Від сімейного розсадника до корпоративних плантацій. Досвід Володимира Плашенко

- Як ви починали свої розсадники?

- Наш розсадник – абсолютно сімейний бізнес, який започаткували 10 років тому. І почалося все скоріше як хобі людини, професію якої вбила «цифрова революція». За освітою і професією я – фотограф, експерт із плівок, хімікатів, проявок і ручного друку. 10 років тому цифрові камери, комп’ютери і принтери залишили мене без роботи. Зараз мені 62 роки, а 10 років тому я був «чоловік у розквіті сил», проте без роботи. Довелося повертатися до коріння.

У старі часі в мене в селі був дід, в якого по колгоспних мірках був супер-сад на 20 чи 30 дерев. І від продажів фруктів він на ті часи купив «Жигулі». Згадав про нього і… розпочав із яблунь. Розмножав сорти, які були в моді 10 років тому, – Голден Делішес, Глостер, Айдаред тощо. Яблука найбільше схильні до впливу «моди»: то червоні купують, то жовті, то зелені. І ми за цими трендами намагалися встигати. Розмножували і «народні» сорти – Папірівку, Слава Переможцям.

Стратегічним поштовхом стали поїздки за кордон, зокрема до Польщі. Саме там ми усвідомили важливість ретельності поводження із сортами – садивний матеріал без сортових бірок (пересорт) підлягає спалюванню. Саме в Польщі познайомилися з новими, імунними сортами – Флоріна, Луна, Джулія Ред, Оріон, Розелла, Ентерпрайз, Моді, Ред Топаз. Наголос зараз робиться саме на цих сортах з екологічних міркувань, адже на такі плоді немає хімічного навантаження, і це дає значну економію самим фермерам на пестицидах і пальному. Наприклад, звичні нам Айдаред і Ренет Симиренка треба обприскувати кожні 10 днів, щоб їх зовнішній вигляд відповідав вимогам супермаркетів.

- Окрім яблунь які ще рослини розводите?

- Ягідну групу: малину, жимолость, лохину (чорницю високорослу), ожину, порічки, смородину, агрус, в тому числі популярні зараз штамбові форми. Йдеться, зокрема, про штамби чорної і червоної смородини, коли на одному боці ствола прищеплено червону чи білу порічку, а на другому – чорну смородину. Такі рослини найбільше підходять для дач і приватних помешкань, де для насаджень мало площі. На відміну від куща, за штамбом, тобто фактично деревцем, точніше, під штамбом, набагато легше доглядати та оформляти ландшафтний дизайн – обкласти цеглою чи декоративним камінням.

Останнім часом довелося інтенсивно зайнятися розведенням троянд. Їх розмножуємо багато – до 20 тис. шт саджанців, які займають половину наших площ. Яблунь – десь 12 тис. шт.

- А лохини, наприклад, скільки вирощуєте?

- У нас сімейний бізнес. Строгого обліку не ведемо. Єдине, що можу сказати, що для продаж на рівні обласного центру треба вирощувати на рік не менше 50 тис. саджанців. Це тільки для того, щоб вийти на ринок. А для продажів через інтернет потрібна пропозиція від 100 тисяч штук.

- Можете назвати ТОП-3 сортів по продажам?

- Не буду видавати всі пловодоягідні секрети. А на трояндах пересвідчуєшся, що «на вкус и цвет – товарищей нет». Ми вивозимо на реалізацію кущі в горщиках під час цвітіння. Так і не навчився передбачати коли на яку квітку покаже пальцем покупець: «Хочу цю!» Звичайно, слідуємо за трояндовою модою, розводимо такі сорти як Акапелла, Колосаль чи Блек Меджік. Окрім кольору квітки, ми також пропонуємо різні форми куща – штамбові форми, шраби, плетисті.

Саджанці для АТО

- Який із Вашого досвіду найкращий час садити сади, а коли ягідники?

- Оскільки працюємо з контейнерними формами, то поняття сезон для нас не існує. Крім того, свої поправки вносить і зміна клімату. Наприклад, мали випадки замовлень на саджанці за 3 дні до Нового року – вийняли саджанці з холодильника і виконали замовлення.

