Названо три основні проблеми українських садівників
Існує три проблеми, чому українські виробники імпортують фрукти. Про них розповів голова Асоціації "Укрсадпром" Дмитро Крошка, пише propozitsiya.com з посиланням на agroportal.ua.
Перші - якість продукції та її зберігання. Наприклад, Італія, Польща або Нідерланди технологічно і технічно випереджають Україну на кілька кроків. В Україні з часів СРСР нічого не змінилося. Головне, в цих країнах досі існують дотації від держави, проектне фінансування і пільгове кредитування: будь-який європеєць може продати яблуко по 15 центів і отримувати прибуток. Українцям, для того щоб не увійти в мінус, потрібно продати таке ж яблуко по 30 центів. Це дозволяє європейцям продавати свої яблука в наших магазинах за ціною меншою, ніж українські, та ще й в красивих упаковках.
Ще одна проблема - продажі в основному відбуваються через роздрібні торговельні мережі. Вони ж - основні покупці у промисловців. А для роздрібних мереж найголовніше - сервіс: упаковка, товарний вигляд, логістика, правильно оформлені документи (накладні, сертифікати якості). Крім того, вони хочуть працювати з платниками ПДВ - юридичними особами. А в Україні садівництвом займаються в основному фізичні особи. Тому у нас до сих пір процвітають посередники. А останні адже теж хочуть заробити. В Україні саме посередники, купивши товар у фермера, надають йому товарний вигляд.
Також Д. Крошка звернув увагу на ще один момент. "Я спілкувався з одним великим німецьким постачальником, який завозить фрукти в супермаркети країни. Я задав йому два питання: чому ти не купуєш продукцію в Україні і чому вам так важливий європейський сертифікат якості? Він мені відповів: "Все дуже просто. Якщо у тебе є цей сертифікат, я розумію, що ти стежиш за якістю, у тебе є всі умови для виробництва продукції і роботи персоналу і єдина технологія продажу товару. Для мене стандарт - це прогнозованість наших відносин. Навіть якщо у тебе продукт високої якості, але немає сертифіката, мені доведеться їхати і перевіряти всі виробництво або ризикнути і замовити товар. А це не дуже-то і зручно, а іноді ще й небезпечно. Навіщо мені ці складності?"
Добровільна сертифікація - мінімізація ризиків для покупця. При цьому він показав мені гриби лисички з Чернігівської області, які він закупив у Литві, але вже красиво упаковані в дерев'яні кошики, на яких випалили назва продукту і його характеристики", - зазначив експерт.
Голова Асоціації упевнений, що з часом будуть успішними ті компанії, які стануть піклуватися про все це і зможуть надати відповідний сервіс. І відмічає, що не всі промислові компанії це розуміють і не готові це розуміти. "Багато садівники сидять і чекають, поки до них хтось сам приїде і забере їх товар. І при цьому хочуть продавати його дорого", - робить висновок Д. Крошка.