КОЛИ ЦВІТУТЬ САДИ

Відомо, що в Україні плодовим деревам у фази розпукування пуп’янка — рожевого пуп’янка — цвітіння значної шкоди завдають близько 60 шкідливих видів членистоногих і збудників хвороб.
Результати наших досліджень упродовж 1994–2005 рр. у дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН та на навчально-дослідній станції УДАУ свідчать, що пуп’янками, пиляками, маточками та пелюстками квіток живляться плодові довгоносики (брунькоїд, або сірий бруньковий довгоносик, яблуневий квіткоїд), трубковерти (казарка, букарка), гусениці листовійок і совок, кільчастого шовкопряда, білана жилкуватого й личинки мінуючих молей. Великої шкоди насадженням завдають личинки розанової цикадки, грушевої та яблуневої мідяниць (листоблішок), попелиць і плодових пильщиків (трачів).
Квітки пошкоджують також жуки західного й східного травневих хрущів, бронзівки золотистої і особливо оленки волохатої (Epicometes hirta Poda).
Оленка волохата є найчисельнішим і найшкідливішим видом у насадженнях плодових, ягідних культур і винограду східних та центральних областей України, особливо за останні шість років.
Саме тому на особливостях розвитку цього виду й заходах захисту від нього слід зупинитися детальніше. Раніше вважалося, що цей фітофаг завдає шкоди передусім садам степової зони, хоча його виявляли по всій території України.
Спалах чисельності цього шкідника, як і багатьох інших представників низки жуків (Coleoptera), можна пояснити теорією циклічності динаміки популяції (K. Hannes, 1981; I.Bazai, 1986; Є. М. Белецький, С. О. Трибель, В. П. Федоренко, 1998), що пов’язано з ритмом попадання на земну поверхню енергії сонця, яка визначає добові, сезонні та багаторічні зміни всього фізичного середовища, в тому числі й чисельність комах.
Крім того, це пов’язано із впливом інших чинників, що стали основою нових наукових досліджень, які ми проводили впродовж 2000–2005 рр. на згаданій уже базі.
Результати досліджень засвідчили, що жуки оленки волохатої зимують у грунті на глибині 15–40 см. За середньодобової температури повітря 14,1°С і вище та середньої вологості повітря 62,7–85,9% відбувався вихід жуків із грунту (початок льоту шкідника), що спостерігалося наприкінці третьої декади квітня під час цвітіння трав’янистих рослин: кульбаби лікарської, підбілу звичайного, барвінка малого й барвінка трав’янистого.
Жуки літали в теплі сонячні дні. Заселення насаджень плодових культур розпочиналося з фази рожевого пуп’янка і тривало впродовж цвітіння дерев.
Ми не помітили, щоб шкідники надавали особливу перевагу якійсь одній рослині: пошкодження квіток дерев і трав’янистих рослин, що росли в саду, відбувалося інтенсивно й становило 95,2–99,9% і 90,4–98,9%, відповідно. Жуки частково пошкоджували молоде листя.
Увечері (після 20.00) та в прохолодні ночі жуки ховалися в грунт на глибину 0,5–1,5 см.
По закінченні цвітіння плодових насаджень оленка перелітає на злакові рослини, що ростуть у саду по його периметру та навколишній території, заселяючи їх. Перевагу надавала таким видам злакових рослин, як пирій повзучий (74,2%), вівсюг (10,2%), мишій зелений (5,1%), мишій сизий (3,2%), інші (7,3%). Масовий літ тривав до половини червня, а поодинокі жуки літали до половини серпня.
У цих місцях з першої декади й до кінця червня оленка волохата відкладала яйця в грунт. Основна їхня маса була сконцентрована на відстані 0–250 м від садів (у разі коли біля насаджень були незорані поля, де впродовж останніх років не обробляли грунт, або по периметру доріг поблизу насаджень і навіть у саду, де агротехнічний обробіток не проводили).
Личинки жили в грунті до кінця серпня — початку вересня й живилися рослинними рештками. Заляльковування розпочиналося з кінця серпня й тривало до половини вересня. Через 13–25 днів з’являлися молоді жуки, які й зимували в грунті до весни наступного року.
Отже, одним із вагомих чинників збільшення чисельності цього виду на території України останнім часом, а відповідно, і його шкодочинності, є вплив безпосередньо людини, а саме: збільшення площ незораних і забур’янених земель, передусім злаковими видами, особливо поблизу багаторічних насаджень; розширення бази живлення для оленки волохатої під час цвітіння (дикорослі трав’янисті види, а потім і плодові рослини) та для личинок шкідника в другій половині вегетації.
Через те, що квітки трав’янистих і плодових рослин є джерелом нектару для бджіл та інших корисних комах, чимало відомих інсектицидів не можна застосовувати у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння.