Багато людей приїздять з-за кордону провідати батьків. У них виникла цікава тенденція дарувати батькам замість настінних годинників «букети» саджанців – три вишеньки, дві черешні, один персик тощо. Мені це дуже імпонує: подарувати батькам саджанці – це наче зарядити їх волею до життя і бажанням дочекатися плодів. Настінні годинники вганяють у депресію і натякають, що час невпинно спливає.

Окремо хочу відзначити ріст попиту на саджанці персика, який через зміни клімату почав добре плодоносити в Західній Україні. Незважаючи на повторні заморозки, в сезоні-2017 чудово вродив саме персик, а ще слива, абрикоси. Трохи підмерзла лише вишня по долинах. Саджанці персиків продаються настільки активно, що до Тернополя саджанці не довозимо – все продається по замовленнях прямо тут у Волочиську. Зараз готуємо нову позицію родича персика – мигдалю.

- Як вибрати гарний саджанець?

- Саджанець, перш за все, має бути зеленим. Слід також звернути увагу на тургор. В Україні вже можна вибрати добрі саджанці, пропозиція достатня. В тому числі, і корпоративних об’ємів, яку можуть відвантажити партіями відразу на велику плантацію. Наш клієнт – власники присадибних ділянок і дачники. Особливо багато купують пенсіонери. В останній час з’явився і незвичний клієнт – багато саджанців відправляємо в зону АТО, буквально на передову.

- Що ви порадите для кращого приживання саджанців?

- Ми користуємося американськими добривами Осмокот. Це добриво пролонгованої дії – на півроку. Якщо купуєте у нас саджанці в контейнерах, особливо у великих – на 2,3 л і 6 л, то наявної порції добрив вистачить на 2 роки. Лише можу порекомендувати перед посадкою поставити контейнер із саджанцем на годину у воду, щоб грунт і коренева система повністю розмокли.

- Чи користуєтеся стимуляторами росту і вкорінювачами?

- При зеленому черенкуванні користуємося Ризопоном – 0,5% і 0,1%. Зі стимуляторів – тільки Асаші. Це дуже ефективний препарат японського виробництва.

Картопля – мірило достатку

- Чи вигідні розплідники як бізнес?

- Той, хто має розплідник, може купити бараболі скільки захоче! Купити і застелити весь свій город шаром картоплі товщиною як мінімум метр! Хоч всі стандартні 10 соток! Але якщо серйозно, то мій розплідник дозволив мені закрити всі матеріальні проблеми в родині, включаючи покупку квартири для доньки, автомобіля, а для себе – будинку під Тернополем з великою ділянкою під новий розплідник і демонстраційний майданчик, професійної техніки та агрегатів, які я привіз із Польщі, і які коштують дорожче деяких іномарок в автосалоні.

До речі, про картоплю. Тут нижче по Збручу є село Тарноруда. Там є чоловік, який тримає саме картопляний розплідник і вирощує на продаж 72 сорти картоплі! Так от, він «Новою Поштою» відвантажує клієнтам пакунків із насіннєвою картоплею більше, ніж я всіх своїх саджанців!

Із саджанцями «але є одне але». Навіть якщо з першого разу відразу зробите все правильно і не припуститеся жодної помилки, то на розпліднику перший комерційний результат отримаєте тільки через 3 роки. Саме стільки потрібно тільки на вирощування річного саджанця на продаж. Рік піде на вирощування прищепи, потім – саме щеплення, потім ще рік щеплений саджанець ростиме. І треба мати три поля – на підщепи, на маточник прищеп, ще одне поле – для дорощування щеплених саджанців. Найважче –повірити в саму ідею і наважитися.

- У мене є знайомий, Ваш колега, який займається розведенням саджанців чорниці. Часто жартую, що в нього на розпліднику гроші ростуть не на гектарах, і навіть не на квадратних метрах, а на квадратних дециметрах. У відповідь огризається, що на подібні зауваження від покупців він просить подвійну ціну у якості штрафу за заздрість і нерозуміння кількості вкладеної праці.

