На згадку про страхування

На згадку про страхування

Ліга підприємців АПК щомісяця збирає актив того чи іншого напряму й створює нову громадську організацію, і це, на думку міністра агрополітики Івана Кириленка, стало вже правилом доброго тону. Ось і 18 квітня УЛПАК разом з представниками 18 страхових компаній, а також головою аграрного комітету Верховної Ради Катериною Ващук і міністром Іваном Кириленком зібралися в Міністерстві агрополітики створювати Асоціацію страховиків в аграрному секторі економіки України.

Відкрив установчі збори президент УЛПАК Леонід Козаченко. У вступному слові він оптимістично зазначив, що, завдяки нинішнім економічним чинникам, наші селяни житимуть-таки краще. Проте доволі складним залишається питання фінансування аграрної галузі, тобто надання кредитів і страхування ризиків у сільському господарстві. Леонід Петрович нагадав, що станом на середину квітня банками надано сільському господарству кредитів на суму понад 1 млрд грн, або ж уп’ятеро більше, ніж за весь минулий рік. Проте ця сума могла б бути ще більшою, якби банки мали більші гарантії щодо повернення своїх грошей. Адже заставного забезпечення у селян не вистачає: основні засоби надзвичайно спрацьовані, залишків продукції мало. Одним із способів вирішення цієї проблеми може бути використання як застави під короткотермінові кредити застрахованого майбутнього врожаю.
Утім, страхування потрібне селянам не лише як передумова кредитного забезпечення. Воно взагалі сприятиме збереженню коштів, вкладених у вирощування сільгосппродукції, у разі якихось катаклізмів. На жаль, останні роки “подарували” нам не один такий катаклізм: були і повені, і паморозки, і гради, і зливи. На думку Леоніда Козаченка, сільгосппідприємства потерпіли не через те, що виявили господарську безпорадність, а через те, що не мали перед стихією страхового захисту.
Особливу увагу учасників зборів лідер українських аграрних підприємців звернув на зону Закарпаття. Майже всі витрати, пов’язані з ліквідацією там наслідків повені, впали на плечі держави, хоча плечі в неї не такі вже й міцні. У разі якби сільськогосподарські об’єкти в цьому краї були застрахованими, витрати були б поділені між державою і страховими компаніями.
Проте чому ж становлення страхового бізнесу в аграрній сфері України відбувається так повільно? Передусім, вважає президент УЛПАК, через відсутність достатньої законодавчої бази. По-друге, страхові компанії досі не набули позитивного суспільного іміджу, через що підприємці не розуміють потреби співробітництва з ними. По-третє, хоча керівник підприємства і усвідомлює необхідність страхуватися, проте не має коштів для сплати страхового внеску. І, нарешті, страхові компанії, так само як і інші суб’єкти підприємництва, є нині недостатньо захищеними перед органами державної влади, особливо на місцевому рівні. Тому-то й потрібна серйозна громадська структура, здатна відстоювати інтереси страхових компаній.
На посаду президента Асоціації було висунуто Юрія Агафонова. У короткому представленні кандидата Леонід Козаченко повідомив, що Юрій Олегович, віце-президент страхової компанії “Аванте”, раніше працював у Харківському індустріальному союзі, де очолював підрозділ, який займався сільськогосподарським виробництвом. Має досвід роботи і в інших структурах, задіяних у фінансуванні сільського господарства.
Забігаючи трохи наперед, повідомимо, що Юрія Агафонова було обрано одноголосно і на безальтернативній основі. Проте спочатку, як водиться, кандидата було закликано на трибуну і заслухано його коротку промову. У ній Юрій Агафонов виклав своє бачення щодо необхідності створення Асоціації. Завдання, які стоятимуть перед нею, заявив кандидат, стосуються передусім створення і розвитку ринку страхових послуг у сільському господарстві, удосконалення юридичної бази, вирішення проблем, пов’язаних з перестрахуванням, участі в розробці комплексної програми цільового кредитування сільського господарства, участі у впровадженні інвестиційних проектів в аграрному секторі, підвищення кваліфікації персоналу страхових компаній.
Нині в Україні зареєстровано 286 страхових компаній, з них діють більш-менш активно 114. Надають послуги аграрним підприємствам і того менше, адже цей напрям страхування пов’язаний з дуже великими ризиками. Тому без підтримки одне одного, без Асоціації вижити буде дуже складно, зауважив кандидат у її президенти. Проте невдовзі у питанні взаємної підтримки страховиків Юрій Олегович дещо “заблукав”. Посилаючись на необхідність досягнення належного рівня професіоналізму у страхуванні сільськогосподарських ризиків, він висловився за створення спеціалізованої страхової компанії аграрного профілю. А це, як відомо, — прямий і найкоротший шлях до нецивілізованих форм конкуренції. Тому ідея створення спеціалізованої компанії викликала обурення з боку Ліги страхових організацій України, яка обстоює принципи рівних можливостей для всіх суб’єктів ринку працювати у будь-якому його сегменті.