На особливу увагу заслуговує препарат Каліпсо 480 SC, к.с. — системний інсектицид, нова діюча речовина якого (тіаклоприд) справляє контактну та кишкову дії. Завдяки особливому механізму дії, препарат можна використовувати в будь-який час, у фазу вегетації рослин він є цілком безпечним для бджіл і ентомофагів. Після проведених реєстраційних випробувань його введено до чинного національного “Переліку пестицидів і агрохімікатів ...” (Київ, 2004 р.). Нині це єдиний інсектицид, який можна використовувати в Україні під час цвітіння в промислових багаторічних насадженнях.
Упродовж тривалого часу (25–30 днів) від початку розпукування пуп’янків і до закінчення цвітіння плодових дерев з нормою витрати 0,25 л/га цей препарат знищував багатьох шкідників саду. Ефективність дії препарату Каліпсо 480 SC, к.с., проти листовійок, попелиць, мідяниць (листоблішок), розанової цикадки сягала 100%. Пошкодження пуп’янків квіток дерев яблуневим квіткоїдом не перевищувало 0,3–1,0%, оленкою волохатою — 1,1–1,9, західним травневим хрущем — 1,5–2,2, пошкодження плодів яблуневим і грушевим плодовим трачами становило 0,8–1,3 і 0,4–1,0%, відповідно.
Під час цвітіння кісточкових відбувається зараження збудником моніліального опіку. Спори, потрапляючи на пиляки або приймочку маточки, проростають, і гіфи гриба поширюються в зав’язь, а потім у тканини кори плодової гілочки. Уражені суцвіття й розетки листків, що дотикаються до них, раптово буріють, в’януть, але не обпадають. Згодом, із поширенням гриба в тканинах кори, всихають дедалі нові ділянки уражених гілок, листя на них в’яне та обпадає. У багатьох місцях витікає камедь. Надзвичайно ефективним проти моніліального опіку кісточкових (вишня, абрикос, слива, алича, черешня) та кучерявості листя персика є препарат Хорус 75 WG, в.г. (0,2 кг/га), який є безпечним для бджіл, корисних комах і довкілля. Його слід використовувати саме у фазі рожевий пуп’янок — цвітіння, він має лікувальну дію впродовж двох діб, а захисну — 10–12 днів.
Останнім часом під час цвітіння переважає дощова прохолодна погода (за 10–12 днів випадає від однієї до півторамісячної норми опадів, особливо в західному регіоні України). Тому саме в цей період слід обприскувати насадження, аби запобігти ураженню листкової поверхні, стробілуринами Флінт 50, в.г. (0,15 кг/га) чи Стробі, в.г. (0,2 кг/га), що мають системну, профілактичну, лікувальну, викорінювальну дії та трансмілярну активність (у разі потрапляння на верхній бік листкової пластинки вони проникають і на нижній бік листка). Саме їх ми й застосували в обприскуванні насаджень у фазі рожевого пуп’янка. Надалі впродовж вегетації, щоб запобігти появі резистентності, їх не дозволено використовувати.
Саме у фазі цвітіння чудово діє проти збудника парші триазоловий фунгіцид Скор 250 ЕС, к.е. (0,2 л/га). Цей препарат має надзвичайно сильну лікувальну (5 діб) та профілактичну дії (8–10 днів) і швидко (впродовж 30 хв) проникає в рослину та проявляє біологічну активність, пригнічуючи біосинтез ергостиролів у мембранах клітин патогена завдяки втручанню в процеси деметилування.
Планується до державної реєстрації препарат Бампер, 25% к.е. (діюча речовина — пропіконазол). Він справляє лікувальну і профілактичну дії з трансміларною активністю проти парші яблуні та груші, має подовжений період дії (2–3 тижні), нетоксичний для бджіл і корисної ентомофауни. Ефективність дії препарату Бампер, 25% к.е. (0,5 л/га) проти парші зерняткових культур — 82,9–86,1%.
На деревах, які не обприскували згаданими вище фунгіцидами, листковий апарат (на контролі) уражався майже на 75%, відповідно, це негативно впливало на накопичення значної кількості пластичних речовин у бруньках і плодових формуваннях.
Отже, застосування згаданих вище пестицидів проти комплексу шкідливих видів з числа членистоногих і збудників хвороб є конче потрібним заходом захисту багаторічних насаджень саме в цей період вегетації плодових рослин.
Результати наших досліджень свідчать, що використання цих пестицидів посприяє збільшенню врожаю яблук, груш та слив (порівняно з контролем — без обробки пестицидами) до 139,4–169,9 ц/га і 147,2–184,6 та 190,1–200,3 ц/га, відповідно.