Спецможливості
Агробізнес

Кінець солодкого життя Україна стоїть на порозі цукрової кризи

13.01.2010
201
Кінець солодкого життя Україна стоїть на порозі цукрової кризи фото, ілюстрація

Наша країна підійшла до межі втрати однієї з основних галузей аграрної економіки - цукрової. Батьківщина цукрових магнатів Яхненків, Ханенків, Симиренків і Терещенків, яка ще 15 років тому була "цукорницею" СНД і Європи, тепер неспроможна забезпечити себе цукром і змушена вишукувати його по світах.

Наша країна підійшла до межі втрати однієї з основних галузей аграрної економіки - цукрової. Батьківщина цукрових магнатів Яхненків, Ханенків, Симиренків і Терещенків, яка ще 15 років тому була "цукорницею" СНД і Європи, тепер неспроможна забезпечити себе цукром і змушена вишукувати його по світах.

Завод на брухт, а гроші - до кишені
Останніми роками українська "солодка галузь" перетворилася на справжню пасербицю уряду. Скажімо, у Держбюджеті 2009 року на дотації аграріям за вирощені цукрові буряки передбачено 14 млн грн (з розрахунку 750 грн за кожен гектар посівів); гроші мали виплатити ще у березні, проте жоден виробник досі не отримав з них ані шеляга.
Пригадаємо також, якою виявилася ціна вступу України до Світової організації торгівлі: робоча група з приєднання нав'язала нам тоді квоту на імпорт до країни тростинного цукру-сирцю у розмірі 260 тисяч тонн на рік. Це рішення завдало тяжкого удару по національній цукровій галузі.
Головним болем для українських виробників залишається й контрабанда цукру. За неофіційними даними, щороку до України завозиться близько мільйона тонн цукру-сирцю на давальницькій основі - на переробку з дальшим поверненням готової продукції за кордон. Насправді ж, вироблений із чужої сировини цукор залишається в країні й надходить на ринок, ще більше послаблюючи позиції вітчизняних цукрових заводів. А скільки цих підприємств за останнє десятиріччя викуплено спритними ділками та пущено на металобрухт...
Сумні результати такої політики не забарилися: вже три роки поспіль попит на цукор на українському ринку перевищує пропозицію. Аграрії просто відмовляються вирощувати цукристі, бо це їм невигідно. Посівні площі під буряками скоротилися в Україні за останні три роки вдвічі, настільки ж зменшилися його врожаї - до 10 млн т. Торік сезон цукроваріння в країні відкрили тільки 56 цукрових заводів. Приблизно стільки ж навіть не починали виробництва: їхні власники вирішили, що за нинішніх податків і цін на енергоносії дешевше буде простоювати.
Попередні підсумки сезону цукроваріння 2009 року невтішні: фахівці прогнозують обсяг виробництва цукру на рівні 1,3 млн т, або на 43% менше, ніж у 2008 році. І хоча торік обсяги споживання цукру в Україні зменшилися з 2 до 1,7 млн т, голова наглядової ради ВАТ "Цукровий союз "Укррос" Сергій Федоренко оцінює нинішній дефіцит цукру на українському ринку в 250 тис. т. А до кінця цього року, обіцяють експерти, дефіцит "білого золота" сягне 600 тис. т - країні бракуватиме понад третину потреби!
Врахуємо ще й стрімке зростання світових цін на цукор. Торік вони підскочили вдвічі: на цукор-сирець - до $500/т, на білий цукор - до $600. Звісно, за цих умов експортери намагатимуться вивезти український цукор за кордон і заробити на його продажу. Тому солодкий дефіцит в Україні, певно, виявиться значно більшим.
Вірною ознакою нестачі цукру на ринку стало також припинення в жовтні експорту цього продукту - досі Україна потроху продавала його до восьми країн світу. У жовтні на 7,8% впав і обсяг імпорту цукру.
Тож не дивно, що за 2009 рік ціна цукру виросла в Україні на 114%. За прогнозом Сергія Федоренка, собівартість цукру нинішнього року сягне 6500 грн/т, а роздрібна ціна на київських ринках - 9 грн/кг. І хоча Українська аграрна конфедерація вважає такі ціни прийнятними для виробників і для споживачів, деякі експерти прогнозують їхній зліт до кінця літа аж до 19 гривень!
Між тим, цукор досі залишається одним з основних продуктів харчування українців, а також сировиною чи компонентом для цілої низки видів харчової продукції. Зростання його ціни відразу ж відіб'ється на хлібопекарській і кондитерській галузях, на виробництві дитячого харчування, харчових концентратів і консервів, соків і навіть ліків.
Говорить президент Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса: "Ситуація з цукром прогнозувалася ще в лютому минулого року. Ми від імені виробників зверталися тоді до Мінекономіки України, щоб скоригувати національний баланс цукру на 2009 рік. Але нам відповіли, що його перехідні запаси в країні достатні й хвилюватися не варто".