В обговорення теми включився міністр агрополітики Іван Кириленко. Торік через лише два великі природні катаклізми — весняні морози 2—9 травня (постраждало 6 областей) і величезний градобій у липні (постраждало 11 областей) — збитки господарств сягнули 800 млн грн. Держава компенсувала 80 млн з Резервного фонду Кабміну. Проте такі відшкодування не є справою Резервного фонду і держави взагалі, зауважив міністр, законодавством ці компенсації не врегульовані. “Це справа бізнесу,” — резюмував Іван Григорович. На міркування міністра Юрій Агафонов відповів, що він бачить вихід із ситуації лише у перестрахуванні цих ризиків у зарубіжних партнерів. “Великий упор, — наголосив Юрій Олегович, — треба робити на перестрахувальній діяльності, тому що хотілося б частину проблем перекласти на плечі зарубіжних партнерів, тобто розподілити їх по всьому світі”.
Найідеальнішим варіантом було б, на думку кандидата, запровадити обов’язкове страхування всього сільського господарства. Саме завдяки масовості, загальному долученню до цієї справи можна досягти вигідних умов співробітництва страховиків як з клієнтами, так і з партнерами по перестрахуванню.
Позицію законодавчої гілки влади виклала на зборах Катерина Ващук. У Законі “Про стимулювання розвитку сільського господарства у 2001—2004 роках” записано, зауважила вона, що обов’язковими до страхування бажано внести дві позиції: зернові та цукрові буряки. Механізм участі держави виписаний так: держава бере на себе зобов’язання гасити 50% страхових внесків господарств, які страхують зазначені культури. “Якщо ви пропонуватимете формулювання “обов’язкове страхування села взагалі”, — звернулася Катерина Ващук до присутніх страховиків, — то ми першими будемо проти, оскільки жодне господарство не “потягне” всі ризики одразу”.
Щодо розміру страхових тарифів Катерина Тимофіївна попередила, що коли вони будуть визначені більшими за 4% (тобто частка державної компенсації перевищуватиме 2%), то домовитися з державою страховикам буде складно. До того ж, у бюджеті на поточний рік ці гроші не виділено, а якщо сподіватися на фінансування цієї позиції у році наступному, то треба якнайшвидше ухвалити закон про страхування ризиків в аграрному секторі України, щоб він до початку формування нового бюджету вже працював.
Своє слово в дискусії навколо тарифів сказав і міністр. “Ми підрахували, — повідомив він, — скільки ж треба буде заплатити лише по пшениці, якщо її буде зібрано 30 млн т? Вийшло (за тарифу 4%) — 680 млн грн, тобто з бюджету — 340 млн. Це сьогодні непідйомно, ми на це не підемо. Тому постають питання: обов’язкове страхування — реальне чи ні? 4% — реально чи ні?”
Леонід Козаченко “вистрілив” у присутніх, і передусім у представників державної влади, з “важкої артилерії” цифр: виявляється, що за рахунок активів вітчизняних страхових компаній і перестрахувальної діяльності вже нинішнього року можна покрити ризиків у сільському господарстві на 20 млрд грн. Найбільше був вражений емоційний Іван Кириленко, проте коли з’ясувалося, скільки мають викласти для одержання такого страхового захисту сільгоспвиробники (1—2 млрд), ентузіазм міністра дещо вщух. Крім того, виплатити 20 млрд грн страхових відшкодувань можна лише за умови перестрахування ризиків у зарубіжних страхових компаніях, а вони на наш ринок поки що не поспішають.
Змістовним і цікавим був виступ генерального директора СК “Лемма” Олександра Буцького. Він, зокрема, сказав: “До питання обов’язкового страхування треба підходити дуже обережно, адже це кийок з двома кінцями. З одного боку, це крок уперед, а з іншого — можливий тягар для господарств, які або не готові, або не розуміють, як треба працювати зі страховими компаніями.
Ті тарифи, які існують сьогодні в багатьох страхових компаніях, можна назвати просто демпінговими: вони ведуть до того, що страховики в жодному разі не виконають своїх зобов’язань. А оскільки страхові тарифи занизькі, банки беруть завищену заставу під свої кредити.
Вводячи обов’язкове страхування сільськогосподарських ризиків, Кабмін буде, безумовно, визначати особливі умови ліцензування страхових компаній, особливі умови проведення обов’язкового страхування, а також тарифи. Але тут існує певна небезпека: якщо підхід до обгрунтування тарифів буде загальний, то страховики дуже ризикуватимуть не виконати своїх зобов’язань перед клієнтами.
Існує також проблема перестрахування сільськогосподарських ризиків. За чинним законодавством перестрахування розглядається як розміщення страхових резервів у цілому. А на розміщення страхових резервів за кордоном є обмеження, через що ми можемо перестраховувати за межами України лише до 10% ризиків. Домовитися з іноземними партнерами про перестрахування нелегко, тому що 70 років у нас не було ринкової економіки. До того ж, перестраховують такого типу ризики у світі дуже обмежене коло компаній узагалі, тобто цей ринок дуже вузький. Але без виходу на нього у нас в цьому виді страхування майбутнього немає. Нині готуються великі зміни до Закону “Про страхування”, де ми робимо спробу розв’язати ці питання. Адже страховий ринок України не має сьогодні такої ємності, а страхові компанії, що на ньому працюють, — такої потужності, щоб перестрахувати весь обсяг страхової відповідальності”.
Мовити заключне слово взявся Іван Кириленко. Процеси, які відбулися 2000 року, зазначив він, показали бізнесу, що відкрився прекрасний сектор економіки, відкрився з доброго боку — як точка докладання зусиль. А страхування ризиків у сільському господарстві — обов’язковий елемент аграрної реформи, уявити собі розвиток сільського господарства без якого неможливо. Водночас це особливий вид діяльності і з погляду ризиків, і з погляду менталітету. Бо українці трошки підзабули, що ж таке страхування.

Підготував Павло Коротич