- У розпліднику гроші і справді ростуть саме на квадратних дециметрах.

- Які можете дати практичні поради з організації розплідника? Як організувати постійний збут? Що краще допомагає в продажах – інтернет чи «сарафанне радіо»?

- Насправді будь-який наш випадковий клієнт стає потім постійним. Щодо продажів через інтернет, то зараз через нього йде не менше 80% продажів, які веде мій зять Ігор Сливка.

Всі саджанці відправляються клієнтам винятково в контейнерах – із закритою кореневою системою. Треба віддати належне вмінням мого зятя, який настільки ретельно пакує тендітні саджанці, що за всі 10 років нашої роботи ми одержали лише дві рекламації щодо стану саджанців при отриманні. Відправляємо замовлення клієнтам всіма наявними і зручними, включаючи само вивіз, способами. Великі партії – 300-500 штук – відсилаємо палетами. Від 1000 – самовивіз.

- А хто ці найбільші покупці палетів?

- Хм… Це найбільш мовчазні клієнти. Вони ніколи не питаються порад. Очевидно, що в них на полі вже чекають свої агрономи і консультанти, а ми – сліпа ланка у їх прийнятті рішення та бізнес-плані. Підозрюю, що будь-хто з таких клієнтів сам зможе мене чомусь навчити.

- А з господарствами на кшталт «Гадза» співпрацюєте?

- Ні. У «Гадза» зовсім інший формат бізнесу, в першу чергу юридичний. Крім того, у садівничих господарств-монстрів – ліцензійні сорти, які вони садять на правах субліцензії: можуть вирощувати для одержання плодів як кінцевого комерційного продукту, але не розмножувати і не продавати як садивний матеріал. Це – питання дотримання авторських прав. Можу точно сказати, що у «Гадза» є всі найновіші та імунні сорти.

У цьому бізнесі є своя сувора технічна специфіка. Вічка для щеплень беруться в маточниках, де категорично не допускається цвітіння і плодоношення дерев – щоб не допускати переносу вірусів і хвороб бджолами та іншими комахами. Ми також виконуємо щеплення під замовлення від сторонніх клієнтів. Причому партії прищепного матеріалу – вічка нам приходять тільки з номерами, і на зимовому щепленні навіть не знаємо, який саме сорт щепимо на саджанці. Щеплення проводиться в січні.

Ягідна переробка

- Скажіть, а не думали зайнятися переробкою плодової продукції?

- Насправді це проект мого компаньйона, в якому участі не беру. В селі Біла (Тернопіль) наступного року буде відкрито лінію шокової заморозки ягід, вишні, броколі, горошку тощо. Моя задача – посадити 20 га вишні під машинний збір. Але урожай буде тільки через 4 роки, тому на початку лінія працюватиме на тому, що купить у населення.

У таких проектах займаюся винятково виробництвом і забезпеченням саджанців для корпоративних проектів. Гадаю, це буде головний виклик буде для місцевого населення, яке здаватиме ягоди на заморозку.

Нова лінія заморозки обов’язково позитивно вплине на виробників. В першу чергу тому, що зніме перенавантаження з ринку свіжої ягоди. Для виробників ягоди з’явиться альтернатива у збуті. Може, доведеться здавати трохи дешевше, ніж продавати на базарі, але це буде негайний і гарантований збут без обмеження об’ємів.

Головна проблема для переробника – якраз забезпечити об’єми сировини, на що наші селяни поки що нездатні. Вони і переробники тривалий час знаходилися у замкнутому колі і не вбачали одне в одному перспектив. Селяни не наважуються зайнятися на своїх паях вирощуванням ягоди, бо не бачать чи не знають про можливості збуту на переробку, і не вірять, що зможуть продати свої центнери чи навіть десятки кілограм на базарі. Це особливо стосується такої делікатної ягоди, як малина, яка може зберігати товарний стан не більше доби. А переробники не наважувалися будувати ту ж саму заморозку, бо на будь-якій території бачать відсутність достатньої кількості сировини.