Гірчить чужий цукор...
У світі існують три варіанти забезпечення потреб країни в цукрі:
n вирощування цукрових буряків або тростини;
n імпорт цукру-сирцю, виробленого за кордоном;
n імпорт до країни готового ("білого") цукру.
Нині ми, на жаль, стаємо свідками переходу України від першого до другого варіанту забезпечення країни цукром. Проте перед урядом стоїть завдання забезпечити національний ринок вже яким завгодно цукром, нехай навіть імпортним. Якщо в Україні фактично знищується власна цукрова галузь, то залишається лише імпортувати цукор і тим самим фінансувати чужу. Звичайно, меншим злом залишається імпорт напівфабрикату - цукру-сирцю, щоб завантажити вітчизняні заводи бодай його переробкою на білий цукор та ще й заощадити таким чином кошти Держбюджету.
Проте тростинний сирець за квотою СОТ, як виявилось, ситуації також не врятує. Річ у тім, що цю квоту розподілили поміж країн-виробників відповідно до їхніх виробничих можливостей. Тому 143 тис. т дісталися Бразилії, 16 тис. - Кубі, а решту, 100 тис. т, "розбили" між дрібними виробниками. На кожну таку країну припало значно менше суднової норми завантаження цукру - а отже, їм невигідно його експортувати до далекої України. Тобто, замість нав'язаних нам 260 тис. т, реально можна розраховувати лише на 159 тисяч.
Фактично провалилася й відчайдушна спроба наповнити ринок імпортним білим цукром (і непогано на цьому заробити за умов його дефіциту), зроблена низкою українських торговельних компаній. За словами Сергія Федоренка, отримати квоту на імпорт цукру компанія може, проте, як виявилось, отримана квота геть нічого не гарантує. Річ у тім, що для оформлення ввезення цукру на українській митниці вимагають оригінал сертифіката його походження, а цей документ виробник (або постачальник) відмовляється надати без попередньої оплати товару. Ось таке зачароване коло влаштували чиновники підприємцям!
Остання надія була на білоруський цукор: в минулі роки сябри намагалися завести на український ринок цілих 100 тис. т свого солодкого продукту на рік за ціною $600/т. Проте нині на російському ринку склалася значно привабливіша ціна на цукор - $1000/т, - тож білоруські постачальники, ясна річ, повезуть свою продукцію туди.
Отак стрімке зростання попиту на цукор у світі завадило чиновникам та імпортерам нагодувати українців чужоземним продуктом.
Між тим, забезпечити потреби країни насправді може лише власний виробник, якому просто слід створити нормальні робочі умови.
На думку Сергія Федоренка, насамперед, потрібно рішуче очистити внутрішній ринок від контрабандного цукру (хай навіть це й коштуватиме українським митникам і чиновникам джерела корупційного прибутку). Слід також через встановлення захисного мита перекрити шлях на український ринок цукру з тих країн, з якими Україна має режим вільної торгівлі. І не варто при цьому боятися санкцій СОТ: багато членів цієї організації активно користуються своїм правом захисту національного ринку.
Стрімке тогорічне зростання попиту на цукор у світі не пройшло непоміченим для українських виробників. За прогнозами експертів ринку, нинішнього року "біле золото" має повернутися до комерційних пріоритетів аграріїв - навіть попри відсутність належної державної підтримки галузі. Посівні площі під буряками збільшаться на 12%. Завдяки більш значному вкладенню коштів в агротехнічні заходи його врожайність також має зрости.
Бо для людини найсолодшим залишається цукор її батьківщини.

Сергій Пономарьов

Advertisement

Інтерв'ю
Ірина Кухтіна
Про необхідність об’єднання виробників ягід, левова частка яких в Україні вирощується одноосібниками й домогосподарствами, говорять уже давно. Минулого року така асоціація – «Ягідництво України» - була зареєстрована. Редакція вирішила... Подробнее
Всі ми любимо у вихідні побалувати рідних і близьких візитом до пристойного ресторану, кафе, щоб посидіти, поспілкуватися, відпочити. А чи в курсі, що представники системи HoReCa давно мріють про

1
0