні навики, і по-друге, мати спеціальний дозвіл від держави на експлуатацію землі. Тому великі землевласники не мають іншого вибору, ніж здавати землю в оренду.

Цікаво, а які площі обробляють найбільші французькі ферми?

Середній розмір ферми становить 64 га. Середня площа ферми, яка спеціалізується на зернових — 130–140 га. Найбільші ж обробляють по 1500–2000 га. До такого розміру доростають ферми, власники яких придбали кілька сусідніх ферм.

Ще одна сфера, де всі намагаються брати приклад з Франції — виноробство. Як Ви оцінюєте наш новий закон, прийнятий у березні? І що б Ви ще порадили перейняти з французького досвіду?
Протягом останніх років проводилися дослідження, і ми знайшли немало хороших вин і в Україні. Ця галузь має великий потенціал в Україні для розвитку зайнятості та агротуризму. Виноробство першим серед секторів сільського господарства України отримало допомогу ЄС, щоб випускати продукцію, яка випускалася б під географічним зазначенням і під захищеним найменуванням за походженням.

Закон, прийнятий у березні, дає дрібним виноробам більше свободи і можливостей у виробництві вина. Але потрібно надалі допомагати дрібним виноробам підвищувати якість, розробляти ТУ, спираючись на прив’язку до території. Щоб забезпечити належне правове поле для галузі, потрібно, щоб Україна вступила до міжнародної організації вина й винограду. Ця організація є базовою щодо законодавства та створення правового поля для забезпечення якості продукції.

І наостанок: що б Ви порадили українському аграрію, який хоче вивчити досвід французьких колег у своїй галузі?

Якщо у вас є конкретний проект, ви можете до нас звернутися  — до Посольства Франції, а конкретно — до Business France: це торгове представництво Франції. Крім того, є організації, і українські, і французькі, які допомагають виробникам налагодити контакти з колегами у Франції. Так що це не проблема, позаяк організовуються різні заходи, зустрічі, виставки.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com