Але саме переробники все таки зробили перший крок, і на ринку заморозки відбувається такий бум, що особисто я переконаний в тому, що протягом найближчих 5-6 років українські заморожені ягоди та фрукти займуть таку ж частку на міжнародному ринку, яку Україна займає зараз у продажах зерна.

- Електронна черга на заморозку і найбільший виклик для селян?

- Ви бачили пункт прийому на заморозку в селі Острів (Березовиця) під Тернополем? – Це ще стара радянська лінія. А ви бачили, які там постійні черги під воротами? А прийом сировини ведеться тільки до 17.00.

Це явно застаріла і неприйнятна нині практика, враховуючи і рівень цифрових технологій, і технічні особливості обладнання власне заморозки. Лінія заморозки повинна працювати в цілодобовому режимі з рівномірним навантаженням від самого початку сезону і до його кінця. Це майже аналог доменної печі, яку хоч і можна включати і виключати, але так робити вкрай небажано. Кожне включення лінії заморозки і «розкочегарювання» до робочої температури в мінус 70 °С потребує від 40 кВт електроенергії.

Прийом сировини повинен проводитися цілодобово, по попередньому бронюванню в онлайновій електронній черзі в мобільному додатку, із попередньою заявкою на об’єми і безготівковими автоматичними розрахунками в системі Приват-24. Звичайно, що при такій логічній, гнучкій і раціональній організації в селян буде повний світловий день на збір партії урожаю. І привезти його на заморозку вони зможуть і в темну пору доби, а не залишати на ніч, і потім цілий день чекати в черзі під воротами, і дивитися, як під вечір малина починає текти.

Звичайно, це накладає вищі вимоги до планування своєї роботи самих постачальників сировини. Селянин повинен знати, яку кількість малини він зможе зібрати, як швидко доставити до прийому на заморозку, і на яку годину зайняти місце в електронній черзі.

Але ця гра точно варта свічок. Переробка ягоди підштовхне людей до ідеї відмовитися від продажів своїх паїв і здачі їх в оренду під зернові культури, про стимулює зайнятися вирощуванням фруктів, ягід, бо в цьому разі їх доходи будуть мінімум в 10 раз вищі, ніж від оренди чи вирощування власними силами зерна і картоплі.

Питання вибору

- Які порадите ягоди для посадки на паях?

- Не можу нічого порадити. Насправді при нинішніх відкритих кордонах на Європу, США чи Канаду багато людей несподівано привозять додому якесь ноу-хау, яке вони там побачили. Десь щось побачили, і повернувшись в Україну кажуть: «Хочу 100 гектарів ось цього!»

- Чого саме?

- Наприклад, аронії чи жимолості. Пересічна людина відразу стикається із бюрократією і неможливістю розмитнення партії саджанців з-за кордону і починає шукати саджанці на місцевих розплідниках. І у мене в тому числі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Що зараз найбільше шукають?

- Багато садять чорниці (лохину). Але найбільше – смородину. Її садять відразу на десятках гектарів у багатьох регіонах. На неї є попит. Але при закладці плантації смородини треба автоматично передбачати кошти на покупку комбайна для збору ягоди. Без комбайна смородина нічого не варта. В крайньому разі слід вибирати сорти, придатні для ручного збирання. Грона з ягодами на таких сортах при нагинанні повинні висіти як порічка, і не прилягати щільно до гілки, як обліпиха. Ягоди з таких сортів технічно неможливо обірвати руками, не травмуючи третину ягід.

Універсальні сорти, придатні як для ручного, так і машинного збирання – Тібен, Тінес, Орес, Гофер, Рубен. А такі сорти як Ебоні чи Біг Бен, які дають прекрасну столову ягоду, настільки урожайні, так обліплюють гілки, що туди неможливо засунути руку і не травмувати ягоду.

Величезні перспективи бачу у вирощуванні ожини – вона прекрасно і масово плодоносить в нашому кліматі і на всіх наших грунтах, не потребуючи особливого догляду.

- До речі, про згадану обліпиху. Плантації з нею хтось закладає?

- Були такі запити з ринку. І головна проблема – відсутність саджанців. Те ж саме стосується кизилу – є бажання, але немає достатньої кількості садивного матеріалу в промислових об’ємах.

