Агролайфхак: про шкоду від спалювання соломи та інші способи її застосування

Спалювання соломи та стерні не є ефективним заходом боротьби з грибковими хворобами. А от шкода, якої при цьому завдають ґрунтам і навколишньому середовищу, очевидна, пише propozitsiya.com з посиланням на infoindustria.com.ua.

Солома згорає на 1 м2 за 30-40 секунд, температура на поверхні ґрунту за цих умов сягає 360°С, а на глибині 5 см – близько 50°С. Внаслідок такого «агротехнічного» прийому вигорання гумусу відбувається у шарі 0-5 см, а суттєві втрати продуктивної вологи - в 0-10 см шарі ґрунту.

Згідно результатів досліджень вчених у різних регіонах України, спалювання соломи погіршує біологічні та водно-фізичні властивості ґрунту. Зокрема, збільшується його брилистість, зменшується з 66-72% до 52-67% частка агрономічно найбільш цінних агрегатів, а водостійкість падає з 52-58,5 до 49,4-52.

Слід зауважити, що смертельною для всіх організмів, що формують ґрунт, є температура 40°С. Після польових пожеж згорають напіврозкладені органічні рештки, відбувається безповоротна втрата органічного вуглецю і азоту. Також гинуть корисні мікроорганізми, водорості, мезофауна, особливо дощові черв’яки та інша біота ґрунту.

Знищуються також корисні комахи і птахи. Спалювання рослинних решток завдає значної шкоди людям, адже у повітря потрапляють сполуки важких металів у великих кількостях, чадний газ, низка канцерогенних сполук.

З кожним наступним «опіком» ґрунти втрачають життєво важливу структуру і стають все менш родючими. Для відновлення їх продуктивності потрібен не один рік.

Альтернативне застосування соломи:

1. Використання як палива.

2. Заробка решток у грунт.

За вмістом органічного вуглецю солома різних культур в 3,5-4 рази перевищує підстилковий гній, що є надзвичайно важливим у регулюванні балансу органічної речовини ґрунту. Для сприятливого протікання біохімічних процесів в ґрунті після заробки соломи необхідне забезпечення оптимального вуглецево-азотного співвідношення (20-30:1). Щоб співвідношення вуглецю до азоту наблизилось до оптимального, необхідно вносити компенсуючі дози азотних добрив: в середньому по соломі кукурудзи – 8 кг/т, колосових зернових культур – 10 кг/т.

Особливо добре реагують на внесення соломи рослини бобових. Їх зростання і азотофіксація при цьому збільшуються. Можна не побоюватися затримки розвитку рослин через солом’яне покриття: добре подрібнена і рівномірно розкидана по полю солома швидко розкладається, і крізь неї без проблем проростають навіть низькорослі культури.

При внесенні соломи в ґрунті збільшується чисельність і активність різних груп мікроорганізмів. Посилений розвиток бактерій, у тому числі фіксаторів молекулярного азоту повітря, призводить до збагачення ґрунту продуктами їх життєдіяльності (амінокислотами, вітамінами й іншими біологічно активними речовинами).

З господарсько-економічної точки зору подрібнення і розкидання соломи доцільно проводити одночасно зі збиранням зернових культур. Заробку соломи краще проводити на невелику глибину, оскільки вона краще мінералізується при загортанні її дисковими боронами у верхній товщі орного шару ґрунту (на 0-15 см). При цьому за сприятливих погодних умов (температурного і водного режимів) її мінералізація з осені реалізується до 50%.

Сталий баланс надходження до ґрунту і витрат рослинами елементів живлення з соломи виключає вимивання рухомих елементів і винесення їх із поверхневим стоком. Рівномірно розкидана у полі солома у спеку захищає ґрунт від пересихання і ущільнення, не даючи погіршуватися його фізичним властивостям.