- А бузина?

- На бузину я вже можу назвати клієнтів-переробників, які негайно заберуть десятки тисяч тон. Плантації бузини можна закладати хоч на 40 тис. га. Бачив плантації промислової бузини в Польщі. На даний час вони вражені кліщем, все пожовтіло і не росте. Тому пропозицію цієї ягоди з України з руками відривають!

- Аронія?

- Аронія нічого не боїться і росте в Америці, як в нас бузина. До речі, в Канаді та ж смородина росте по канавах і її ніхто не збирає, бо там людям смакує жимолость – камчатська ягода. Треба завжди брати до уваги культуру споживання в кожній конкретній країні. Аронія дуже популярна в Азії, де з неї роблять напій, який приблизно нагадує наш «Тархун».

- Ви маєте на увазі Китай?

- Не Китай. Ви туди нічого не зможете завезти і розмитнити без сертифікації. Компанії, які зараз будують лінії заморозки, паралельно сертифікують обладнання і тільки після проходження сертифікації зможуть продавати свою продукцію в будь-яку країну світу. Аронію куплять у першу чергу в таких країнах, як Корея та Сінгапур. Але аронія туди продаватиметься не заморожена, а сушена.

Аронія набуває популярності і в Польщі. Там продаються ягідні набори, які складаються на третину з аронії, третину – лохини, і третину – червоної порічки.

- Яка причина буму і попиту на червону порічку?

- Порічка (червона смородина) використовується в першу чергу як натуральний підкислювач і підсилювач кольору і смаку. Наприклад, при виготовленні суничних джемів туди обов’язково додається такий натуральний підкислювач, як порічка і агрус, на який також є великий попит.

Крім цього, навіть тут у Волочиську будується величезний завод, який буде виробляти заморожену випічку-напівфабрикати. І в цих продуктах буде тільки повністю натуральна начинка.

- Тобто селяни можуть сміливо саджати на своєму паї і порічку?

- Не все так просто. На відміну від малини, порічка не тече і може зберігатися тиждень. Але на базарі порічку взагалі важко продати. Вона там занадто дешева, не має належного попиту. Добру ціну за неї дасть тільки оптовий покупець, але лише за готової партії від 10 т, але стандартна вимога покупця – 20 т. І вся ця партія повинна бути зібрана в одному місці, повністю готова до завантаження оперативно за 20 хвилин на конкретно вказану годину. Фура з Харкова, що орієнтована на загрузку 20 т, не їхатиме по всіх селах, збираючи по тонні, як це практикують покупці телят і свиней в живій вазі.

Отже, вирощування порічки можливе або на рівні корпорації, або на рівні мінімум сільського кооперативу, де всі мешканці повинні спільно домовитися вирощувати винятково порічку, і де кожен дрібний фермер повинен бути повністю скоординований і синхронізований, як музикант у симфонічному оркестрі.

Система в цілому проста. Якщо у вас 20 кг малини – везете її самі на базар, якщо 2 т –приїдуть під ворота і зажадають негайного завантаження. Так працюють ягідні кооперативи в Польщі чи в будь-якій іншій країні.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до наших людей, які виїхали в Польщу. Людоньки! Озирніться назад, і ви побачите, що тут в Україні вже є ті самі можливості і перспективи, за якими ви поїхали до Польщі!

До речі, додатковим стимулом виїзду до Польщі стало суттєве зміцнення польського злотого до долара. При незмінних зарплатах у злотих заробітки для наших людей там тільки на зміні курсу чарівним чином перетворилися із в середньому 800 на 1200 доларів. Але для мене таке зміцнення має зворотну сторону. Я дуже багато імпортую з Польщі – як саджанців, так і машин. І купую через долар. І наскільки наші заробітчани заробили в доларах на зміні курсу злотого, настільки я переплачую і втрачаю при імпорті з Польщі. Давайте нарешті об’єднуватися і думати одне про одного. Дуже цього хочу!

 

Волочиськ-Тернопіль

Вадим Нанинець спеціально для propozitsiya.com